Рішення

від 14.06.2022 по справі 921/786/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/786/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Пархіна Романа Антоновича, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", вул. Шевченка, 35, м. Підгайці, Тернопільська область, 48000

про стягнення 54 000 грн

За участі представників:

позивача: Ганича Д.О.

відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

01.12.2021 (згідно з поштовою квитанцією) Фізична особа - підприємець Пархін Роман Антонович, надалі позивач, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", надалі відповідач, про стягнення 54 000 грн.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, зокрема в частині оплати вартості поставлених ФОП Пархін Р. А. згідно з накладною за № 5 від 14.04.2020 бірок для мішків в кількості 20 000 шт., по ціні 0,225 грн/шт., на загальну суму 54 000 грн.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору купівлі продажу № 14/04-20 від 14.04.2020 купівлі продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, накладної за № 5 від 14.04.2020 на суму 54 000 грн, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2020 по 26.02.2021 тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.12.2021 головуючим суддею для розгляду справи №921/786/21 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.12.2021 зазначену вище позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення визначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

15.12.2021 згідно з заявою б/н б/д (вх. №10233 від 15.12.2021) ФОП Пархін Р.А. усунув визначені в ухвалі від 07.12.2021 недоліки позовної заяви. Зазначив, що він очікує понести витрати на правову (правничу) допомогу в загальній сумі 9 900 грн, надав суду попередній (орієнтований) розрахунок таких.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/786/21; постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/786/21 призначено на 09:00 год. 17.01.2022; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

06.01.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) відповідач надіслав суду відзив на позов № 1/22 від 06.01.2022 (вх. № 113 від 11.01.2022), згідно з яким просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції стверджував, що при проведенні аналізу податкової звітності за квітень 2020 року Товариство встановило факт не внесення позивачем, який є платником податку на додану вартість, відомостей про реєстрацію податку на додану вартість за накладною №5 від 14.04.2020. Вважає, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованих ФОП Пархіним Р.А. за період з 01.01.2020 по 04.01.2022 свідчить про відсутність будь-яких господарських операцій (відносин) з ТОВ «Добробутагро» згідно з Договором купівлі-продажу №14/04-20 від 14.04.2020. На думку відповідача, ФОП Пархін Р.А. не відвантажив жодних зазначених у договорі товарів, оскільки не оформляв документів, що засвідчують факт постачання послуг платником податків, а сам Договір купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020, як правочин який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, має ознаки недійсного, фіктивного правочину. Окрім того, відповідач зауважив, що колишній директор Товариства - Войчишин Я.С.(підписант Договору купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020, накладної №5 від 14.04.2020 та акту звіряння)звільнений з посади 01.03.2021. Однак, незважаючи на неодноразові повідомлення чинного керівництва щодо повернення належного Товариству майна, документації та печатки, продовжує вести господарську діяльність.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2022 позивачу продовжено строк для подання відповіді на відзив до 23.01.2022; розгляд справи № 921/786/21 по суті відкладено на 09:00 год. 02.02.2022; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

25.01.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач надіслав суду відповідь на відзив б/н б/д (вх. №562), згідно з якою просив позовні вимоги задовольнити. Вважає, що наведені відповідачем у відзиві на позов обставини щодо взаємовідносин між колишнім і теперішнім керівництвом Товариства жодним чином не стосуються предмету спору, спрямовані на введення суду в оману. Виникнення між сторонами господарських операцій, на думку позивача, підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 5 від 14.04.2020 та актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.02.2021.

Поряд з цим, 26.01.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) відповідач надіслав доповнення до відзиву на позов за вих. №2/22 від 26.01.2022, згідно з якими вважав, що договір купівлі - продажу №14/04-20 від 14.04.2020 має ознаки недійсного, фіктивного правочину, оскільки товариство не отримувало жодних зазначених у договорі товарів. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 02.02.2022, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, відкладено розгляд справи до 09:00 год. 16.02.2022, про що судом постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в судовому засіданні 02.02.2022 повноважного представника позивача про судове засідання 16.02.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача - відповідною ухвалою.

11.02.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) відповідач звернувся до суду з клопотанням за вих. № 15 від 11.02.2022 про призначення судової почеркознавчої експертизи. На вирішення експерта просив поставити наступні питання: "Коли було вчинено підписи на Договорі купівлі-продажу №14/04-20 від 14.04.2020, накладній № 5 від 14 квітня 2020 року та акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2020-26.02.2021?". Проведення експертизи просив доручити Тернопільському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз, а оплату за проведення експертизи - покласти на ТОВ Добробутагро.

У судовому засіданні 16.02.2022 поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив, долучено останню до матеріалів справи, про що судом постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2022 доповнення до відзиву на позовну заяву за вих. № 2/22 від 26.01.2022 та долучені до нього документи залишено без розгляду; здійснено перехід до розгляду справи №921/786/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09:00 год. 02.03.2022; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності); зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали долучених до позовної документів, а саме: договору купівлі-продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, накладної № 5 від 14.04.2020 та акту звіряння взаємних розрахунків станом на 26.02.2021; явку представників позивача та відповідача в підготовче засідання 02.03.2022 визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2022, зважаючи на неявку сторін, а, відповідно, неможливість вирішення судом визначених ст. 177 ГПК України завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у справі № 921/786/21 відкладено на 14:30 год. 28.03.2022; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності); зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали долучених до позовної документів, а саме: договору купівлі-продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, накладної № 5 від 14.04.2020 та акту звіряння взаємних розрахунків станом на 26.02.2021; явку повноважних представників позивача та відповідача в підготовче засідання 28.03.2022 визнано обов`язковою.

28.03.2022 від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 1954), згідно з яким повідомив, заперечив проти проведення експертизи. Зазначив, що позивачем факт підписання Договору купівлі-продажу № 14/04-20 від 14.04.2020 попереднім керівником ТОВ Добробутагро Войчишином Я.С. не заперечується. Вважає, що клопотання відповідача про призначення судової експертизи подано з метою затягування справи, а взаємовідносини між попереднім і теперішнім керівництвом ТОВ Добробутагро не стосуються суті даного спору та повинні вирішуватись в межах іншого провадження.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 921/786/21 на 15:00 год. 18.04.2022; зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали долучених до позовної документів, а саме: договору купівлі-продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, накладної № 5 від 14.04.2020 та акту звіряння взаємних розрахунків станом на 26.02.2021; явку повноважних представників позивача та відповідача в підготовче засідання 18.04.2022 визнано обов`язковою.

18.04.2022 згідно з клопотанням б/н б/д (вх. №2383) долучив до матеріалів справи документи, які, на його переконання, підтверджують факт придбання матеріалів, необхідних для виготовлення переданих позивачу згідно з накладною №5 від 14.04.2020 бірок для мішків.

У підготовчому засіданні 18.04.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оглянув оригінали долучених до позовної заяви документів, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; зобов`язав позивача надати для огляду оригінали долучених до клопотання б/н від 18.04.2022 документів та оголосив перерву до 09:30 год. 11.05.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в підготовчому засіданні 18.04.2022 повноважних представників сторін про підготовче засідання 11.05.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи). Окрім того, зважаючи на подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, з метою вирішення питання доцільності та можливості призначення останньої, судом зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії/оригінали документів, підписані Пархіним Р.А. та Войчишин Я.С. до та після 14.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2022 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/786/21 на тридцять днів,; відкладено підготовче засідання у справі № 921/786/21 на 09:00 год. 30.05.2022; запропоновано учасникам справи надати/надіслати суду витребувані документи, зокрема, позивачу - заяви з процесуальних питань (при наявності) та оригінали долучених до клопотання б/н б/д (вх. № 2383 від 18.04.2022) видаткових накладних № 1793 від 19.11.2019, №2403 від 13.03.2020, № РН-0000023 від 24.03.2020, відповідачу - заяви з процесуальних питань (при наявності) та належним чином засвідчені копії/оригінали документів, підписані Пархін Р.А. та Войчишин Я.С. до та після 14.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2022 в задоволенні клопотання ТзОВ Добробутагро за вих. № 15 від 11.02.2022 про призначення у справі №921/786/21 судової технічної експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/786/21 до судового розгляду по суті на 09:30 год. 15.06.2022.

В судове засідання 15.06.2022 відповідач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом із тим, 14.06.2022 звернувся до суду з письмовим клопотанням за вих. №19/22 від 14.06.2022 (вх. №3754) про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання обґрунтував неможливістю забезпечення явки його повноважного представника у зв`язку із введенням та продовженням строку дії воєнного стану в Україні, постійними сигналами "масштабної повітряної тривоги", вибухами в Тернопільській та інших сусідніх областях.

В судове засідання 15.06.2022 повноважний представник позивача прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Вказане вище клопотання відповідача вважає безпідставним, таким, що спрямоване на затягування строків розгляду даної справи. Просить суд врахувати тривалість провадження у даній справі, поведінку відповідача та неодноразові його неявки в попередні засідання. Вважає, що в матеріалах справи достатньо документів для прийняття судового рішення і неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору по суті. Окрім того, повідомив, що за результатами вирішення даного спору, у встановлений чинним процесуальним законодавством строк, позивачем буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Розглянувши вказане вище клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

П. 3 Указу Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п. 1 рішення Ради суддів України за № 9 від 24.02.2022 звернуто увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

В рекомендаціях Ради суддів України від 02.03.2022 зазначено, що при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що Господарський суд Тернопільської області наразі безперервно працює, Тернопільська область не є територією ведення активних бойових дій, відповідач та його представник знаходяться у м. Підгайці Тернопільської області, доказів неможливості безперешкодно дістатись приміщення суду не надано. Отже, воєнний стан не приймається судом як беззаперечна поважна причина для відсутності представника відповідача в судовому засіданні та чергового відкладення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище законодавство, відсутність підстав для обмеження повноважень судів, органів та установ системи правосуддя щодо захисту судом конституційних прав і свобод людини і громадянина у період воєнного стану в Україні, як це визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану", беручи до уваги поведінку відповідача з моменту відкриття провадження у даній справі, зважаючи на тривалість судового провадження, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, суд вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.06.2022, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

14.04.2020 між Фізичною особою - підприємцем Пархіним Романом Антоновичем, як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробутагро», як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір купівлі-продажу №14/04-20 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити за нього оплату на умовах даного договору (п. 1.1 р. 1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 р. 1 Договору сторони визначили, що предметом поставки є наступний товар: бірки поліпропіленові ламіновані для маркування мішків згідно з ДСТУ 4623:2006, розміром 50/100 мм, узгоджені з Покупцем додатково. Бірка повинна відповідати погодженому сторонами зразку.

Р. 2 Договору сторони погодили, що Загальна кількість товару за даним Договором буде визначена на підставі заявок Покупця та визначається сумарною кількістю партій Товару, поставлених Постачальником та прийнятих Покупцем протягом терміну дії цього Договору. Ціна однієї одиниці товару становить 0,27 грн. Ціна товару включає в себе транспортні витрати та інші накладні витрати Постачальника. Загальна кількість бірок становить 200 000 шт. Загальна сума за цим Договором становить 54 000 грн.

Згідно з п. 3.1 - 3.4 р. 3 Договору поставка товару здійснюється за домовленістю на підставі заявок Покупця. Поставка товару здійснюється без попередньої оплати. Терміни та умови поставки товару вказані в даному договорі:

- перший етап: Постачальник здійснює поставку 5 днів;

- другий етап: Покупець проводить оплату першої партії замовлення на протязі 20 днів з моменту отримання продукції;

- подальші партії узгоджуються із Покупцем і постачаються на протязі 14 днів, з моменту отримання замовлення, в кількості узгодженій із Покупцем.

Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 - 4.4 р. 4 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог інструкції № П-6 та П-7. Якість, маркування та пакування товару проводиться у відповідності з діючим на Україні стандартами та відповідними документами, доданими до видаткової накладної. Сировина, з якої виготовлено товар, повинна бути: поліпропілен ламінований. Заміна товару неналежної якості проводиться протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця або повернуто вартість товару неналежної якості, згідно з цінами зазначеними в п. 2.2. даного Договору.

П. 5.1 - 5.3 р. 5 Договору сторони погодили, що після отримання партії товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику належні йому грошові кошти протягом 6 (шести) днів, загальна вартість партії товару визначається на підставі ціни, вказаній в п. 2.2. даного Договору. Залишок неотриманого товару Постачальник зобов`язується поставити протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання чергової заявки від Покупця. Покупець зобов`язується сплатити постачальнику загальну вартість партії товару, визначену даним Договором, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, який зазначений в даному Договорі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до остаточного виконання Сторонами свої обов`язків по даному Договору, але в будь-якому випадку - до 1.10.2020 (п. 6.1 р. 6 Договору)

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: відомості про органи управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 689 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526, 530 ЦК України).

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2020 на виконання умов укладеного правочину згідно з накладною за №5 від 14.04.2020 позивач передав, а відповідач прийняв товар - бірки для мішків в кількості 200 000 шт. на загальну суму 54 000 грн 00 коп.

Відповідно до умов Договору (п. 5.1 р. 5) за отриманий згідно з наведеною вище накладною товар відповідач повинен був розрахуватись до 20.04.2020 (включно).

26.02.2021 між сторонами у справі підписано Акт звіряння розрахунків за період з 01.04.2020 по 26.02.2021 яким підтверджено заборгованість ТзОВ "Добробутагро" перед ФОП Пархін Р.А. на суму 54 000 грн згідно з накладною №5 від 14.04.2020.

Однак, як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість товару в обумовлений у Договорі строк не оплатив, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у ньому, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

В судовому засіданні встановлено, що Договір купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020 зі сторони ТзОВ Добробутагро підписано його керівником Войчишиним Я.С., підпис скріплено печаткою товариства.

З наявних в матеріалах справи Виписки з ЄДРЮОФОП від 10.04.2014, отриманої на безкоштовний запит інформації з ЄДРЮО ФОП та ГФ та наказу за №1/0-а/21 від 01.03.2021 вбачається, що станом на момент підписання Договору купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020 ОСОБА_1 був керівником Товариства та, відповідно, особою, уповноваженою вчиняти юридичні дії, в т.ч. підписувати договори, від імені ТзОВ "Добробутагро". 01.03.2021 згідно з наказом за №1/0-а/21, на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників товариства від 01.03.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ "Добробутагро". З 19.03.2021 керівником ТОВ "Добробутагро" та особою, уповноваженою вчиняти юридичні дії від імені товариства є ОСОБА_2 .

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020 сторонами не надано, а судом не здобуто.

Наведені відповідачем у відзиві на позов доводи про можливе підписання вказаного вище правочину колишнім керівником Товариства після його звільнення з посади не підтверджені жодним доказом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020 підписаний повноважними представниками сторін, а, відповідно, є обов`язковим до виконання.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем обумовленого вказаним вище правочином товару - бірок для мішків в кількості 200 000 шт. на загальну суму 54 000 грн 00 коп. з ПДВ, підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією накладної №5 від 14.01.2020, яка підписана повноважними представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у п. 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз. 1 п. 2.5).

Зважаючи на те, що покладена позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог накладна за №5 від 14.04.2020 (оригінал оглянуто судом) відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства щодо первинних документів, наведені у ній дані щодо виду, кількості та загальної вартості Товару є ідентичними даним щодо виду, кількості та загальної вартості Товару, обумовленого Договором купівлі-продажу за №14/04-20 від 14.04.2020, суд приймає її як належний та допустимий доказ передання товару відповідачу та його прийняття останнім.

При цьому враховує, що підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у нього обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар.

Відповідач встановлених судом вище обставин не спростував належними та допустимими доказами, доказів своєчасного та повного проведення розрахунків за переданий позивачем згідно з накладною №5 від 14.04.2020 товар не надав.

Посилання відповідача на невнесення позивачем, який є платником податку на додану вартість, відомостей про реєстрацію податку на додану вартість за накладною №5 від 14.04.2020, як підставу для відмови у позові, суд вважає помилковим, оскільки:

- податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем;

- фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. При порушенні контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту є звернення до нього з позовом про відшкодування збитків.

За даних обставин, позовні вимоги ФОП Пархіна Р.А. про стягнення з ТзОВ "Добробутагро" 54 000 грн заборгованості суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд відзначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

За вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становив 2 270 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду із позовною заявою б/н б/д (вх. №876 від 02.12.2021) про стягнення 54 000 грн заборгованості до сплати підлягав судовий збір в розмірі 2 270 грн.

Позивач згідно з квитанцією за №0.0.2210152694.1 від 26.07.2021 сплатив судовий збір у вказаному розмірі.

Поряд із цим, судом встановлено, що 02.06.2021 ФОП Пархін Р.А. звертався до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення 54 000 грн заборгованості за поставлений товар по Договору купівлі-продажу №14/04-20 від 14.04.2020.

За подання вказаної заяви ним сплачено судовий збір в сумі 227 грн 00 коп. (квитанція №0.0.2148206084.1 від 02.06.2021).

07.06.2021 Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/359/21 видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро" на користь Фізичної особи-підприємця Пархін Романа Антоновича 54 000 грн 00 коп. заборгованості за поставлений по Договору купівлі-продажу №14/04-20 від 14.04.2020 товар та 227 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2021 у справі № 921/359/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро" за вих. № 188/21 від 18.06.2021 (вх. № 5334) та скасовано зазначений вище судовий наказ.

Відповідно до ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене, слід вважати, що за звернення до суду із даним позовом позивач сплатив 2 497 грн судового збору, а отже, має місце переплата судового збору на суму 227 грн 00 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За даних обставин, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

Судовий збір в сумі 227 грн 00 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, як надмірно сплачений.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 151, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", вул. Шевченка, 35, м. Підгайці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38687508, на користь Фізичної особи-підприємця Пархіна Романа Антоновича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 54 000 грн 00 коп. боргу та 2 270 грн 00 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю Пархіну Роману Антоновичу, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з Державного бюджету України 227 (двісті двадцять сім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією за №0.0.2210152694.1 від 26.07.2021, як надмірно сплаченого.

Квитанція за №0.0.2210152694.1 від 26.07.2021 на суму 2 270 грн 00 коп. в матеріалах справи.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Повне судове рішення складено 17.06.2022

Суддя І.М. Гирила