Постанова

від 07.06.2022 по справі 481/1069/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 481/1069/16

провадження № 61-6070ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоюр`ївська сільська рада Новобузького району Миколаївської області,

третя особа - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Злагода»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року в складі судді Томашевського О. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від

25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Прокопчук Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоюр`ївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, третя особа - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Злагода» (далі - ПОСП «Злагода»), про встановлення факту членства, визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що в ході розпаювання Колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Максимівський» (далі - КПСП «Максимівський») було передбачено передачу членам підприємства земельної частки (паю) в розмірі близько 12,76 умовних кадастрових гектарів. При цьому, до складу земельних угідь увійшли землі колективної власності площею 1926 га, які підлягали паюванню без обмежень.

Проте, були розпайовані лише 1727,2 га, які надані в приватну власність 132 особам членам підприємства. Інша частина земельних угідь залишається в приватному користуванні власників ПОСП «Злагода», яке є правонаступником КСП «Максимівський».

У свою чергу, він працював в КПСП «Максимівський» з 18 травня 1998 року та був членом підприємства, про що свідчить свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 17 травня 2001 року.

Про можливість відновлення свого права на земельну частку (пай) він довідався 18 вересня 2014 року, після чого відразу почав звертатися до органів влади щодо внесення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КПСП «Максимівський».

Посилаючись на ці обставини, з урахуванням неодноразових уточнень, остаточно просив:

встановити факт прийняття його у члени КПСП «Максимівський»;

встановити право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду Новоюр`ївської сільської ради в розмірах, встановлених цією радою;

спонукати уповноважені органи, зокрема, Новобузьку районну державну адміністрацію, Новоюр`ївську сільську раду внести його прізвище в список для оформлення права власності на земельну частку (пай) та дати дозвіл на оформлення правовстановлюючих документів.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність умов для отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності. У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних майнових прав, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його членство у цієї організації на час розпаювання, проте під час розгляду справи суд цих підстав не встановив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні будь-які докази, що підтверджують членство позивача у КПСП «Максимівській» на момент передачі землі в колективну власність, зокрема, обставини прийняття в члени цього підприємства відповідно до процедури, визначеної в його Статуті.

Сам по собі факт, що позивач з травня 1998 року перебував у трудових відносинах з КПСП «Максимівській» та у 2001 році отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена СГВК «Злагода» не підтверджує набуття ним членства в КПСП «Максимівський», а відтак й права на земельну частку (пай) із земель зазначеного підприємства відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КПСП «Максимівський» у 1997 році. При цьому трудова книжка свідчить не про членство в КПСП, а про наявність трудових відносин з ним.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили положення цивільного процесуального законодавства України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи і винесення справедливого рішення, зокрема відмова у виклику ключових свідків, невиконання сторонами процесу вимог суду щодо надання доказів, свідоме і умисне перекручування та неправильне трактування законів України, норм міжнародного права судами першої та апеляційної інстанцій є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

31 січня 1997 року КПСП «Максимівський» отримало Державний акт на право колективної власності на землю із списком громадян, членів підприємства, які мають право на земельну частку (пай).

У цьому списку громадян колективного сільськогосподарського підприємства «Максимівський», який було додано до Державного акта, прізвище

ОСОБА_1 відсутнє.

У 2000 році КПСП «Максимівський» реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив «Злагода» (далі - СГВК «Злагода»), а в 2001 році СГВК «Злагода» було реорганізовано в ПОСП «Злагода».

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , його прийнято на посаду різноробочого до сільськогосподарського підприємства 18 травня 1998 року та нараховувалась заробітна плата за відпрацьовані дні у КПСП «Максимівський». Позивача звільнено за власним бажанням вже з ПОСП «Злагода» з 05 вересня 2002 року.

Згідно відповіді Новоюр`ївськї сільської ради від 07 жовтня 2014 року

№ 01-28/655 ОСОБА_1 не був членом КПСП «Максимівський» та додаткові списки до Державного акта на право колективної власності на землю у сільській раді відсутні.

З досліджених судом копій протоколів зборів сільськогосподарського підприємства за 1998-2000 року, наданих суду архівним сектором Новобузької райдержадміністрації 24 вересня 2018 року, не встановлено відомостей про прийняття в члени КПСП ОСОБА_1 та внесення його у додаткові списки громадян, які мають право на отримання земельних ділянок (паїв).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду у у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) зазначено, що «визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад».

У справі, що переглядається, позивач пред`явив вимоги, зокрема про встановлення факту прийняття його у члени КПСП «Максимівський» (яке реорганізовано в ПОСП «Злагода»); спонукання Новобузьку районну державну адміністрацію внести його в список для оформлення права власності на земельну частку (пай). Однак ПОСП «Злагода» та Новобузька районна державна адміністрація не залучені до участі у справі як співвідповідачі.

Тому позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові, у зв?язку з чим суди правильно відмовили в задоволені позову, проте помилились щодо мотивів такої відмови.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого

2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук