Постанова

від 05.04.2023 по справі 640/16998/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/16998/19

адміністративне провадження № К/990/25226/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі- відповідач, податковий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0047191404 та № 0047201404 від 21.08.2019

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, є діючим суб`єктом господарювання, всі господарські операції з цим контрагентом мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року, позовні вимоги було задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0047191404 та № 0047201404 від 21.08.2019. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог.

6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 16 вересня 2022 року товариство не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судоми попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі №640/16998/19 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/16998/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права п.44.1, ст.134, 198,201 ПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, у постановах від 26 червня 2018 року №808/2360/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 28 серпня 2019 у справі№ 805/5040/15-а, від 21 січня 2020 року по справі № 826/9569/18, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

7.3. Товариство указує, що проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені податковим органом у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, та через намагання пов`язати зазначені висновки з наявними питаннями до діяльності контрагента позивача, у зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Також, позивач звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача.

7.4. Позивач вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають позиції Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21), яка полягає у тому, що за змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Позивач наголошує, що вирок Хортинського районного суду м.Запоріжжя від 26 квітня 2017 у справі №1-кп/337/182/2017 не містить інформації щодо прав, свобод чи інтересів безпосередньо ТОВ «БК «Оверхол Україна», то відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок не є обов`язковим для суду.

8. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі направлення від 15.07.2019 № 1310/26-15-14-04-05 виданого ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.07.2019 № 9827, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Оверхол Україна» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Вінд Прайм» показників декларацій з ПДВ та ТОВ «ТБС І К» показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

10. Перевірка проводилась з 15.07.2019 по 19.07.2019.

11. За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 26.07.2019 № 778/26-15-14-04-05/39629054, за висновками якого, встановлено порушення:

1). п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 12600 гривень;

2). п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 632006 грн., у тому числі по періодах: квітень 2018 року у сумі 85002 гривень; травень 2018 року у сумі 148865 гривень; червень 2018 року у сумі 106920 гривень; липень 2018 року у сумі 155314 гривень; серпень 2018 року у сумі 135 905 гривень.

3). п. 44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, не надано документи до перевірки.

12. Товариство з обмеженою «Будівельна компанія «Оверхол Україна» не погодившись з висновками акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві, 08.08.2019 надало свої заперечення, проте рішенням ГУ ДФС у м. Києві щодо розгляду заперечення № 120649/10/26-15-14-01-01 від 25.06.2019, висновки акта №778/26-15-14-04-05/39629054 від 26 липня 2019 року залишені без змін.

13. Надалі, з урахуванням встановлених перевіркою порушень, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0047191404 від 21.08.19 на суму 948200 грн. 00 коп. та № 0047201404 від 21.08.19 на суму 15750 грн. 00 коп., які було отримано позивачем 22.08.2019.

14. Товариство, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0047191404 та № 0047201404 від 21.08.2019, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка Верховного Суду

15. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Вінд Прайм» та показників декларацій з ПДВ та ТОВ «ТБС І К» показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

16. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

18. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

19. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

20. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

21. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

22. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

23. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

24. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

25. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

26. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

27. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

28. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

29. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

30. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

31. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

32. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

33. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

34. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

35. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вінд Прайм», у акті перевірки зазначається, що за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 ТОВ «БК «Оверхол Україна» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1503447 грн. Перевіркою правомірності податкового кредиту встановлено його завищення в загальній сумі 632006 грн. (квітень-серпень 2018 року)

36. При дослідженні наданих до перевірки документів по взаємовідносинах ТОВ «БК «Оверхол Україна» з ТОВ «Вінд Прайм» встановлено, що договори мають однаковий зміст та однакову форму, а саме, укладено договори підряду, зокрема, улаштування систем вентиляції та кондиціонування повітря, інженерні послуги щодо проектів будівель, ремонтні роботи, монтаж стелажного обладнання тощо.Усього 31 договір.

37. Суд звертає увагу на те, що до перевірки надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

38. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтувався на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами всупереч вимогам чинного законодавства України, та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

39. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджуюся договорами підряду з ТОВ «Вінд Прайм» (на 93 арк), актами здачі-приймання робіт (послуг) (на 44 арк), звіт про дебітові і кредитові операції по рахунку ТОВ «БК «Оверхол Україна» (на 23 арк), податкові накладні та квитанції № 1 (на 113 арк) (т. 1).

40. Окрім цього, варто зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16.

41. Ураховуючи те, що ТОВ «Будівельна компанія «Оверхол Україна» було надано до матеріалів даної справи первинні документи в т.ч. податкові накладні, які на переконання Товариства та суду першої інстанції, засвідчують факт надання та отримання послуг, тобто виникнення події, що дає право на отримання позивачем податкового кредиту. Крім того, ТОВ «Вінд Прайм» у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними банківськими виписками з банківського рахунку.

42. Стосовно посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, Суд зазначає, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

43. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

44. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

45. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

46. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

47. Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

48. Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

49. Однак, згідно матеріалів справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

50. Указана позиція щодо обов`язковості проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17 (адміністративне провадження №К/9901/38084/18).

51. Доводи податкового органу з чим погодився суд апеляційної інстанції частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Вінд Прайм» при формуванні податкового кредиту з ПДВ визнав господарські операції з вказаним контрагентом нереальними тільки у зв`язку з посиланням в акті перевірки на пояснення директора ОСОБА_1 , який надав показання щодо непричетності до фінонсово-господарської діяльності ТОВ «Вінд Прайм», отриманими ТУ ДФС у м. Києві від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.08.2018 по матеріалам досудового розслідування внесеного за №32017100100000090 від 09.10.2017. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.207, ч.3 ст.212 КК України, Суд вважає необґрунтованими.

52. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

53. Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

54. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

55. Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

56. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

57. Так, долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

58. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

59. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з ТОВ «Вінд Прайм» за період, що перевірявся.

60. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг, та в цій частині необхідно залишити рішення суду першої інстанції без змін.

61. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТБС І К», у акті перевірки зазначається, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ «Оверхол Україна» задекларовано дохід у сумі 5578873 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення задекларованих показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)», встановлено їх заниження або завищення за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТБС І К», колегія суддів зазначає наступне.

62. За висновками відповідача з чим погодився суд апеляційної інстанції, з`ясовано, що операції здійснені ТОВ «ТБС І К» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг на адресу позивача, що свідчить про те, що правочин на загальну суму 70000 грн. здійснений без мети настання реальних наслідків.

63. Апеляційний суд визнав господарські взаємовідносини з вказаним контрагентом нереальними у зв`язку з наявним у Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Хотринського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 у справі №1-кп/337/182/2017 по матеріалам досудового розслідування внесеного за №42016000000000345 від 01.02.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частини першої статті 205, частини третьої статті 27, частини другої статті 205-1 частини першої статті 263 КК України.

64. Проте, відповідно до висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

65. Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають установленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

66. Також судом апеляційної інстанції не перевірено (не досліджено) надані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ТБС І К» копії карток рахунків 631, 903 та платіжні доручення.

67. Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось посилання позивача про те, що господарські операції з ТОВ «ТБС І К» було задекларовано в квітні 2016 року і уточнюючи розрахунки до них не подавались, ураховуючи зміст п.102.1 статті 102 ПКУ щодо строків перевірки.

68. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

69. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

70. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

71. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.

72. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору.

73. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

74. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з`ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього.

75. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

76. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

77. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

78. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

79. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

VII. Судові витрати

80. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

81. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 грудня 2021 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0047201404 від 21.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року скасувати.

3. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0047191404 від 21.08.2019 залишити в силі.

4. Справу №640/16998/19 у частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0047201404 від 21.08.2019 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко