Рішення

від 19.06.2022 по справі 420/2559/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2559/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» (вул. Мечникова, буд. 6, м. Одеса, Одеська область, 65029) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом (т.1 а.с.1-9,154-162) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» (далі - ТОВ «СМУ-22») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Голов ного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2022 року №140415320714 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість на 694 852,00 гривень та нарахування штрафу у розмірі 173 713,00 гривень.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМУ-22» від 16.12.2021 року №27775/15-32-07-14/31622182 за період листопад 2019 року, з урахуванням відповіді на заперечення від 17.01.2022 року.

Позивач не погоджується з висновками Акту, з якого вбачається, що фактично перевіряючи мають претензії до його контрагентів, з яким и були укладені договори та виконані у повному обсязі, про що свідчать первинні бухгалтерські документи, наявність яких не спростовується в акті перевірки. Висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих.

Позивач вказує, що ним укладено 30.07.2019 року з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради договір №68-19/11 про закупівлю підрядних робіт за дер жанні кошти, за умовами якого ТОВ «СМУ-22» зобов`язалось виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, а саме капітальний ремонт внутрішньо майданчикових інженерних мереж території кому нальної установи «Міська клінічна інфекційна лікарня», розташованої за адресою: м. Одеса, ул. Пастера, 5/7.

З метою виконання умов укладеного з УКБ ОМР договору ТОВ «СМУ-22» укладено з ТОВ «БМ ГРАНІТ» 04.11.2019 року попередній договір, а 20.11.2019 року договір поставки №27 за умовами якого Постачальник (ТОВ «БМ ГРАНІТ») зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю (ТОВ «СМУ-22») товар асортимент та ціна якого визначається на підставі рахунків та видаткових накладних, а Покупець (ТОВ «СМУ-22») зобов`язався опла тити такий товар.

ТОВ «БМ ГРАНІТ» поставило товар - пісок за фактичним розташуванням будівельного об`єкту (м. Одеса, вул. Пастера 5/7), якій був прийнятий та оплачений ТОВ «СМУ-22». За результатами господарських операцій складені видаткові накладні. Товар оплачений. ТОВ «БМ ГРАНІТ» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податко вих накладних на ТОВ «СМУ-22» податкові накладні №2 від 21.11.2019 року та №8 від 26.11.2019 року.

Також 20.11.2019 року з ТОВ «БМ ГРАНІТ» укладено Договір на надання послуг №28, за умовами якого ТОВ «БМ ГРАНІТ» надав ТОВ «СМУ-22» послуги ав тотранспорту з вивозу ґрунту та послуги автотранспорту з вивозу сміття з будівельного об`єкту м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

По факту надання та прийняття послуг ТОВ «БМ ГРАНІТ» складено Акти надання послуг №1 від 21.11.2019 року, №2 від 21.11.2019 року, №11 від 26.11.2019 року, №12 від 26.11.2019 року.

Позивач зазначає, що ані умовами Договору на надання послуг №28 від 20.11.2019 року ані законодав ством України не передбачено обов`язок ТОВ «СМУ-22» оформляти чи отримувати від ТОВ «БМ ГРАНІТ» документи щодо транспортування (перевезення, переміщення). Обов`язок щодо тран спортування (перевезення, переміщення) ґрунту та мусору лежав виключно на ТОВ «БМ ГРАНІТ».

В зв`язку з прийняттям ТОВ «СМУ-22» послуг, а також в зв`язку з тим, що у вартість послуг було включено ТТДВ, ТОВ «БМ ГРАНІТ» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податко вих накладних на ім`я ТОВ «СМУ-22» податкові накладні: №3 від 21.11.2019 року, №4 від 21.11.2019 року, №6 від 26.11.2019 року, №7 від 26.11.2019 року. ТОВ «СМУ-22» оплатило надані послуги.

Позивач вказує, що він на підставі зареєстрованих податкових накладних, керуючись ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ відніс суми ПДВ до свого податкового кредиту.

Позивач звертає увагу на те, що податкові накладні були зареєстровані, реєстрація їх не була заблокована та не скасована, тому ТОВ «СМУ-22» правомі рно відніс суми зазначені в таких накладних до свого податкового кредиту та прави льно визначив (зменшив) суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за листопад 2019 року.

Здійснення господарських операцій підтверджується також тим, що у подальшому, на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт Управління капітального будівництва ОМР прийняло від ТОВ «СМУ-22» виконані роботи, в складі яких були товар (пісок) та послуги (вивезення грунту та сміття) які були надані ТОВ «БМ ГРАНІТ».

Позивач просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема, у постанові від 29.04.2021 року у справі № 810/3713/16, що відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кож ному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Відсутність ТТН не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, до кументи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, то варно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерсь кого обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цін ностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначив, що ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СМУ-22» належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на прибуток та податку на додану вартість; установчі документи та дого вори недійсними в судовому поряду не визнавались, податкові накладні були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час висновки-припущення податкової служби прямо суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду, який у своїх постановах від 27.11.2018 року за проваджен ням №К/9901/3463/17, від 21.08. 2018 року за провадженням №К/9901/8273/18 та інших, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не ви ключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про оде ржання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є важливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда пгрсоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

ТОВ «СМУ-22» не може відповідати за дії контрагентів, в тому числі ТОВ «БМ ГРАНІТ». Згідно з висновками Верховного Суду, відображених в постановах від 02.04.2019 реку за провадженням №К/9901/5506/18, від 23.04.2019 року за провадженням №К/9901/19810/18, від 09.04.2019 року за провадженням №К/9901/542/18: чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення по даткових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності и останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо. ТОВ «СМУ-22» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері пода ткових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з конт ролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на подат кові органи.

Також позивач просив застосувати в силу приписів ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновок Європейського суду з прав людини у справі «"БУЛВЕС" АД проти Болгарії» (заява № 3991 / 03) викладений у рішенні від 22.01.2009 року.

Також на думку позивача у ГУ ДПС в Одеській області відсутні були підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМУ-22».

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року позов залишений без руху, наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 18.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «СМУ-22»про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення по справі №640/18314/21.

Ухвалою суду від 13.04.2022 року клопотання представника ГУ ДПС про зупинення провадження по справі №420/2559/22 до закінчення воєнного стану, продовження строку для надання відзиву по даній справі - задоволено частково.

Продовжено Головному управлінню ДПС строк на надання відзиву на позов по справі №420/2559/22. У задоволенні іншої частини клопотання відмолено.

Ухвалою суду від 20.06.2022 року задоволено клопотання представника ТОВ «СМУ-22» та долучено до матеріалів справи постанова Приморського районного суду від 02.03.2022 року по справі №522/94/22.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства.

Представник відповідача у відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також навів норми законодавства.

Представник відповідача у відзиві, як и перевіряючи в акті перевірки, не заперечували наявності первинних документів щодо господарських відносин позивача з ТОВ «БМ ГРАНІТ». Проте представник вказав, що актом перевірки встановлені недоліки у складанні первинних документів, зокрема в договорах поставки не визначено чітко місце поставки товару; у видаткових накладних наявний лише підпис отримувача товару, що не уможливлює ідентифікувати вказану особу; в актах надання послуг не зазначені вид транспорту перевезення, маршрут перевезення тощо. Тобто первинні документи складені з порушенням вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, була досліджена інформація відносно контрагента позивача та встановлено неможливість здійснення ним господарських операцій

Представник вважає, що актом встановлено, що фактично ТОВ «БМ ГРАНІТ» здійснило безпідставно документальне оформлення нереальних господарських операцій з поставки товарів та послуг на користь ТОВ «СМУ-22». За відсутністю доведеності оформлення первинними документами та зібраної інформації факту придбання позивачем товарів та послуг відповідні суми ПДВ не можуть включатись до податкового кредиту. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач до суду подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позову з підстав викладених у ньому та зазначив, що відповідач у відзиві не спростував доводів наведений у позові, а також того, що фактично актом перевірки встановлені порушення не зі сторони ТОВ «СМУ-22», а зазначені порушення податкового законодавства його контрагентом, за що він не може нести відповідальності.

У наданих до суду додаткових поясненнях позивач наполягає на тому, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати перевірку за пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ, оскільки на думку представника податковий орган фактично після прийняття постанови КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення других видів перевірок» від 03.02.2021 року №89 не був наділений повноваженнями здійснювати вказану перевірку за період листопад 2019 року.

Дослідивши заяви по суті учасників справи та надані ними докази, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» зареєстровано 22.03.2002 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником податків, у тому числі ПДВ. Видами господарської діяльності ТОВ «СМУ-22» є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 42.21 Будівництво трубопроводів; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт та інші.

На підставі наказу від 30.04.2021 року №2755-VІ з 14.06.2021 року по 18.06.2021 року ГУ ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 16.12.2021 року №27775/15-32-07-14/31622182 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» (т.1 а.с.14-29).

Згідно з висновком Акту від 16.12.2021 року ТОВ «СМУ-22» порушено ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, з ураху ванням п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» п.2.1, п.2.2., п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 По ложення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого на казом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юс тиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), в результаті чого встано влено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за листопад 2019 року на загальну суму 694852 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, які відхилені контролюючим органом, про що повідомлено позивача листом від 17.01.2022 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення рішення від 21.01.2022 року №140415320714, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 868565,00грн (694 852,00 грн за податковим зобов`язанням, 173713,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені актом перевірки від 16.12.2021 року порушення ст. 44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, з ураху ванням п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.1, п.2.2., п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 По ложення №88 (т. 1а.с.164).

Стаття 44 ПКУ встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 198 ПКУ регламентує питання податкового кредиту.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки вказано, що порушення вказаних норм позивачем відбулось з ураху ванням п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

Стаття 14 ПКУ містить визначення понять, у якому вони вживаються у ПКУ, зокрема:

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.136) п.14.1);

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1);

продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (пп.14.1.202 п.14.1).

Згідно з пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Зазначеною нормою визначено також що ще може вважатися постачанням товарів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Стаття 1 вказаного Закону, про порушення якої вказано в акті перевірки наводить перелік понять, у якому вони вживаються у Законі.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 («Первинні документи») Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктами 2.14,2.15 Положення відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно з актом перевірки був висновок перевіряючих про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ», при цьому в Акті перевірки не заперечується наявність договорів з вказаним контрагентом, які проаналізовані в Акті перевірки, а також не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Судом встановлено, що ТОВ «СМУ-22» під час здійснення господарської діяльності укладало 30.07.2019 року з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради договір №68-19/11 про закупівлю підрядних робіт за дер жанні кошти, за умовами якого ТОВ «СМУ-22» зобов`язалось виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, а саме капітальний ремонт внутрішньо майданчикових інженерних мереж території кому нальної установи «Міська клінічна інфекційна лікарня», розташованої за адресою: м. Одеса, аул. Пастера, 5/7, додатками до якого є договірна ціна, календарний графік виконання робіт, план фінансування робіт (т.1 а.с.185-196).

З метою виконання умов цього договору ТОВ «СМУ-22» укладено з ТОВ «БМ ГРАНІТ» 04.11.2019 року попередній договір, а 20.11.2019 року договір поставки №27 за умовами якого Постачальник (ТОВ «БМ ГРАНІТ») зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю (ТОВ «СМУ-22») товар асортимент та ціна якого визначається на підставі рахунків та видаткових накладних, а Покупець (ТОВ «СМУ-22») зобов`язався опла тити такий товар (т.1 а.с.197-200).

20.11.2019 року на підставі видаткової накладної №4 ТОВ «СМУ-22» прийняв від ТОВ «БМ ГРАНІТ» товар - пісок в кількості 5150,638т. Вартість товару склала 2068640,44 грн., в тому числі ПДВ 334773,41 грн (т.1 а.с.201).

26.11.2019 року на підставі видаткової накладної №7 ТОВ «СМУ-22» прийняв від ТОВ «БМ ГРАНІТ» товар - пісок в кількості 1603,96 т. Вартість товару склала 644195,24 грн., в тему числі ПДВ 107365,87 грн (т.1 а.с.202).

Поставка товару (піску) здійснювалася Постачальником (ТОВ «БМ ГРАНІТ») за фактичним розташуванням будівельного об`єкту (м. Одеса, вул. Пастера 5/7) відповідно до умов п.1.4. Договору поста вки №27 від 20.11.2019 року та п.2.1.3 Попереднього договору від 04.11.2019 року. Транспортування перевезення, переміщення товару здійснювало ТОВ «БМ ГРАНІТ». 27 листопада 2019 року та 11 грудня 2019 року ТОВ «СМУ-22» оплатило ТОВ «БМ ГРАНІТ» поставлений товар відповідно до висвлених рахунків.

За результатами здійснення господарських операцій (за подією поставки товару) ТОВ «БМ ГРАНІТ» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податко вих накладних на ТОВ «СМУ-22» податкові накладні №2 від 21.11.2019 року та №8 від 26.11.2019 року.

Також 20.11.2019 року ТОВ «СМУ-22» з ТОВ «БМ ГРАНІТ» укладено Договір на надання послуг №28, за умовами якого ТОВ «БМ ГРАНІТ» надав ТОВ «СМУ-22» послуги ав тотранспорту з вивозу ґрунту та послуги автотранспорту з вивозу сміття з будівельного об`єкту м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

По факту надання та прийняття послуг складено Акти надання послуг №1 від 21.11.2019 року, №2 від 21.11.2019 року, №11 від 26.11.2019 року, №12 від 26.11.2019 року, які підписані ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СМУ-22».

ТОВ «БМ ГРАНІТ» за першою подією - надання послуг, виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податко вих накладних на ТОВ «СМУ-22» податкові накладні: №3 від 21.11.2019 року, №4 від 21.11.2019 року, №6 від 26.11.2019 року, №7 від 26.11.2019 року та виставило рахунки ТОВ «СМУ-22» на оплату послуг. ТОВ «СМУ-22» здійснило оплату послуг.

На підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН ТОВ «СМУ-22» віднесло суми ПДВ до свого податкового кредиту.

Крім того, у подальшому на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт № 11 від 11.11.2019 року, №12 від 21.11.2019 року, №13 від 21.11.2019 року, №14 від 21.11.2019 року, №15 від 27.11.2019 року, №16 від 27.11.2019 року Управління капітального будівництва Оде ської міської ради прийняло від ТОВ «СМУ-22» виконані роботи на виконання договору договір №68-19/11 про закупівлю підрядних робіт за дер жанні кошти, в складі яких були товар (пісок) та послуги (вивезення грунту та сміття) які були надані ТОВ «СМУ-22» контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ».

Дослідженням договорів ТОВ «СМУ-22» з контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ» встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства. Договори недійсними не визнавались.

Згідно з Актом перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи щодо здійснення господарських операцій за вказаними договорами. Всі первинні документи досліджені контролюючим органом. Вказано, що розрахунки за отримані послуги проводились у безготівкової формі. Не заперечується, що вказані господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на недоліках оформлення первинних документів, а також насамперед на Узагальненої податкової інформації ГУ ДПС від 20.02.2020 року №38/15-32-50-04 за звітний період декларування ПДВ з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року, про що вказано в акті перевірки та яка стосується ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СВЄТСТРОЙ», тобто перевіряючи в Акті перевірки стверджують про нереальність здійснення операцій з посиланням на наявну в податкових базах інформацію відносно ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СВЄТСТРОЙ».

Суд вважає, що така позиція перевіряючих не відповідає положенням законодавства. Суб`єкт господарювання для виконання своїх договірних відношень має право долучати інших суб`єктів господарювання, при цьому ПКУ та інші нормативні акти не вимагають наявність у суб`єкта господарювання, якій долучає до виконання своїх договірних відношень інших контрагентів, первинних документів такого контрагента щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань, якщо такий контрагент долучав також інших контрагентів. Оскільки у позивача наявні всі первинні документи щодо виконання договірних відносин з ТОВ «БМ ГРАНІТ», суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень перевіряючих в акті перевірки щодо нереальності господарської операції.

Крім того, відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

В акті перевірки не заперечувалось, що за результатами здійснення господарських операцій позивач з контрагентом спричинені реальні зміни майнового стану платника податків - позивача.

Таким чином, твердження перевіряючих в Акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ» ґрунтуються лише на наявної в базах контролюючого органу інформації відносно цього контрагента.

Суд вважає таке твердження неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

Господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17, якій зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Суд вважає необґрунтованим посилання в Акті перевірки як на підставу висновків про нереальність господарських операцій на податкову інформацію інформаційних баз контролюючого органу.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагенти не перевірялись, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

На думку суду, вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З огляду є неспроможним посилання в акті як на порушення на статті ПКУ та Законів, які регламентують визначення понять, у якому вони вживаються у ПКУ або Законі. Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ» підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаним контрагентом не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту. У зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання в акті перевірки на недоліки акту за формою КВ-3 та КБ-2В, оскільки вказані недоліки не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, враховуючи, що самі акти містять відомості про здійснення господарських операцій та у сукупності з іншими доказами та даними бухгалтерського та податкового обліку свідчать про здійснення господарських операцій.

Тобто окремі недоліки первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, акти містять відомості про здійснення господарських операцій та у сукупності з іншими доказами та даними бухгалтерського та податкового обліку свідчать про здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Такий же правовий висновок наведений Верховним Судом у постановах від 21.05.2020 року у справі №810/4287/16, від 05.01.2021 року у справі №820/1124/17. Верховним судом вказано, що контролюючим органом всупереч вимог ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) та ст.77 КАС України (у редакції після 15.12.2017) не було також доведено та надано належних доказів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.70 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена ч.2 ст.74 КАС України.

У пункті 25 постанови від 05.01.2021 року у справі №820/1124/17 Верховний Суд також зазначив, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Вказані правові висновки Верховного Суду суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин по даній справі №420/2559/22.

Крім того, відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В акті перевірки відсутні відомості про недотримання позивачем вказаних вимог ПКУ, тобто про включення до податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ» сум податку по податковим накладним не зареєстрованим в ЄРПН, що також свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи позивача в обґрунтування позовних вимог про врахування в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України обставини, зазначені у постанові Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2022 року про закриття провадження у справі відносно директора ТОВ «СМУ-22» ОСОБА_1 , в якій вказано, що згідно з виском акту перевірки встановлені порушення законодавства зі сторони ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС», а не ТОВ «СМУ-22» чи директора ТОВ «СМУ-22». Суд вважає, що у висновку акту перевірки має місце явна описка, оскільки перевірка проводилась відносно ТОВ «СМУ-22» та в акті перевірки досліджували господарські операції та первинні документі ТОВ «СМУ-22» як суб`єкта господарювання та платника податків.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, в якій зазначено, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд вважає, що саме призначення перевірки ніяким чином не вплинуло на висновки контролюючого органу за результатами її проведення.

Висновки акту перевірки є необґрунтованими з інших підстав, викладених в даному рішенні суду.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 13028,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» (вул. Мечникова, буд. 6, м. Одеса, Одеська область, 65029, код ЄДРПОУ 31622182) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2022 року № 140415320714, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 868565,00грн (694 852,00 грн за податковим зобов`язанням, 173713,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» судові витрати у сумі 13028,48 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва