Постанова

від 06.06.2022 по справі 910/14681/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. Справа№ 910/14681/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Сиротюк Р.В. (ордер серія АО №1062149 від 07.06.2022);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021

у справі №910/14681/21 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ»

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 012 205,92 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 996 000,00 грн. за надані за поставлений за договором на постачання товару №53-123-01-20-06662 від 24.12.2020, але неоплачений товар, 3% річних в сумі 8 279,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 926,90 грн.

Також позивач просив застосувати ч. 10 ст. 238 ГПК України шляхом зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування відповідачам 3% річних на суму основного боргу органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, до моменту його виконання відповідачем в цій частині.

Крім того, у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 15 183,09 грн. та витрат на професійну правничу договору, які станом на дату звернення до суду з позовом орієнтовно складають 300 000,00 грн., зазначивши про те, що кінцевий розрахунок останніх буде подано в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення суду.

У відзиві на позов відповідач проти наявності у нього заборгованості за поставлений товар у визначеній позивачем сумі не заперечив, проте зауважив на тому, що позивачем невірно визначені періоди у які тривало прострочення відповідача по оплаті товару та, відповідно, періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Так, відповідач зазначив про те, що позивачем при визначенні дати з якої у відповідача виникає обов`язок оплатити товар не враховано, що за умовами п.п. 2.2 спірного договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання позивачем умов п.п. 3.2, 5.1 вказаного договору, тобто протягом 45 днів з моменту виконання всіх вказаних умов, а не виключно умови щодо постачання товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021, повний текст якого складений та підписаний 16.12.2021 у справі №910/14681/21 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 996 000,00 грн. основного боргу, 5 593,51 грн. 3% річних, 15 023,90 грн. витрат по сплаті судового збору, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 в справі №910/14681/21, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 996 000,00 грн., починаючи з 04.09.2021 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнуто вказану суму нарахованих процентів з відповідача на користь позивача, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договорами товару, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що:

- позивачем при визначенні дати виникнення заборгованості не враховано умови п. п. 2.2, 3.2, 5.1 спірного договору з аналізу яких слідує, що відповідач має здійснити розрахунок за продукцію протягом 45 календарних днів з моменту настання усіх встановлених спірним договором умов, а саме: фактичної поставки продукції разом з пакетом документів згідно Технічних специфікацій до предмета закупівлі; оформлення та реєстрації постачальником в ЄРПН відповідної електронної податкової накладної; проходження товаром процедури вхідного контролю відповідача;

- з огляду на вказані обставини позивачем невірно визначенні дати початку періоду прострочення та, відповідно, не вірно розраховані суми 3% річних та інфляційних втрат;

- зважаючи на встановлені під час розгляду справи дійсні дати початку прострочення відповідачем оплати поставленого за кожною спірною видатковою накладною товару, обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 5 593,51 грн., а заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 7 926,90 грн. стягненню з відповідача не підлягає, у зв`язку з відсутністю інфляційних процесів протягом дійсного періоду прострочення відповідачем виконання його грошових зобов`язань за кожною спірною накладною окремо.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції застосував положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, зазначивши в ньому про нарахування процентів, починаючи з 04.09.2021 і до моменту виконання цього рішення, за визначеною формулою, вважаючи, що таке застосування сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2022, повний текст якого складений та підписаний 18.01.2022 у справі №910/14681/21 заяву позивача про стягнення з відповідача 303 661,78 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог заяви позивача про відшкодування судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021, державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 по справі №910/14681/21 частково (зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги слідує, що апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розрахунку 3 % річних - примітка суду) та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити суму стягнення з відповідача 3 % річних.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та таким, що підлягає частковому скасуванню так як при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, а також порушення норм процесуального права (у апеляційній спразі апелянтом фактично не зазначено у чому саме полягають наведені ним порушення - примітка суду).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 11.01.2022 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/14681/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14681/21.

19.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14681/21.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 враховуючи перебування на лікарняному судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею, справу №910/14681/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022, справу №910/14681/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору у розмірі 3 721,50 грн., подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків, скаржнику роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

08.02.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суд про залишення апеляційної скарги без руху подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21, справу призначено до розгляду на 22.03.2022 о 12 год. 00 хв.

Крім того, не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЗ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2022, ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити у повному обсязі.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Руденко М.А., судді Барсук М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14681/21, призначено справу до розгляду на 22.03.2022 о 12 год. 15 хв.

01.04.2022 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що в обґрунтування своєї позиції відповідач не навів жодних доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції у частині стягнення 3 % річних, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції - без змін.

05.04.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи в якому відповідач, з посиланням на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» на всій території України введено військовий стан, що унеможливлює учать представника відповідача в судовому засіданні, яке відбудеться 22.03.2022 о 12 год. 00 хв., просить перенести розгляд апеляційної скарги відповідача на іншу дату.

У зв`язку із веденням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану в України та активними бойовими діями, судові засідання, призначені на 22.03.2022, не відбулись.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2022 розгляд апеляційної скарги державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 відкладено на 07.06.2022 на 11 год. 45 хв.

У судове засідання 07.06.2022 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також додатково була направлена ухвала на електронну адресу відповідача яка зазначена в процесуальних документах (а.с. 200).

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022), Закону України №2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 07.06.2022.

Представник позивача, у судовому засідання заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2020 відповідач як покупець та позивач як продавець уклали договір на постачання товару №53-123-01-20-06662 (далі договір) (а.с. 12-17) в п 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець - прийняти і сплатити товар - код CPV 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (засувка, затвор, регулятор тиску) у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації №1 (додаток до договору №1) (а.с. 18), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість товару є твердою та складає разом: 830 000,00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 166 000,00 грн.; всього з ПДВ: 996 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору.

За змістом п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно з пунктом 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- пакет документів згідно Технічних специфікацій до предмета закупівлі: ТС 0.0300.1117, ТС.0.0300.1116, ТС.0.0004.1423, ТС.0.0300.1160, ТС.0.0300.1764.

Згідно з п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті відповідача в розділі Стандарти НАЕК).

Звертаючись до суду з цим позовом позивач послався на те, що на виконання умов договору ним відповідачу за видатковими накладними №1 від 23.02.2021 та №2 від 09.04.2021 (а.с. 19-22) поставлено товар на загальну суму 996 000,00 грн., який відповідачем оплачено не було, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача вартість поставленого товару, а також, нараховані на несвоєчасне виконання обов`язку по його оплаті, 3% річних в сумі 8 279,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 926,90 грн.

Суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті встановивши, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 996 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 23.02.2021 та №2 від 09.04.2021, проте відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати товару не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по його оплаті в сумі 996 000,00 грн., визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення вказаної заборгованості.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем при визначенні дати з якої у відповідача виникає обов`язок оплатити товар не враховано умови п.п. 2.2, 3.2, 5.1 Договору, з огляду на що невірно визначено дати початку періоду прострочення та, відповідно, не вірно розраховано суми 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вказані помилки судом першої інстанції здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат виходячи з встановлених дійсних дат початку прострочення відповідачем оплати поставленого за кожною спірною видатковою накладною товару, а також визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 5 593,51 грн., а заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 7 926,90 грн. стягненню з відповідача не підлягає, у зв`язку з відсутністю інфляційних процесів протягом дійсного періоду прострочення відповідачем виконання його грошових зобов`язань за кожною спірною накладною окремо.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції застосував положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, зазначивши в ньому про нарахування процентів, починаючи з 04.09.2021 і до моменту виконання цього рішення, за визначеною формулою, вважаючи, що таке застосування сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує з тексту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 5 593,51 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 996 000,00 грн., а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 689,27 грн. та застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 996 000,00 грн., а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 689,27 грн. та застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною ч. 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За змістом ст. 11 ЦК України - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договором товару, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Водночас щодо періоду нарахування 3% річних колегія суддів зазначає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивач виходив з того, що обов`язок з оплати спірного товару є простроченим з 46 робочого дня після постачання товару, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, при визначенні періоду протягом якого товар мав бути оплаченим позивачем не в повній мірі враховано положення Договору.

Так, позивачем не враховано те, що за умовами пункту 2.2 договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору, а відтак відповідач має здійснити розрахунок за продукцію протягом 45 календарних днів з моменту настання усіх встановлених договором умов, а саме: фактичної поставки продукції разом з пакетом документів згідно Технічних специфікацій до предмета закупівлі, оформлення та реєстрації постачальником в ЄРПН відповідної електронної податкової накладної, а також проходження товаром процедури вхідного контролю відповідача.

Згідно з пунктом 7.1.4 Стандарту відповідача: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (розміщеному в електронному вигляді на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» за посиланням: http://www.energoatom.com.ua/uploads/others/038_2017_3.pdf) при надходженні продукції на склад, представники зберігача та закупника здійснюють приймання продукції від перевізника відповідно до вимог, викладених у договорі поставки або в іншому документі, згідно з яким здійснено закупівлю. При цьому перевіряється супроводжувальна документація та проводиться приймання продукції за кількістю.

За умовами пункту 7.3.7 Стандарту оцінка продукції за якістю та комплектністю в обсязі технічного огляду проводиться на відповідність її умовам договору (контракту) на закупівлю, а також супровідним документам про відповідність (сертифікат якості, паспорт, формуляр, свідоцтво про виготовлення, план якості, рахунок-фактура, специфікація тощо). Контрольовані параметри, які підтверджуються при проведенні ВК-1, перелічені в Б.3.1 додатку Б та повинні бути регламентовані процедурами ВК продукції.

Відповідно до пункту 10.10 Стандарту остаточним документом, що підтверджує позитивні результати робіт з вхідного контролю продукції, є «Ярлик на придатну продукцію», до якого додаються всі звітні документи, які були оформлені в процесі вхідного контролю продукції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи слідує, що:

- поставка товару за видатковою накладною №1 від 23.02.2021 на суму 460 800,00 грн. фактично здійснена 25.02.2021, відповідна податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 15.03.2021 (вказане підтверджується копіями зазначеної видаткової накладної з відповідною відміткою від 25.02.2021 та Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №73), а процедуру вхідного контролю продукції пройдено 12.04.2021 (вказане підтверджується копією ярлика на придатну продукцію №4-2778 від 12.04.2021). За таких обставин останнім днем строку оплати поставленого відповідачу за цією видатковою накладною товару є 17.06.2021, а першим днем прострочення оплати поставленого за цією накладною товару, відповідно, є 18.06.2021;

- поставка товару за видатковою накладною №2 від 09.04.2021 на суму 535 200,00 грн. фактично здійснена 09.04.2021, відповідна податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 26.04.2021 (вказане підтверджується копіями зазначеної видаткової накладної та Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №73), а процедуру вхідного контролю продукції пройдено 19.04.2021 (цей факт сторонами не заперечується). За таких обставин останнім днем строку оплати поставленого відповідачу за цією видатковою накладною товару є 05.07.2021, а першим днем прострочення оплати поставленого за цією накладною товару, відповідно є 06.07.2021.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно здійснив перерахунок сум 3% річних виходячи з встановлених під час розгляду справи дійсних дат початку прострочення відповідачем оплати поставленого за кожною спірною видатковою накладною товару та періоду нарахування 3% річних, визначного позивачем при зверненні до суду, визнав, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 5 593,51 грн. та задовольнив вимоги про стягнення 3% річних за уточними розрахунком суду в сумі 5 593,51 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2022

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна