Постанова

від 21.06.2022 по справі 278/4248/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/4248/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 84 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Талько О.Б.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд»

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2022 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М.

у справі №278/4248/21 за клопотанням Відкритого акціонерного товариства «Белорусская лесная компания» про визнання рішення іноземного суду і надання дозволу на його виконання на території України щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 Відкрите акціонерне товариство «Белорусская лесная компания» подало до суду клопотання. Просило визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення Економічного суду міста Мінська від 10.08.2021 року по справі №155ЭИП211038 в частині стягнення з ТОВ «Вайтвуд» на користь ВАТ «Белорусская лесная компания» заборгованості на загальну суму 6686,19 доларів США.

Ухвалою Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від04травня 2022року клопотання Відкритого акціонерного товариства «Белорусская лесная компания» про визнання рішення іноземного суду і надання дозволу на його виконання на території України -задоволено.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Економічного суду міста Мінська від 10.08.2021 року, яке ухвалено у справі № 155ЭИП211038, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд», (місцезнаходження юридичноі особи: Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Гонти, 1, код ЭДРПОУ 41011218) на користь Відкритого акціонерного товариства «Белорусская лесная компания» (місцезнаходження юридичної особи: Республіка Білорусь, місто Мінськ, вул. Домбровська, 9, офіс 5.3.3; номер в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців 190119648) заборгованості у сумі 93887,75 гривень, пені у сумі 92401,60 грн та витрат по сплаті державного мита 8520,20 грн.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» (далі- ТОВ «Вайтвуд») просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що судом не взято до уваги п.1 ст.12 ЗУ «Про міжнародне приватне право». Право власності є складовою публічного порядку України, враховуючи, що захист права власності передбачений законодавством України, а захист цього права закріплений на конституційному рівні, однозначно випливає, що подібні рішення іноземних судів не повинні бути визнанні в Україні, відповідно, і не повинні виконуватись.

Вважає, що рішення іноземного суду, не підтверджене українським судом, тому не повинно виконуватися, з огляду на п.1 ст.14 «Про міжнародне приватне право» (суперечність імперативним нормам права України) і п.7 ст.468 ЦПК України (виконання рішення загрожує інтересам України).

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що з причини неналежного виконання ТОВ «Вайтвуд» вимог договору №701/12-19, укладеного між ТОВ «Вайтвуд», як покупцем, та ВАТ «Белорусская лесная компанія», як продавцем (а.с. 13-16), в частині оплати товару, останнє вимушено було звернутись до Економічного суду міста Мінська за захистом порушених прав. Дане звернення з позовом регламентовано п.7.2. розділу 7 вказаного договору (а.с. 15).Судом встановлено, що рішенням Економічного суду міста Мінська від 10.08.2021 року по справі №155ЭИП211038 стягнуто з ТОВ «Вайтвуд» на користь ВАТ «Белорусская лесная компанія» 3209,30 доларів США заборгованості, 3158,50 доларів США пені, 801,26 білоруських рублів у відшкодування витрат по сплаті державного мита (а.с. 4-6).

01.09.2021 року Економічний суд міста Мінська на виконання рішення від 10.08.2021 року по справі №155ЭИП211038, яке набрало законної сили 01.09.2021 року, видав виконавчий документ - судовий наказ (а.с. 8).

Згідно довідки Економічного суду міста Мінська №155ЭИП211038/66931 від 24.09.2021 року (а.с. 7) рішення Економічного суду міста Мінська від 10.08.2021 року по справі № 155ЭИП211038 набуло законної сили 01.09.2021 року та підлягає виконанню; ТОВ «Вайтвуд» не приймало участі в процесі, хоча було своєчасно і у належній формі повідомлене про час і місце судового рогляду.

Заявником надано докази щодо належного та вчасного повідомлення боржника - ТОВ «Вайтвуд» про розгляд справи №155ЭИП211038 Економічним судом міста Мінська (а.с. 9-12).

Задовольняючи клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, щовідсутні причини для відмови в примусовому виконанні рішення іноземного суду.

Відповідно до ч. 8ст.19 ЦПК України, суди розглядають справи, зокрема, про визнання та надання дозволу на виконання рішень іноземного суду.

Згідно зіст.462ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з ч. 1ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право»визнання та виконання рішень, визначених устатті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Процесуальні правовідносини, які спрямовані на визнання та виконання рішень іноземних суддів в Україні, врегулювані у розділі ІХ Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.463 ЦПКУкраїнирішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

За ч. 1ст.465ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Згідно з ч.2ст. 466 ЦПК Українидо клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ч.6ст. 467 ЦПК).

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбаченістаттею 468 ЦПК України.

Зокрема,клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

На даний час між Україною та Республікою Білорусь діє Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року (дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 року).

Згідно з ст. 7 цієї Угоди Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Рішення, винесені компетентним судом однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав у частині звернення стягнення на майно відповідача, підлягають виконанню на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав органами, призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави.

Згідно зі ст. 9 вказаної Угоди у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання Сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця Сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопотується виконання рішення, докази того, що: а) судом держави - учасниціСпівдружності Незалежних Держав, що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної чинності у справі між тими самими Сторонами, про той самий предмет і на тій самій підставі; б) є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав або держави, що не є членом Співдружності, по спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і на тій же підставі; в) спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом; г) інша Сторона не була повідомлена про процес; д) закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо примусового виконання.

Статтею 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року передбачені умови відмови у видачі дозволу на примусове виконання рішення суду. У визнанні передбачених статтею 52 рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо: а) відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення, воно не набуло законної сили або не підлягає виконанню, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набуття законної сили; б) відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду; в) у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і по тій же підставі на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане і виконане рішення, було вже раніше винесене рішення, що вступило в законну силу, або мається визнане рішення суду третьої держави, або якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше порушено провадження по даній справі; г) відповідно до положень цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа відноситься до виняткової компетенції її установи; д) відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності; е) минув термін давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.

В даному випадку суд першої інстанції належно перевірив виконання умов, передбачених ст. 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ст. 9Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року та ст. 468 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Відкритого акціонерного товариства «Белорусская лесная компания» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Доводи апеляційної скарги щодо виконання рішення на користь юридичної особи ВАТ «Белорусская лесная компания» буде безпосередньо загрожувати інтересам України не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Вайтвуд» не надано належних доказів і не спростовано правильні висновки суду.

Згідно з ч.8ст.467 ЦПК Україниякщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Як вбачається із резолютивної частини оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції зазначено щодо стягнення із ТОВ «Вайтвуд» на користь ВАТ «Белорусская лесная компания» заборгованості у сумі 93887,75 грн., пені у сумі 92401,60 грн. та державного мита.

В описовій частині ухвали вказано, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 04.05.2022 року 1 долар США складає 29,2549 гривень, 1 білоруський рубль складає 10,6335 гривень (а.с. 49).

Тобто, суд визначив суму стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, що становить 93887,75 грн заборгованості (3209,30 доларів США 29,2549 гривень), пені у сумі 92401,60 гривень (3158,50 доларів США 29,2549 гривень) та витрат по сплаті державного мита у сумі 8520,20 гривень (801,26 білоруських рублів 10,6335 гривень).

Колегія суддів вважає також правильним висновок суду першої інстанції в частині визначення суми грошових коштів, що підлягають стягненню в національній валюті, оскільки відповідно до ч. 8ст. 467 ЦПК України,якщо в рішенні іноземного суду стягнення зазначено в іноземній валюті, суд який розглядає клопотання про надання дозволу на примусове виконання такого рішення визначає суму в національній валюті за курсом НБУ на день постановлення ухвали.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішення підлягає примусовому виконанню на території України.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтвуд» залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від04травня 2022року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: