Постанова

від 13.06.2022 по справі 911/1977/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. Справа№ 911/1977/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Гурський М.Р.

відповідача - Радіщев В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. (повний текст складено 20.12.2021 р.)

у справі № 911/1977/21 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не здійснює передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" оплачену ним партію зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. у справі № 911/1977/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також у тексті апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» викладено клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1977/21 до вирішення справи № 910/17577/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що за відповідний проміжок часу змінились обставини, для зберігання зерна, яке було предметом договору з позивачем, він змушений був орендувати склад та забезпечувати належні умови зберігання зерна, що потребувало значних витрат. Однак, у зв`язку із тривалим знаходженням зерна на зберіганні, через кліматичні умови зерно за останній осінньо-зимовий період 2020 - 2021 років набрало критичної вологи, внаслідок чого зазначене зерно визнано непридатним для використання в продовольчих цілях. З огляду на специфіку діяльності підприємства, у його виробничому процесі відсутня можливість використання даного зерна в технічних цілях, тому інвентаризаційна комісія рекомендувала списати зерно, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а, як зіпсовану продукцію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1213/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1977/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2021 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та призначено справу № 911/1977/21 до розгляду на 01.03.2022 р.

01.03.2022 р. розгляд справи № 911/1977/21 не відбувся у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 р. на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 р. "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. у справі № 911/1977/21 призначено до розгляду на 14.06.2022 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про участь у судовому засіданні 14.06.2022 р. у справі № 911/1977/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про зупинення провадження у справі № 911/1977/21 до вирішення справи № 910/17577/21, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційний суд, проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, жодним чином не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому, сама лише взаємопов`язаність двох справ (у тому числі й тих, у яких місцевий господарський суд дійшов протилежних висновків) не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Наведена процесуальна норма (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 р. у справі № 910/11236/19.

З огляду на предмет спору у даній справі № 911/1977/21 та подані докази, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості самостійно встановити усі обставини справи та факти, що стосуються предмета спору, і ухвалити рішення по суті заявлених вимог. Тобто, заявником не обґрунтовано, які обставини у межах справи № 910/17577/21 можуть вплинути на результат розгляду спору у справі № 911/1977/21.

В обґрунтування клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17577/21 відповідач посилається на те, що у разі задоволення його позову про розірвання договору, суд на вимогу будь-якої із сторін, визначить наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що під час вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення наявності обов`язку відповідача виконати умови укладеного договору.

Разом з цим, у справі № 910/17577/21 встановлюється наявність чи відсутність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору.

Таким чином, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано неможливість апеляційного суду самостійно встановити обставини справи без зупинення провадження до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 910/17577/21, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання відповідача.

Після розгляду клопотання представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром", як постачальником, досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме: пшениці 3 класу в кількості 2000 тонн за ціною 4200,00 грн за тонну.

На виконання вказаної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до оплати рахунок № 011101 від 01.11.2016 р. на суму 8400000,00 грн.

У зазначеному рахунку позивач вказав найменування товару - пшениця; кількість - 2000 тонн; ціна без ПДВ - 3500,00 грн; сума без ПДВ - 7000000,00 грн; ПДВ - 1400000,00 грн; рахунок дійсний - один день.

На підставі виставленого рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" грошові кошти у розмірі 4000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016 р.

У зв`язку з надходженням вказаних грошових коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" податкову накладну № 2/2 від 02.11.2016 р. та відобразило її у своїй декларації ПДВ за листопад 2016 року.

02.11.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" відвантажило зі свого складу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною № 021101 та товарно-транспортними накладними № № 1 - 6.

Отже поставка пшениці у розмірі 136,56 тонн пшениці відбулася шляхом самовивозу товару зі складу відповідача власним автотранспортом позивача.

Враховуючи суму передоплати за товар у розмірі 4000000,00 грн, недопоставленими залишились 815,710 тонн товару на суму 3425986,00 грн.

Також факт виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справи Господарського суду Київської області № 911/4204/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром", а саме: рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р., що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 р.

Так, у справі № 911/4204/16 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про повернення суми передплати як безпідставно набутих (помилково перерахованих) коштів.

За наслідками розгляду спору судом в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що підставою сплати позивачем на користь відповідача коштів були домовленості щодо купівлі зерна пшениці.

З врахуванням встановлених у справі № 911/4204/16 обставин, 22.09.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" з вимогою не пізніше 7 робочих днів від дня отримання даної вимоги поставити позивачу 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3425986,00 грн.

У відповідь, 29.09.2017 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 0210 з вимогою негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу та зазначив, що усі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.

11.10.2017 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 113/10-2017, у якому повідомив про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагав не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3425986,00 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок згідно із зазначеними у листі реквізитами.

Відсутність протягом встановленого строку виконання вимоги позивача стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми вартості непоставленого товару у розмірі 3425986,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 р. у справі № 911/3197/17, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 р. та Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.02.2021 р., у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи суди встановили та підтвердили факт існування договірних відносин між сторонами та відсутність підстав для односторонньої відмови позивача від виконання зобов`язання в натурі. Суд зазначив, що позивач як зобов`язана сторона договору - у частині обов`язку вчинити дії для належного отримання товару, повинен був вчинити необхідні дії для належного виконання зобов`язання, а саме: здійснити отримання товару шляхом самовивозу власним автотранспортом (зважаючи на вид товару - зерно, його обсяги та умови його зберігання, а також з урахуванням попередніх дій позивача) зі складу відповідача, проте відповідні дії позивачем не було вчинено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отримавши остаточне рішення Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 911/3197/17, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 29.03.2021 р. № 29/03-1, у якому просив не пізніше 7 днів від дня отримання даного листа-вимоги:

- повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3- го класу;

- підготувати оплачену партію зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаженні на транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш";

- розпочати передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 тонн товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 (шести) робочих днів;

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи;

- про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" не пізніше ніж за 7 робочих днів шляхом направлення листа за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, оф. 510, а копію такого листа - на електрону адресу позивача.

Вказаний лист було направлено цінним листом № 0200250219600 з описом вкладення, який був вручений відповідачу 02.04.2021 р.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

21.04.2021 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 21/04-1 з тими самими вимогами. Вказаний лист було направлено цінним листом № 0200250577523 з описом вкладення. Лист був вручений відповідачу 05.05.2021 р., однак залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно не виконує умови договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, та не здійснює відвантаження оплаченого позивачем товару.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів Цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Отже обов`язок продавця передати товар покупцеві буде вважатись виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця за місцезнаходженням товару.

В свою чергу, товар буде вважатись наданим у розпорядження покупця (позивача), якщо у строк, встановлений договором (у строк, зазначений у вимозі), товар буде готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець буде поінформований про це.

З позовних вимог вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» просить відповідача виконати зобов`язання за договором - здійснити поставку пшениці 3 класу та передати (поставити) оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу, шляхом відвантаження на наданий покупцем транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару, надати усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити покупця про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Оскільки відповідачем на вимогу позивача, викладену в листах від 29.03.2021 р. № 29/03-1 та від 21.04.2021 р. № 21/04-1, не надано відповіді та інформації, яка необхідна для узгодження вивезення товару, відповідачем не доведено передачі товару в розпорядження покупця, відповідно обов`язок продавця передати товар покупцеві не вважається виконаним.

За змістом ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар та вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Так, звернувшись до відповідача з відповідними листами-вимогами від 29.03.2021 р. № 29/03-1 та від 21.04.2021 р. № 21/04-1, позивач, як покупець, вжив заходів, необхідних для узгодження місця, часу та порядку відвантаження та вивезення придбаного ним зерна. Неузгодження відповідних питань відповідачем унеможливлює виконання позивачем свого обов`язку щодо прийняття товару і порушує право покупця на отримання оплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, ефективним способом захисту та таким, що поновить порушене право позивача є зобов`язання відповідача передати (поставити) оплачену позивачем партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий покупцем транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару, надати усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити покупця про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що за відповідний проміжок часу змінились обставини, для зберігання зерна, яке було предметом договору з позивачем, відповідач був змушений орендувати склад та забезпечувати належні умови зберігання зерна, що потребувало значних витрат, також у зв`язку із тривалим знаходженням зерна на зберіганні через кліматичні умови зерно за останній осінньо - зимовий період 2020 - 2021 років набрало критичної вологи, колегія зазначає наступне.

Так, скаржник вказує, що зазначене зерно було визнано непридатним для використання в продовольчих цілях і може бути використано лише в технічних цілях. З огляду на специфіку діяльності підприємства, у його виробничому процесі відсутня можливість використання даного зерна в технічних цілях, тому інвентаризаційна комісія рекомендувала списати зерно, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а, як зіпсовану продукцію.

Згідно з актом комісії від 12.03.2021 р. було вирішено списати пшеницю, яка за даними бухгалтерського обліку перебуває на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи; вулиця Леніна, 1а, в кількості 820 тон 3 класу загальною балансовою вартістю 1077152,00 грн, як зіпсовану продукцію.

Скаржник зазначає, що факт псування даного товару є збитком для нього, оскільки це відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача, який повинен був забрати оплачений товар раніше.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази понесення відповідачем витрат на забезпечення умов його зберігання, обґрунтування нормативів тривалості та умов зберігання зерна, попередження позивача про можливість псування зерна в разі його невчасного вивезення.

Крім цього, з дій відповідача так само, як і з дій позивача, не вбачається наміру добросовісного виконання зобов`язання, обидві сторони зволікали зі вжиттям належних та залежних від них заходів для виконання зобов`язання. Однак позивач сплатив кошти за зерно, які знаходяться у відповідача протягом тривалого часу, і відповідач так само міг в будь-який момент з метою недопущення втрати зерна погодитись на припинення договірних зобов`язань.

До того ж, відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами, що саме для виконання зобов`язань перед позивачем ним було зарезервовано зерно врожаю 2016 року, яке зберігалось протягом всього часу.

Відповідно до ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

Таким чином, оскільки домовленостями сторін питання переходу ризику втрати товару не врегульовані, за загальним правилом ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару. Оскільки товар не було передано покупцю (позивачу), ризик його знищення покладався на відповідача.

Згідно зі ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Отже доводи скаржника про втрату зерна, яке є річчю визначеною родовими ознаками, оскільки має ознаки, властиві усім речам того ж роду, вимірюється числом, вагою, мірою, і є замінною річчю.

Крім цього, відповідачем не надано доказів, які вказують на індивідуальні ознаки зерна, що призначалось для позивача, в той час як домовленості сторін стосувались поставки зерна пшениці 3-го класу без визначення його року врожаю.

Також у матеріалах справи відсутні докази утилізації списаного зерна, яке призначалось позивачу, що спростовує посилання відповідача на втрату товару (припинення його існування).

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам та доказам наявним в матеріалах справи, слід звернути увагу, на висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку доказам наявним в матеріалах справи та доводам сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. у справі № 911/1977/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. у справі № 911/1977/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.06.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В.Андрієнко