Постанова

від 19.06.2022 по справі 296/3125/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2022 року

м. Київ

справа № 296/3125/20

провадження № 61-411св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року у складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18, у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

На його переконання, такі неправомірні дії спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, адже відповідач був зобов`язаний діяти у суворій відповідності з вимогами законодавства України. Він змушений був виділяти тривалий час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового вирішення спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім`ї та перешкоджали у повній мірі продовжувати активне громадське життя, адже він є керівником громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області».

На переконання позивача, указаними діями відповідач умисно та свідомо завдав йому моральну шкоду і така шкода підлягає компенсації відповідно до статей 23, 1167 ЦК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 20 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у розумінні статей 77, 78 ЦПК України ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання йому Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди.

На переконання судів попередніх інстанцій, сам лише факт ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 27 серпня 2018 року, яким встановлено протиправність дій відповідача у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати належні докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статей 23, 1167 ЦК України, не звернули увагу, що незаконність дій відповідача у відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, підтверджено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 рокузалишено без руху, вказано про необхідність зазначення в касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження та надання касаційної скарги (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У лютому 2021 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу № 296/3125/20.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2021 року, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області заперечувало проти доводів ОСОБА_1 , просило залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 52,5394 га (кадастровий номер 1820387400:02:000:0078), яка розташована на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки йому в оренду строком на 49 років.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення із врахуванням встановлених обставин справи й у відповідності до норм ЗК України.

У вказаному судовому рішенні також зазначено, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з переліку тих, які він повинен ухвалити відповідно до вимог закону.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі є вимога про відшкодування Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року і вона полягає у незаконній відмові у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Судами встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 25 травня 2018 року № Г-5324/0-2906/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з кадастровим номером 1820387400:02:000:0078 на території Андрушівського району Житомирської області, з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду.

Також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року, та прийняти рішення із врахуванням встановлених обставин справи й у відповідності до норм ЗК України.

Вирішуючи указаний адміністративний спір, суд виходив з того, що відповідачем порушено порядок розгляду клопотання ОСОБА_1 , оскільки надана ним відмова у формі листа не узгоджується з вимогами законодавства України.

За наслідками розгляду указаної адміністративної справи порушене право ОСОБА_1 на звернення до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння з наступною передачею цієї земельної ділянки в оренду було відновлено у спосіб, визначений у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

Так, вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 , зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства України.

Отже, цим судовим рішенням в адміністративній справі було відновлено порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння позивачу шкоди, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача суд не встановив.

Враховуючи, що предметом позову в цій справі є саме відшкодування моральної шкоди Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, доказуванню підлягає факт наявності такої шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, наявність вини в таких діях відповідача, розмір заявленого позивачем розміру шкоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався лише на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

Колегія суддів зауважує, що констатація факту порушення відповідачем порядку розгляду клопотання позивача сама по собі не вказує на завдання позивачеві моральної шкоди та на наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України, оскільки позивач зобов`язаний надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Проте, у порушення вимог частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України завдання йому Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання заявника на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), є необґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець