ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1977/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" - Гурський М.Р.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" - Радіщев В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 (суддя Карпечкін Т.П.),
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (колегія суддів Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - ТОВ "Сиваш"),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - ТОВ "Фінпром")
про зобов`язання вчинити певні дії.
СУТЬ СПОРУ
1. ТОВ "Сиваш" та ТОВ "Фінпром" досягнули усної домовленості про постачання оптової партії зерна. Під час виконання договору було відвантажено 136,56 тонн пшениці, недопоставленими залишились 815,710 тонн товару.
2. ТОВ "Сиваш" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. ТОВ "Фінпром" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
6. У листопаді 2016 року ТОВ "Сиваш" (як покупець) та ТОВ "Фінпром" (як постачальник), досягнули усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме пшениці 3 класу в кількості 2 000 тонн за ціною 4 200,00 грн за тонну.
7. На виконання вказаної домовленості ТОВ "Фінпром" виставило ТОВ "Сиваш" до оплати рахунок №011101 від 01.11.2016 на суму 8 400 000,00 грн.
8. У цьому рахунку ТОВ "Фінпром" вказало найменування товару - пшениця; кількість - 2 000 тонн; ціна без ПДВ - 3 500,00 грн; сума без ПДВ - 7 000 000,00 грн; ПДВ - 1 400 000,00 грн; рахунок дійсний - один день.
9. На підставі рахунку ТОВ "Сиваш" перерахувало ТОВ "Фінпром" грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1878 від 02.11.2016.
10. У зв`язку з надходженням вказаних грошових коштів ТОВ "Фінпром" виписало на користь ТОВ "Сиваш" податкову накладну №2/2 від 02.11.2016 та відобразило у своїй декларації ПДВ за листопад 2016 року.
11. 02.11.2016 ТОВ "Фінпром" відвантажило зі свого складу ТОВ "Сиваш" 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною (далі - ВН) №021101 та товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) №1- 6.
12. Поставка пшениці у розмірі 136,56 тонн відбулася шляхом самовивозу товару зі складу відповідача власним автотранспортом позивача.
13. Враховуючи суму передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн, недопоставленими залишились 815,710 тонн товару на суму 3 425 986,00 грн.
14. Факт виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справи №911/4204/16 за позовом ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром" про повернення суми передплати як безпідставно набутих (помилково перерахованих) коштів. Суди у цій справі встановили, що підставою сплати позивачем на користь відповідача коштів були домовленості щодо купівлі зерна пшениці. У задоволенні позову було відмовлено.
15. 22.09.2017, після отримання остаточного рішення суду, ТОВ "Сиваш" звернулося до ТОВ "Фінпром" з вимогою не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цієї вимоги поставити позивачу 815,710 тонн пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.
16. У відповідь 29.09.2017 ТОВ "Фінпром" направило лист №0210 з вимогою негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу та зазначило, що усі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.
17. 11.10.2017 ТОВ "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Фінпром" лист №113/10-2017, у якому повідомило про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагало не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3 425 986,00 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок згідно із зазначеними у листі реквізитами.
18. Відсутність протягом встановленого строку виконання вимоги позивача стало підставою для звернення з позовом про стягнення з ТОВ "Фінпром" суми вартості непоставленого товару у розмірі 3 425 986,00 грн. У задоволенні позовних вимог у справі №911/3197/17 відмовлено.
19. Суди встановили та підтвердили факт існування договірних відносин між сторонами та відсутність підстав для односторонньої відмови ТОВ "Сиваш" від виконання зобов`язання в натурі. Зазначили, що ТОВ "Сиваш" повинно було вчинити необхідні дії для належного виконання зобов`язання, а саме: здійснити отримання товару шляхом самовивозу власним автотранспортом (зважаючи на вид товару - зерно, його обсяги та умови його зберігання, а також з урахуванням попередніх дій позивача) зі складу ТОВ "Фінпром", проте відповідні дії не вчинило.
20. 29.03.2021, після отримання остаточного рішення суду, ТОВ "Сиваш" звернулося до ТОВ "Фінпром" з листом-вимогою №29/03-1, у якому просило не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа-вимоги:
- повідомити ТОВ "Сиваш" про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу;
- підготувати оплачену партію зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Сиваш";
- розпочати передачу ТОВ "Сиваш" оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 тонн товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 (шести) робочих днів;
- передати ТОВ "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи;
- про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити ТОВ "Сиваш" не пізніше ніж за 7 робочих днів шляхом направлення листа за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, оф. 510, а копію такого листа - на електрону адресу ТОВ "Сиваш".
21. ТОВ "Фінпром" отримало цей лист-вимогу 02.04.2021, відповіді на нього не надало.
22. 21.04.2021 ТОВ "Сиваш" повторно звернулося до ТОВ "Фінпром" з листом №21/04-1 з тими самими вимогами.
23. ТОВ "Фінпром" отримало цей лист-вимогу 05.05.2021, відповіді на нього не надало, залишило його без задоволення.
Короткий зміст позовних вимог
24. У липні 2021 року ТОВ "Сиваш" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.
25. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не здійснює передачу ТОВ "Сиваш" оплачену ним партію зерна у кількості 815,710 тонн пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26. Господарський суд Київської області рішенням від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, позов задовольнив повністю.
27. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- факт виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справ за позовами ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром" про повернення суми передплати як безпідставно набутих коштів (№911/4204/16) та про стягнення суми вартості непоставленого товару (№911/3197/17), у задоволенні яких було відмовлено;
- обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та таким, що поновить його порушене право;
- домовленості сторін стосувались поставки зерна пшениці 3-го класу без визначення року врожаю;
- відповідач на вимогу позивача не надав інформації, яка необхідна для узгодження вивезення товару; відповідач не довів передачі товару в розпорядження покупця;
- в матеріалах справи відсутні докази понесення відповідачем витрат на забезпечення умов зберігання зерна, попередження позивача про можливість його псування у разі несвоєчасного вивезення, утилізації списаного зерна (втрати товару);
- ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару; питання переходу ризику втрати товару сторони додатково не врегулювали.
28. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2022 також відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Фінпром" про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/17577/21, мотивувавши це тим, що суд не позбавлений можливості самостійно встановити усі обставини справи та факти, що стосуються предмета спору, і ухвалити рішення по суті заявлених вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
29. 10.07.2022 ТОВ "Фінпром" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив п.5 ч.1 ст.227 ГПК щодо зупинення провадження у справі та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.12.2021 у справі №910/5610/21, від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17, від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14, а також від 20.07.2020 у справі №910/11236/19 (на яку послався суд апеляційної інстанції); суди попередніх інстанцій порушили вимоги ч.1 ст.5 ГПК та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі №754/5841/17, що обрання позивачем способу захисту, який не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права / інтересу позивача є підставою для відмови у позові.
31. Скаржник також зазначає:
- у разі задоволення позову ТОВ "Фінпром" у справі №910/17577/21 зобов`язання сторін, які випливають із договору, будуть вважатися припиненими у зв`язку із його розірванням, що стане підставою для відмови в позові у справі №911/1977/21, де ТОВ "Сиваш" доводить, що у ТОВ "Фінпром" існує зобов`язання з поставки товару і договір підлягає виконанню;
- рішенням суду у справі №910/17577/21 позов ТОВ "Фінпром" задоволено; таке рішення не набрало законної сили, однак його неврахування під час розгляду справи №911/1977/21 призведе до порушення принципу правової визначеності, оскільки існуватиме два судових рішення, які за своєю сутністю є взаємовиключними;
- в позовних вимогах зазначається товар, який не був предметом поставки (пшениця без зазначення року врожаю), у той час як договір поставки обумовлював, що пшениця 3-го класу є 2016 року врожаю;
- суд апеляційної уваги не взяв до уваги, що рік врожаю пшениці був істотною умовою договору і був погоджений сторонами, не дослідив наявні в матеріалах справи докази цього: кореспонденцію між сторонами стосовно умов виконання договору та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/3197/17, яким встановлено факт узгодження поставки зерна пшениці саме 2016 року врожаю;
- ТОВ "Фінпром" неодноразово зазначало про списання 815,710 тон зерна пшениці 3-го класу у зв`язку із його псуванням та знищенням та надавало відповідні докази на підтвердження цього;
- виконання рішення суду буде неможливим через відсутність в розпорядженні відповідача тих речей (товару), які він буде зобов`язаний поставити згідно з оскаржуваним рішенням.
32. 15.08.2022 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Сиваш", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
33. У відзиві ТОВ "Сиваш" зазначає:
- суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що не позбавлений можливості самостійно встановити усі обставини справи та факти, що стосуються предмета спору і ухвалити рішення по суті заявлених вимог без зупинення розгляду справи до вирішення справи; ТОВ "Фінпром" не обґрунтувало, які обставини у межах справи №910/17577/21 можуть вплинути на результат розгляду спору у справі №911/1977/21;
- суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права та врахував висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 20.07.2020 у справі №910/11236/19;
- суди попередніх інстанцій встановили, що предметом договору є поставка 815,710 тонн пшениці 3-го класу, без зазначення року врожаю; про це додатково вказують ТТН, накладні, рахунки, документи про оплату, листування в яких зазначено лише "пшениця" або "пшениця 3-го класу"; тобто товар визначений не індивідуальними, а родовими ознаками; конкретний строк здійснення поставки також не був встановлений;
- позивач не замовляв і не міг замовляти зберігання зерна, бо згідно зі встановленим судами характером договірних правовідносин та в силу статей 323, 334 та 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до передачі зерна перевізнику, воно було власністю відповідача.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
34. Верховний Суд ухвалою від 01.08.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінпром", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 14.09.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо зупинення провадження у справі
35. ТОВ "Фінпром" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції повинен був зупинити провадження у цій справі до вирішення та набрання законної сили рішення у справі №910/17577/21, предметом спору в якій є розірвання договору купівлі - продажу зерна у кількості 2 000,00 тонн за ціною 4 200,00 грн за 1 тонну, який був укладений шляхом обміну документами та стягнення коштів у розмірі 64 971,53 грн.
36. Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
37. Тобто для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, на які посилається скаржник).
38. Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на частини 4, 6 ст.75 ГПК, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).
39. При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК.
40. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
41. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
42. Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
43. Як було зазначено, справа №911/1977/21 за позовом ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром" стосується стягнення вартості непоставленого товару - 815,710 тонн пшениці 3-го класу (3 425 986,00 грн) за договором купівлі - продажу зерна у кількості 2 000,00 тонн за ціною 4 200,00 грн за 1 тонну, укладеним шляхом обміну документами. Справа №910/17577/21 за позовом ТОВ "Фінпром" до ТОВ "Сиваш" стосується розірвання того самого договору та стягнення витрат, пов`язаних із доочисткою та доробкою зерна, яке ТОВ "Сиваш" зобов`язане було вивезти у 2016 році, та внесенням препарату для захисту зерна від шкідників у розмірі 64 971,53 грн.
44. Справа №910/17577/21 та справа, що переглядається, стосуються того ж договору купівлі-продажу. Тобто в обох справах встановленню підлягає факт існування між сторонами відповідних договірних відносин. Разом з тим, як зазначали суди попередніх інстанцій, факт виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справи №911/4204/16 за позовом ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром", а саме, рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017.
45. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що під час вирішення спору у цій справі необхідним є встановлення наявності обов`язку відповідача виконати умови укладеного договору. При цьому не було встановлено, що ТОВ "Фінпром" посилалось на недійсність вказаного договору, який оспорюється у справі №910/17577/21. У справі №910/17577/21, до завершення розгляду якої ТОВ "Фінпром" просило зупинити провадження, встановлюється наявність чи відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору.
46. Тобто у зазначених справах підлягають встановленню різні обставини, які мають значення для вирішення справи. При цьому ТОВ "Фінпром" не зазначило, які саме обставини справи №910/17577/21 мають значення для вирішення справи, що переглядається, та не можуть бути встановлені судами у цій справі.
47. При цьому доводи відповідача, наведені у клопотанні про зупинення провадження до набрання сили рішенням у іншій справі (те, що у разі задоволення його позову про розірвання договору, суд на вимогу будь-якої із сторін, визначить наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору), не були перешкодою для суду апеляційної інстанції розглянути спір у цій справі та ухвалити рішення за результатами його розгляду.
48. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що зупинення провадження призвело б до безпідставного затягування розгляду цієї справи.
49. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в тому числі у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Смірнова проти України" (заява №36655/02), рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France, заява №30979/96)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України" (заява №23786/02).
50. Відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень позов ТОВ "Фінпром" у справі №910/17577/21 про розірвання договору купівлі - продажу зерна був поданий 29.10.2021, заява про усунення недоліків - 12.11.2021, тобто через 2 дні після ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 10.11.2021 у справі, що переглядається (яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Сиваш").
51. Подання ТОВ "Фінпром" позову про розірвання спірного договору є правом відповідача, гарантованого законодавством.
52. Однак у разі, якщо ТОВ "Фінпром", як воно зазначало у клопотанні про зупинення провадження у справі, шляхом подання позову про розірвання договору мало намір досягти в першу чергу справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених у зв`язку з виконанням цього договору, та інших визначених ним цілей, пунктом 3 ч.1 ст.46 та ст.180 ГПК йому було гарантоване право у строк для подання відзиву, встановлений ч.8 ст.165 ГПК, звернутись із зустрічним позовом до ТОВ "Сиваш" про розірвання договору купівлі - продажу зерна, який був укладений шляхом обміну документами, та стягнення коштів у розмірі 64 971,53 грн у межах розгляду цієї ж справи.
53. Реалізація відповідачем такого права сприяла б дотриманню процесуальної економії при розгляді спірних правовідносин. Однак ТОВ "Фінпром" не скористалось таким правом, натомість звернулося до суду з окремим позовом, який розглядався судом у іншому провадженні.
54. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Щодо способу захисту та предмету договору
55. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що домовленість сторін стосувалася поставки зерна пшениці 3-го класу без визначення року врожаю, яке є річчю, визначеною родовими ознаками, а обраний позивачем спосіб захисту (позовна вимога про зобов`язання відвантажити 815,710 тонн придбаного та оплаченого зерна пшениці 3-го класу та надання відповідних товаросупровідних документів) є ефективним та таким, що поновить його порушене право.
56. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій посилались, зокрема, на ч.2 ст.693 ЦК, якою встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
57. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу, стверджуючи, що обумовлений договором товар визначений не індивідуальними, а родовими ознаками.
58. Скаржник, у свою чергу, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ч.1 ст.5 ГПК та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі №754/5841/17, про те, що обрання позивачем не передбаченого законом або договором способу захисту та / або його неефективність для захисту порушеного права / законного інтересу позивача виключає задоволення відповідних позовних вимог.
59. Скаржник стверджує, що договір передбачав поставку пшениці 3-го класу саме 2016 року врожаю, а в позовних вимогах вказано товар без зазначення такого року, що свідчить про обрання способу захисту, який не передбачений договором.
60. Також скаржник стверджує про неможливість виконання рішення суду про задоволення позову через відсутність в його розпорядженні того товару, який він буде зобов`язаний поставити згідно з цим рішенням, оскільки такий товар - 815,710 тонн зерна пшениці 3-го класу 2016 року врожаю списано у зв`язку із його псуванням та знищенням.
61. Обставина того, що рік врожаю пшениці був істотною умовою договору, погодженою сторонами, за твердженням скаржника, підтверджується доказами, які суди не дослідили, а саме кореспонденцією між сторонами стосовно умов виконання договору та рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/3197/17.
62. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.
63. У ч.1 ст.16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
64. Відповідно до частин 1 та 2 ст.5 ГПК здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
65. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).
66. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п.70)).
67. Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №754/5841/17, на яку посилається скаржник, зазначає, що тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права / інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права / інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права / інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права / інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право / інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
68. Аргументи скаржника фактично зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, що домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю.
69. Скаржник зазначає, що він просив суд апеляційної інстанції дослідити докази, які не були взяті до уваги судом першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції, пославшись на висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в порушення ст.269 ГПК відмовився досліджувати подані відповідачем докази узгодження сторонами поставки зерна 2016 року врожаю.
70. Згідно з частинами 1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
71. За ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
72. У разі, якщо за результатами оцінки наданих сторонами доказів суд дійде висновків, що такі докази не підтверджують обставин, на які сторони посилаються, суд не зобов`язаний у відповідному рішенні зазначати перелік таких доказів та вказувати окремо щодо кожного відомості, які не можуть бути встановлені.
73. Ненадання у судовому рішенні детальної оцінки кожному відхиленому судом доказу як такого, що не підтверджує фактів і обставин саме по собі не означає, що такі докази не були досліджені під час розгляду справи.
74. Верховний Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції посилався на лист-вимогу від 29.03.2021 №29/03-1 (який скаржник визначив як такий, що не був досліджений), для встановлення обставин звернення ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром" з проханням надати інформацію, яка необхідна для узгодження вивезення товару.
75. Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові посилався на рішення судів у справі №911/3197/17. Зокрема, у рішенні Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у цій справі відомості про рік врожаю пшениці, поставка якої обумовлена домовленістю сторін, зазначені лише в розділі "Короткий зміст позовних вимог", де фактично була зазначена прохальна частина позову ТОВ "Сиваш" до ТОВ "Фінпром", а не встановлені судом фактичні обставини справи.
76. Таким чином, суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшли висновку, що відповідач не довів, що договір передбачав поставку пшениці саме 2016 року врожаю.
77. Доводи скаржника щодо недослідження судом апеляційної інстанції відповідних доказів спрямовані на їх переоцінку, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.300 ГПК.
78. Оскільки суди встановили, що сторони домовилися про поставку зерна пшениці 3-го класу без визначення року врожаю, то обґрунтованим є висновок про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту, його несуперечність вимогам договору та закону (вимога про зобов`язання відвантажити 815,710 тонн придбаного та оплаченого зерна пшениці 3-го класу без визначення року врожаю).
79. Наведене свідчить про необґрунтованість аргументів скаржника про неможливість виконання рішення суду про задоволення позову через відсутність в його розпорядженні того товару, який він буде зобов`язаний поставити згідно з таким рішенням, оскільки такий товар (зерно пшениці 3-го класу 2016 року врожаю) списано, а таке списання не впливає на можливість здійснити відвантаження 815,710 тонн зерна пшениці 3-го класу іншого року врожаю, як того просить позивач та що відповідає умовам договору.
80. Верховний Суд також звертає увагу, що відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
81. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
82. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
83. Як було встановлено, 29.09.2017 ТОВ "Фінпром" надіслало відповідь на лист позивача від 22.09.2017 №88/09- 2017, у якій просило позивача негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу та зазначив, що усі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.
84. Також під час розгляду судових справ №911/4204/16 та №911/3197/17 відповідач неодноразово наголошував на готовності виконати поставку 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.
85. Однак 29.10.2021 ТОВ "Фінпром" звернулося із позовом про розірвання договору купівлі-продажу зерна на підставі частин 1, 2 ст.652 ЦК, а заяву про усунення недоліків подало 12.11.2021, тобто через 2 дні після ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 10.11.2021 у справі, що переглядається.
86. Оскільки Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про належність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, то доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про те, що обрання позивачем не передбаченого законом або договором способу захисту та / або його неефективність для захисту порушеного права / законного інтересу позивача виключає задоволення відповідних позовних вимог не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
87. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
88. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
90. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №911/1977/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Л. Стратієнко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2022 |
Оприлюднено | 03.10.2022 |
Номер документу | 106540053 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кібенко О. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні