Постанова

від 15.08.2022 по справі 910/13397/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13397/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Андріюка Р. В.,

відповідача-1- не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (колегія суддів: Куксов В. В. - головуючий, Грек Б. М., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 (суддя Сівакова В. В.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Андріюка Ростислава Володимировича

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт"

про визнання недійсною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 16.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Андріюка Ростислава Володимировича (далі - ФОП Андріюк Р. В.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (далі - ТОВ "Форум Груп Україна") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" (далі - ТОВ "Форум Сателіт") про визнання недійсною додаткової угоди від 16.04.2021 № 10 до договору оренди від 10.11.2016 № ОТ 1833, укладеного між ТОВ "Форум Груп Україна" та Приватним акціонерним товариством "Форум Сателіт" (правонаступником якого є ТОВ "Форум Сателіт").

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що на підставі укладеного між відповідачами договору оренди від 10.11.2016 № ОТ 1833 (далі - договір оренди) між ним та ТОВ "Форум Груп Україна" 20.03.2020 було укладено договір суборенди № 16053 нежитлового приміщення № 1-006 (А) загальною площею 13,52 м2 (далі - нежитлове приміщення № 1-006(А)) зі строком дії договору до 25.09.2023 (далі - договір суборенди). Листом від 19.04.2021 № 61156 відповідач-1 повідомив позивача, що між відповідачами укладено додаткову угоду від 16.04.2021 № 10 до договору оренди (далі - додаткова угода), тому ТОВ "Форум Груп Україна" зобов`язаний повернути відповідачу-2 орендоване майно за актом прийому-передачі до 30.04.2021, а позивач з цієї дати втрачає право користуватися нежитловим приміщенням. У заяві від 30.04.2021 № 62010 позивач висловив свою незгоду з порушенням його права на користування нежитловим приміщенням № 1-006 (А) та зазначив, що умовами договору суборенди не встановлено права односторонньої відмови від виконання цього договору. Вважаючи, що його права порушені, ФОП Андріюк Р. В. звернувся до суду з цим позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, у справі № 910/13397/21 позов ФОП Андріюка Р. В. задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди, укладену між ТОВ "Форум Груп Україна" та ПрАТ "Форум Сателіт" та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І. М. Вирішено стягнути з ТОВ "Форум Груп Україна" на користь ФОП Андріюка Р. В. 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору та 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Форум Сателіт" на користь ФОП Андріюка Р. В. 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору та 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що сторони договору оренди не могли врегулювати свої відносини без урахування прав, волевиявлення та законних інтересів фактичного користувача майном - позивача, права якого базуються на чинному договорі суборенди, натомість учасники додаткової угоди врегулювали на власний розсуд свої правовідносини без урахування прав та інтересів позивача. Суд зазначив, що внаслідок укладення відповідачами додаткової угоди позивач був позбавлений отримувати дохід, який він розраховував отримати, користуючись приміщенням до закінчення строку дії договору суборенди. Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірної додаткової угоди) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (додаткова угода) використаний відповідачами з метою позбавлення позивача права користування орендованим приміщенням, суд дійшов висновку, що додаткова угода є фраудаторною, тобто вчиненою на шкоду позивачу.

Розподіляючи витрати на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не заявили клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не довели неспівмірність заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу. Оскільки позивачем підтверджено правовий статус адвоката, подано докази про фактичне надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.

2.3. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП Андріюк Р. В. довів, що додаткова угода вчинена на шкоду позивачу - вчинена з порушенням приписів статей 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Форум Груп Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення статей 761, 774 Цивільного кодексу України, та норми процесуального права - статті 69, 74, 86, 101, 104, 174, 236, 266 Господарського процесуального кодексу України; оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 27.06.2018 у справі № 638/7748/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20. Скаржник вважає, що суди помилково визнали встановленими обставини, які є недоведеними, а саме наявність збитків позивача. Так, ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує, що суди, посилаючись на висновок експерта від 14.07.2021 № 70, не врахували та не дослідили, що цей висновок було складено з порушенням вимог частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, тому, на думку скаржника, висновки судів ґрунтуються на неналежному та недопустимому доказі. ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що суди не надали оцінки обраному позивачем способу захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу" щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому на замовлення учасника справи, в якому не зазначено, що висновок підготовлено для суду та/або експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Андріюк Р. В. просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Форум Груп України" без задоволення, а судові рішення - без змін. ФОП Андріюк Р. В. вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і зазначає про відсутність підстав для їх скасування. ФОП Андріюк Р. В. посилається на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Форум Сателіт" (орендодавець) та ТОВ "Форум Груп Україна" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти згідно з умовами цього договору нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 598,70 м2, та включає в себе: будівлю літ. "А, А'", площею 20 730,30 м2, будівлю літ. "Б", площею 27,20 м2, будівлю літ. "В", площею 21,90 м2, будівлю літ. "Ж", площею 68,60 м2, споруду літ. "Е", площею 456,70 м2, споруду літ. "К", площею 294,00 м2 (далі - нерухоме майно).

4.2. Нерухоме майно належить орендодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2008 у справі № 18/242 та ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 18/242, право власності зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", реєстраційне посвідчення від 19.10.2009 № 0019024, записано в реєстрову книгу № 5з-33 за реєстровим № 584-з.

4.3. Згідно з актом прийому-передачі від 01.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, загальною площею 21 598,70 м2.

4.4. Суди зазначили, що відповідно до пункту 1.2 договору оренди строк оренди встановлено з 01.01.2017 до 30.11.2019.

4.5. Згідно з пунктом 1.3 договору оренди метою оренди визначено здачу нерухомого майна в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру. Сторони погодились, що передача нерухомого майна в суборенду здійснюється орендарем без необхідності попереднього письмового погодження з орендодавцем.

4.6. Додатковою угодою від 23.03.2020 № 7 до договору оренди сторони дійшли згоди продовжити строк оренди до 31.12.2026.

4.7. Господарські суди встановили, що 20.03.2020 між ТОВ "Форум Груп Україна" (орендар) та ФОП Андріюком Р. В. (суборендар) укладено договір суборенди.

4.8. Відповідно до пункту 2.1 договору суборенди в порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення (нежитлове приміщення, загальною площею 13,52 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А)) та сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені договором.

4.9. Згідно з пунктом 2.3 договору суборенди нежитлове приміщення № 1-006(А) передається суборендарю для його використання в господарській діяльності суборендаря для розміщення магазину з продажу кави та аксесуарів, а також кав`ярні.

4.10. У пунктах 3.1, 3.2 договору суборенди сторони погодили, що строк суборенди приміщення становить з 01.10.2020 (дата початку строку суборенди) до 25.09.2023 (дата закінчення строку суборенди). Передача нежитлового приміщення № 1-006(А) суборендарю в дату початку строку суборенди та його повернення орендарю в дату закінчення строку суборенди оформлюється відповідними актами прийому-передачі.

4.11. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору суборенди у випадку неможливості подальшого використання нежитлового приміщення № 1-006(А) або будівлі в цілому за призначенням у зв`язку із пошкодженням цього приміщення внаслідок впливу обставин непереборної сили та пов`язаним із цим проведенням реконструкції або капітального ремонту, а також в інших випадках необхідності проведення капітального ремонту будівлі, в якій знаходиться це приміщення, або самого приміщення, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до його початку повідомити суборендаря про намір здійснити капітальний ремонт.

Після вручення або направлення повідомлення суборендарю про намір орендаря розпочати капітальний ремонт, суборендар зобов`язаний протягом строку, зазначеного в повідомленні орендаря, звільнити нежитлове приміщення № 1-006(А), при цьому дія договору тимчасово призупиняється на строк проведення капітального ремонту, якщо сторони не домовляться про інше шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.

4.12. Пунктом 15.3 договору суборенди визначені умови, за яких договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови орендаря від договору.

Водночас господарські суди встановили, що матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди про розірвання договору суборенди.

4.13. Згідно з актом прийому-передачі від 01.10.2020 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А), площею 13,52 м2 .

4.14. 16.04.2021 між орендодавцем (відповідачем-2) та орендарем (відповідачем-1) укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди, відповідно до якої сторони дійшли згоди 30.04.2021 зменшити орендовану площу майнового комплексу за рахунок повернення нежитлового приміщення № 1-006(А), розташованого на 1 поверсі другого корпусу (будівлі літ. "А'") за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, у зв`язку з чим викладено пункт 1.1.1 договору у наступній редакції:

"1.1.1. Орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти, згідно з умовами цього договору, нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 585,18 м2, та включає в себе: будівлю літ. А площею 12 929,85 м2, будівлю літ. А', площею 7 786,93 м2, будівлю літ. Б, площею 27,20 м2, будівлю літ. В, площею 21,90 м2, будівлю літ. Ж, площею 68,60 м2, споруду літ. Е, площею 456,70 м2, споруду літ. К площею 294,00 м2".

4.15. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди орендар зобов`язується повернути орендодавцю 30.04.2021 за актом прийому-передачі нежитлове приміщення № 1-006 (А), розташоване на 1 поверсі другого корпусу (будівлі під літерою "А'"), на умовах та у стані, передбачених договором.

4.16. Суди зазначили, що відповідач-1 звернувся до позивача з листом від 25.03.2021, в якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди через необхідність реконструкції, відповідач-1 пропонував позивачу достроково припинити дію договору за згодою сторін та підписати проект додаткової угоди.

У відповідь позивач листом від 31.03.2021 повідомив відповідача-1 про те, що умовами договору суборенди не передбачена можливість одностороннього дострокового розірвання договору внаслідок запланованих та незапланованих реконструкцій.

4.17. Відповідач-1 листом від 02.04.2021 № 60123 повідомив позивача, що власник будівель - ПрАТ "Форум Сателіт" звернувся до ТОВ "Форум Груп Україна" із вимогою про дострокове розірвання з 30.04.2021 основного договору оренди, укладеного між цими компаніями, відносно орендованого позивачем приміщення, у зв`язку із необхідністю здійснення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу. А також звернув увагу на те, що власник майнового комплексу має повне та безспірне право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У зв`язку з цим нагадав позивачу про необхідність звільнення займаного приміщення 30.04.2021.

У відповідь на цей лист позивач листом від 12.04.2021 повідомив відповідача-1, що пунктами 10.1 та 10.2 договору суборенди передбачено призупинення, а не розірвання цього договору на строк проведення капітального ремонту.

4.18. ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 13.04.2021 № 60854 повідомило, що до нього звернувся власник будівлі - ПрАТ "Форум Сателіт" з вимогою достроково розірвати з 30.04.2021 договір оренди відносно приміщень, що займає позивач. Посилаючись на положення статті 774 Цивільного кодексу України, відповідач-1 зазначив, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. З огляду на те, що укладений між відповідачами договір оренди достроково припиняється (розривається) 30.04.2021 стосовно орендованого позивачем приміщення, з цієї дати буде припинено право відповідача-1 користуватись орендованим приміщенням, зокрема припиняється право відповідача-1 передавати його в суборенду. Тому ТОВ "Форум Груп Україна" вимушено повідомити позивача про розірвання 30.04.2021 договору суборенди, у зв`язку з чим просив позивача звільнити та повернути приміщення. Також відповідач-1 у листі від 13.04.2021 № 60830 попередив, що, починаючи з 09:00 по 13:00 14.04.2021, в орендованому приміщення буде тимчасово відсутнє постачання електричної енергії у зв`язку з необхідністю зняття лічильника електричної енергії для здійснення його повірки.

4.19. Позивач у листі від 15.04.2021 зауважував з посиланням на положення статті 774 Цивільного кодексу України, що у власника внаслідок передачі права користування його майном виникають зобов`язання, які не можуть бути припинені в момент розірвання основного договору без застосування процедур їх усунення у встановленому порядку.

4.20. Відповідач-1 листом № 61156 від 19.04.2021 у відповідь на лист позивача від 15.04.2021 послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, та зазначав, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Згідно з додатковою угодою до договору оренди приміщення площею 13,52 м2 належить повернути 30.04.2021. У зв`язку з цим запросив позивача 30.04.2021 для підписання акта прийому-передачі (повернення) приміщення.

4.21. На зазначений лист позивач листом від 30.04.2021 повідомив ТОВ "Форум Груп Україна", що не є стороною договору оренди між відповідачами і не має жодного стосунку до їх зобов`язань. Умовами договору суборенди погоджено його предмет, ціну та строк дії договору.

4.22. У відповідь відповідач-1 листом від 05.05.2021 № 62166 повідомив, що у зв`язку з незвільненням позивачем приміщення ТОВ "Форум Груп Україна" готує позов щодо звільнення приміщення у судовому порядку та очікує добровільного повернення приміщень до 11.05.2021.

4.23. Господарські суди встановили, що позивач листом від 22.04.2021 звертався до ТОВ "Форум Груп Україна" з проханням надати йому можливість зайняти іншу вільну площу, яка наявна у достатній кількості у цьому ж майновому комплексі.

4.24. ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 23.04.2021 № 61632 повідомив позивача про неможливість задоволення його прохання, оскільки на зазначені приміщення укладені попередні договори суборенди з потенційними суборендарями.

4.25. 07.05.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просив вирішити технічну проблему з відновлення електропостачання до орендованого приміщення, однак ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 07.05.2021 № 62354 повідомило про припинення дії договору суборенди з 30.04.2021 та зазначило, що власник будівель самостійно укладає договори з постачальниками комунальних послуг.

Суди зазначили, що внаслідок відключення орендованих позивачем приміщень від електропостачання та водовідведення позивач з травня 2021 року позбавлений використовувати приміщення за призначенням, визначеним умовами договору суборенди.

4.26. Суд апеляційної інстанції зауважив, що за змістом наявного в матеріалах справи листування підставою для укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 додаткової угоди в частині зменшення загальної площі орендованого майна за рахунок повернення із оренди нежитлового приміщення № 1-006(А) стала необхідність проведення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу. При цьому, як установив суд, відповідач-2 на підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт надав акт огляду об`єкта від 13.03.2021, в якому зазначено, що комісією у складі голови комісії фізичної особи-підприємця Руденка Р. М. і членів комісії: голови правління ПрАТ "Форум Сателіт" Коваля В. В. та головного інженера ПрАТ "Форум Сателіт" Вялка М. В. встановлено невідповідність трубопроводу ливневої каналізації, прокладеної під нежитловим приміщенням № 1-006(А), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, ДБН В.2.5-64:2012, а саме: трубопровід знаходиться без захисного кожуха, що призвело до втрати герметичності цього трубопроводу та, як наслідок, потрапляння ливневих вод під фундамент будівлі; систематичне потрапляння таких вод під фундамент будівлі може призвести до порушення його основи та просідання.

Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до кошторису до договору підряду від 19.04.2021 № 19/04-21, за яким мали бути виконані ремонтні роботи, зазначено найменування робіт - влаштування мережі К1 побутової каналізації. Водночас суди встановили, що побутова каналізація К1 призначена для відведення стічних вод від санвузлів, ванн, кухонь, душових, громадських вбиралень, сміттєкамер і т. ін., це основна каналізація будівель, тобто цей договір підряду укладено на проведення іншого виду робіт, що не пов`язані з невідповідністю трубопроводу саме ливневої каналізації, прокладеної під нежитловим приміщенням № 1-006(А).

4.27. Спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю підстав для визнання недійсною додаткової угоди, укладеної між відповідачами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Андріюка Р. В. про визнання недійсною додаткової угоди, укладеної між відповідачами. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Андріюк Р. В. посилався на порушення своїх прав щодо користування нежитловим приміщенням № 1-006 (А) та стверджував, що додаткову угоду укладено на шкоду його охоронюваним інтересам.

5.3. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.4. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

5.6. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

5.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі правові висновки стосовно застосування ефективного способу захисту цивільного права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

5.8. Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, в якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Зокрема, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

5.9. Межі є невід`ємною ознакою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, що є мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

Під зловживанням правом розуміють випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" свідчить про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20.

5.10. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП Андріюка Р. В., виходив із того, що сторони договору оренди не могли вирішувати свої відносини без урахування прав, волевиявлення та законних інтересів фактичного користувача майном - позивача, права якого базуються на чинному договорі суборенди; натомість учасники додаткової угоди врегулювали на власний розсуд власні правовідносини без урахування прав та інтересів позивача. Суд зазначив, що внаслідок укладення відповідачами додаткової угоди позивач був позбавлений отримувати дохід, який він розраховував отримати, користуючись приміщенням до закінчення строку дії договору суборенди. Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірної додаткової угоди) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (додаткова угода) використаний відповідачами з метою позбавлення позивача права користування орендованими приміщеннями, суд дійшов висновку, що додаткова угода є фраудаторною, тобто вчиненою на шкоду позивачу. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП Андріюк Р. В. довів, що додаткова угода вчинена на шкоду позивачу з порушенням приписів статей 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.11. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 27.06.2018 у справі № 638/7748/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 у подібних правовідносинах.

5.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.13. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.14. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.15. ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що позовну заяву та клопотання про стягнення судових витрат і прийняття доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу від імені ФОП Андріюка Р. В. підписано неуповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважує, що ордер, наданий на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у суді, не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката саме в Господарському суді міста Києва.

5.16. ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує, що наведені доводи підтверджуються тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 зазначено про обґрунтованість висновку Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду про повернення позовної заяви у зв`язку із тим, що: "в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у Верховному Суді."

Залишаючи без змін ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі № 9901/939/18 про повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що її підписано особою, яка не має права її підписувати, Суд зазначив, що на підтвердження повноважень адвоката на представництво в суді до позовної заяви додано копію ордера, в якому зазначено, що адвокат надає правову допомогу позивачеві у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах. Натомість Суд зауважив, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 08.06.2012 року № 08/06/16, копію якого було надано до суду апеляційної інстанції, замовник залучає адвоката і доручає останньому захищати свої права і свободи/представляти його інтереси у всіх без винятку кримінальних та інших провадженнях/справах, надавати інші види правової допомоги, представляти інтереси у всіх без винятку судах України, іноземної та міжнародної юрисдикції, правоохоронних та інших державних органах з усіх питань, що стосуються замовника, підписувати документи від імені замовника і зобов`язується сплатити за таку послугу гонорар відповідно до умов договору, натомість адвокат бере на себе зобов`язання надати відповідну правову допомогу. Проте, як установив Суд, до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 08.06.2016 № 08/06/16 адвокат на підтвердження своїх повноважень не надав, а в ордері містилося посилання на договір про надання правової допомоги з іншою датою - 08.06.2012 № 08/06/16.. Тому Суд зазначив, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Суд дійшов висновку, що такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачеві.

5.17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, на яку посилається скаржник, зазначено: "Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI (Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

…Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

…оскільки адвокат Ковальов С. В. як представник фізичної особи не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подав ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС, не допустив порушень норм процесуального права".

У справі № 9901/847/18 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Суд визнав відсутніми порушення норм процесуального права при поверненні позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в наданому адвокатом на підтвердження своїх повноважень ордері не зазначена назва органу (суду), в якому надається правова допомога. Згідно з установленими у справі № 9901/847/18 обставинами у наданому до позовної заяви ордері зазначено: "В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування".

5.19. У постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/10156/17, на висновки в якій посилається скаржник, зазначено: "Велика Палата Верховного Суду не відступала від висновку, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), і колегія суддів, що переглядає справу, не вважає за необхідне відступати від цього висновку. Правова позиція, що сформульована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.11.2019 у справі № 910/1669/19, не застосовується у цій справі, оскільки в ній суд не посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), висновки якої враховуються при перегляді цієї справи.

… Отже, визначення апеляційним судом однією із підстав для повернення апеляційної скарги відсутність в ордері назви конкретного суду, а саме: Північного апеляційного господарського суду, є правильним".

У справі № 910/10156/17, залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зауважив, що підставою для повернення скарги стало те, що в ордері не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога адвокатом, а зазначено "в усіх судах України", а також те, що копія ордера на надання правової допомоги не є документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво в суді, оскільки не засвідчена у визначеному законом порядку.

5.20. Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 статті 26 вказаного Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

5.21. Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів встановлено Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення про ордер від 12.04.2019).

Так, відповідно до пункту 12 Положення ордер містить, зокрема, назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

5.22. Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

5.23. У справі № 910/13397/21 в ордері на надання правничої (правової) допомоги від 03.06.2021, серія АЕ № 1059456, доданому до позовної заяви, в графі "Назва органу, у якому надається правова допомога" зазначено: "у правоохоронних органах, прокуратурі, місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, державних органах, а також перед фізичними та юридичними особами". До позовної заяви додано і копію договору про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта від 03.06.2021 № 1613/54. В пункті 1.4 цього договору зазначено право адвоката представляти інтереси клієнта (ФОП Андріюка Р. В.) в усіх судових установах системи судів загальної юрисдикції, як-то: місцевих судах, апеляційних судах та Верховному Суді, під час розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

5.24. Отже, у справі № 9901/847/18 в ордері на надання правової допомоги були відсутні відомості про судові органи, у справі 9901/939/18 адвокат не долучив договір про надання правової допомоги, у справі № 910/10156/17 копія ордера не була засвідчена у визначеному законом порядку, тоді як у справі № 910/13397/21, що розглядається, надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03.06.2021 серія АЕ № 1059456, в якому зазначено про надання адвокатом правової допомоги у місцевих судах, апеляційних судах та Верховному Суді, що у цьому випадку є достатнім для висновку про наявність в адвоката Рибінцева Сергія Сергійовича права на підписання позовної заяви від імені ФОП Андріюка Р. В. У цьому випадку позивачем дотримано вимоги Положення про ордер від 12.04.2019 та порядок ведення реєстру ордерів, оскільки вказівка в ордері у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" про те, що правова допомога надається в місцевих судах, апеляційних судах та Верховному Суді, є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси у зазначених судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів (подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/1669/19).

5.25. Скаржник вважає, що суди помилково не застосували положення статей 761, 774 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, і це суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17. Крім того ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, оскільки, на думку скаржника, суди не зазначили, яким чином рішення у цій справі № 910/13397/21 відновить майнове становище позивача.

Постанова Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17 ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Про" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" заборгованості у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором суборенди нежилого приміщення. У справі № 910/17082/17 спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю підстав для стягнення з відповідача коштів за договором суборенди у зв`язку із визнанням недійсним договору оренди. З огляду на встановлені у справі № 910/17082/17 обставини Суд погодився з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення; дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 за позовом фізичної особи-підприємця Авдєєнка Олега Вікторовича до фізичної особи-підприємця Воробйова Анатолія Олексійовича про визнання договору оренди припиненим та зобов`язання прийняти нежитлове приміщення спірними були питання щодо обраного позивачем способу захисту права (щодо вимоги про визнання договору припиненим) та підвідомчість цього спору. Щодо способу захисту у справі № 905/2260/17 Суд зауважив, що "предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є (а) зверненням за захистом не права, а обов`язку, (б) примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України."

5.26. У справі № 910/13397/21, яка розглядається, предметом позову є вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди. Спірними, на відміну від справ № 910/17082/17, № 905/2260/17, є питання наявності чи відсутності правових підстав для визнання цього правочину недійсним. Отже, враховуючи предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), фактичні обставини у справах № 910/17082/17, № 905/2260/17 та цій справі № 910/13397/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними, оскільки фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує підстави для визнання додаткової угоди недійсною у справі № 910/13397/21, що розглядається, безпосередньо впливають на правові наслідки вирішення спору. Крім того, відмінним є у цьому випадку суб`єктний та об`єктний критерії, які визначають зміст спірних правовідносин, оскільки у справі № 910/13397/21, що розглядається, позивачем є суборендар, а відповідачами - власник та орендар нерухомого майна. Відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, а ґрунтуються на установлених фактичних обставинах справи, які є різними у наведених справах.

5.27. Щодо доводів скаржника про порушення судами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

5.28. Скаржник зазначає, що отриманий відповідачем-1 примірник позовної заяви не містив вимог позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви не було надано доказів та розрахунків судових витрат, які позивач очікує понести; клопотання, яке датовано 23.11.2021, про стягнення судових витрат відповідач-1 отримав після судових дебатів. Тому скаржник вважає, що під час стягнення витрат на користь позивача на оплату професійної правничої допомоги суди не врахували висновки, викладені у:

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а саме: "Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування" ;

- постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 638/7748/18, про те, що "неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу";

- постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, де зазначено, що: "При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін".

Крім того, скаржник посилається на висновки Верховного Суду про те, що "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність", які викладені у постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

5.29. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн. У поданому позивачем на стадії судових дебатів клопотанні позивач просив стягнути з відповідачів 44 600,00 грн витрат на правничу допомогу.

5.30. 03.06.2021 між позивачем (клієнт/замовник) та Адвокатським об`єднанням "Рибінцев та партнери" (АО/виконавець) укладено договір про надання правової допомоги та виконання доручень клієнта № 1613/54, предметом якого є захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта з боку адвоката, наданого Адвокатським об`єднанням, уповноваженого останнім відповідно до виданого ордера. Адвокатським об`єднанням "Рибінцев та партнери" Рибінцеву Сергію Сергійовичу 03.06.2021 видано ордер серії АЕ № 1059456 на надання правничої (правової) допомоги Андріюку Р. В. на підставі договору № 1613/54.

5.31. Суди зазначили, що підтвердженням того, що Рибінцев Сергій Сергійович є адвокатом є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.04.2016 серії ДП № 3055.

5.32. 09.07.2021 між клієнтом та Адвокатським об`єднанням укладено додаткову угоду до договору № 1613/54, відповідно до якої предметом угоди є: надання професійної правничої допомоги замовнику у справі за його позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 16.04.2021 № 10 до договору оренди від 10.11.2016 № ОТ 1833, укладеної між ТОВ "Форум Груп Україна" та ПрАТ "Форум Сателіт".

Згідно з пунктом 5 зазначеної угоди замовник зобов`язується сплатити надані послуги у фіксованому розмірі. Розрахунок вартості послуг адвоката провадиться у фіксованому розмірі. За надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує гонорар у розмірі 44 600,00 грн. Оплата здійснюється протягом 30 днів від дня укладення цієї додаткової угоди.

5.33. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не заявили клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не довели неспівмірність заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу. Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.

5.34. У контексті наведених скаржником доводів колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені висновки Верховного Суду стосуються необхідності встановлення фактичних обставин справи (зокрема співмірності витрат, фактичного надання послуг) на основі належного дослідження та оцінки доказів. Так, у справі, що розглядається, судами було встановлено наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, тому, враховуючи що у справі є два відповідачі, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, а ґрунтуються на установлених фактичних обставинах справи, які є різними у наведених справах.

5.35. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.36. ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує, що суди, посилаючись на висновок експерта від 14.07.2021 № 70, не врахували та не дослідили, що цей висновок було складено з порушенням вимог частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України. Тому, на думку скаржника, висновки судів ґрунтуються на неналежному та недопустимому доказі. ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу" щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому на замовлення учасника справи, в якому не зазначено, що висновок підготовлено для суду та/або експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

5.37. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.38. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

5.39. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.40. Вимоги до висновку експерта визначено у статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 3, 6, 7 цієї статті висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

5.41. Суди зазначили, що позивач звернувся до судового експерта Наберухіна В. А., який склав висновок експерта від 14.07.2021 № 70.

5.42. У висновку експерта від 14.07.2021 № 70 зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду, висновок складений без присутності інших осіб, експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України попереджений.

У контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, враховуючи вимоги чинного законодавства, надали правову оцінку висновку експерта від 14.07.2021 № 70 як належному доказу, поданому позивачем.

5.43. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених скаржником положень чинного законодавства у спірних правовідносинах.

5.44. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

5.45. З приводу підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

5.46. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.47. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.48. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.49. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.50. Аргументи скаржника про те, що суди не врахували, що висновок експерта від 14.07.2021 № 70 є таким, що не відповідає вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України, тому їх висновки ґрунтуються на підставі неналежного доказу, не можуть бути взяті до уваги з огляду на обставини, встановлені у пункті 5.42 цієї постанови. Крім того, ці доводи зводяться до того, що скаржник вважає висновок експерта від 14.07.2021 № 70 неналежним доказом, проте аргументів про їх недопустимість не наводить.

5.51. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.52. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ "Форум Груп Україна" слід залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/13397/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак