Постанова

від 14.06.2022 по справі 640/16998/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16998/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Поляновській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оверхол Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оверхол Україна" звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №0047191404 та №0047201404

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання послуг.

Додатково зазначив, що судом не враховано протокол допиту директора ТОВ "Вінд Прайм" та вирок Хотицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі №337/1391/17 щодо керівника контрагента ТОВ "ТБС І К".

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги оскільки враховуючи специфіку діяльності позивача первинними бухгалтерськими документами у випадку залучення підрядників є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які залучені позивачем до матеріалів справи та надавались до перевірки разом з іншими документами.

Додатково зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі №640/13803/19 позов ТОВ "Вінд Прайм" до ГУ ДФС у м. Києві про зобов`язання відповідача виключити картку позивача з АІС "Суб`єкти фіктивного підприємництва" - задоволено. Крім того у вироку Хотицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі №337/1391/17 не досліджувались господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та ТОВ "ТБС І К" а тому висновки суду першої інстанції є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 15 липня 2019 року № 1310/26-15-14-04-05 та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11 листопада 2019 року № 9827, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Оверхол Україна" з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Вінд Прайм" показників декларацій з ПДВ та ТОВ "ТБС І К" показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 26 липня 2019 року № 778/26-15-14-04-05/39629054 яким встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 12600 гривень;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 632006 грн., у тому числі по періодах: квітень 2018 року у сумі 85002 гривень; травень 2018 року у сумі 148865 гривень; червень 2018 року у сумі 106920 гривень; липень 2018 року у сумі 155314 гривень; серпень 2018 року у сумі 135 905 гривень.

3. п. 44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, не надано документи до перевірки.

Товариство з обмеженою "Будівельна компанія "Оверхол Україна" не погодившись з висновками акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві, 08 серпня 2019 року подало заперечення.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року № 120649/10/26-15-14-01-01, висновки акта від 26 липня 2019 року №778/26-15-14-04-05/39629054 залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 26 липня 2019 року № 778/26-15-14-04-05/39629054 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21 серпня 2019 року № 0047191404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 948 200,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 632 006,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 316 003 грн.;

від 21 серпня 2019 року № 0047201404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 15 750,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 12 600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3150,00 грн.

Не погоджуючись прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що реальність господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами, які зазвичай супроводжують операції такого роду. Надані позивачем документи повною мірою підтверджують фактичний рух активів та зміну в капіталі його товариства внаслідок господарської діяльності, яка здійснювалась у спірний період із контрагентами. Окрім того, прослідковується факт використання позивачем отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності підприємства. Всі результати від отриманих позивачем від контрагентів робіт, пов`язані між собою предметом - будівельно-монтажні роботи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до п 14. 1 ст. 14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36.).

Доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.).

Розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування задаткового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не затверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Оверхол Україна" з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Вінд Прайм" показників декларацій з ПДВ та ТОВ "ТБС І К" показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ТБС І К", у акті перевірки зазначається, що за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ТОВ "БК "Оверхол Україна" задекларовано дохід у сумі 5578873 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення задекларованих показників у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)", встановлено їх заниження або завищення за рахунок взаємовідносин з ТОВ "ТБС І К"

Як вбачається з акту перевірки від 26 липня 2019 року №778/26-15-14-04-05/39629054 з метою отримання документів та пояснень ТОВ "БК "Оверхол Україна" направлено письмовий запит від 08 травня 2019 року №86612/10/26-15-14-04-05-14 про надання пояснень та їх документальних підтверджень позивач листом від 11 червня 2019 року відмовив у наданні документів.

В ході проведення перевірки позивачу вручено запит від 15 липня 2019 року №1, на який ТОВ "БК "Оверхол Україна" про взаємовідносинах з ТОВ "ТБС і К" надало лише копії карток рахунків 631, 903 та платіжні доручення. Водночас до перевірки не надано документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ "ТБС і К" за 2016 рік про що складено акт від 19 липня 2019 року №1009/26-15-14-04-05.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру податкових накладних, ТОВ "ТБС І К" на адресу позивача оформлено (зареєстровано) наступні податкові накладні: від 29 березня 2016 року № 76 (будівельно-монтажні роботи).

Згідно картки рахунку 631 на початок та кінець перевіряємого періоду кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

За висновками податкового органу, вищенаведені операції з ТОВ "ТБС І К", неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, вказане товариство не володіє основними засобами та здійснював реалізацію товарів та послуг в січні-березні 2016 року 64 іншим товариствам з номенклатурою, зокрема, юридичні послуги, роботи по реконструкції зовнішніх мереж, підключення послуг бізнес-споживача, будівельно-монтажні роботи, поточний ремонт тощо.

У зв`язку з неподачею ТОВ "ТБС І К" звітів про суми нарахованої заробітної плати за 2016 рік, встановлено відсутність працівників та залучення третіх осіб. Тож, за висновками акта перевірки, встановлено декларування ТОВ "ТБС І К" операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення.

Також, при аналізі інформаційних баз встановлено факт наявності облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі № 1-кп/337/182/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 21 квітня 2017 року щодо керівника ТОВ "ТБС І К".

За висновками відповідача, з`ясовано, що операції здійснені ТОВ "ТБС І К" не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг на адресу позивача, що свідчить про те, що правочин на загальну суму 70000 грн. здійснений без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції щодо посилань контролюючого органу на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі №1-кп/337/182/2017, яким керівника ТОВ ТБС І К" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України зазначив, що господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та ТОВ "ТБС і К" в ході вищенаведеного кримінального провадження не досліджувалися та у вказаному вироку правової оцінки їм надано не було, вирок міститься переліку підприємств, яким ТОВ "ТБС І К" надавало послуги всупереч вимог чинного законодавства України, так само і не встановлено конкретних періодів. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

З зазначеним висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі №1-кп/337/182/2017 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 (в редакції від 15 листопада 2011 року), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 (в редакції від 10 жовтня 2013 року), ч. 1 ст. 263-1 (в редакції від 05 липня 2012 року), ч. 1 ст. 263 ( в редакції від 05 липня 2012 року) КК України.

Частиною 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі №1-кп/337/182/2017 організаторами вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю між собою та ОСОБА_3 , умисно, з метою приховання своєї злочинної діяльності, зокрема надання необмеженому колу осіб протиправних послуг за грошову винагороду, а саме у вигляді документального оформлення фінансово-господарських операцій, які мали безтоварний характер (в дійсності не відбувались), тобто без мети реального настання правових наслідків і необхідні були лише для надання зовнішніх ознак законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а саме відображення в податковій звітності правових взаємовідносин без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків, а також з метою легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, організовано формальне придбання ТОВ "ТБС і К", шляхом виключення зі складу учасників (засновників) ТОВ "ТБС і К" ОСОБА_4 та введення єдиним (одноособовим) учасником власником частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "ТБС і К" ОСОБА_3 , а також призначення останнього формальним керівником (директором) вказаного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), який діяв відповідно до вказівок організаторів злочину з метою отримання від них грошової винагороди, не маючи на меті здійснення фінансово-господарської діяльності і виконання адміністративно-розпорядчих функцій в якості службової особи ТОВ "ТБС і К".

З моменту формального призначення ОСОБА_3 директором ТОВ "ТБС і К" та введення його як єдиного (одноособового) учасника ТОВ "ТБС і К", ОСОБА_3 участі у діяльності товариства фактично не брав, розрахунковим рахунком на власний розсуд не користувався, статутними, реєстраційними, фінансово-господарськими та іншими документами ТОВ "ТБС і К" не володів, не розпоряджався і доступу до них не мав, печаткою ТОВ "ТБС і К" не володів та не розпоряджався, використовував печатку лише на виконання вказівок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З урахуванням викладено, колегія суддів погоджується, що вирок не містить інформації щодо ТОВ "БК "Оверхол Україна" та періоду надання послуги всупереч вимог чинного законодавства України, разом з тим вироком встановлено, що метою діяльності ТОВ "БТС і К" було надання необмеженому колу осіб протиправних послуг за грошову винагороду, а саме у вигляді документального оформлення фінансово-господарських операцій, які мали безтоварний характер (в дійсності не відбувались), тобто без мети реального настання правових наслідків і необхідні були лише для надання зовнішніх ознак законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а саме відображення в податковій звітності правових взаємовідносин без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків, а також з метою легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Вінд Прайм", у акті перевірки зазначається, що за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року ТОВ "БК "Оверхол Україна" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 503 447 грн. Перевіркою правомірності податкового кредиту встановлено його завищення в загальній сумі 632 006 грн. (квітень-серпень 2018 року)

При дослідженні наданих до перевірки документів по взаємовідносинах ТОВ "БК "Оверхол Україна" з ТОВ "Вінд Прайм" встановлено, що договори мають однаковий зміст та однакову форму, а саме, укладено договори підряду, зокрема, улаштування систем вентиляції та кондиціонування повітря, інженерні послуги щодо проектів будівель, ремонтні роботи, монтаж стелажного обладнання тощо. Всього 31 договір.

До перевірки надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

При аналізі бази даних підсистеми Аналітична система системи ІС "Податковий блок", а також розшифровки податкових зобовязань по податковому кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ТОВ "Вінд Прайм" перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, вид діяльності за КВЕД 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель.

За даними акта перевірки, до перевірки позивачем не було надано звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду послуг, інших первинних документів підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених в актах послуг (списки працівників тощо). З наданих до перевірки документів, неможливо встановити кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, а також, відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт.

Також, податковий орган звертає увагу на те, що ГУ ДФС у м. Києві ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.08.2018 отримано пояснення ОСОБА_5 , який надав показання щодо реєстрації за грошову винагороду та непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вінд Прайм".

Згідно ІС "Податковий блок", по ТОВ "Вінд Прайм" внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вінд Прайм" здійснювало реалізацію товарів та надавало послуги у квітні-серпні 2018 року 77 іншим товариствам з номенклатурою, зокрема, надання ландшафтних послуг, ремонтно-будівельні роботи, виготовлення каркасу, тощо.

Таким чином, на переконання податкового органу, вищенаведені операції неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності у ТОВ "Вінд Прайм" трудових ресурсів, основних засобів, у зв`язку з чим перевіркою встановлено завищення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Вінд Прайм" показника податкового кредиту з ПДВ на суму 632006 грн. (квітень-серпень 2018 року)

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтувався на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами всупереч вимогам чинного законодавства України, та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

Судом першої інстанції взято до уваги надані позивачем 20 вересня 2019 року договори підряду з ТОВ "Вінд Прайм" (на 93 арк), акти здачі-приймання робіт (послуг) (на 44 арк), звіт про дебітові і кредитові операції по рахунку ТОВ "БК "Оверхол Україна" (на 23 арк), податкові накладні та квитанції № 1 (на 113 арк) (т. 1).

14 січня 2020 року до суду першої інстанції позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, які підтверджують, що позивач та його контрагент на момент вчинення господарських операцій, мали повну правосуб`єктність, були зареєстрованими платниками ПДВ, роботи виконували згідно будівельних ліцензій, мали трудові та технічні можливості, а саме, виписку ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" станом на 16 січня 2018 року; виписку ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" станом на 15 березня 2019 року; витягу з реєстру платників податків на додану вартість ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" від 16 січня 2018 року; наказ від 15 січня 2018 року № 3 на призначення директора ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" Торгашева А.О. з 15 січня 2018 року; наказ на призначення директора від 13 березня 2019 року № 8-і ТОВ "ВІНД ПРАЙМ"; будівельної ліцензії від 31 січня 2018 року № 5-Л ТОВ "ВІНД ПРАЙМ"; договору суборенди нежитлового приміщення від 15 січня 2018 року № ЧИ193-01-18 по ТОВ "ВІНД ПРАЙМ"; податкового розрахунку форми № 1 ДФ по ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" за 2 кв.2018 року; податкового розрахунку форми № 1 ДФ по ТОВ "ВІНД ПРАЙМ" за 3 кв.2018 року; витягу з ЄДРПОУ ТОВ "Будівельна компанія "ОВЕРХОЛ УКРАЇНА" станом на 04 січня 2018 року; виписки з ЄДРПОУ ТОВ "Будівельна компанія "ОВЕРХОЛ Україна" станом на 18 лютого 2015 року; витягу з реєстру платників ПДВ ТОВ "Будівельна компанія ОВЕРХОЛ УКРАЇНА" від 17 березня 2015 року; будівельної ліцензії від 07 квітня 2015 року № 639688 ТОВ "Будівельна компанія "ОверхолУкраїна".

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ "Вінд Прайм" у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення з позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства не визнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками з банківського рахунку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно з ІС "Податковий блок" 30 серпня 2018 року за №3945/8/26-15-21-03 по ТОВ "Вінд Прайм" внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) к володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансового-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Представник позивача зазначені обставини заперечила, зазначивши, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі №640/13803/19 позов ТОВ "Вінд Прайм" до ГУ ДФС у м. Києві про зобов`язання відповідача виключити картку позивача з АІС "Суб`єкти фіктивного підприємництва" - задоволено.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року скасовано та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Прайм" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язати вчинити дії відмовлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Оверхол Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено "20" червня 2022 року.