Постанова

від 15.06.2022 по справі 910/15007/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2022 р. Справа№ 910/15007/14 (910/4042/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Куксова В.В.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В. та представників сторін: від апелянта - Авраміч В.О. - ордер серія АІ №1101754 від 17.02.2022 року; від ліквідатора ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» Демчана О.І. - Різник О.Ю. - довіреність б/н від 22.02.2022 року; від ТОВ «Підйомні машини» - Задерей Т.В. - довіреність б/н від 04.01.2022 року; ФОП Рачинський В.А. - особисто - паспорт №003797322 від 21.08.2019 року, розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року

(повний текст складено 08.02.2021 року)

у справі №910/15007/14(910/4042/20) (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі"

до товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. фізична особа-підприємець Рачинський Віктор Анатолійович,

2. публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»,

3. ОСОБА_1 ,

про відшкодування збитків в розмірі 6991798 грн,

у справі № 910/15007/14

за заявою фізичної особи-підприємця Рачинського Віктора Анатолійовича (правонаступник колективного підприємства «Київський птахокомбінат»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року у справі № 910/15007/14(910/4042/20) відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (надалі по тексту - ТОВ «Міжнародний центр торгівлі») в особі ліквідатора Демчана Олександра Івановича.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (надалі по тексту -ПАТ «Укргазбанк») звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким позов боржника до товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (надалі по тексту - ТОВ «Підйомні машини») задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Так, ПАТ «Укргазбанк" зазначає про порушення судом першої інстанції норм ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховані висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, окрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17. Таке порушення призвело до незастосування до спірних правовідносин ст. 1212 та ст. 1214 Цивільного кодексу України щодо повернення безпідставно набутого майна та зобов`язання особи відшкодувати всі доходи, які вона одержала від цього майна за час безпідставного володіння, оскільки суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини між сторонами є кондиційними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/15007/14(910/4042/20) скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Підйомні машини» на користь ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» 675617 (шістсот сімдесят п`ять тисяч шістсот сімнадцять) грн збитків (упущеної вигоди), 10134 (десять тисяч сто тридцять чотири) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Підйомні машини» на користь ПАТ «Укргазбанк» 15201 (п`ятнадцять тисяч двісті одна) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2021 року клопотання ПАТ "Укргазбанк" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Підйомні машини" залишено без задоволення. Касаційні скарги ТОВ "Підйомні машини" та ПАТ "Укргазбанк" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі №910/15007/14 (910/4042/20) скасовано. Справу №910/15007/14 (910/4042/20) направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в цілому погодився з позицією апеляційного суду відносно кондикційного характеру спірних правовідносин, при цьому зазначив, що апеляційний суд у мотивувальній та резолютивній частинах постанови дійшов суперечливих висновків, оскільки зазначивши про кондикційний характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), що завдані позивачу у зв`язку з безпідставним набуттям його майна.

Беручи до уваги суперечливі висновків апеляційного суду щодо заявлених позовних вимог ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", Верховний Суд вказав, що позбавлений можливості надати оцінку доводам касаційних скарг ТОВ "Підйомні машини" та АБ "Укргазбанк" щодо правомірності визначення апеляційним судом розміру грошових коштів, які підлягають чи не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи при цьому різну правову природу деліктних та кондикційних зобов`язань, а відтак і різні предмети доказування у таких спорах. Таким чином, при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, здійснити належний апеляційний перегляд рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року у справі №910/15007/14(910/4042/20), і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021 року, апеляційну скаргу ПАТ «Укргазбанк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Полякова Б.М., суддів: Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М., про самовідвід у справі №910/15007/14 (910/4042/20) задоволено. Справу №910/15007/14 (910/4042/20) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 року, у зв`язку з задоволенням заяви судді Полякова Б.М. про самовідвід у справі №910/15007/14 (910/4042/20), який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 року, апеляційну скаргу ПАТ «Укргазбанк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Куксова В.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 року прийнято справу №910/15007/14 (910/4042/20) за апеляційною скаргою ПАТ «Укргазбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року по справі №910/15007/14(910/4042/20) до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2022 року.

08.02.2022 року через відділ документообігу суду від ТОВ «Підйомні машини» надійшли пояснення по справі.

Обґрунтовуючи подані пояснення представник ТОВ «Підйомні машини» зазначає, що специфіка роботи баштових кранів та будівельних підйомників полягає в тому, що вони монтуються на будівельних об`єктах змовників як мінімум на один рік та використовуються договірний час. Водночас, справа №910/15007/14 про банкрутство ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» порушена господарським судом 01.08.2014 року. У зв`язку з чим, жодний замовник такого роду будівельної техніки не бажав укладати договір на її експлуатацію, оскільки будь-який потенційний контрагент позивача з урахуванням усталеного в економіці України ділового обороту в будівельній сфері не бажав би мати справу із підприємством-банкрутом з метою уникнення зривів строків будівництва та потенційною загрозою взагалі завершити будівництво об`єкту та отримання збитків.

Позивач, перебуваючи у стані банкрутства, взагалі не міг самостійно працювати на ринку, надавати послуги будівельною технікою та, відповідно, отримувати хоча б якість реальні прибутки. Доказів зворотного, позивачем надано не було.

За таких обставин ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» втратило навіть можливість оплачувати послуги зберігання техніки, власної території для її збереження позивач не мав, всі працівники були звільнені з товариства і жоден із забудовників не укладав договорів на експлуатацію будівельної техніки з банкрутом. Тому позивач звернувся до відповідача як до спеціалізованої організації з проханням зберегти його техніку. При цьому, відповідачу надано право використовувати техніку безкоштовно, договір зберігання не укладався.

Всі кошти, які відповідач отримував від використання техніки позивача, перераховував ТОВ «Міжнародний центр торгівлі». Претензій та зауважень по розміру та строкам сплачених грошових коштів позивач відповідачу не пред`являв.

Відповідач вважає, що позивач отримував кошти за використання його техніки і не пред`являв вимог до відповідача, вчиняв дії, які свідчать про належне прийняття зобов`язань ТОВ «Підйомні машини», відсутність договору у справі не виключає наявність договірних зобов`язань.

Відтак, наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Наявні матеріали справи свідчать про те, що дії відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів стосуються виконання обов`язку про оплату за використання будівельної техніки.

Підсумовуючи викладене, відповідач зазначає, що позивачем та відповідачем на власний розсуд погоджено всі умови наявних між ними договірних відносин по використанню будівельної техніки, в тому рахунку й розмір оплати за її використання, зобов`язання по оплаті якого відповідачем вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Крім того, відповідачем разом з поясненнями подано копії банківських виписок, які не були предметом розгляду в суді апеляційної та касаційної інстанції.

23.02.2022 року через відділ документообігу суду від ПАТ «Укргазбанк» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В поданих поясненнях представник апелянта зазначає, що визнаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

В даному випадку розрахунок розміру коштів, які отримало ТОВ «Підйомні машини» від надання послуг із використання техніки ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» за договором надання послуг №0150/К-14 від 23.12.2014 року, розрахований позивачем із врахуванням конкретних пунктів договору та додаткових умов, в межах строку дії такого договору, при погодинній оплаті враховувалися стандартні умови щодо кількості таких годин на добу.

Отже, докази подані позивачем є більш вірогідними та підтверджують факт отримання коштів ТОВ «Підйомні машини» за рахунок неправомірного використання майна ТОВ «Міжнародний центр торгівлі».

Апелянт зазначає, що ТОВ «Підйомні машини» було відомо про відсутність правових підстав для використання майна ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» з самого початку такого використання. Дохід від такого використання майна ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» не отримувало.

Посилання відповідача на те, що вимагаючи відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, на стягнення збитків з підстав є не актуальним, оскільки апеляційна скарга подана не з підстав, передбачених ст.ст. 23,623 Цивільного кодексу України, а з тих підстав, що судом мають застосовуватися положення ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, які не вимагають доведення можливості отримання таких коштів власне потерпілим.

Також апелянт зазначає, що ТОВ «Підйомні машини» не надало будь-яких документів про правові підстави користування майном ТОВ «Міжнародний центр торгівлі». Не надано відповідних документів і під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Підсумовуючи подані пояснення апелянт зазначає, що у період 2015-2015 року ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» не було позбавлене право вести господарську діяльність, однак дохід від використання майна ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» отримувало ТОВ «Підйомні машини», яке не додає жодного доказу правомірності використання такого майна.

В судовому засіданні 23.02.2022 року оголошено перерву до 01.03.2022 року.

В зв`язку з введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року воєнного стану в Україні та Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року та перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці розгляд справи №910/15007/14(910/4042/20) не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 року розгляд справи №910/15007/14(910/4042/20) призначено на 16.06.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 року клопотання ПАТ «Укргазбанк`про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та призначено судове засідання в режимі відеоконференції.

10.06.2022 року через відділ документообігу суду від ТОВ «Підйомні машини» надійшло клопотання про долучення доказів, яке було відкликано в судовому засіданні 16.06.2022 року, в зв`язку з чим судом не розглядалось.

14.06.2022 року на електронну адресу суду від апелянта надійшов текст промови у судових дебатах, в якому апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року у справі №910/15007/14(910/4042/20) в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» в особі ліквідатора Демчана О.І. до ТОВ «Підйомні машини» про стягнення коштів у розмірі 6 991 798 грн. задовольнити в повному обсязі.

16.06.2022 року представники сторін, які з`явилися в судове засідання надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.06.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 року регулювалось Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 року - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/15007/14 про банкрутство ТОВ «Міжнародний центр торгівлі», введено процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 року визнано ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Банкруту на праві власності належать баштові крани виробництва "Potain" марки МС175В, №№ 350794, 350790, 305996, 2008 р., підйомник ТРМ3000ТD № 200805006/200806023, що не заперечуються сторонами.

Вказана будівельна техніка була предметом застави та забезпечувала виконання зобов`язань ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» перед АТ «Укргазбанк» за кредитними договорами, заборгованість за якими була визнана ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі № 910/15007/14 про банкрутство ТОВ «Міжнародний центр торгівлі».

Під час здійснених ліквідатором своїх повноважень з розшуку майна боржника, арбітражний керуючий виявив, що відповідач до вересня 2018 року користувався без відповідної правової підстави майном боржника - баштовими кранами виробництва "Potain" марки МС175В, №№ 350794, 350790, 305996, 2008 р., підйомником ТРМ3000ТD № 200805006/200806023, надаючи третім особам - ТОВ «Будакс», ТОВ «Моноліт буд сервіс» та ТОВ «Залізобуд» послуги із використанням баштових кранів та підйомника на будівництві, отримував плату за надані послуги. За розрахунком ліквідатора, із використанням належного боржнику майна відповідач надав третім особам послуги та отримав від них грошові кошти в загальній сумі 6991798,00 грн., що є упущеною вигодою для банкрута.

Таким чином, ліквідатор заявив до стягнення з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки за звичайних обставин - в разі передачі майна в орендне користування на підставі договору - боржник отримав би доход. Як на правову підставу позову ліквідатор послався на ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Оскаржуваним рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року в позові ліквідатора ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що стягнення збитків можливе у разі наявності договірних відносин і неналежного виконання договірних зобов`язань, а доказів укладення між сторонами договору з приводу спірного майна суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування заявлених позивачем збитків не є належним способом захисту, а належним способом захисту в разі вчинення позадоговірного цивільного правопорушення є відшкодування шкоди, що не є предметом заявленого позову.

За висновком суду першої інстанції, відносини з набуття майна, збереження його без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 ЦК України, а згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Оскільки, матеріально-правові підстави позову не засновані на положеннях указаної глави, змінювати які не відноситься до компетенції суду, то у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки зроблені з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 320 ЦК України установлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 ст. 22 ЦК України установлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника майна.

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з ст.ст. 901, 902, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено вище, позивач є власником будівельної техніки, а саме баштових кранів виробництва "Potain" марки МС175В, №№ 350794, 350790, 305996, 2008 року, підйомника ТРМ3000ТD № 200805006/200806023.

Після відкриття провадження у справі № 910/15007/14 про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 року, відповідач розпочав використання вказаного вище майна у власній підприємницькій діяльності, уклавши договір надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014 року із ТОВ «Будакс», договір виконання робіт № 0264 від 14.03.2017 року із ТОВ «Моноліт буд сервіс», договір надання послуг № 0282 від 06.06.2017 року із ТОВ «Залізобуд».

Предметом вказаних договорів було виконання відповідачем послуг з експлуатації будівельної техніки при виконанні будівельно-монтажних робіт на об`єктах будівництва. Також, умовами договорів була узгоджена вартість роботи обладнання, яка підлягала сплаті на користь відповідача як виконавця послуг.

Отже відповідач використовуючи майно, що належить позивачу, надавав послуги третім особам за плату.

Відповідно до ст. 759, 760, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Доказів на підтвердження укладання відповідного договору та сплати грошових коштів на користь ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» за використання його майна відповідач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які останній отримав як дохід у зв`язку з фактичним користування рухомим майном, що належить на праві власності іншій особі - позивачу.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків власнику майна у зв`язку з порушенням договірного зобов`язання (ст.ст. 611, 614, 623 ЦК України), оскільки відносини з фактичного користування майном без укладеного договору оренди та недоотримання його власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач будівельної техніки (баштові крани та підйомник), який набув без достатньої правової підстави таке майно, зобов`язаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна на підставі частини першої ст. 1214 ЦК України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

З огляду на викладене колегія суддів, погоджуючись з заявником апеляційної скарги, зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику майна відсутні.

Отже, у разі коли особа набула майно або зберегла його у себе без достатньою правової підстави, у зв`язку з чим отримала дохід від користування ним, така особа зобов`язана повернути ці кошти власнику майна на підставі частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ліквідатора товариства-банкрута щодо стягнення заборгованості, оскільки спірні правовідносини кваліфіковані помилково - як такі, що виникли із завданням збитків (упущеної вигоди) у зв`язку з використанням будівельної техніки без укладення відповідного договору із позивачем.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав суд першої інстанції у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування майном та відшкодування коштів, пов`язаних з його використанням без відповідної правової підстави, зокрема, укладеного між сторонами договору зберігання, оренди тощо.

На думку колегії суддів, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню, тобто неправильно застосував норми матеріального права.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У своїй позовній заяві ліквідатор просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 6991798,00 грн збитків за період з 14.01.2015 року по 01.09.2017 року за договором про надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014 року, за період з 30.04.2017 року по 06.08.2018 року за договором про виконання робіт № 0264 від 14.03.2017 року, за травень 2018 року за договором № 0282 від 06.06.2017 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування позовної давності та зазначив, що позивач має право заявити вимоги про стягнення упущеної вигоди не пізніше трьох років. Тобто не пізніше трьох років, що передували зверненню до суду із даним позовом.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Одночасно, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять первинні документи, які б підтверджували надання відповідачем послуг за договором надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014, розрахунок вартості якої в сумі 6 316181 грн. наведений у позовній заяві та апеляційній скарзі. Відсутні і докази одержання відповідачем таких грошових коштів від замовника - ТОВ «Будакс» (банківські виписки по рахунку).

Разом з тим, відповідач надав послуги по договору виконання робіт № 0264 від 14.03.2017 року на суму 599105,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 312 від 31.05.2018 року на суму 218405,00 грн., № 251 від 30.04.2017 року на суму 94000,00 грн., № 537 від 06.08.2018 року на суму 286700,00 грн.

Також, відповідач надав послуги за договором надання послуг № 0282 від 06.06.2017 на суму 76512,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 368 від 31.05.2018 року.

При цьому, як убачається з відповідних актів, а саме, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №251 від 30.04.2017 року на суму 94000,00 грн. надавалися послуги по доставці баштового крану на об`єкт будівництва та його монтаж, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №537 від 06.08.2018 року на суму 286 700,00 грн. надавалися послуги по демонтажу баштового крану та послуги автомобільного крану при демонтажі баштового крану, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 368 від 31.05.2018 року на суму 76 512,00 грн. надавалися послуги по виконанню робіт підйомника на суму 50 000,00 грн., послуги оператора на суму 12 760, 00 грн. та послуги технічного обслуговування підйомника на суму 1000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №251 від 30.04.2017 року на суму 94000,00 грн., за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №537 від 06.08.2018 року на суму 286 700,00 грн. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 368 від 31.05.2018 року на суму 12 760, 00 грн. та на суму 1000,00 грн. роботи баштовим краном не виконувалися, тому вимоги заявника про стягнення 94000,00 грн., 286 700,00 грн., 12 760, 00 грн. та 1000,00 грн. є безпідставними.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що первинними документами підтверджується надання відповідачем послуг, вартість яких він зобов`язаний відшкодувати позивачу на загальну суму 281 157, 00 грн.

Рапорти про роботу баштового крану не можуть підтверджувати надання послуг, оскільки є лише обліковими документами, на даних яких можуть ґрунтуватись первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим відхиляються судом як докази в підтвердження заборгованості.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 281 157, 00 грн.

Позаяк послуги були надані відповідачем у період з квітня 2017 по серпень 2018 року, відповідно і право на одержання доходу виникло у вказаний період, то позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності. Одночасно підстави для застосування позовної давності до позовних вимог, розрахунок яких ґрунтується на договорі надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014, відсутні у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 ст. 277 ГПК України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2021 року з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Судовий збір належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 910/15007/14(910/4042/20) скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. С.Бандери, 5; ідентифікаційний код 37653944) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. С.Бандери, 5; ідентифікаційний код 34045133) 281 157 (двісті вісімдесят одну тисячу сто п`ятдесят сім) грн. та 4 217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. С.Бандери, 5; ідентифікаційний код 37653944) на користь публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 6326 (шість тисяч триста двадцять шість) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

5.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/15007/14(910/4042/20) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2022 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді В.В. Куксов

М.Г. Чорногуз