Постанова

від 14.06.2022 по справі 191/3183/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 191/3183/20

провадження № 61-17116св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Донець Сергієм Олександровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною.

В обґрунтування позову зазначав, що 03 березня 2008 року між ним та Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було укладено договір оренди земельної ділянки № 040813100324, площею 53, 4478 га, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, строком на п`ять років.

Земельна ділянка передана в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва.

28 жовтня 2013 року сторони уклали угоду № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, відповідно до якої договір продовжено на п`ять років з моменту проведення державної реєстрації.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23 грудня 2013 року, строк дії договору оренди зазначено - до 22 грудня 2018 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06 червня 2018 року № 4-2201/15-18-4 Іларіонівській селищній об`єднаній територіальній громаді Синельниківського району Дніпропетровської області передано в комунальну власність за актом приймання - передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі і спірну земельну ділянку.

Державна реєстрація спірної земельної ділянки за Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області здійснена у березні 2019 року.

Будучи необізнаним, хто є розпорядником земельної ділянки, 14 серпня 2018 року, тобто за чотири місяці до закінчення строку дії договору, позивач звернувся до Іларіонівської селищної ради із заявою про поновлення договору оренди, додавши всі необхідні документи, на що отримав відповідь, що заява буде розглянута радою лише після державної реєстрації земельної ділянки за селищною радою.

З аналогічними заявами 25 жовтня 2018 року позивач звернувся до Синельниківської райдержадміністрації Дніпропетровської області, а 06 листопада 2018 року - до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь Синельниківської райдержадміністрації Дніпропетровської області, у якій вказано, що відділ у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області передав земельну ділянку в комунальну власність Іларіонівської селищної ради.

07 грудня 2018 року ним отримано лист від Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області згідно якого вказане управління, як розпорядник спірної земельної ділянки, заперечує проти поновлення договору оренди, оскільки позивач не підтвердив відсутність заборгованості зі сплати орендної плати, не надав витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки землі та агрохімічний паспорт земельної ділянки.

02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав поштою лист № 1477/01-23 від 30 вересня 2020 року від Іларіонівської селищної ради, в якому зазначено, що остання не має законодавчих підстав для задоволення заяви позивача, фактично відмовивши в укладенні додаткової угоди до договору оренди. Лист містить посилання на зміну розпорядника землі, через що поновлення договору неможливе, що протирічить частині десятій статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, з урахуванням угоди № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 згідно проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, що був наданий позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року позов задоволено.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки № 040813100324 від 03 березня 2008 року, з урахуванням угоди № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 від 28 жовтня 2012 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324 згідно до проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324, що був наданий ОСОБА_1 Іларіонівський селищній раді Синельниківського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, а саме з наявності у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв`язку з ухиленням орендодавця від укладання додаткової угоди про поновлення цього договору.

При цьому суд зазначив, що зміна розпорядника земельної ділянки з 06 червня 2018 рокуне перешкоджає вирішенню питання про поновлення договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився, з орендатором, який має переважне право.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області задоволено, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Іларіонівська селищна рада, як розпорядник спірної земельної ділянки, письмово повідомив останнього про своє заперечення щодо поновлення дії договору оренди землі, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення на продовження з позивачем указаного договору, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Донець С. О. звернувся до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржене судове рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування існуючих висновків Верховного Суду, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

07 грудня 2021 року Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відзив Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

02 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 03 березня 2008 року між Синельниківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 040813100324, за умовами якого останній отримав в оренду земельну ділянку, площею 53,4478 га, строком на п`ять років.

Земельна ділянка передана в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва.

28 жовтня 2013 року між позивачем та Синельниківською районною державною адміністрацією укладено угоду № 1 про зміну та доповнення договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324. Відповідно до пункту 2 угоди продовжено термін дії договору оренди на п`ять років з моменту проведення його державної реєстрації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії договору визначено - до 22 грудня 2018 року.

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області від 06 червня 2018 року № 4-2201/15-18-4 Іларіонівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області передано в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною, площею 3803,20 га, у тому числі і спірну земельну ділянку.

Право власності за Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 березня 2019 року державним реєстратором Синельниківської РДА Дніпропетровської області Деркач С. В., підстава виникнення - акт приймання-передачі від 04 січня 2019 року.

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іларіонівської селищної ради із заявою про те, що має намір укласти договір оренди земельної ділянки на новий строк, до якої додав проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Листом від 03 жовтня 2018 року № 21/01-32 Іларіонівська селищна рада повідомила позивача, що його заява щодо продовження терміну дії договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324 буде розглянута після державної реєстрації ділянки (кадастровий номер 122488000:01:001:0290) за селищною радою.

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з аналогічною заявою звернувся до Синельниківської районної державної адміністрації, на яку отримав відповідь, що розпорядником земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення є територіальні органи Держгеокадастру. 31 січня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», у зв`язку з чим відділ у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області передав земельну ділянку, площею 53,4478 га, кадастровий номер 1224884000:01:001:0290, якою користується ОСОБА_1 на умовах оренди, у комунальну власність Іларіонівській селищній раді.

06 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області з проханням розглянути питання щодо поновлення договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324 терміном на сім років на тих же самих умовах, проте отримав відмову з посиланням на те, що позивач не підтвердив належне виконання умов договору та вимог чинного законодавства України.

Судами встановлено, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі від 03 березня 2008 року № 040813100324 поновленим та додаткової угоди до нього укладеною (справа № 191/4953/18).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року позов задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишено без змін.

Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з огляду на його передчасність, оскільки державна реєстрація земельної ділянки за відповідачем Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області відбулась 20 березня 2019 року, тобто, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом та на час відкриття провадження у справі селищна рада ще не була розпорядником земельної ділянки.

Встановлено, що 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області із заявою про укладення додаткової угоди до договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Листом від 30 вересня 2020 року № 1477/01-23 Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області повідомила позивача про своє заперечення щодо продовження/поновлення договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Відмовляючи у продовження договору оренди, селищна рада посилалась на те, що у зв`язку із внесенням змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності Іларіонівської селищної ради, право оренди яких виставляється на земельні торги (аукціон), та Умов продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Іларіонівської селищної ради на земельних торгах (аукціоні), викладено додатки 1, 2 у новій редакції із включенням земельної ділянки з кадастровим номером 1224884000:01:001:0290, площею 53,4478 га, до списку для проведення продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні). Зазначену земельну ділянку (1224884000:01:001:0290) віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є, зокрема, Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV(далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 161-XIV(тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 13 Закону № 161-XIV передбачає, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Схоже визначення договору оренди земельної ділянки міститься у частині першій статті 792 ЦК України.

Відповідно до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У відповідності до частин першої та другої статті 33 Закону № 161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оренди землі, укладеного 03 березня 2008 року між Синельниківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 ,по закінченню терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін, не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 161-XIVдо листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 161-XIVорендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 34 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).

Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону № 161-XIV, можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону № 161-XIV) процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону № 161-XIVу разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з частиною восьмою статті 33 Закону № 161-XIV додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відповідно до частини десятої статті 33 Закону № 161-XIV з дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

У пункті 42 зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) вказано, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі від 03 березня 2008 року № 040813100324 поновленим та додаткової угоди до нього укладеною (справа № 191/4953/18).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишено без змін.

Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з огляду на його передчасність, оскільки державна реєстрація земельної ділянки за відповідачем Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області відбулась 20 березня 2019 року, тобто, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом та на час відкриття провадження у справі селищна рада ще не була розпорядником земельної ділянки.

Встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2020 року повторно звернувся до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області із заявою про укладення додаткової угоди до договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Листом від 30 вересня 2020 року № 1477/01-23 Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області повідомила позивача про своє заперечення щодо продовження/поновлення договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324.

Відмовляючи у продовження договору оренди, селищна рада посилалась на те, що зазначену земельну ділянку (з кадастровим номером 1224884000:01:001:0290, площею 53,4478 га) віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку із чим внесені зміни до Переліку земельних ділянок комунальної власності Іларіонівської селищної ради, право оренди яких виставляється на земельні торги (аукціон), та Умов продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Іларіонівської селищної ради на земельних торгах (аукціоні), додатки 1, 2 викладено у новій редакції із включенням спірної земельної ділянки до списку для проведення продажу права оренди наземельних торгах (аукціоні).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області з проханням розглянути питання щодо поновлення договору оренди від 03 березня 2008 року № 040813100324 терміном на сім років на тих же самих умовах, проте отримав відмову.

Таким чином, як у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, так і у Іларіонівської селищної ради, якрозпорядників спірної земельної ділянки у певний період часу, було відсутнє волевиявлення на продовження з позивачем договірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки, площею 53,4478 га, кадастровий номер 1224884000:01:001:0290, про що вони належним чином повідомили орендаря.

При цьому слід приймати до уваги, що позивач отримав від розпорядників спірної земельної ділянки листи-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі як до закінчення строку договору, так і після набуття Іларіонівською селищною радою права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та звернення до неї ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність письмових заперечень Іларіонівської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проти поновлення договору оренди землі з ОСОБА_1 , з огляду на положення статті 33 Закону № 161-XIV, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки додаткова угода до договору оренди землі укладається сторонами для вирішення питання щодо поновлення дії договору при наявності взаємної згоди, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами відповідної домовленості.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Донець Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов