Постанова

від 14.06.2022 по справі 686/1157/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/1157/22

Провадження № 22-ц/4820/895/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.

секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/1157/22 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру з гідрометеорології про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Хмельницького обласногоцентру з гідрометеорології на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2022 року (суддя Продан Б.Г.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хмельницького обласного центру з гідрометеорології про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначала, що працює на посаді гідрохіміка б/к КЛСЗПС в Хмельницькому обласному центрі з гідрометеорології. 02 грудня 2021 року позивача було повідомлено про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19, або надання одного із таких документів: 1) документ, який підтверджує, що вона отримала повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; 2) міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби, або довідки про протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Зазначала, що 20 грудня 2021 року її було ознайомлено із наказом №178/К від 17.12.2021 про відсторонення від роботи з підстав відмови від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення.

Позивач вважає такий наказ незаконним, оскільки ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписаний нею та Хмельницьким обласним центром з гідрометеорології такого зобов`язання з її сторони немає, так як і не передбачено повноваження центру на відсторонення її від роботи з підстав відсутності необов`язкового щеплення.

Вказувала, що Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 цього Закону є незаконним та безпідставним. Крім того, ні положеннями ст. 46 КЗпП України, ні іншими Законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.

Крім того, посилалась на те, що була позбавлена можливості працювати з вини власника, мав місце вимушений прогул, тому на роботодавця слід покласти зобов`язання щодо виплати середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Хмельницький обласний центр з гідрометеорології нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.12.21 до дня її поновлення на роботі, тобто до 02.03.22. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницької області від 17 березня 2022 року доповнено резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.03.2022, абзацами такого змісту: визнано протиправним та скасовано наказ Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 17.12.2021 №178/К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » Стягнуто з Хмельницького обласного центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

В апеляційній скарзі Хмельницький обласний центр з гідрометеорології не погоджуєтьсяз рішенням тадодатковим рішенням судупершої інстанції,просить їхскасувати таухвалити новесудове рішенняпро відмовув задоволенніпозову.Вважає безпідставнимпосилання судупершої інстанціїна ознакидискримінації привиконанні постановиКМУ від09.12.2020№1236та направову позиціюКонституційного СудуУкраїни,яка викладенау рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 28.08.2020 справа №10-р/2020, оскільки таке рішення жодним чином не стосується постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зазначає, що на момент видання наказу про відсторонення від роботи позивача постанова КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» була чинною та підлягала виконанню.

Апелянт зазначає, що суд у рішенні також посилається на резолюцію ПАРЄ від 27.01.2021 №2361, однак дана резолюція не має обов`язкового характеру та не відноситься до законодавства, відповідно до якого суд вирішує цивільні справи. Вважає, що суд безпідставно застосував по відношенню до позивача положення ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки у справі відсутні відомості того, що позивач є бактеріоносієм і на неї поширюються дія зазначеної норми закону. Крім того, апелянт не погоджується з твердженням суду про те, що вакцинація COVID-19 не була включена до календаря щеплень, оскільки п. 2 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595 передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про допуск до роботи не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваним наказом на позивача фактично покладено обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові, наказ про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від СОVID-19 порушує права позивача на працю та суперечить Закону України «Про захист від інфекційних хвороб».

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, позивач ОСОБА_1 працює на посаді гідрохіміка б/к КЛСЗПС в Хмельницькому обласному центрі з гідрометеорології.

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, та необхідність надання до 06.12.2021 документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 (документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби) або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2021 №595. Та зазначено, що у випадку не надання одного із зазначених документів, 09 грудня 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-111 (а.с. 8).

Відповідно до наказу начальника Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 17 грудня 2021 року №178/к, ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 20.12.2021, у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення (а.с. 7). З наказом позивач була ознайомлена.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом пунктів «а» і «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 46 КЗпП України).

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігти негативним наслідкам.

Частинами 1 і 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від04.10.2021,№2153затверджено Перелікпрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,(далі-Перелік №2153) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015, № 83.

При цьому, вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Наказ МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року, по суті, визнав обов`язковим щеплення від COVID-19 для певних професій, зокрема і для професії позивача.

З 8 листопада 2021 року набули чинності зміни до постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, внесені постановою КМУ від 20 жовтня 2021 р. №1096. Зокрема, пункт 41-6 доповнено нормою щодо відсторонення працівників: «Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» (мінімальна зарплата); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Статтею 46 Кодексу законів про працю України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

-відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З оглядуна викладене,колегія суддіввважає,що при відстороненні позивача від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, і підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування немає. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.

Відповідно, відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Не можуть прийматись до уваги посилання позивачки на обмеження її прав у зв`язку з відмовою від обов`язкового щеплення, оскільки індивідуальне право (інтерес) позивачки відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників установи, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Також не заслуговують на увагу посилання позивачки на те, що оспорюваним наказом відповідача порушено її конституційне право на працю та доступ до професії, з огляду на таке.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не праця, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників установи, у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників центру, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Відсторонення від роботи означає втрату заробітної плати, проте це було наслідком рішення самої позивачки свідомо обрати цей шлях, відмовившись від проведення вакцинації. Обов`язок зробити щеплення ґрунтується на законі, має об`єктивні підстави і є виправданим.

Тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При вирішенні спору апеляційний суд враховує також практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у подібних правовідносинах у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, щовимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення в частинізадоволення позовнихвимог підлягають скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, підлягає зміні розподіл судових витрат, та документально підтверджені витрати Хмельницького обласногоцентру згідрометеорології по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 , решта сплаченої суми судового збору - 1362 грн слід компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Хмельницького обласногоцентру згідрометеорології задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2022 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру з гідрометеорології про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницького обласного центру з гідрометеорології (вул.Грушевського,87,к.319,м.Хмельницький,Хмельницька область,ІК ЄДРПОУ21314240) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн.

Компенсувати Хмельницькому обласному центру з гідрометеорології сплачений центром судовий збір в розмірі 1362 грн. (згідно платіжного доручення №48 від 21.04.2022 на суму 1362 грн) за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 червня 2022 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай