Постанова

від 31.05.2022 по справі 910/13397/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. Справа№ 910/13397/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Грека Б.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 01.06.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.11.2021 (повний текст складено 10.12.2021)

у справі №910/13397/21 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Андріюк Ростислава Володимировича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт"

про визнання недійсною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Андріюк Ростислав Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (далі- відповідач-1, скаржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" (далі - відповідач-2, скаржник) про визнання недійсною додаткову угоду № 10 від 16.04.2021 до договору оренди ОТ 1833 від 10.11.2016, укладеного між ТОВ Форум Груп Україна та ПрАТ Форум Сателіт та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між відповідачами договору оренди № ОТ1833 від 10.11.2016, між відповідачем-1 та позивачем 20.03.2020 було укладено договір суборенди № 16053 нежитлового приміщення № 1-006(А) загальною площею 13,52 кв. м зі строком дії договору до 25.09.2023. Листом № 61156 від 19.04.2021 відповідачем-1 повідомлено позивача, що між відповідачами укладено додаткову угоду № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ОТ1833 від 10.11.2016, відповідно до якої відповідач-1 зобов`язаний повернути відповідачу-2 орендоване майно за актом прийому-передачі до 30.04.2021, а позивач з відповідної дати втрачає право користуватися нежитловим приміщенням. Заявою № 62010 від 30.04.2021 позивачем висловлено свою незгоду з порушенням його права користування приміщенням та зазначено, що умовами договору суборенди не встановлено права односторонньої відмови від виконання договору. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом визнання недійсною додаткову угоду № 10 від 16.04.2021 до договору оренди ОТ 1833 від 10.11.2016, укладеного між відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду № 10 від 16.04.2021 до договору оренди ОТ 1833 від 10.11.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" та Приватним акціонерним товариством "Форум Сателіт" та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Андріюк Ростислава Володимировича 1 135 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 22 300 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" на користь Фізичної особи-підприємця Андріюк Ростислава Володимировича 1 135 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 22 300 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 скасувати в повному обсязі.

Також, скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення направлено на адресу скаржника 18.12.2021.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 16.04.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено додаткову угоду № 10 та досягнуто згоди з 30.04.2021 припинити дію договору оренди в частині користування відповідачем-1 приміщенням № 1-006(А), відповідно зменшено орендовану площу нерухомого майна за рахунок повернення вказаного приміщення відповідачу-2. Припинення дії договору оренди в частині оренди приміщення № 1-006(А) має певні наслідки щодо припинення дії договору суборенди.

Зокрема скаржник зазначає, що позивачем не доведено факт недійсності додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 до договору суборенди № ОТ1833 від 10.11.2016.

Також скаржник зазначає, що позивач станом на дату припинення дії договору суборенди не здійснював реєстрацію потужності; не надав декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; позивач ухилявся від сплати податків та здійснював в суборендованому приміщенні незаконною діяльністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13397/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №800019181 від 14.02.2022 про доплату судового збору в розмірі 1702,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Призначено справу до розгляду на 01.06.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 скасувати повністю.

Також, скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано скаржником 28.12.2021.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у березні 2021 року відповідач-2, як власник майнового комплексу, звернувся до орендаря - відповідача-1 з вимогою повернути з користування (оренди) приміщення № 1-006(А) обґрунтовуючи це необхідністю проведення в т. ч. під цим приміщенням ремонтних робіт (облаштування трубопроводу каналізації). Враховуючи укладення відповідачем-1 з підрядною організацією договору підряду 16.04.2021 між відповідачами укладено додаткову угоду № 10, згідно якої внесено зміни до договору оренди та зменшено загальну площу орендованого майна та відповідач-2 взяв на себе зобов`язання повернути власнику за актом прийому-передачі нежитлове приміщення № 1- 006(А). Пізніше 16.09.2021 для проведення підрядних робіт, на підставі укладеної додаткової угоди № 12 від 16.09.2021, відповідачем-1 повернуто відповідачу-2 за актом приймання-передачі нежитлові приміщення № 1-004(А) та № 1-005(А).

Зокрема скаржник зазначає, що розірвання з 01.05.2021 укладеного між відповідачем-1 та власником договору оренди та в частині оренди приміщення № 1-006(А), мало певні наслідки, оскільки з вказаної дати повністю припинилось право відповідача-1 користуватись цим приміщенням, а відповідно припинився договір суборенди. Проведення робіт під будівлею розпочато лише в кінці серпня 2021 року після звільнення відповідачем-1 приміщення № 1-006 (А) від майна позивача та повернення 18.08.2021 відповідачем-1 цього приміщення власнику (відповідачу-2) за актом приймання-передачі. Дана обставина призвела до збитків, яких зазнав відповідач-2 в розмірі 101.323,59 грн. у вигляді штрафних санкцій за договором підряду № 19/04-21 від 19.04.2021 за простій будівельної бригади.

Також скаржником зазначено, що позивачем всупереч норм чинного законодавства не доведено наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 16.04.2021, а наведені у позовній доводи є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 17.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №251 від 14.02.2022 про доплату судового збору в розмірі 1702,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21. Призначено апеляційну скаргу для спільного розгляду на 01.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 повернуто скаржнику.

01.06.2022 в судовому засіданні представником позивача надано відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 без змін.

Представники учасників апеляційного провадження з`явилися в судове засідання 01.06.2022 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 01.06.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Форум Сателіт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» (орендар) укладено договір оренди № ОТ 1833 (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 598,70 кв. м, та включає в себе:

- будівля під літерою А, А', площею 20 730,30 кв. м,

- будівля під літерою В, площею 27,20 кв. м,

- будівля під літ ерою В, площею 21,90 кв. м,

- будівля під літерою Ж, площею 68,60 кв. м,

- споруда під літерою Е, площею 456,70 кв. м,

- споруда під літерою К, площею 294,00 кв. м,

далі по тексту іменується Будівлі і приміщення.

Будівлі і приміщення належать орендодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2008, № 18/242 та ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 № 18/242, право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», реєстраційне посвідчення № 0019024 від 19.10.2009, записано в реєстрову книгу № 5з-33 за реєстровим № 584-з.

Згідно акту прийому-передачі будівель і споруд від 01.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (майновий комплекс), розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, загальною площею 21 598,70 кв. м.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди строк оренди становить з 01.01.2017 до 30.11.2019.

Згідно з п. 1.3 договору оренди метою оренди визначено здачу Будівель і приміщень в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру. Сторони погодились, що передача Будівель і приміщень в суборенду здійснюється орендарем без необхідності попереднього письмового погодження з орендодавцем.

Додатковою угодою № 7 від 23.03.2020 до договору оренди № ОТ 1833 від 10.11.2017 сторони дійшли згоди продовжити строк оренди договору до 31.12.2026.

20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» (орендар) та фізичною особою-підприємцем Андріюк Ростиславом Володимировичем (суборендар) укладено договір суборенди № 16053 (далі - договір суборенди).

Відповідно до п. 2.1. договору суборенди в порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення (нежитлове приміщення, загальною площею 13,52 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А)) та сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені договором.

З п. 2.3 договору суборенди вбачається, що приміщення передається суборендарю для його використання в господарській діяльності суборендаря для розміщення магазину по продажу кави та аксесуарів і кав`ярні.

Згідно з п. 3.1 договору суборенди сторони погодили, що строк суборенди приміщення становить з 01.10.2020 (дата початку строку суборенди) до 25.09.2023 (дата закінчення строку суборенди).

Відповідно до п. 3.2 договору передача приміщення суборендарю в дату початку строку суборенди та його повернення орендарю в дату закінчення строку суборенди оформлюється відповідними актами прийому-передачі.

Згідно акту прийому-передачі приміщення від 01.10.2020 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А), площею 13,52 кв. м.

16.04.2021 між орендодавцем (відповідачем-2) та орендарем (відповідачем-1) укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди № ТО 1833 від 10.11.2016 відповідно до якої сторони дійшли згоди 30.04.2021 зменшити орендовану площу майнового комплексу за рахунок повернення нежитлового приміщення № площею 13,52 кв. м, розташованого на 1 поверсі другого корпусу (будівлі під літерою А') за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, у зв`язку з чим викладено п. 1.1.1 договору у наступній редакції:

1.1.1. Орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 585,18 кв. м, та включає в себе:

будівля під літерою А площею 12 929,85 кв. м,

будівля під літерою А', площею 7 786,93 кв. м,

будівля під літерою Б, площею 27,20 кв. м,

будівля під літерою В, площею 21,90 кв. м,

будівля під літерою Ж, площею 68,60 кв. м,

споруда під літерою Е, площею 456,70 кв. м,

споруда під літерою К площею 294,00 кв. м, далі по тексту іменується Будівлі і приміщення.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 орендар зобов`язується повернути орендодавцю за актом прийому-передачі нежитлового приміщення № 1-006 (А) площею 13,52 кв. м, розташованого на 1 поверсі другого корпусу (будівлі під літерою А'), на умовах та у стані, передбачених договором, 30.04.2021.

Позивач вважає, що додаткова угода № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ТО 1833 від 10.11.2016 підлягає визнанню недійсною у зв`язку із тим, що порушує право позивача користуватися приміщенням № 1-006(А), суперечить вимогам цивільного законодавства; зобов`язання правочину створює обов`язки для третьої особи; завдає шкоди майновим інтересам позивача та суперечить принципу добросовісності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем належним чином доведено що додаткова угода № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ОТ 1833 від 10.11.2016 вчинена на шкоду позивачу, зокрема, вчинена з порушенням приписів ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Андріюк Ростислава Володимировича є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, договір суборенди укладено зі строком дії до 25.09.2023, тобто в межах строку дії договору оренди, який продовжено до 31.12.2026.

Відповідач-1 звернувся до позивача з листом від 25.03.2021, в якому спочатку повідомив про дострокове розірвання договору суборенди № 16053 від 20.03.2020 через необхідність реконструкції, а в наступних абзацах відповідач-1 пропонував позивачу достроково припинити дію договору за згодою сторін підписавши проект додаткової угоди.

У відповідь позивач листом від 31.03.2021 повідомив відповідача-1 про те, що умовами договору не передбачена можливість одностороннього дострокового розірвання договору внаслідок запланованих та незапланованих реконструкцій.

На це відповідач-1 листом № 60123 від 02.04.2021 повідомив позивача, що власник будівель - ПАТ «Форум Сателіт» звернувся до ТОВ «Форум Груп Україна» із вимогою про дострокове розірвання з 30.04.2021 основного договору оренди, укладеного між цими компаніями відносно орендованого позивачем приміщення, у зв`язку із необхідністю здійснення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу. Зазначив, що в силу положень пунктів 10.1 та 10.2 договору посилання позивача на відсутність у договорі порядку його розірвання для здійснення капітального ремонту (реконструкції) не відповідає дійсності. Звернув увагу на те, що власник майнового комплексу має повне та безспірне право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У зв`язку з чим нагадав позивачу про необхідність звільнення займаного приміщення 30.04.2021.

У відповідь на цей лист позивач листом від 12.04.2021 повідомив відповідача-1 що пунктами 10.1 та 10.2 договору передбачено призупинення, а не розірвання договору на строк проведення капітального ремонту. При цьому звільнення приміщення суборендарем виконується тільки в тому випадку, якщо неможливе подальше використання займаного приміщення або будівлі в цілому про що у листі відповідача-1 не вказується, а наголошується на проведенні саме реконструкції, а не капітального ремонту. Відзначив, що позивач не порушив жодної умови договору.

На це відповідач-1 листом № 60854 від 13.04.2021 повідомив, що до нього звернувся власник будівлі з вимогою достроково розірвати з 30.04.2021 основного договору оренди відносно приміщень, що займає позивач. Посилаючись на положення ст. 774 ЦК України зазначає, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. З огляду на те, що укладений між відповідачами договір оренди достроково припиняється (розривається) 30.04.2021 стосовно орендованого позивачем приміщення, з цієї дати буде припинено право відповідача-1 користуватись орендованим приміщення, зокрема припиняється право відповідача-1 передавати його в суборенду. Тому відповідач-1 був вимушений повідомити позивача про розірвання 30.04.2021 договору суборенди № 16053 від 20.03.2020, у зв`язку з чим просив позивача звільнити та повернути приміщення.

Позивач листом від 15.04.2021 повідомив відповідача-1 про те, що ст. 774 ЦК України регулює визначення строку дії договору піднайму на стадії його укладення та вказує лише на термін дії такого договору з урахуванням терміну дії основного договору найму, але вона не вказує на автоматичне розірвання договору піднайму у зв`язку із розірванням договору найму, оскільки правова природа, припинення дії договору та розірвання договору за діючим господарським та цивільним законодавством є різною. У власника внаслідок передачі права користування його майном виникають зобов`язання, які не можуть бути припинені в момент розірвання основного договору без застосування процедур їх усунення у встановленому порядку.

Також відповідач-1 у листі № 60830 від 13.04.2021 попередив, що починаючи з 09:00 по 13:00 14.04.2021 в орендованому приміщення буде тимчасово відсутнє постачання електричної енергії, у зв`язку з необхідністю зняття лічильника електричної енергії для здійснення його повірки.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 14.04.2021 зазначив, що припинення постачання електроенергії споживачу здійснюється за умови попередження споживача не пізніше 10 робочих днів до дня відключення. Позивач просив провести регламентні роботі після робочого часу 20:00, або у суботу чи неділю після 17:00.

Відповідач-1 листом № 61156 від 19.04.2021 у відповідь на лист позивача від 15.04.2021 з посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17 зазначив, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Додатковою угодою № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ОТ 1833 від 10.11.2016 приміщення № 1-006(А) площею 13,52 кв. м у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд 4 підлягає поверненню 30.04.2021. У зв`язку з чим позивача запрошено 30.04.2021 для підписання акту прийому-передачі (повернення) приміщення.

На зазначений лист позивач повідомив відповідача-1 листом від 30.04.2021 що не є стороною договору оренди між відповідачами і не має жодного стосунку до їх зобов`язань. Умовами договору суборенди погоджено його предмет, ціну та строк дії договору. Просив вирішувати відносини з власником не притягуючи позивача.

У відповідь відповідач-1 листом № 62166 від 05.05.2021 повідомив, що у зв`язку із не звільненням позивачем приміщення відповідач-1 готує позов щодо звільнення приміщення у судовому порядку та очікує добровільного повернення приміщень до 11.05.2021.

Позивач листом від 22.04.2021 звертався до відповідача-1 з проханням надати йому можливість зайняти іншу вільну площу, яка наявна у достатній кількості у цьому ж майновому комплексі, зокрема площею 28,44 кв. м та 35,54 кв. м.

Відповідач-1 листом № 61632 від 23.04.2021 повідомив позивача про неможливість задоволення його прохання, оскільки на зазначені приміщення укладені попередні договори суборенди з потенційними суборендарями.

07.05.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просив вирішити технічну проблему з відновлення електропостачання до орендованого приміщення, однак відповідач-1 листом № 62354 від 07.05.2021 повідомив про припинення дії договору суборенди з 30.04.2021 та зазначив, що власник будівель самостійно укладає договори з постачальниками комунальних послуг, до яких відповідач-1 не має відношення.

З наявного в матеріалах справи листування вбачається, що підставою для укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 про внесення змін до договору оренди в частині зменшення загальної площі орендованого майна за рахунок повернення із оренди нежитлового приміщення № 1-006(А) площею 13,52 кв. м стала необхідність проведення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу.

При цьому, відповідачем-2 в підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт надано акт огляду об`єкта від 13.03.2021, з якого вбачається, що комісією у складі голови комісії ФОП Руденко Р.М. та членів комісії: голови правління ПАТ «Форум Сателіт» Коваля В.В. та головного інженера ПАТ «Форум Сателіт» Вялко М.В. встановлено невідповідність трубопроводу ливневої каналізації проложеної під приміщенням № 1-006(А), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4 ДБН В.2.5-64:2012, а саме трубопровід знаходиться без захисного кожуха, що призвело до втрати герметичності цього трубопроводу та як наслідок потрапляння ливневих вод під фундамент будівлі. Систематичне потрапляння таких вод під фундамент будівлі може призвести до порушення його основи та просідання.

Колегією суддів критично оцінюється складений акт, оскільки відповідачем-2 не підтверджено, що особи, якими складено цей акт, мають певну кваліфікацію в галузі будівельно-технічних норм.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних інших доказів в підтвердження невідповідності трубопроводу ливневої каналізації, проложеної під приміщенням № 1-006(А), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, ДБН В.2.5-64:2012 та необхідності усунення певних невідповідностей відповідачами не подано. Як і не подано доказів в підтвердження того, що проведення ремонтних робіт трубопроводу призведе до неможливості використання приміщення, що розташоване над ним.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до кошторису до договору підряду № 19/04-21 від 19.04.2021, за яким мали бути виконані ремонтні роботи, зазначено найменування робіт - влаштування мережі К1 побутової каналізації.

В той час як вірно зазначено судом першої інстанції, що побутова каналізація К1 призначена для відведення стічних вод від санвузлів, ванн, кухонь, душових, громадських вбиралень, сміттєкамер та т.д. Це основна каналізація будівель.

Тобто договір підряду укладено на проведення іншого виду робіт, що не пов`язані з невідповідністю трубопроводу саме ливневої каналізації, проложеної під приміщенням № 1-006(А).

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору суборенди у випадку неможливості подальшого використання приміщення або будівлі в цілому за призначенням, у зв`язку із пошкодженням приміщення внаслідок впливу обставин непереборної сили та пов`язаним з цим проведенням реконструкції або капітального ремонту, а також в інших випадках необхідності проведення капітального ремонту будівлі, в якій знаходиться приміщення, або самого приміщення, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до його початку повідомити суборендаря про намір здійснити капітальний ремонт.

Після вручення або направлення повідомлення суборендарю про намір орендаря розпочати капітальний ремонт, суборендар зобов`язаний протягом строку, зазначеного в повідомленні орендаря, звільнити приміщення, при цьому дія договору тимчасово призупиняється на строк проведення капітального ремонту, якщо сторони не домовляться про інше шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.

Отже, розділом 10 договору суборенди передбачено порядок проведення капітального ремонту. Кваліфікуючою ознакою застосування норм про капітальний ремонт є неможливість подальшого використання приміщення або будівлі у зв`язку з пошкодженням внаслідок впливу обставин непоборної сили.

Факт неможливості використання приміщення спростовується фактичним використанням позивачем цього приміщення на підставі договору суборенди, а факт впливу обставин непоборної сили не доведено жодним належним доказом.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктом 15.3 договору суборенди визначені умови, за яких договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови орендаря від договору та який не містить такої підстави як необхідність проведення ремонтних робіт.

Відповідно до п. 15.10 договору суборенди всі додатки, зміни, доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та визнаються невід`ємною частиною договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Водночас, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо досягнення сторонами згоди про розірвання договору суборенди.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що внаслідок відключення орендованих позивачем приміщень від електропостачання та водовідведення позивач з травня 2021 року позбавлений використовувати приміщення за призначенням, визначеним умовами договору суборенди, що розцінюється судом як чинення перешкод позивачу.

Господарсько-правовий договір оренди може бути достроково припиненим у випадку відсутності взаємної згоди (стаття 291 Господарського кодексу України) лише за дотримання двох умов: 1) наявність визначених Цивільним кодексом України правових підстав та 2) дотримання порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за відсутності правових підстав для розірвання договору суборенди з метою досягнення цілі щодо припинення його дії між відповідачами було укладено додаткову угоду № 10 від 16.04.2021.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у даній справі позивач не є стороною укладеної між відповідачами додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 і оспорює її як заінтересована особа, у зв`язку з чим підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав (Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 у справі № 903/741/19).

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом встановлено, що у даному випадку мають місце майнові відносини трьох осіб - позивача (суборендаря), відповідача-1 (орендаря) та відповідача-2 (орендодавця, власника).

Відповідно, кожний з учасників цих правовідносин не може одноособово або за участі другого (без участі третього) вирішувати будь-які питання без урахування прав, інтересів та волевиявлення третього учасника правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновками викладеними у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 у справі № 910/8342/21, що укладення додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 про зменшення розміру орендованих на підставі договору № ОТ 1833 від 10.11.2016 приміщень саме на розмір приміщення, яким користується позивач поза розумними сумнівом доводить направленість цієї юридичної дії на шкоду позивачу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у будь якому випадку, сторони договору № ОТ 1833 від 10.11.2016 не могли вирішувати свої відносини без урахування прав, волевиявлення та законних інтересів фактичного користувача майном - позивача, права якого базуються на чинному договорі суборенди.

Натомість учасники додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 до договору № ОТ 1833 від 10.11.2016 врегулювали на власний розсуд власні правовідносини без врахування прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до судового експерта Наберухіна Вячеслава Аркадійовича та останнім складено висновок експерта № 70 від 14.07.2021, згідно якого надано наступні відповіді з поставлених позивачем питань:

1) За умови збереження ставок податків та зборів, розміру закупівельних цін та інших чинників, що впливають на величину чистого доходу, документально підтверджується упущена (втрачена) вигода ФОП Андріюк Р.В. у зв`язку з відсутністю можливості здійснення фінансово - господарської діяльності за період з 01.05.2021 по 25.09.2023 в розмірі 3.777.008,95 грн.

2) Розрахунок щоденних втрат чистого доходу ФОП Андріюк Р.В. від неможливості здійснення фінансово-господарської діяльності внаслідок припинення енергопостачання до орендованого ФОП Андріюк Р.В. приміщення згідно умов договору суборенди № 16053 від 20.03.2020 документально підтверджується в розмірі 4.342,36 грн.

Отже внаслідок укладення відповідачами спірної додаткової угоди позивача позбавлено на отримання доходу, який він розраховував отримати користуючись приміщенням до закінчення строку дії договору суборенди.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у судовій практиці відомі фраудаторні правочини - правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредитора.

Загальної норми, яка безпосередньо би встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірної додаткової угоди) вживали право на зло, оскільки цивільно-правовий інструментарій (спірна додаткова угода) використана відповідачами з метою позбавлення позивача права користування орендованими приміщеннями; встановлені судом обставини дозволяють зробити висновок, що оспорювана додаткова угода є фраудаторною, тобто вчиненою на шкоду позивачу.

Посилання відповідача-2 у своїй апеляційній скарзі на те, що внаслідок не звільнення позивачем приміщень відповідачем-2 понесено збитки в розмірі 101 323,59 грн у вигляді штрафних санкцій за договором підряду № 19/04-21 від 19.04.2021 за простій будівельної бригади, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки стягнення збитків у зазначеному розмірі з фізичної особи-підприємця Андріюк Ростислава Володимировича було предметом судового розгляду у справі № 910/8019/21, у якій судом, в свою чергу, прийнято рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Форум Сателіт, оскільки останнім не доведено належними засобами доказування понесення збитків.

Посилання відповідача-1 у своїй апеляційній скарзі на порушення позивачем умов договору суборенди залишаються колегією суддів поза увагою, оскільки не стосуються предмета спору у даній справі.

Посилання скаржників на те, що договір суборенди у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 припинив свою дію, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки судом у справі 910/8234/21 встановлено відсутність підстав для твердження про припинення договору № 16053 від 20.03.2020, у зв`язку з чим відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Груп Україна» до фізичної особи-підприємця Андріюка Ростислава Володимировича про виселення та зобов`язання повернути нежитлове приміщення, передане за договором суборенди № 16053 від 20.03.2020.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, оцінюючи подані докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином доведено що додаткова угода № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ОТ 1833 від 10.11.2016, вчинена на шкоду позивачу, зокрема, вчинена з порушенням приписів ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійною, у зв`язку із чим судом першої інстанції правомірно визнано заявлені позовні вимоги фізичної особи-підприємця Андріюк Ростислава Володимировича законними та обґрунтованими.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданому позивачем на стадії судових дебатів клопотанні позивач просить стягнути з відповідачів 44 600,00 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 03.06.2021 між позивачем (клієнт/замовник) та Адвокатським об`єднанням Рибінцев та партнери (АО/виконавець) укладено договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта № 1613/54 (далі - договір № 1613/54), предметом якого є захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта з боку адвоката, наданого АО, уповноваженого останнім відповідно до виданого ордеру.

Адвокатським об`єднанням «Рибінцев та партнери» Рибінцеву Сергію Сергійовичу 03.06.2021 видано ордер серії АЕ № 1059456 на надання правничої (правової) допомоги Андріюк Ростиславу Володимировичу на підставі договору № 1613/54 від 03.06.2021.

Підтвердженням того, що Рибінцев Сергій Сергійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3055 від 29.04.2016.

09.07.2021 між клієнтом та АО укладено додаткову угоду до договору № 1613/54, відповідно до якої узгодили, що предметом угоди є: надання професійної правничої допомоги замовнику у справі за його позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 16.04.2021 до договору оренди № ОТ 1833 від 10.11.2016, укладеною між ТОВ «Форум Груп Україна» та ПрАТ «Форум Сателіт».

Згідно з п. 5 зазначеної угоди замовник зобов`язується сплатити надані послуги у фіксованому розмірі. Розрахунок вартості послуг адвоката провадиться у фіксованому розмірі. За надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує гонорар у розмірі 44 600,00 грн. Оплата здійснюється протягом 30 днів від дня укладення цієї додаткової угоди.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, не доведено не співмірність заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.

Доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/13397/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/13397/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 17.06.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Б.М. Грек

Є.Ю. Шаптала