Постанова

від 21.06.2022 по справі 902/1110/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Справа № 902/1110/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 (повний текст складено 25 березня 2022 року, суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" (вул. Садова, 2, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330)

про стягнення 110 966,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" про стягнення грошових коштів в сумі 110 966,10 грн, а саме: 13 743,98 грн - суму заборгованості; 6 749,49 грн - суму інфляційних втрат; 26 519,74 грн - суму 48% річних; 14 242,52 грн - суму пені; 49 710,37 грн - суму штрафу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" про стягнення 110966,10 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" (вул. Садова, 2, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330; код ЄДРПОУ 39856406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162; код ЄДРПОУ 30048570) 13743 грн. 98 коп. - заборгованості; 14044 грн. 94 коп. пені; 6793 грн. 32 коп. - 48% річних; 24855 грн. 19 коп. штрафу та 1 724 грн. 35 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що додатками до Договору та видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 354026,18 грн. Виписки банку по рахунку позивача свідчать, що відповідач оплатив визначену у видаткових накладних вартість товару. Поряд з цим останнім не сплачено курсової різниці вартості поставленого товару, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 13743,98 грн. Зважаючи на правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6749,49 грн. Місцевий суд зазначив, що обґрунтованість нарахування 48 % річних підтверджується в сумі 6793,32 грн. При перевірці розрахунку пені нарахованої на суму заборгованості по орієнтовній вартості товару судом виявлено помилку в періоді нарахування шляхом включення в період прострочення останній день виконання зобов`язання 15 жовтня 2018 року. Провівши власний розрахунок пені за період з 16 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року судом отримано 5094,99 грн. Перевіривши розрахунок пені на суму курсової різниці вартості товару за період з 08 листопада 2018 року по 22 жовтня 2021 року судом не виявлено помилок, відтак заявлена до стягнення сума пені за вказаний період в розмірі 8949,95 грн є обґрунтованою. При перевірці розрахунку штрафу з суми заборгованості за Договором в розмірі 234807,84 грн., та суми курсової різниці в розмірі 13743,98 грн судом встановлено, що штраф обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень пункту 7.8. Договору поставки. Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 49710,37 грн., визнана судом обґрунтованою та законною. Щодо застосування строку позовної давності місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що він не пропущений. Водночас, з огляду на обставини справи в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір штрафу на 50%.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Аквавіка-Т" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року та ухвалити нове, яким штрафні санкції нараховані за несвоєчасну оплату зменшити на 70% враховуючи невеликий термін прострочення, у стягненні штрафних санкцій нарахованих на курсову різницю позивачу ТОВ "Агрозахист Донбас" відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Господарський суд Вінницької області прийшов до висновку, що згідно обставин справи №902/1110/21 штрафні санкції слід зменшити на 50%. Проте, такий розмір штрафних санкцій є великим, та таким, що спотворює реальну правову природу штрафних санкцій. Апелянт просить суд звернути увагу на добровільне виконання Апелянтом грошових зобов`язань за договором поставки №20181л/36, щойно в товариства з`являлись кошти необхідні для погашення заборгованості, зобов`язання за даним договором поставки було виконане в повному обсязі згідно вартості поставленого товару, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Скаржник також стверджує, що Акт звірки взаємних розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним, фіксуючим документом, за яким бухгалтерії підприємств зводять бухгалтерський облік операцій. Даний документ демонструє стан заборгованості, в деяких випадках рух коштів, має суто інформаційний характер. Крім того, Акт не є належною підставою для посвідчення факту виконання будь-яких господарських операцій, так як не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

На переконання апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки пункту пункту 3.1. договору, який говорить про те, що порядок розрахунків визначається в Додатках до договору поставки. Та не оцінив договору в сукупності з умовами додатку №1 до Договору поставки, в якому сторони визначили ціну товару в гривнях по курсу, що визначається згідно з пунктом договору на дату підписання договору. Не дослідили належним чином і умови розділу договору поставки щодо умов оплати товару. У зв`язку із тим, що розрахунок домовлено здійснювати у національній валюті згідно договору поставки, то загальна сума договору, зазначена у додатку, є орієнтовною у зв' язку з тим, що ціна товару містить імпортну складову.

Скаржник зазначає, що остаточна сума договору визначається сторонами на підставі фактично здійснених платежів з урахуванням вимог цього договору та додатку до нього. Встановлена сторонами у договорі поставки №20181л/36 та у додатку №1 до договору ціна товару (сума поставки, ціна договору) є орієнтовною. У разі зміни курсу продажу євро до гривні визначена сторонами у договорі орієнтовна ціна товару підлягає зміні ( перерахуванню) за визначеною у договорі формулою, за результатом якого визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою, що зазначається в акті узгодження цін товару та у розрахунках коригування вартісних показників товару. Саме сума курсової різниці (доплати), встановлена в акті узгодження цін товару та у розрахунках коригування вартісних показників товару, визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату, що передує даті оплати товар. Проте, як станом на день після проведеного розрахунку так і до моменту подання позову ТОВ "Агрозахист Донбас" не надсилала на адресу Відповідача жодної вимоги, Акта коригування вартості, Акта узгодження цін. в якій би показала свій намір отримати недоплачену у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти суми вартості за поставлені товари. Не звертались до ТОВ "Аквавіка Т" й з усною вимогою про сплату суми, яку слід вважати курсовою різницею.

Враховуючи ступінь виконання грошових зобов`язань відповідачем, які погашені у повному обсязі на момент звернення з позовом до суду, та захищеність інтересів позивача шляхом пред`явлення вимог про стягнення курсової різниці, одночасне стягнення пені, 48% річних, штрафу у розмірі 30% від сплаченої суми боргу, скаржник доводить, що наведене у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України та зменшення штрафних санкцій не на 50 %, як те було визначено Господарським судом Вінницької області, а на 70%.

Листом №902/1110/21/2099/22 від 19 квітня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

28 квітня 2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1110/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 залишено без руху. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 3405 грн. та подання доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

23 травня 2022 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків викладених в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №902/1110/21, до якої додано докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 травня 2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на пункти 1.1, 3.2., 3.3, 3.4 договору поставки, умови додатків і доводить, що посилання відповідача на повний розрахунок не відповідає дійсності, оскільки розрахунок проведено з порушенням пунктів 3.2 та 3.3 договору, зокрема - розрахунок проведено без застосування формули для визначення суми належної до оплати, а також не надано для підписання акт звіряння взаємних розрахунків. Таким чином, у відповідача з 08 листопада 2018 року виникла заборгованість в сумі 13743,98 грн., яка не була сплачена на дату подання позову.

Доводить, що відповідач безпідставно вважає, що для сплати 13743,98 грн. позивач нібито мав направити новий рахунок, оскільки таке не передбачено договором. Так само пункт 11.4 договору поставки не стосується оплати вартості товару, а лише передбачає стандартну процедуру внесення змін та доповнень до договору. Договором поставки і додатками до нього сторони цілком зрозуміло визначили для себе остаточну вартість поставленого товару та порядок його оплати, закріпивши це в пунктах 3.2 та 3.3 договору і в додатках.

Тому відповідач, здійснюючи розрахунки, мав самостійно перевірити курс валют напередодні дати оплати і у разі його збільшення стосовно дати поставки товару - здійснити оплату в порядку, визначеному пунктами 3.2. 3.3 договору і відповідного додатку. Пояснює, що сума 13743,98 грн. є заборгованістю, оскільки формула, визначена відповідно до пункту 3.2 договору, призначена саме для визначення суми належної до оплати.

Пояснює, що судом було перевірено правильність проведених розрахунків, а посилання відповідача на неспівмірність штрафних санкцій не відповідає дійсності, оскільки відповідач, підписуючи договір та отримуючи товар, цілком розумів наслідки несвоєчасного виконання грошових зобов`язань і підписав договір на цих умовах та отримав товар.

На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач просить поновити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу як такий, що пропущений з поважних підстав. Просить колегію суддів взяти до уваги, що в умовах воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 персонал позивача було тимчасово евакуйовано з м. Києва.

Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, судова колегія встановила наступне. Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції при розгляді питання про відновлення процесуального строку на подання відзиву, керуючись нормами статті 119 ГПК України, оцінює наведені скаржником обставини як поважні причини пропуску строку для подання відзиву і вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк.

21 червня 2022 року від ТОВ "Аквавіка-Т" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу у справі №902/1110/21.

Крім того, апелянт просить поновити строк на подачу відповіді на відзив на апеляційну скаргу як такий, що пропущений з поважних підстав, оскільки сам відзив ТОВ "Агрозахист Донбас" був поданий з пропущенням строку. Просить колегію суддів взяти до уваги, що в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмежене.

Суд апеляційної інстанції при розгляді питання про відновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив, керуючись нормами статті 119 ГПК України, оцінює наведені ТОВ "Аквавіка-Т" обставини як поважні причини пропуску строку для подання відповіді на відзив і вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА-Т" укладено Договір поставки №2018Іл/36 (надалі Договір).

Умовами Договору, а саме пунктом 1.1., сторони обумовили, що Постачальник, в терміни, визначені Договором, зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціпу), визначену Договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.1. Договору).

За змістом пункту 2.2. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР. Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в пункті 2.1, та які є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (пункт 2.3. Договору).

У пункті 3.1. Сторони визначили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківського валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = А1 / А2 х В

Де С сума належна до оплати;

В ціна Товару па момент підписання Додатку;

А1 (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів;

А2 (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням пункту 3.2. Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати Товару з врахуванням пункту 3.2. даного Договору, Сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива підписання "Акту звіряння взаємних розрахунків" покладається на Покупця (пункт 3.3. Договору).

При відсутності підписаного сторонами "Акта звіряння взаємних розрахунків", зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору (пункт 3.4. Договору).

У пункті 3.10 Договору зазначено, що Покупець заявляє та запевняє, що розуміє суть та бере на себе валютний ризик, тобто ймовірність фінансових витрат внаслідок зміни курсу валюти відповідно до пункту 3.2 Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору строк поставки Товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору.

Пунктом 7.1.1. Договору Сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку країни від суми боргу за кожний день прострочення.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (пункт 7.7 Договору).

Крім того, в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару (пункт 7.8. Договору)

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (пункт 7.9. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох Сторін і діє до повних розрахунків (пункт 11.2. Договору).

В межах Договору Сторонами підписано Додаток №1 від 05 березня 2018 року, яким погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості Товару, умови поставки та порядок розрахунків за Товар, що поставляється. Загальна вартість товару за Додатком з ПДВ становить 293509,80 грн. Також Додатком визначено офіційний курс долара США/Євро щодо гривні станом на день його складання, та погоджено, що оплата вартості Товару, зазначеного в Додатку, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів та який не може бути нижче ніж курс долара США/Євро на день укладення Додатку.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що позивачем на виконання умов Договору поставки №2018Іл/36 від 05 березня 2018 року згідно Додатку №1 від 05 березня 2018 року поставлено товар на загальну суму 354026,18 грн., за наступними видатковими накладними: №1367 від 05 квітня 2018 року на суму 293509,80 грн; №8659 від 21 вересня 2018 року на суму 25332,98 грн; № 8660 від 21 вересня 2018 року на суму 35183,40 грн.

Додатком №1 від 05 березня 2018 року визначено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% в сумі 56701,96 грн в строк до 07 березня 2018 року; 80% в сумі 234807,84 грн в строк до 15 жовтня 2018 року.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 354026,18 грн. Докази розрахунків судом досліджено та прийнято: виписка банку за 07 березня 2018 року на суму 58701,96 грн.; виписка банку за 07 листопада 2018 року на суму 295323,22 грн..

За таких обставин, станом на момент звернення з позовом до суду відповідач оплатив вартість Товару, визначену в Додатку та накладних. При цьому, за доводами позивача, проведені відповідачем платежі не включають в себе сплату курсової різниці вартості Товару.

За розрахунком позивача, курсова різниця за Договором становить 13743,98 грн., яка заявлена до стягнення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 6749,49 грн. інфляційних втрат, 26519,74 грн. 48% річних, 14242,52 грн. пені та 49710,37 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" (вул. Садова, 2, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330; код ЄДРПОУ 39856406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162; код ЄДРПОУ 30048570) 13743 грн. 98 коп. - заборгованості; 14044 грн. 94 коп. пені; 6793 грн. 32 коп. - 48% річних; 24855 грн. 19 коп. штрафу та 1 724 грн. 35 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 598, частини 1 статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Додатком до Договору та видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 354026,18 грн. Виписки банку по рахунку позивача свідчать, що відповідач оплатив визначену у видаткових накладних вартість Товару. Платежі за поставлений товар виконані із порушенням строків та без застосування курсової різниці іноземної валюти до гривні всупереч порядку розрахунків, визначеному в додатку до договору.

Позивач у позові заявив про стягнення 13743,98 грн. боргу, який виник внаслідок незастосування курсової різниці, враховуючи, що остаточну оплату поставленого товару здійснено 07 листопада 2018, застосовано курс валют напередодні дати оплату товару станом 06 листопада 2018 року, і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

При цьому твердження відповідача, що позивач нібито мав направити новий/інший рахунок на оплату вартості товару із урахуванням курсової різниці колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки не грунтуються на умовах договору, натомість формула визначення вартості товару з урахуванням курсової різниці погоджена сторонами і мала бути обрахована відповідачем самостійно відповідно до пунктів 3.1-3.2 та додатків до договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що пунктом 3.3. договору саме на покупця покладена ініціатива підписання "Акта звіряння взаємних розрахунків".

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на норми частини 4 статті 165 ГПК України, де зазначено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач ТОВ "Аквавіка-Т" під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву не наводив жодних заперечень щодо правомірності заявлених вимог про стягнення 13743,98 грн. та не спростовував належності та допустимості доказів наданих позивачем на їх підтвердження. Натомість, лише у апеляційній скарзі відповідач зазначив про безпідставність позовних вимог щодо стягнення основного боргу 13743,98 грн. як курсової різниці та помилковість розрахунків штрафних санкцій. Відзив відповідача в суді першої інстанції стосувався лише строків позовної давності.

Колегія суддів з урахуванням норм частини четвертої статті 165 ГПК України враховуючи, що у відзиві на позовну заяву, який був поданий до Господарського суду Вінницької області, не заявлялось про незгоду з позовними вимогами, отже доводи апеляційної скарги ТОВ "Аквавіка-Т" відхиляються як такі, що не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 6749,49 грн. інфляційних втрат, 26519,74 грн. 48% річних, 14 242,52 грн. пені та 49710,37 грн. штрафу.

За розрахунком позивача інфляційні втрати нараховуються на суму основного боргу, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, розмір яких склав 3991,73 грн. Також позивачем нараховуються інфляційні втрати на суму курсової різниці в розмірі 13743,98 грн., розмір яких становить 2757,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Поряд з цим, частина друга вказаної норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №905/192/18.

Як вже зазначалося за умовами укладеного між сторонами у справі Договору поставки остаточна ціна товару (сума договору) визначається за результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені Покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США/Євро до гривні станом на дату, що передує даті оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України частиною першою покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже умови укладеного між сторонами у справі Договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання Покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у Додатку до Договору умова про здійснення оплати товару виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанкіському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США/Євро. Отже враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США/Євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №910/11077/20.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у стягненні інфляційних втрат в розмірі 6749,49 грн.

Щодо заявлених до стягнення 26519,74 грн. 48% річних, колегія суддів зазначає наступне.

За розрахунком позивача 48% річних нараховуються на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем платежів, розмір яких за період прострочення з 15 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року складає 7074,76 грн. Також позивачем нараховуються 48% річних на суму курсової різниці в розмірі 13743,98 грн. за період з 08 листопада 2018 року по 22 жовтня 2021 року, розмір яких становить 19444,98 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, пунктом 7.7 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 48%.

Колегією суддів перевірено здійснений місцевим судом розрахунок 48% річних з простроченої суми 234807,84 грн. за період з 16 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року та встановлено, що сума процентів в розмірі 6793,32 грн. є арифметично вірною, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Щодо заявлених до стягнення 14242,52 грн. пені та 49710,37 грн. штрафу.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22 листопада 1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.1.1. Договору Сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку країни від суми боргу за кожний день прострочення.

Крім того, в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару (пункт 7.8. Договору).

Колегією суддів перевірено здійснені судом першої інстанції розрахунки пені та штрафу та встановлено, що пеня у розмірі 14044,94 грн. (5094,99 грн. + 8949,95 грн.) та штраф у розмірі 49710,37 грн. є обгрунтованими, їх розрахунок є арифметично вірним та відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.

Щодо заяви ТОВ "Аквавіка-Т" про застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 Додатку №1 до Договору визначено наступні етапи розрахунку: 20% вартості товару в строк до 07 березня 2018 року; 80% в строк до 15 жовтня 2018 року. Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару в розмірі 295324, 22 грн 07 листопада 2018 року. Даною дією було перервано перебіг строку позовної давності.

Відтак, трирічний строк позовної давності за зобов`язаннями за Договором підлягає обчисленню з 07 листопада 2018 року, та збігає 07 листопада 2021 року. 07 листопада 2021 року був вихідним днем (неділя).

За змістом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, останнім днем позовної давності за зобов`язаннями за Договором є 08 листопада 2021 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист /а.с. 32/, позовну заяву з додатками до неї ТОВ "Агрозахист Донбас" було направлено ТОВ "Аквавіка-Т" 08 листопада 2021 року. До господарського суду позовну заяву ТОВ "Агрозахист Донбас" подано наручно, та зареєстровано загальним відділом "Канцелярія" 09 листопада 2021 року.

Поряд з цим, з відповіді Господарського суду Вінницької області № 01-21/265/2022 від 14 лютого 2022 року, наданої на запит адвоката Турченка Є.І. №б/н від 10.02.2022, вбачається, що 08 листопада 2021 року до загального відділу "Канцелярія", в проміжок часу з 17:20 год. до 17:40 год., було подано 3 позовних заяви ТОВ "Агрозахист Донбас", в тому рахунку позовна заява ТОВ "Агрозахист Донбас" до ТОВ "Аквавіка-Т" про стягнення 110966,10 грн. Проте, з огляду на значну кількість вхідної кореспонденції, в тому рахунку і позовних заяв, що підлягали реєстрації в автоматизованій системі, та зважаючи на малу кількість працівників відділу, була відсутня можливість вчасно (до закінчення робочого дня) здійснити реєстрацію означених позовних заяв в автоматизованій системі документообігу суду. Реєстрацію позовних заяв було здійснено 09 листопада 2021 року.

Наведене свідчить, що ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулось до суду з позовною заявою 08 листопада 2021 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Відтак, заява відповідача б/н від 01 грудня 2021 року про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції користуючись правом, наданим йому статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, зменшив розмір штрафу на 50%.

При цьому суд врахував, що правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та що неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарський суду Вінницької області взяв до уваги ступінь виконання основного зобов`язання. Констатував, що відсутні підстави вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача та зазначив про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Як зазначено вище, скаржник не заперечив правомірність нарахування штрафу, але доводить, що наявні правові підстави для зменшення штрафних санкцій на 70% розміру належних до стягнення сум.

Апелянт звертає увагу при цьому, що грошове зобов`язання відповідача ТОВ "Аквавіка-Т" погашені у повному обсязі на момент звернення з позовом до суду. Вказує, що термін прострочення виконання грошових зобов`язань є незначним. Доводить, що одночасне пред`явлення вимог про стягнення курсової різниці, пені, 48% річних, штрафу у розмірі 20% від сплаченої суми боргу у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ж з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначено вище, вирішуючи питання про зменшення на 50% розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, який порушив грошове зобов`язання, суд першої інстанції з`ясував ступінь виконання зобов`язань, незначне прострочення у виконанні зобов`язання, відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, а також те, що відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов`язання, отже суд правильно і об`єктивно оцінив інтереси сторін, які заслуговують на увагу, і колегія суддів погоджується із такими висновками суду. Та обставина, що позивачем одночасно пред`явленні вимоги про стягнення курсової різниці, пені, 48% річних, штрафу у розмірі 20% від сплаченої суми боргу, - є винятковими обставинами; враховано при цьому, що застосування одночасно пені, 48% річних та штрафу погоджено сторонами за умовами договору.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу скаржника, що ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у суді першої інстанції взагалі не заявлялось та відповідні докази не подавались. Водночас, Господарський суд Вінницької області за власною ініціативою правомірно скористався своїми дискреційними повноваженнями, врахував баланс інтересів сторін та обгрунтовано зменшив штраф на 50%.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка-Т" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2022 року у справі №902/1110/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1110/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "22" червня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.