Постанова

від 18.08.2022 по справі 420/2559/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2559/22Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

04 лютого 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «СМУ-22» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2022 року №140415320714 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість на 694 852,00 гривень та нарахування штрафу у розмірі 173 713,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СМУ-22» зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМУ-22» від 16.12.2021 року №27775/15-32-07-14/31622182 за період листопад 2019 року, з урахуванням заперечень позивача. Позивач зазначив, що фактично відповідач має претензії до його контрагентів, а висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих. Позивач наголосив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є важливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. В свою чергу ТОВ «СМУ-22» не може відповідати за дії контрагентів. Позивач зазначив, що за наявності всіх первинних документів, податковий орган дійшов помилкового висновку про нереальність здійснення господарських операції ТОВ «СМУ-22» з ТОВ «БМ ГРАНІТ». Крім того, на переконання позивача, у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки за пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ, оскільки відповідач фактично після прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення других видів перевірок» від 03.02.2021 року №89 не був наділений повноваженнями здійснювати перевірку за період листопад 2019 року.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що ним не заперечується наявність первинних документів по господарським відносинам позивача з ТОВ «БМ ГРАНІТ». Проте, актом перевірки встановлені недоліки у складанні первинних документів, зокрема в договорах поставки не визначено чітко місце поставки товару; у видаткових накладних наявний лише підпис отримувача товару, що не уможливлює ідентифікувати вказану особу; в актах надання послуг не зазначені вид транспорту перевезення, маршрут перевезення тощо. Тобто первинні документи складені з порушенням вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, була досліджена інформація відносно контрагента позивача та встановлено неможливість здійснення ним господарських операцій Відповідач зазначив, що актом перевірки встановлено, що фактично ТОВ «БМ ГРАНІТ» здійснило безпідставно документальне оформлення нереальних господарських операцій з поставки товарів та послуг на користь ТОВ «СМУ-22». За відсутністю доведеності оформлення первинними документами та зібраної інформації факту придбання позивачем товарів та послуг відповідні суми ПДВ не можуть включатись до податкового кредиту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позову заяву ТОВ «СМУ-22» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 21.01.2022 року № 140415320714, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 868 565,00грн (694 852,00 грн за податковим зобов`язанням, 173 713,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СМУ-22» судові витрати у сумі 13028,48 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що під проведення аналізу трудових ресурсів контрагента позивача ТОВ «БМ ГРАНІТ» встановлена незначна кількість працюючих осіб та великий обсяг господарських операцій, який потребує значно більший обсяг трудовитрат, ніж декларує ТОВ «БМ ГРАНІТ». Крім того, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «БМ ГРАНІТ» неможливе виконання операції з постачання товарів/послуг з використанням наявних на балансі основних засобів: враховуючи зміст і технічні можливості вантажоперевезення вищезазначеного вантажу за два дні поставки (22.11.2019 та 26.11.2019), яка передбачає наявність основних засобів (власних, або орендованих), необхідних для такої операції понад 400 транспортних засобів. Тобто, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СМУ-22» господарських операцій щодо поставки товару: пісок у кількості 6754,598 тон, перевезення сміття кількістю 275,511 тон та гранту у кількості 7584,71 тон, їх транспортування, розвантаження/ навантаження і зберігання. Апелянт наголошує, що фактично ТОВ «БМ ГРАНІТ» здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «СМУ-22».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ТОВ «СМУ-22» (код ЄДРПОУ 31622182) зареєстровано, як юридична особа з 22.03.2002 року.. Видами господарської діяльності ТОВ «СМУ-22» є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 42.21 Будівництво трубопроводів; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт та інші.

ТОВ «СМУ-22» під час здійснення господарської діяльності уклало 30.07.2019 року з управлінням капітального будівництва Одеської міської ради договір №68-19/11 про закупівлю підрядних робіт за держанні кошти, за умовами якого ТОВ «СМУ-22» зобов`язалось виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, а саме капітальний ремонт внутрішньо майданчикових інженерних мереж території комунальної установи «Міська клінічна інфекційна лікарня», розташованої за адресою: м. Одеса, аул. Пастера, 5/7, додатками до якого є договірна ціна, календарний графік виконання робіт, план фінансування робіт (т.1 а.с.185-196).

З метою виконання умов цього договору ТОВ «СМУ-22» укладено з ТОВ «БМ ГРАНІТ» 04.11.2019 року попередній договір, а 20.11.2019 року договір поставки №27 за умовами якого Постачальник (ТОВ «БМ ГРАНІТ») зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю (ТОВ «СМУ-22») товар асортимент та ціна якого визначається на підставі рахунків та видаткових накладних, а Покупець (ТОВ «СМУ-22») зобов`язався оплатити такий товар (т.1 а.с.197-200).

20.11.2019 року на підставі видаткової накладної №4 ТОВ «СМУ-22» прийняв від ТОВ «БМ ГРАНІТ» товар - пісок в кількості 5150,638 т. Вартість товару склала 2068640,44 грн., в тому числі ПДВ 334773,41 грн (т.1 а.с.201).

26.11.2019 року на підставі видаткової накладної №7 ТОВ «СМУ-22» прийняв від ТОВ «БМ ГРАНІТ» товар - пісок в кількості 1603,96 т. Вартість товару склала 644195,24 грн., в тему числі ПДВ 107365,87 грн (т.1 а.с.202).

Поставка товару (піску) здійснювалася Постачальником (ТОВ «БМ ГРАНІТ») за фактичним розташуванням будівельного об`єкту (м. Одеса, вул. Пастера 5/7) відповідно до умов п.1.4. Договору поставки №27 від 20.11.2019 року та п.2.1.3 Попереднього договору від 04.11.2019 року. Транспортування перевезення, переміщення товару здійснювало ТОВ «БМ ГРАНІТ».

27 листопада 2019 року та 11 грудня 2019 року ТОВ «СМУ-22» оплатило ТОВ «БМ ГРАНІТ» поставлений товар відповідно до виставлених рахунків.

За результатами здійснення господарських операцій (за подією поставки товару) ТОВ «БМ ГРАНІТ» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних на ТОВ «СМУ-22» податкові накладні №2 від 21.11.2019 року та №8 від 26.11.2019 року.

Також 20.11.2019 року ТОВ «СМУ-22» з ТОВ «БМ ГРАНІТ» укладено Договір на надання послуг №28, за умовами якого ТОВ «БМ ГРАНІТ» надав ТОВ «СМУ-22» послуги автотранспорту з вивозу ґрунту та послуги автотранспорту з вивозу сміття з будівельного об`єкту м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

По факту надання та прийняття послуг складено акти надання послуг №1 від 21.11.2019 року, №2 від 21.11.2019 року, №11 від 26.11.2019 року, №12 від 26.11.2019 року, які підписані ТОВ «БМ ГРАНІТ» та ТОВ «СМУ-22».

ТОВ «БМ ГРАНІТ» за першою подією надання послуг, виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних на ТОВ «СМУ-22» податкові накладні: №3 від 21.11.2019 року, №4 від 21.11.2019 року, №6 від 26.11.2019 року, №7 від 26.11.2019 року та виставило рахунки ТОВ «СМУ-22» на оплату послуг. ТОВ «СМУ-22» здійснило оплату послуг.

На підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН ТОВ «СМУ-22» віднесло суми ПДВ до свого податкового кредиту.

Крім того, у подальшому на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт № 11 від 11.11.2019 року, №12 від 21.11.2019 року, №13 від 21.11.2019 року, №14 від 21.11.2019 року, №15 від 27.11.2019 року, №16 від 27.11.2019 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради прийняло від ТОВ «СМУ-22» виконані роботи на виконання договору договір №68-19/11 про закупівлю підрядних робіт за держанні кошти, в складі яких були товар (пісок) та послуги (вивезення ґрунту та сміття) які були надані ТОВ «СМУ-22» його контрагентом - ТОВ «БМ ГРАНІТ».

З 14.06.2021 року по 18.06.2021 року, на підставі наказу від 30.04.2021 року №2755-VІ, ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 16.12.2021 року №27775/15-32-07-14/31622182 (т.1 а.с.14-29).

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «СМУ-22» порушено ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, з урахуванням п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» п.2.1, п.2.2., п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за листопад 2019 року на загальну суму 694 852 грн.

Позивач направив заперечення на акт перевірки, які відхилені контролюючим органом, про що повідомлено позивача листом від 17.01.2022 року.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС 21.01.2022 прийняло податкове повідомлення рішення №140415320714, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 868 565,00грн (694 852,00 грн за податковим зобов`язанням, 173713,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «БМ ГРАНІТ» ґрунтуються лише на наявної в базах контролюючого органу інформації відносно контрагента позивача, що є неприпустимим, оскільки ТОВ «СМУ-22» не може нести відповідальність за дотримання контрагентом податкового законодавства. У позивача наявні всі первинні документи щодо виконання договірних відносин з ТОВ «БМ ГРАНІТ», що не заперечується і відповідачем, а отже висновки податкового органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентом є безпідставними.

Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

За обставинами справи, спірні суми податкових донарахувань згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено податковим органом за наслідком господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «БМ РАНІТ» щодо придбання піску та надання послуг з вивозу гранту і сміття, на підставі укладених договорів.

Під час проведення перевірки на вимогу контролюючого органу позивачем надані відповідні первинні документи, а саме: попередній договір від 04.11.2019 року, договір поставки № 27 від 20.11.2019 року, видаткова накладна №4 вiд 21.11.2019 року, видаткова накладна №7 від 26.11.2019 року., акт надання послуг №17 від 21.11.2019 року, акт надання послуг №18 від 26.11.2019 року, платіжне доручення №o38 від 27.11.2019 року, платіжне доручення №57 від 11.12.2019 року. договір №28 на надання послуг від 20.11.2019 року, акт надання послуг №1 від 21.11.2019 року, акт надання послуг №2 від 21.11.2019 року, акт надання послуг №11 від 26.11.2019 року, акт надання послуг №12 від 26.11.2019 року, платіжне доручення №37 від 27.11.2019 року, платіжне доручення №36 від 27.11.2019 року, платіжне доручення №59 від 11.12.2019 року, платіжне доручення №58 від 11.12.2019 року, картка рахунку № 631 за листопад 2019 року по контрагенту ТОВ «БМ ГРАНІТ».

Разом з тим, сам факт оплати товару та отриманих послуг апелянтом не заперечується, як і не заперечується факт реєстрації податкових накладних, направлених ТОВ «БМ ГРАНІТ» для реєстрації в ЄРПН по зазначеним господарським операціям.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в акті перевірки не заперечується наявність договорів з контрагентом ТОВ «БМ ГРАНІТ», які проаналізовані в акті перевірки, а також не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом та відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

В акті перевірки, як і в доводах апеляційної скарги, податковий орган зазначив про недоліки оформлених первинних документів, а саме первинні документи щодо постачання піску не містять адреси доставки товару, в актах наданих послуг не зазначено вид транспорту перевезення та маршрут перевезення, видаткові накладні підписані отримувачем без зазначення ПІБ, у довіреності на отримання ТМЦ також не заповнено необхідні реквізити, що не дає змогу встановити особу, яка отримала ТМЦ. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано товарно транспортні накладні або інші документи перевезення та документи, що посвідчують якість товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару (піску) здійснювалася постачальником (ТОВ «БМ ГРАНІТ») за фактичним розташуванням будівельного об`єкту (м. Одеса, вул. Пастера 5/7) відповідно до умов п.1.4. Договору поставки №27 від 20.11.2019 року та п.2.1.3 Попереднього договору від 04.11.2019 року.

Судова колегія також вважає обґрунтованими доводи позивача, що сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/1905/20 від 09 серпня 2022 року.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», несуттєві недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і містять відомості про дату складання документа, назві підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.05.2020 по справі №826/19922/15, у постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 420/7605/19, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних документів, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Отже відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Судом першої інстанції також вірно відхилені посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни (ТОВ «БМ ГРАНІТ») в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару (ТОВ «СВЄТСТРОЙ»), та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, від 09 серпня 2022 року у справі № 400/2736/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам № 826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з його контрагентом.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 18 лютого 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко