Ухвала

від 19.06.2022 по справі 908/1275/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 908/1275/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. (головуючого), Чередка А. Є., Коваль Л. А.

у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Кармазя Артема Олеговича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Девелопмент"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

17.05.2022 Головне управління ДПС у Запорізькій області поштовим відправленням звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 908/1275/21.

Одночасно, скаржником у прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1275/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.05.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення її недоліків шляхом надання письмових пояснень в яких чітко зазначити об`єкт касаційного оскарження та копії повного тексту оскарженого судового рішення.

14.06.2022 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржником зазначено про допущену описку в поданій касаційній скарзі стосовно об`єкту касаційного оскарження, до якої долучено копію повного тексту оскарженої ухвали.

Відтак, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як встановлено з матеріалів касаційної скарги, об`єктом оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 908/1275/21 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на ухвалу суду належить сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, як встановлено касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції подано у 2022 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 908/1275/21 скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано.

Разом з тим, скаржником порушено питання щодо відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю здійснення фінансування органів ДПС рахунку, за яким здійснюються видатки щодо сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду прийнята 18.04.2022 (повний текст складено 21.04.2022), отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 11.05.2022.

Однак, касаційну скаргу подано для її поштового відправлення 17.05.2022.

Відтак, касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

Порушуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник, посилаючись на обставини введення воєнного стану на території України, зазначив, що повний текст оскаржуваної постанови ним було отримано 29.04.2022, що підтверджується відміткою, проставленою на оскарженому судовому рішенні.

Однак, скаржником до касаційної скарги, не додано жодних доказів дати отримання повного тексту оскарженої ухвали, оскільки проставлення скаржником відмітки про отримання оскарженого судового рішення не є належним доказом його отримання.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

У пункті 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, скаржником не надано належних та допустимих доказів дати отримання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 908/1275/21, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідна заява про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянута після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

Суд відзначає, що нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 908/1275/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:

- доказів на підтвердження дати отримання оскарженої ухвали апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржена ухвала, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв`язку тощо);

- доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області у справі № 908/1275/21 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

4. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков