Ухвала

від 19.06.2022 по справі 340/5279/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2022 року

м. Київ

справа № 340/5279/20

адміністративне провадження № К/990/13235/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №340/5279/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2022 року касаційна скарга вдруге надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв`язку 24 травня 2022 року).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області, в якому просив стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області через Управління справами Олександрійської міської ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у вигляді затримки виконання судового рішення в розмірі 57 205,80 грн, компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення за період з 01 березня 2011 року по 01 травня 2021 року в розмірі 100 371,89 грн, компенсацію за не використану частину відпустки в розмірі 3993,36 грн, компенсацію втрати частини доходу через несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7 006,12 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за період з 12 лютого 2010 року по 02 лютого 2011 року у розмірі 83464,20 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань). Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за один місяць в розмірі 4 923,45 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення залишено без розгляду.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, скаржник як на підставу відкриття касаційного провадження послався на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу) та на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу).

Щодо обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник посилається на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у цій справі, в якій колегія суддів дійшла висновку, що правова природа стягуваних позивачем сум є компенсація та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, тобто суми, які просить стягнути позивач є по суті платою за вимушений прогул за час невиконання судового рішення, а тому до спірних взаємовідносин слід застосовувати саме ст. 233 КЗпП України, і відповідно обмеження звернення до суду з позовом будь-яким строком до даних правовідносин не застосовується.

Так, заявник касаційної скарги стверджує, що ухвалюючи оскаржувану постанову від 15 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції мав врахувати постанову від 26 квітня 2021 року, оскільки, на думку скаржника, постанова від 26 квітня 2021 року має преюдиціальний характер.

Також, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції мав застосувати висновки колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права, які викладені у постанові від 25 липня 2018 року у справі №552/33404/17.

У той же час застосування судом другої інстанції висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 10 жовтня 2021 року у справі № 522/13736/15, про відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах від 16 січня 2018 року у справі №524/415/16-ц та від 25 липня 2018 року у справі №552/3404/17, скаржник вважає неправильним, оскільки, на його думку, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в своєму рішенні відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при розгляді однієї справи, а саме №522/13736/156.

Суд наголошує, що самого лише посилання в касаційній скарзі на оскарження судових рішень з підстав передбачених частиною статті 353 цього Кодексу не достатньо, вказане повинно наводитись у взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

В касаційній скарзі відсутнє посилання на відповідний пункт статті 328 КАС України, тому суд доходить висновку, що скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №340/5279/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа: Міській голова м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяН.А. Данилевич