Постанова

від 19.06.2022 по справі 826/7997/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/7997/18

адміністративне провадження № К/9901/25846/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

за участю секретаря Івченка М.В.

представників:

позивача Горобець Д.Г.

відповідача 1 - Лозінської І.А.

відповідача 2 - Лозінської І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року у складі судді Аверкової В.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Бєлової Л.В., у справі №826/7997/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» звернулось з адміністративним позовом, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001031412;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001041412;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 18.04.2018 № 13450/6/99-99-11-01-02-25.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05 лютого 2018 року №0001031412.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05 лютого 2018 року №0001041412.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2018 року №3450/6/99-99-11-01-02-25.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» судові витрати в сумі 616 700,00 грн (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 39402165).

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» (22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. М. Грушевського, буд. 5, код ЄДРПОУ 39696471) судові витрати в сумі 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт реалізації нафтопродуктів та газу вуглеводневого скрапленого, придбаних у ТОВ «Дельта Фокс» в повному обсязі підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наданими копіями договорів поставки нафтопродуктів, додаткових угод до договорів поставки нафтопродуктів, актів приймання - передачі нафтопродуктів, податкових та видаткових накладних, договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень (на підтвердження оплати вартості придбаних нафтопродуктів та послуг автотранспортних підприємства з перевезення нафтопродуктів), журналів-ордерів та відомості по рахунку. укладення кредитних договорів та договорів поруки є передумовою настання економічної вигоди для позивача у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ «Церіс», ТОВ «Інвестгруп», ТОВ «Реал-Стандарт», ТОВ «Фаборіс» та ТОВ «Юнікс» сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позитивна різниця між сумою зобов`язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань, дозволяла позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягала в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані позивачем кошти від реалізації такого майна повинні були бути направлені на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погодилась з висновками щодо спрямування господарських операцій із залучення кредитних коштів за їх цільовим призначенням. Крім того, суди вказали, що з урахуванням відсутності підстав для проведення перевірки та правової позиції Верховного Суду, наслідки проведеної ГУ ДФС у Вінницькій області перевірки є протиправними.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, на підставі вимог ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017, та наказу № 4283 від 11.12.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАЙК СІТІ» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 17.03.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області складено Акт від 12.01.2018 № 102/1412/39696471 (надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п.19 П(С)БО 16 «Витрати», ст.4, ч. І ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, п.2.1, п.2.2 ст.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010 року №2755-VI, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 93 506 839 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 93 506 839,00 грн;

- п.57.1 ст.57 розділу II та п.257.5 ст.257 розділу ХI Податкового Кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з акцизного податку згідно податкових повідомлень-рішень: від 02.03.017 № 0000311200, в сумі 4036, 23 грн по Калинівському відділенню Калинівської ОДПІ, код 207; по Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС (Вінницький район, код 203) - податкове повідомлення рішення № 0000774000 від 28.04.2017 на суму 23 820 грн; по Немирівській ОДПІ ГУ ДФС (Тульчинський район, код 222), - податкове повідомлення рішення № 0000043222 від 14.04.2017 на суму 38501,30 грн;

- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 511 744 грн, у тому числі за листопад 2016 року на суму 511 744 грн;

- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі Акта перевірки від 12.01.2018 № 102/1412/39696471 ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001031412 від 05.02.2018 та № 0001041412 від 05.02.2018.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, ТОВ «ЛАЙК СІТІ» подано скаргу на вище зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 18.04.2018 № 13450/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001031412 та №0001041412, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДФС у Вінницькій області податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається із змісту акту перевірки, податковим органом зроблено висновки, що позивачем в порушення вимог п.19П(С)БО 16 «Витрати», ст.4, ч. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, включено до розрахунку фінансового результату витрати на сплату відсотків за кредитом, що призвело до завищення фінансового результату (збитки) на суму 90 948 117,96 грн у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

Так, між ТОВ «Лайк Сіті» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено Кредитний договір №4Л16089Г від 20.10.2016. За умовами Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позивачу відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору: 4 300 000 000,00 грн на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - жовтень 2024 року. За користування кредитом Позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.

Також, 20.10.2016 між ТОВ «Лайк Сіті» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено з використанням електронного цифрового підпису (печатки) наступні типові договори поруки:

- №4И13700Д/П, відповідно до якого ТОВ «Лайк Сіті» виступає поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання ТОВ «Інвестгруп» (код ЄДРПОУ 32126346) своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4И13708И від 07.11.2013, №4И14157И від 11.04.2014 та №4И15072И від 26.03.2015;

- №4Р13800Д/П, відповідно до якого ТОВ «Лайк Сіті» виступає поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання ТОВ «Реал-Стандарт» (код ЄДРПОУ 36162739) своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Р13800Д від 13.12.2013, №4Р13802И від 20.12.2013, №4Р14139И від 19.02.2014 та №4Р15044И від 17.02.2015;

- №4Ф13423И/П, відповідно до якого ТОВ «Лайк Сіті» виступає поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання ТОВ «Фаборіс» (код ЄДРПОУ 35339131) своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ф13423И від 04.07.2013, №4Ф13786Д від 05.12.2013 та №4Ф13787Д від 09.12.2013;

- №4Ц14032И/П, відповідно до якого ТОВ «Лайк Сіті» виступає поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання ТОВ «Церіс» (код ЄДРПОУ 35739432) своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4Ц14066Д від 11.02.2014 та №4Ц15020И від 22.01.2015;

- №4Ю14262Д/П, відповідно до якого ТОВ «Лайк Сіті» виступає поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання ТОВ «Юнікс» (код ЄДРПОУ 32560431) своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ю14262Д від 29.07.2014 та №4Ю14267И від 06.08.2014.

На виконання умов Кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» 20.10.2016 перераховано на адресу ТОВ «Лайк Сіті» грошову суму в розмірі 4 271 535 872,75 грн.

Отримані кредитні кошти ТОВ «Лайк Сіті» 20.10.2016 перераховано на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Інвестгруп» в сумі 1 155 281 018,82 грн, ТОВ «Реал-Стандарт» - 740 133 085,72 грн, ТОВ «Фаборіс» - 145 571 852,13 грн, ТОВ «Церіс» - 1 116 692 857,96 грн та ТОВ «Юнікс» - 1 155 281 018,82 грн на підставі зазначених договорів поруки, в загальній сумі 4 271 535 872,73 грн.

Висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що проведений аналіз наданих документів та бухгалтерських проведень свідчить про відсутність факту використання залучених по Кредитному договору коштів для фінансування діяльності пов`язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, ТОВ «Лайк Сіті» кредитні кошти згідно з договором від 20.10.2016 №4Л16089Г використані всупереч умовам їх надання.

Крім того, судами було встановлено, що відповідно до змісту наданого висновку судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 60/7 від 15.06.2018, встановлено, що: «Висновки, викладені в Акті ГУ ДФС в Вінницькій області № 102/1412/39696471 від 12.01.2018 щодо порушень в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2016 рік на загальну суму 93 506 839, 00 грн та суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 511 744,00 грн нормативно та документально не підтверджуються».

Висновком аудиторської консультації ТОВ «Українська аудиторська служба», № 175 від 15.06.2018, встановлено, що операції ТОВ «Лайк Сіті» із залучення кредитних коштів і сплатою відсотків за користування кредитними коштами пов`язані із господарською діяльністю підприємства, а погашення заборгованостей ТОВ «Церіс», ТОВ «Інвестгруп», ТОВ «Реал-Стандарт», ТОВ «Фаборіс» та ТОВ «Юнікс» за договорами поруки не являються нецільовим використанням коштів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Лайк Сіті» є роздрібна торгівля нафтопродуктами, а також роздрібна торгівля з реалізації пального на автозаправних станціях ТОВ «Лайк Сіті» у Вінницькій області.

Для проведення розрахункових операцій за готівкові кошти через автозаправні станції ТОВ «Лайк Сіті» зареєстровано реєстратори розрахункових операцій.

Для проведення господарської діяльності з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС між ТОВ «Лайк Сіті» та ТОВ «Дельта Фокс» укладено договір поставки № ДФ05-0001 від 06.05.2016 (а.с.180-181, Т-1), відповідно до якого ТОВ «Дельта Фокс» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Лайк Сіті» (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів.

Додатковими угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо. Відповідно до умов укладених договорів поставка здійснювалась на умовах: ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

До вище зазначеного договору поставки між ТОВ «Лайк Сіті» та ТОВ «Дельта Фокс» укладено Додаткову угоду № ДФ-160531000088 від 06.05.2016 (а.с.182, Т-1), відповідно до якої сторони узгодили, що ТОВ «Дельта Фокс» зобов`язується поставити на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ «Лайк Сіті» (Покупець) прийняти бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару УКТЗЕД 2710124192 у кількості 49,390 тон вартістю 1 268 335,20 грн, у тому числі ПДВ 211389,20 грн, бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 Код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 67,625 тон вартістю 1 736 610,00 грн, у тому числі ПДВ 289 435,00 грн, а всього нафтопродуктів загальною вартістю 3 004 945,20 грн, у тому числі ПДВ 500 824,20 грн.

ТОВ «Дельта Фокс» передано, а ТОВ «Лайк Сіті» прийнято на умовах EXW - (Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належить ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів) відповідні нафтопродукти за актом приймання-передачі від 31.05.2016 № ДФ-160531000088 (а.с.185, Т-1) бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару УКТЗЕД 2710124192 у кількості 49,390 тон вартістю 1 268 335,20 грн, у тому числі ПДВ 211389,20 грн, бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 Код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 67.625 тон вартістю 1 736 610,00 грн, у тому числі ПДВ 289 435,00 грн, а всього нафтопродуктів загальною вартістю 3 004 945,20 грн, у тому числі ПДВ 500 824,20 грн.

На підставі складеної та зареєстрованої ТОВ «Дельта Фокс» податкової накладної від 31.05.2016 № 31 на загальну суму 3 004 945,20 грн, в т.ч. ПДВ 500 824,20 грн (а.с.189, Т-1), ТОВ «Лайк Сіті» сформувало податковий кредит у розмірі 500 824,20 грн і в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

Листом від 23.12.2016 (а.с.186) ТОВ «Дельта Фокс» повідомило ТОВ «Лайк Сіті», що ТОВ «Дельта Фокс» за Договором про відступлення права вимоги № ЛК 16-49 від 23.12.2016 відступило ТОВ «Холдінвест Бізнес Груп» право вимоги оплати за поставлений товар, що виникла на підставі п. 2 та п. 5 Договору поставки нафтопродуктів № ДФ05-0001 від 06.05.2016, укладеного між ТОВ «Лайк Сіті» та первісним кредитором ТОВ «Дельта Фокс». У даному листі зазначено платіжні реквізити нового кредитора ТОВ «Холдінвест Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 40528649).

Позивачем 23.12.2016 перераховано ТОВ «Холдінвест Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 40528649), як новому кредитору за Договором поставки нафтопродуктів № ДФ05-0001 від 06.05.2016 суму в розмірі 1 500 000,00 грн на підставі платіжних доручень № 1 та № 2 від 23.12.2016 (а.с.187-188, Т-1).

Як вірно встановлено судами, на виконання умов укладених договорів поставки передача Позивачем придбаних у ТОВ «Дельта Фокс» нафтопродуктів (бензину, дизельного пального) відбувалась на нафтобазах ПАТ «Дніпронафтопродукт» із подальшою передачею на зберігання.

За результатами наданих послуг та на виконання умов вказаного вище договору зберігання № 5522 від 23.05.2016 між ТОВ «Лайк Сіті» та ПАТ «Дніпронафтопродукт» складено протокол узгодження ціни та актом приймання-передачі від 31.05.2016 (а.с.197-202, Т-1).

За надані послуги в травні 2016 року зі зберігання нафтопродуктів Позивачем сплачено ПАТ «Дніпронафтопродукт» грошову суму в розмірі 35 400,00 грн. Вартість наданих послуг підтверджується Актом № 05367 від 31.05.2016 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору №5522 від 23.05.2016 (а.с.202, Т-1), а факт оплати - платіжним дорученням № 310 від 13.07.2016 (а.с.205, Т-1).

Відвантаження належних Позивачу нафтопродуктів ТОВ «Дельта Фокс» здійснювалось з нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт», що належить ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а саме з нафтобази Бориспільської філії ПАТ «Дніпронафтопродукт» - 08322, Київська обл., Бориспільський район, село Проліски, вул. Промислова, будинок 1; а також з нафтобази ТОВ «Еквіта» (дог. № 3220 від 04.01.2013 з ПАТ «Дніпронафтопродукт»), що розташована за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи (а.с.209-223, Т-1).

У свою чергу, перевезення нафтопродуктів з наведених вище нафтобаз на автозаправні станції позивача здійснювалось підприємством, що має відповідну ліцензію і надає послуги з перевезення вантажів, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» (код ЄДРПОУ 36093194) - згідно Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 55 від 23.05.2016.

На підтвердження перевезення пального зазначеним вище підприємством позивачем надані акти здачі-приймання виконаних робіт № АР-0000383 від 31.05.2016, а факт оплати наданих послуг з перевезення підтверджується платіжним дорученням № 297 від 07.07.2016 (а.с.224-228, Т-1).

