Рішення

від 29.06.2022 по справі 921/786/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

30 червня 2022 року м.ТернопільСправа № 921/786/21Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

за участю секретаря судового засідання Свергун О.Б.

розглянувши заяву адвоката Ганича Д.О. без номеру та дати (вх. № 3838 від 17.06.2022) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та клопотання без номеру та дати від 17.06.2022 (вх. № 3832 від 17.06.2022) про доручення документів

у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Пархіна Романа Антоновича, м. Тернопіль,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", м.Підгайці Тернопільської області

про стягнення 54 000 грн

За участю представників від:

позивача: Ганича Д.О., адвокат, ордер ВО № 1026873 від 18.11.2021

відповідача: не прибув.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України, не надходило.

Зміст поданого клопотання.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області (суддя Гирила І.М.) знаходилася справа за позовом Фізичної особи - підприємця Пархіна Романа Антоновича до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", про стягнення 54 000 грн. згідно договору купівлі продажу № 14/04-20 від 14.04.2020.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2022 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро" на користь Фізичної особи - підприємця Пархіна Романа Антоновича 54000 грн боргу та 2270 грн судового збору.

17.06.2021 від адвоката Ганича Д.О. надійшло до суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, клопотання без номеру та дати (вх.. № 3832) про долучення до матеріалів справи документів, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної господарської справи, а саме копії: Договору про надання правової допомоги б/н від 03.09.2021, розрахунку витрат правової (правничої) допомоги, що надана клієнту (додаток №1); акту виконаних робіт від 17.06.2022 по договору б/н від 03.09.2021 (додаток №2); квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 16.06.2022 на суму 13 600 грн тощо.

Окрім того, заявником додатково 17.06.2022 подано суду заяву без номеру та дати (вх. № 3838) про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу.

Заява обґрунтовується з посиланням на обставини повідомлення суду розміру витрат, які позивач очікує понести на правову (правничу) допомогу у зв`язку з розглядом справи та зазначенням їх попереднього розрахунку;

- в судовому засіданні 15.06.2022 ним повідомлено, що за результатами вирішення даного спору буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу;

- документи, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу надано у визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки, однак упущено прохальну частину щодо ухвалення у справі №921/786/21 додаткового рішення про розподіл понесених позивачем судових витрат в частині понесених витрат на правову допомогу.

Заперечення відповідача з приводу поданого клопотання.

Відповідач не надав суду заперечень щодо поданої заяви про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Вирішення процесуальних питань.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2022, у зв`язку із перебуванням судді Гирили І.М. у відпустці, відповідно до п. 2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду вказаного вище клопотання призначено повторний автоматизований розподіл у справі № 921/786/21, за результатами якого визначено суддю Андрусик Н.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.06.2022 для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат в частині понесених витрат на професійну правничу допомогу, призначено судове засідання на 11:50 год. 30.06.2022 з повідомленням сторін.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні подану заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в частині понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ганичем Д.О. підтримав в повному обсязі та надав пояснення щодо обсягу та вартості наданих юридичних послуг Клієнту.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 30.06.2022 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з статтею 42 ГПК України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги наведене вище, зважаючи на стислість визначених чинним процесуальним законодавством строків для ухвалення додаткового судового рішення, вжиття судом всіх можливих, передбачених законом заходів з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви, господарський суд вважає за можливе питання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в частині понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Ганичем Д.О., у справі №921/786/21 вирішити в даному судовому засіданні, без участі відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України. Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 30.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Обставини справи.

Фізична особа - підприємець Пархін Роман Антонович звернувся до Господарського суду Тернопільської області у грудні 2021 року з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", про стягнення 54 000 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі продажу № 14/04-20 від 14.04.2020, зокрема в частині оплати вартості отриманого за накладною товару.

На виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 07.12.2021 позивачем 15.12.2021 подано заяву б/н б/д (вх. №10233 від 15.12.2021), в якій ФОП Пархін Р.А. зазначив, що він очікує понести витрати на правову (правничу) допомогу в загальній сумі 9 900 грн, долучивши попередній (орієнтований) розрахунок таких витрат, що відповідає положенням ч.ч.1, 2 ст. 124 ГПК України.

Розгляд справи, згідно з ухвалою суду від 20.12.2021, здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Рішенням господарського суду від 15.06.2022 у даній справі позовні вимоги ФОП Пархіна Р.А. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро" на користь Фізичної особи-підприємця Пархіна Романа Антоновича, 54 000 грн 00 коп. боргу та 2 270 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору (повний текст рішення складено та підписано 17.06.2022).

17.06.2021 адвокат Ганич Д.О. (представник ФОП Пархіна Р.А.), в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, звернувся до суду з клопотанням б/н б/д про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної господарської справи та додатково подав 17.06.2022 заяву б/н б/д (вх. №3838) про ухвалення у даній справі додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу.

З поданих до клопотання документів вбачається, що 03.09.2021 року між адвокатом Ганичем Д.О. та Пархіним Р.А. як клієнтом укладено договір про надання правової допомоги б/н, відповідно до умов якого Адвокат зобов`язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки обумовлені сторонами у Договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень уповноважений: надавати Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів останнього, зокрема, в господарських судах; представляти інтереси Клієнта в судах, з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, заявнику у тому числі з правом пред`явлення позову, подання заяв та скарг, підписання та подання документів, а також вчинення інших дій щодо захисту прав та інтересів Замовника.

Підпунктом 2.1.2 п. 2.1 Договору сторони передбачили обов`язок Адвоката при виконанні зобов`язань, передбачених в п. 1.2 Договору, керуватись Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чинним законодавством України та умовами цього Договору.

Клієнт зобов`язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, а також винагороду (гонорар) за надання правової допомоги у порядку та строки, обумовлені сторонами у Договорі (пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2-4.3, 6.4 Договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору Клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором не включаються в розмір гонорару та оплачуються Клієнтом окремо.

Даний договір діє з моменту йог підписання і до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.3.1.договору).

Обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх перелік та вартість сторони визначили в Додатках №1 та № 2, а саме:

1) 2 700 грн за ознайомлення з документами (з розрахунку 900 грн/год*3 год);

2) 1 800 грн за підготовку позовної заяви (з розрахунку 900 грн/год*2 год);

3) 1 800 грн за ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовку відповіді на відзив (з розрахунку 900 грн/год*2 год);

4) 6 300 грн за участь в судовому засіданні (з розрахунку 900 грн/засідання * 7засідань);

5) 1 000 грн за підготовку та подачу інших процесуальних документів (заяв, клопотань тощо). Загальна вартість 13 600 грн.

У червні 2022 року між адвокатом Ганич Д.О. та ФОП Пархін Р.А. підписано Акт виконаних робіт по Договору б/н від 03.09.2021 (додаток №2), згідно з яким сторони підтвердили факт передачі адвокатом, прийняття та оплату на момент підписання Акта ФОП Пархіним Р.А. послуг з правової допомоги на загальну суму 13 600 грн, а наведений у Акті перелік наданих послуг з правової (правничої) допомоги та їх вартість відповідає переліку та вартості послуг, вказаних у розрахунку витрат.

Додатково, долученою до клопотання копією квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 16.06.2022 підтверджено факт сплати ФОП Пархіним Р.А. на користь адвоката Ганича Д.О. грошових коштів в сумі 13 600 грн за Договором про надання правової допомоги б/н від 03.09.2021.

Наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000310 від 28.09.2018 підтверджено право на зайняття адвокатською діяльністю Ганича Д.О.

Повноваження адвоката Ганича Д.О. на представлення інтересів ФОП Пархіна Р.А. на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 03.09.2021 в Господарському суді Тернопільської області підтверджується наявним в матеріалах справи ордером на надання правової (правничої) допомоги серії ВО №1026873 від 18.11.2021.

В судовому засіданні 30.06.2022 адвокатом Ганичем Д.О. підтверджено факт оплати наданих ним юридичних послуг за договором.

Мотиви та джерела права, якими суд керувався при ухваленні додаткового рішення.

Згідно з ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ч.3 ст.126, ст.129 ГПК України).

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що: відомості про очікуваний розмір витрат на правову допомогу, їх попередній (орієнтований) розрахунок позивач навів у заяві про усунення визначених в ухвалі від 07.12.2021 недоліків позовної заяви, докази на підтвердження понесених позивачем у зв`язку із розглядом даного спору витрат на правову допомогу подані у визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк; присутній в судовому засіданні 15.06.2022 повноважний представник позивача повідомляв, що за результатами вирішення даного спору, у встановлений чинним процесуальним законодавством строк, буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу та відповідні підтверджуючі документи.

За даних обставин, суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За нормами ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись вказаними вище нормами чинного процесуального законодавства, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (Правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постанові від 18.03.2021 у справі №910/15621/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про те, що суд може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що: "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено".

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також співрозмірності до предмета (ціни) позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 13 600 грн у зв`язку з розглядом даної справи позивачем додано такі документи: Договір про надання правової допомоги б/н від 03.09.2021, укладений між адвокатом Ганичем Д.О. та Пархіним Р.А. (Клієнт); розрахунок витрат з правової (правничої) допомоги, що надана клієнту (додаток №1); Акт виконаних робіт по договору б/н від 03.09.2021 (додаток №2); квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 16.06.2022 на суму 13 600 грн.

Проаналізувавши додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі докази, суд дійшов висновку, що відображені у наданих позивачем документах дані щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), затраченого адвокатом часу на надання таких послуг, з урахуванням ступеня складності справи (договір та одна накладна, за якою виникли спірні правовідносини), ціни позову (54 000 грн), тривалістю судових засідань, не відповідають критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Тобто заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу (13 600 грн) не є співмірним із ціною позову (54 000 грн), зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Так, на переконання суду, підготовка позовної заяви включає в себе ознайомлення з документами, відтак витрати за ознайомлення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога. Більше того, зі змісту позовної заяви вбачається, що у ній відсутні будь-які посилання на судову практику, аналіз законодавства, а лише вказано про наявність договірних відносин, на підставі яких позивач передав товар згідно з накладною.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані у розрахунку витрат та Акті виконаних робіт затрачений час 3 год. за ознайомлення з документами та 2 год. на підготовку позовної заяви, зміст якої по суті складає один аркуш, та відповідно їх загальна вартість 4 500 грн, з розрахунку 900 грн/год - є завищеними. Завищеним та неспівмірним із складністю справи та витраченим часом є і визначені у розрахунку та Акті виконаних робіт час (2 год.) та вартість (1 800) послуг адвоката на ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовкою відповіді на відзив.

За даних обставин, у цій частині до задоволення підлягають витрати в розмірі 2 700 грн (за 3год необхідного витраченого часу) .

Щодо витрат в розмірі 6300грн, що включають вартість послуг на представництво інтересів Клієнта безпосередньо в судових засіданнях, то на думку суду такі є необґрунтованими, виходячи з такого.

Участь Адвоката у семи судових засідання є підтвердженою. Вартість представництва інтересів підприємця в одному судовому засіданні сторонами визначено у розмірі 900,00грн, тобто вартість послуги по представництву Клієнта у судових засіданнях склала 6300грн (7 засідання х 900грн). В Акті виконаних робіт та розрахунку витрат наведено розрахунок даної послуги.

За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).

Суд констатує, що загальний час, витрачений адвокатом у всіх судових засіданнях складає 2 год. 56 хв. (судове засідання 17.01.2022 тривало 23 хв., судове засідання 02.02.2022 9 хв., судове засідання 16.02.2022 32 хв., судове засідання 28.03.2022 21 хв., судове засідання 18.04.2022 39 хв., судове засідання 30.05.2022 19 хв., судове засідання 15.06.2022 33хв.).

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що розмір заявленого відшкодування за участь адвоката у судових засіданнях є явно завищеним у співвідношенні до фактично витраченого адвокатом часу.

З огляду на викладене та враховуючи потрачений час адвокатом на участь у семи судових засіданнях (2 год. 56 хв.), заявлені вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2700 грн. (3 год.*900грн).

Аналізуючи зміст та обсяг складених адвокатом позивача у даній справі клопотань (про усунення недоліків позовної заяви; долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу клопотання про усунення недоліків; поновлення строку на подання відповіді на відзив; про долучення копій видаткових накладних, про відкладення розгляду справи), суд прийшов до висновку, що вартість послуг за підготовку та подання інших процесуальних документів (заяви, клопотання) в розмірі 1 000 грн є неспіврозмірною із обсягом таких послуг.

Окрім того, такий вид послуг не було заявлено у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. За даних обставин, у цій частині витрати адвоката до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищенаведені обставини, правові норми, суд при ухваленні додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі покладає такі витрати на відповідача частково, в розмірі 5400грн.

Витрати на правову допомогу в розмірі 8200грн покладаються судом на позивача у справі.

Згідно п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

Таким чином, якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він, на підставі статті ст.244 ГПК України, має право прийняти додаткове рішення зі справи, яким вирішити відповідне питання.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 13, 14, 42, 123, 124, 126, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Клопотання позивача без номеру та дати (вх. №3832 від 17.06.2021), з врахуванням заяви без номеру та дати (вх. №3838 від 17.06.2022), про ухвалення у справі №921/786/21 додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутагро", вул. Шевченка, 35, м. Підгайці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38687508 на користь Фізичної особи-підприємця Пархіна Романа Антоновича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 400 грн 00 коп.

3.В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.

Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку ст.257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дати складення повного тексту судового рішення.

Додаткове рішення складено та підписано 01.07.2022.

СуддяН.О. Андрусик