Постанова

від 21.06.2022 по справі 472/341/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.06.22

22-ц/812/449/22

Справа №472/341/21 Головуючий суду першої інстанції - Тустановський А. О.

Номер провадження 22-ц/812/449/22 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021 року, ухвалене о 12 год 20 хв під головуванням судді Тустановського А. О. у приміщенні суду в смт Веселинове Миколаївської області, повний текст якого складено 29 грудня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарської виробничої фірми «Агросоюз» про відшкодування майнової шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку йому належить земельна ділянка площею 5,67 га в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, на якій він восени 2020 року засіяв озиму пшеницю.

При обробці належної відповідачу земельної ділянки, яка знаходиться по сусідству, гербіцидом „Гліфасад - 408" були повністю знешкоджені посіви на належній йому земельній ділянці, чим спричинена майнова шкода у розмірі 156 609 грн, яка складається з витрат на посів та обробку землі у сумі 19 743 грн та упущеної вигоди у сумі 136 866 грн.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги до 92 820,91 грн: 19 743 грн - витрати на посів та обробку землі та 73 077,91 грн - упущена вигода. Вказане обґрунтоване тим, що весною 2021 року позивачем була засіяна вищезазначена земельна ділянка ярою пшеницею, а тому упущеною вигодою є різниця між врожаєм озимої та ярої культур пшениці у тому ж самому сезоні, які він міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що складений акт про наявність пошкоджень посівів, висновок експерта про розмір упущеної вигоди та документи про вартість посівного матеріалу є неналежними доказами. Також зазначав, що визнає факт часткового пошкодження посівів в результаті застосування гербіцидів, але не згоден із вказаною позивачем сумою.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. З позивача на користь відповідача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів вини відповідача у спричиненні збитків.

Позивач не погодився з таким висновком суду і через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість висновків суду, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 5,67 га в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Згідно з актом від 27.10.2020, складеним за участі представників сільської ради, власника ділянки та СВФ «Агросоюз», відбулася повна загибель посівів озимої пшениці на вказаній земельній ділянці внаслідок проведення СВФ «Агросоюз» робіт з обприскування гербіцидом масового знищення.

Факт пошкодження ділянки позивача гербіцидом відповідач не заперечував, але наголошував на частковому пошкодженні.

Відповідно до договору від 25.09.2020, видаткових накладних позивачем на обробку та засівання земельної ділянки було витрачено 20 088 грн: 10 080 грн - вартість пшениці озимої (1 тонна 200 кг), 2070 грн - протруювач посівного матеріалу, 7938 грн - обробка земельної ділянки.

Згідно з актом від 08.06.2021 на земельній ділянці позивача знаходяться посіви пшениці.

З заяви про зменшення позовних вимог випливає, що позивач підтвердив факт пересівання земельної ділянки весною 2021 року ярою пшеницею.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 156 ЗК України регламентує, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі; є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснює, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з вимогами статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для повного задоволення позову, є помилковим.

Твердження суду про те, що позивач не довів факту наявності вини відповідача у пошкодженні його посівів спростовується дослідженими доказами, у тому числі поясненнями самого відповідача про часткове пошкодження посівів.

За такого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з вимог диспозитивності на суму 19 743 грн, які включають у себе витрати на обробку та засівання його земельної ділянки озимою пшеницею.

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди немає, оскільки позивач здійснив повторний посів культур у тому ж сезоні, а отже має право на відшкодування витрат на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Доказів таких витрат суду не представлено, а тому їх відшкодування при розгляді даної справи є неможливим, що не позбавляє позивача права звернутися з новим позовом.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково на 21 %, то, виходячи з вимог ст.141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати позивачу судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 1294 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стягнути з Сільськогосподарської виробничої фірми «Агросоюз» на користь ОСОБА_1 19 743 грн збитків та 1294 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 22 червня 2022 року.