Факт перевезення нафтопродуктів (пального) на АЗС позивача зазначеним вище підприємством підтверджується товарно-транспортними накладними, оформленими у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Також, між ТОВ «Лайк Сіті» та ТОВ «Дельта Фокс» укладено договір поставки № ДФ-0025 від 25.05.2016, відповідно до якого ТОВ «Дельта Фокс» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Лайк Сіті» (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковим угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо. Відповідно до умов укладених договорів поставка здійснювалась на умовах: склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії узгоджується за домовленістю Сторін (а.с.191, Т-1).

До вище зазначеного договору поставки між ТОВ «Лайк Сіті» та ТОВ «Дельта Фокс» укладено Додаткову угоду № ДФ-160531000083 від 25.05.2016, відповідно до якої сторони узгодили, що ТОВ «Дельта Фокс» зобов`язується поставити на умовах - склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії узгоджується за домовленістю Сторін, а ТОВ «Лайк Сіті» (Покупець) прийняти газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ 2711.19.00.00 у кількості 7 тон загальною вартістю 65 520,00 грн, у тому числі ПДВ 10 920,00 грн (а.с.193).

ТОВ «Дельта Фокс» передано, а ТОВ «Лайк Сіті» прийнято відповідно за актом приймання-передачі від 31.05.2016 № ДФ-160531000083 газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ 2711.19.00.00 у кількості 7 тон загальною вартістю 65 520,00 грн, у тому числі ПДВ 10 920,00 грн (а.с.194, Т-1).

На підставі складеної та зареєстрованої ТОВ «Дельта Фокс» податкової накладної від 31.05.2016 № 25 на загальну суму 65 520,00 грн, в т.ч. ПДВ 10 920,00 грн, ТОВ «Лайк Сіті» сформувало податковий кредит у розмірі 10 920,00 грн та в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період (а.с.195, Т-1).

На підставі складених і зареєстрованих в травні 2016 року від ТОВ «Дельта Фокс» податкових накладних, ТОВ «Лайк Сіті» сформувало податковий кредит на суму сплаченого ПДВ в розмірі 511 744, 20 грн і відобразило її в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - травень

Крім того, суди встановили, що як вбачається з наявної в матеріалах справи ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43991/17-к, проведення позапланової перевірки ТОВ «Лайк Сіті» (код ЄДРПОУ 39696471) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 доручено спеціалістам Державної фіскальної служби України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/43991/17-к, апеляційну скаргу представника ТОВ «Лайк Сіті» задоволено та скасовано як незаконну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року по справі № 757/43991/17-к у кримінальному провадженні № 42017000000001823 від 06.06.2017, а клопотання про надання дозволу на проведення перевірки повернуто старшому прокурору групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Ковальову І.І.

Відповідно до змісту вказаної ухвали суду, звернення до слідчого судді місцевого суду з клопотаннями про призначення податкових перевірок слідчими або прокурорами в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, розгляд таких клопотань та ухвалення рішень за результатами їх розгляду слідчими суддями не передбачено КПК України.2016 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом. Посилається на те, що господарські операції з вказаним контрагентом носили фіктивний характер. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №823/530/15, №816/2561/15, №816/1422/17 в частині застосування норм п.п. 44.1, п.п. 44.2 ст. 44, 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стосовно підтвердження обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Також, відповідач указує на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, у зв`язку із чим вказує на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначеної у п.4 ч.4 ст.328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченими пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року замінено Головне управління ДПС у Вінницькій області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 44069150).

Позивачем не були подані заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Таким чином, ураховуючи вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційному перегляду підлягають лише питання правильності формування позивачем витрат у господарської діяльності та податкового кредиту з ПДВ у перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Фокс».

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до приписів п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту відповідної статті Кодексу.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно абзацу 3 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абзацом 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318(далі - П(С)БО 16), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 по справі № 4842/11/2670.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Колегія суддів зазначає, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено рух активів (товару), та зв`язок між фактом придбання товару (послуги) і господарською діяльністю позивача.

Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про безтоварність угод поставки.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №823/530/15, №816/2561/15, №816/1422/17 в частині застосування норм п.п. 44.1, п.п. 44.2 ст. 44, 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стосовно підтвердження обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у вищезгаданих справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих сторонами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Також, відповідач вказує на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, у зв`язку із чим вказує на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначеної у п.4 ч.4 ст.328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).

При цьому, Суд зазначає, що таку підставу для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий, як не дослідження зібраних у справі доказів, законодавцем було передбачено лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Так, скаржник в касаційній скарзі просить суд скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю та жодним чином не наводить доводів, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2022.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко