Постанова

від 27.07.2022 по справі 340/5279/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2022 року м. Дніпросправа № 340/5279/20 (2-ап/340/18/21)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління справами Олександрійської міської ради

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року (м. Кропивницький, суддя Петренко О.С.) у справі № 340/5279/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління справами Олександрійської міської ради, Олександрійської міської ради Кіровоградської області

третя особа: Міський голова м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,-

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Управління справами Олександрійської міської ради (далі відповідач-1), Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі відповідач-2), третя особа Міський голова м. Олександрія Кіровоградської області (далі третя особа), у якому просив стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області через Управління справами Олександрійської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у вигляді затримки виконання судового рішення в розмірі 57205,80 грн., компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення за період з 01.03.2011 по 01.05.2021 в розмірі 100371,89 грн., компенсацію за не використану частину відпустки в розмірі 3993,36 грн., компенсацію втрати частини доходу через несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7006,12 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за період з 12.02.2010 року по 02.02.2011 року у розмірі 83464,20 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань);

- допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Олександрійської міської ради, через Управління справами Олександрійської міської ради на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі

№2-а-13/09/1118 за один місяць в розмірі 4923,45 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 у справі №340/5279/20, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

28.03.2022 року відповідач-1 звернувся із заявою до Кіровоградського окружного адміністративного суду про поворот виконання рішення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача-1 про поворот виконання рішення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення відсутні.

Не погодившись із ухвалою суду, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача-2 мотивовано, зокрема тим, що спір у поточній справі не є таким, що виник з трудових правовідносин, оскільки не стосується стягнення забортної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, у зв`язку з чим, підстави для застосування ч.1 ст. 381 КАС України відсутні.

З цих підстав, відповідач-1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-1 про поворот виконання рішення.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача-1 про поворот виконання рішення, оскільки відповідно до статті 381 КАС України, поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Суд першої інстанції вказав, що у зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо рішення суду прийнято з урахуванням недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ч.1 ст. 381 КАС України визначено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15, від 14 липня 2021 у справі № 1340/4393/18.

Колегією суддів встановлено, що поворот виконання рішення у поточній справі стосується виключно стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за один місяць в розмірі 4923,45 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення від 05.11.2021, згідно яких на виконання судового рішення у справі №340/5279/20 позивачу виплачений середній заробіток у сумі 4923,45 грн.

Відтак, оскільки середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність застосування приписів ч. 1 ст. 381 КАС України та про відсутність законних підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.

Оскільки на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі №340/5279/20 відповідачем-1 сплачено позивачу середній заробіток у сумі 4923,45 грн., однак в подальшому це рішення було скасовано, колегія суддів керуючись приписами ст. 380 КАС України дійшла висновку про наявність підстав для застосування повороту виконання цього рішення суду.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року слід скасувати, а заяву відповідача-1 про поворот виконання рішення задовольнити.

Керуючись статтями 317, 321, 322, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Управління справами Олександрійської міської ради задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 340/5279/20 скасувати.

Здійснити поворот виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 у справі № 340/5279/20 в частині стягнення з Олександрійської міської ради через Управління справами Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №2-а-13/09/1118 за один місяць в розмірі 4923,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління справами Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ 26114988) кошти у розмірі 4923,45 грн., що були стягнуті на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 у справі № 340/5279/20.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко