Ухвала

від 12.06.2022 по справі 441/1076/17

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1076/17

6/441/9/2022

УХВАЛА

судового засідання

13.06.2022 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сороки М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області подання начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в:

Начальник Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ю. Ледвій звернувся в Городоцький районний суд Львівської області із поданням, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань, що покладені на нього виконавчим листом Городоцького районного суду Львівської області по справі № 2/441/619/2017 від 28.11.2017 року.

Подання мотивує тим, що на виконанні Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться виконавче провадження № 55505967 про стягнення з ОСОБА_1 5349 грн. 96 коп. шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Зазначив, що заборгованість на сьогоднішній день боржником не погашена, декларацію про доходи та майно ним не подано, будь-яких дій спрямованих на виконання постанови про відкиття виконавчого провадження не здійснено. Таким чином, боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього, а тому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань.

Начальник відділу ДВС та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення повідомлялись належно.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали подання та докази, подані на його обґрунтування, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління стягнення з примусового виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02.11.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Долинянської сільської ради Городоцького району Львівської області 5349 грн. 96 коп. шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вказане виконавче провадження було відкрито 11.01.2018 року.

В рамках зазначеного виконавчого провадження вживались заходи з примусового виконання, зокрема, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна, а також коштів боржника, відповідні записи про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно, транспортні засоби на ОСОБА_1 не зареєстровані, він ніде не працює та не отримує жодних доходів.

Також, державним виконавцем здійснювались заходи з пошуку боржника, місце проживання якого встановити не вдалось.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до редакції ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов`язань.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України»: «Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Невиконання боржником самостійно зобов`язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року в справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Начальник Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вказав, що боржнику неодноразово скеровувались виклики з вимогою з`явитись до державного виконавця з приводу виконання рішення суду, однак на такі виклики ОСОБА_1 не з`являвся та не повідомляв про причини неявки.

Суд бере до уваги те, що державним виконавцем були направлені відповідні запити до різних державних організацій з приводу з`ясування наявності відповідного майна, заробітку боржника, інше, однак тимчасове обмеження громадянина України в праві виїзду за межі України є винятковим заходом, його застосування потребує доказування, а саме підстав ухилення боржника від виконання рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), начальником відділу не доведено, що ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання рішення суду, сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов`язків щодо його погашення, тому, виконання перелічених вище виконавчих дій з боку державного виконавця не переконує суд, в цьому випадку, в наявності умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах даного подання відсутні докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, у даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 такою особою, що ухиляється від виконання покладених рішенням суду зобов`язань.

Отже, враховуючи викладене та обставини справи, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання начальника відділу Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Юрія Ледвій про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Перетятько О.В.