Постанова

від 04.07.2022 по справі 910/14681/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Справа№ 910/14681/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Сиротюк Р.В. (ордер серія АО №1062149 від 07.06.2022)

від відповідача: не з`явився

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ» про винесення додаткового рішення

у справі №910/7489/21 (суддя Комарова О.С.)

за розгляд апеляційної скарги відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2022

у справі №910/14681/21 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ»

до відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 012 205,92 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 996 000,00 грн. за надані за поставлений за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06662 від 24.12.2020, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 8 279,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 926,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021, у справі № 910/14681/21 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 996 000,00 грн. основного боргу, 5 593,51 грн. 3% річних, 15 023,90 грн. витрат по сплаті судового збору, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 в справі №910/14681/21, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 996 000,00 грн., починаючи з 04.09.2021 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнуто вказану суму нарахованих процентів з відповідача на користь позивача, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 по справі №910/14681/21 частково (зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги слідує, що апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розрахунку 3 % річних - примітка суду) та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити суму стягнення з відповідача 3 % річних.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 апеляційну скаргу відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14681/21 залишити без змін.

14.06.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій ТОВ "ДАЗ" просило суд стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До наведеного клопотання позивачем долучено копію укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 року № 130-01/06/2021 разом з додатковою угодою від 01.02.2022 року № 2 до цього правочину, а також копію акту від 10.06.2022 року № 2 приймання-передачі наданих послуг на суму 50 000,00 грн. до вищенаведеного договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 прийнято до розгляду заяву адвоката ТОВ «ДАЗ» Сиротюка Р.В., призначено її до розгляду на 05.07.2022.

29.06.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так в клопотанні відповідач просить зменшити витрати на оплату професійної правничої допомоги до 1000,00 грн.

05.07.2022 у судовому засіданні, представник позивача підтримав свою заяву, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду заяви всі представники були повідомлені належним чином. (а.с. 260-262). Так ухвала при призначення заяви до розгляду була розміщена на офіційному сайті, а оскільки відповідач зареєстрований в системі «Електронний суд» , відповідно до довідки був повідомлений про час та місце розгляду заяви (а.с.261).

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду заяви, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Розглянувши заяву ТОВ "ДАЗ" щодо стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частин 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи у тому самому складі ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач не зазначив, щодо попереднього розрахунку витрат на правову допомогу в даній справі.

Разом із тим, у заяві, поданій в установлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк, позивач просив суд стягнути на його користь з відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що на підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 50 000,00грн. до вищенаведеної заяви ТОВ "ДАЗ" долучено копію укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" (Адвокатське об`єднання) договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 року № 130-01/06/2021 (договір) (а.с.247-252).

За умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.

Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна вартість послуг за цим Договором (гонорар) складається з погодинної вартості наданих послуг (поточне супроводження), що оплачується клієнтом по рахунках-фактурах згідно тарифної сітки Адвокатського об`єднання (пункт 4.1.1) та гонорару успіху - іншої частини вартості послуг, котра оплачується клієнтом після фактичного досягнення результату, поставленого клієнтом у судових справах, шляхом 30 % від фактично стягнутої суми боргу (пункт 4.1.2).

За умовами пунктів 4.7, 4.8 Договору сума, вказана в пункті 4.1 даного Договору, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає. В акті, зазначеному в пункті 4.7 Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартості юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами цього акту.

У пункті 1.1 додаткової угоди від 01.02.2022 року № 2 до договору (а.с.254) його сторони погодили надання послуг по даному Договору, а саме: клієнт доручає Адвокатському об`єднанню здійснити необхідні процесуальні дії для представництва та захисту прав і інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/14681/21.

Згідно з пунктом 1.3 цієї додаткової угоди, на виконання пункту 1.1 цієї додаткової угоди та пунктів 4.1.1 та 4.1.2 Договору сторони погодили, що вартість професійної правничої допомоги (ціна послуги) становить адвокатський гонорар у фіксованому розмірі у сумі 50 000,00 грн.

До заяви ТОВ "ДАЗ" також долучено копію акту від 10.06.2022 року № 2 приймання-передачі наданих послуг до вищенаведеного договору, за яким позивач прийняв від Адвокатського об`єднання надані послуги у фіксованому розмірі на суму 50 000,00 грн. (а.с.253).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року в справі № 910/906/18.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року в справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року в справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року в справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так колегія суддів, дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат та додані до неї документи, дійшла висновку про те, що розмір заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЗ" витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 50 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і явно не співмірні із виконаною роботою у суді під час представництва інтересів позивача у даній справі, предметом спору в якій є стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання товару.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди від 01.02.2022 року № 2 до договору вартість професійної правничої допомоги (ціна послуги) визначена у вигляді адвокатського гонорару у фіксованому розмірі в сумі 50 000,00 грн. з посиланням на пунктів 4.1.1 та 4.1.2 договору. Разом із тим, умовами пункту 4.1.1 Договору передбачено визначення вартості гонорару у вигляді погодинної вартості наданих послуг (поточне супроводження), що оплачується клієнтом по рахунках-фактурах згідно тарифної сітки Адвокатського об`єднання. Проте інформації щодо цін тарифної сітки Адвокатського об`єднання, а також виставлених позивачу відповідних рахунків-фактур останнім надано суду не було. Крім того, позивачем не надано й документів, які підтверджують погодинну вартість наданих йому юридичних послуг, а також конкретний перелік, види та вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг професійної правничої допомоги.

Крім того, заявлений до стягнення з відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" гонорар у фіксованій сумі (який сплачується незалежно від результатів наданих адвокатських послуг) за своєю правовою природою є відмінним від передбаченого пунктом 4.1.2 Договору гонорару успіху (що підлягає виплаті лише у разі фактичного досягнення позитивного для клієнта результату наданих послуг у вигляді фактичного стягнення суми боргу), що додатково свідчить про суперечливість наданих позивачем доказів на підтвердження дійсного розміру понесених ним витрат на правову допомогу в справі № 910/14681/21 та порядку їх розрахунку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що

- справа сторін не є складною, оскільки стосується стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за двома накладними та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи;

- справа потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України, а відтак, вивчення судової практики у даній категорії спору не є необхідним;

- заявлена до стягнення сума витрат на адвокатські послуги становить 30 % від суми майнових вимог у цій справі, що не може бути визнано обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову;

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, з огляду на те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЗ" до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, судова колегія вважає, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Зазначена правова позиція викладене в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи категорію складності справи, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем загальній сумі (50 000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому відшкодуванню підлягають судові витрати на правничу допомогу, понесену під час та у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2021 по справі № 910/14681/21 у розмірі 15 000,00 грн., в іншій частині вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 240, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ» про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи №910/14681/21 в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути з відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 20915546) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗ» (код ЄДРПОУ 36306437) 15 000,00 грн. судових витрат з оплати послуг адвоката, понесених у зв`язку з розглядом справи №910/14681/21 в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14681/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 ГПК України.

Повний текст підписано 13.07.2022

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна