Постанова

від 25.05.2022 по справі 759/3814/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2332/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Київ

Справа № 759/3814/15-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, ухвалене у складі судді Миколаєць І.Ю.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Кримспецоборудование» про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2015 року позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Кримспецоборудование», в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання гарантії № 08813G2 від 30.09.2013 року та договором поруки № 08813P2 від 30.09.2013 року в розмірі 500 306,66 грн., судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.09.2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПП «Кримспецоборудование» було укладено договір про надання гарантії № 08813G2, відповідно до умов якого банк видав принципалу безвідкличну безумовну гарантію на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (бенефіціар), а принципал зобов`язувався виконати всі свої зобов`язання за договором гарантії. Загальна сума гарантії встановлена пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 договору гарантії та становить 500 000 гривень. Також, 30.09.2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПП «Кримспецоборудование» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 08813P2.

У зв`язку з невиконанням ПП «Кримспецоборудование» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» зобов`язань за договором гарантії станом на 12.02.2015 року виникла заборгованості у розмірі 500 306,66 грн., яка складається з: 20 138,89 грн. - комісія за управління гарантією; 1899,10 грн. - пеня за прострочення зобов`язань; 249,39 грн. - 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України; 2369,28 грн. - втрати від інфляції згідно зі ст. 625 ЦК України; 475 650 грн. - штрафні санкції за порушення умов договору гарантії.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за договором про надання гарантії № 08813G2 від 30.09.2013 року в розмірі 500306 грн. 66 коп., з яких: 20138,89 грн. - комісія за управління гарантією, 1899,10 грн. - пеня за прострочення зобов`язань, 249,39 грн. - 3% річних, 2369,28 грн. - інфляційна складова боргу, 475650,00 грн. - штрафні санкції за порушення умов договору про надання гарантії та судовий збір у розмірі 3654 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення, в якій відповідач посилався на те, що у позовній заяві зазначена адреса місця його проживання в Автономній Республіці Крим, яка на той час вже була окупована, і відповідач не міг отримувати повістки за адресою окупації, тоді як в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про розгляд справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач, подаючи позов, не надав доказів виконання зобов`язань зі свого боку, а тому відсутні підстави стверджувати, що він набув право вимоги за договором про надання гарантії, право виконання по якому забезпечено договором поруки. Вказує, що до даних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації». Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

На сьогодні вже сформувалася судова практика, відповідно до якої окупація території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя розглядається як форс-мажорна обставина та є підставою для звільнення від відповідальності. До того ж у деяких справах Верховний Суд вказує, що зазначені форс-мажорні обставини є загальновідомими, а тому не потребують додаткового повідомлення іншій стороні. Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 р. визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 р. Таким чином, невиконання зобов`язань склалось не з вини відповідача, а відтак відсутній обов`язковий елемент відповідальності за невиконання договірного зобов`язання - вина, що є підставою для притягнення до відповідальності та стягнення коштів.

Крім того, посилаючись на ст. 619 ЦК України, вважає, що позов подано передчасно, а відтак і рішення винесено безпідставно, оскільки не пред`явлено вимогу до основного боржника. Принаймні, про це позивач нічого не вказує в позовній заяві, і судом вказана обставина не підтверджена.

Вказує, що договір про надання гарантії № 08813G2 від 30.09.2013р., на виконання якого укладено договір поруки від 30.09.2013р., є недійсним в силу вимог Закону. Оскільки приватне підприємство «Кримспецоборудование» не було фінансовою установою, зазначений договір гарантії нікчемний в силу вимог ст. 203, ст. 215 ЦК України і не може породжувати зобов`язань у поручителя, адже припинення основного зобов`язання припиняє зобов`язання, яке забезпечувало його виконання. Відтак, стягнення на підставі нікчемного правочину є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно стягнуто одночасно і штраф, і пеню. Звертає увагу на те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому незважаючи на умови кредитного договору їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Зазначає, що матеріали, що додавались позивачем до позовної заяви, роздруковані із комп`ютера, тобто не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції. Відтак, долучені матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов`язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. Відповідно до ЦПК України додані роздруківки не є засобами доказування факту заборгованості по кредиту, відсотках, пені. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Відсутність вказаних документів виключає можливість задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Укрексімбанк» Іващенко І.О. просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на те, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта щодо нікчемності договору поруки представник позивача вважає необґрунтованими, оскільки вищевказані договір гарантії та договір поруки є неоспореними, умови таких правочинів є обов`язковими до виконання сторонами. Презумпція правомірності правочинів у цій справі не спростована. Доводи апелянта є надуманими та не підтвердженими ані вимогою закону, ані обставинами справи.

Посилання скаржника на неправомірне, на його думку, одночасне застосування банком пені та штрафу банк вважає безпідставними, оскільки банком було розраховано пеню та штрафні санкції не за одне і те саме, а за різні порушення умов договору гарантії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено ч.2 ст.231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Водночас щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Крім того, ОСОБА_1 та його представник не надали до матеріалів цивільної справи сертифікат ТПП України про настання у нього як відповідача форс-мажорних обставин з 20.02.2014 року, а отже сама по собі окупація Російською Федерацією території АР Крим не є форс-мажорною обставиною в розумінні неможливості виконання відповідачем зобов`язань перед AT «Укрексімбанк».

Також представник позивача повідомив, що АТ «Укрексімбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Кримпрокатсервіс» про стягнення з відповідачів солідарно 500 306,66 грн., а саме: 20138,89 грн. - комісія за управління гарантією, 1899,10 грн. - пеня, 249,39 грн. - 3% річних, 2369,28 грн. - збитки від інфляції, 475 650,00 грн. - штраф.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 травня 2015 у справі № 910/5508/15-г позовні вимоги банку задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за невиконання умов договору гарантії.

В судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити.

Представник позивача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Іващенко І.О. вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про надходження апеляційної скарги та розгляд справи апеляційним судом повідомлявся шляхом опублікування оголошення на офіційній сторінці Київського апеляційного суду на порталі «Судова влада України».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся з заявою до Апеляційного суду м. Києва про визначення підсудності справи за його позовом до відповідача ОСОБА_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ( у редакції станом на березень 2015 року), у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2015 року підсудність даної цивільної справи була визначена Святошинському районному суду м. Києва.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 10 год. 30 хв. 22 травня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 та третя особа «Кримспецоборудование» про розгляд справи судом не повідомлялись.

22 травня 2015 року судом першої інстанції було ухвалене оскаржуване заочне рішення, за участю в судовому засіданні представника позивача.

Як зазначено в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року про відмову у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, про місце та час судового засідання відповідач повідомлявся належним чином - єдиним можливим способом шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, даних про те, що судом було розміщене оголошення на сайті суду з повідомленням відповідача ОСОБА_1 про призначення даної справи до розгляду в судове засідання на 22 травня 2015 року - матеріали справи не містять.

Частиною 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи до 15 грудня 2017 року) передбачено, якщо відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляд справи.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції розглянуто справу без участі відповідача ОСОБА_1 , який не був повідомлений про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі керуючого філією AT «Укрексімбанк» в м. Севастополь ОСОБА_3 та ПП «Кримспецоборудование» в особі директора Сорокіна В.Д. укладено договір про надання гарантії № 08813G2 (а.с.9-17 т.1).

Згідно із п.п.2.3. ст.2 договору гарантії, сторони підтверджують, що цей договір буде дійсним і обов`язковим законним зобов`язанням, порушенням якого є умовою для застосування санкцій.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 договору гарантії за погодженням між сторонами та на умовах договору гарантії, банк видає принципалу безвідкличну безумовну гарантію на користь ПАТ «Завод «Фіолент» (бенефіціар), а принципал зобов`язувався виконати всі свої зобов`язання за договором гарантії. Загальна сума гарантії встановлена п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 договору гарантії та становить 500 000 грн.

Згідно з п.п. 3.3.2 п. 3.3. ст. 3 договору гарантії сторони домовились, що гарантія припиняється 15.01.2015 (включно), або у день виконання банком своїх зобов`язань за гарантією, або у день одержання гарантом від бенефіціара оригіналу гарантії або письмової заяви бенефіціара про звільнення банку від обов`язків за гарантією.

Банк виконав свої зобов`язання за договором гарантії від 30.09.2013 року та надав ПП «Кримспецобородувание» платіжну гарантію у розмірі 500 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 30.09.2013 року по 30.05.2014 року.

З метою забезпечення виконання принципалом зобов`язань за договором гарантії 30.09.2013 між позивачем, принципалом (ПП «Кримспецобородувание») та ОСОБА_1 (поручителем) було укладено договір поруки № 08813Р2 (а.с.20-21 т.1), згідно з яким основне зобов`язання - це зобов`язання принципала, передбачені угодою, щодо відшкодування суми грошових зобов`язань сплачених банком бенефіціару, а також платежів, процентів, штрафних санкцій, всіх та будь яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням гарантії.

Згідно п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4 договору гарантії, принципал сплачує комісію за управління гарантією у розмірі у розмірі 5 % річних від суми гарантії, але не менше 500 грн. щомісячно.

Пунктом 4.2.2 Договору сторони погодили, що комісія за управління Гарантією сплачується Принципалом щомісячно на користь Банку протягом строку чинності Гарантії та Договору протягом перших п`яти банківських днів місяця, наступного за розрахунковим (у січні, травні - до 15 числа) або раніше протягом 3 (трьох) банківських днів з дати одержання Принципалом відповідного рахунку від банку.

У зв`язку з невиконанням принципалом зобов`язань за договором гарантії, зокрема щодо оплати комісії за управління гарантією, банк надіслав на адресу принципала вимогу № 151-07/6212 від 19.09.2014 про погашення простроченої заборгованості (а.с.30 т.1). Зазначена вимога була отримана представником третьої особи 08.10.2014 року ( а.с. 32, т. 1).

Відповідно до п.3.1, п.3.2 ст. 3 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання принципалом основного зобов`язання. У випадку невиконання принципалом основного зобов`язання банк має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або принципала, як солідарних боржників.

У зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань за договором гарантії, банк направив на адресу поручителя ОСОБА_1 вимогу про погашення простроченої заборгованості перед банком, що підтверджується листом № 161-07/6209 від 19.09.2014 (а.с.33 т.1). Зазначена вимога була отримана 08.10.2014 року ( а.с. 35, т.1)

Відповіді на вказані вимоги матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 567 ЦК України).

Відповідно до п. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Положеннями ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертаючись до суду з даним позовом, банком станом на 12.02.2015 року була нарахована заборгованість 500 306,66 грн., з яких: 20 138,89 грн. - комісія за управління гарантією; 1899,10 грн. - пеня за прострочення зобов`язань; 249,39 грн. - 3% річних згідно зі ст.625 ЦК України; 2369,28 грн. - втрати від інфляції згідно зі ст.625 ЦК України; 475 650 грн. - штрафні санкції за порушення умов договору гарантії.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з п. 8.7 Договору у разі невиконання або неналежного виконання Принципалом своїх зобов`язань за Договором, пов`язаних з наданням та управлінням Гарантією, Принципал сплачує на користь Банку пеню, яка нараховується на суму невиконаних або неналежним чином виконаних Принципалом зобов`язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується та сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, комісія за управління гарантією в сумі 20 138 грн. 89 коп. нарахована за період з 30 вересня 2013 року по 15 січня 2015 року.

Доводів на спростування зазначеної суми заборгованості апеляційна скарга відповідача не містить, як і документів про сплату цієї заборгованості.

Відповідно до вимог п.8.7 договору гарантії, банком нараховано пеню на суму несплаченої комісії у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, а саме з 08 квітня 2014 року по 16 січня 2015 року ( а.с. 25, т. 1).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що ПП «Кримспецоборудование» прострочило виконання грошового зобов`язання перед ПAT «Укрексімбанк» зі сплати комісії за управління гарантією, банком було нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 249,39 грн. ( за період з 08 квітня 2014 року по 16 січня 2015 року) та інфляційну складову боргу у розмірі 2369,28 грн. ( за період з 08 квітня 2014 року по 16 січня 2015 року).

Згідно з п. 8.6. Договору гарантії, за порушення /невиконання Принципалом будь-яких зобов`язань, взятих на себе відповідно до умов Договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів, передбачених умовами кредитного договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції Банк застосовує до Принципала штрафну санкцію у розмірі 850,00 грн., що сплачується в гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату сплати, щомісячно за кожне окреме порушення.

Згідно з п. 7.20 Договору гарантії, Принципал зобов`язаний надавати до Банку відповідні фінансові та інші документи згідно з переліком та відповідними строками їх подання ( пункт «а» - оригінали або копії фінансової звітності; пункт «б» розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості принципала; «в» довідки про заборгованість принципала/поручителя за кредитними операціями, наданими іншими банківськими установами; пункт «г» - довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки принципала в інших банках; пункт «д» - довідки принципала про середньоденні залишки коштів на рахунках принципала в інших банках у розрізі валют ; пункт «е» довідки про заборгованість принципала/поручителя за кредитними операціями в інших банківських установах; пункт «є» звіт з екологічних та соціальних питань; пункт «ж» копії результатів ( висновків) перевірок принципала державними контролюючими органами; пункт «з» план природоохоронних заходів на поточний рік; «і» - консолідовану фінансову звітність; «к» стратегічні( поточні) річні плани, бюджети та звіт їх виконання за попередній рік; пункт «л» форми статистичної звітності.)

Згідно з п. 7.23 Договору, Принципал зобов`язаний здійснювати протягом всього періоду дії цього Договору та Гарантійних документів безперервне страхування майна, що надається в заставу/іпотеку Банку відповідно до Гарантійних документів з метою забезпечення зобов`язань Принципала за цим Договором та надати до дати надання Гарантії до Банку належне підтвердження набуття чинності такими договорами страхування предметів забезпечення на користь Банку в акредитованій Банком страховій компанії та у подальшому щорічно, протягом строку дії Договору, за власні кошти проводити страхування на користь Банку предметів забезпечення на суму їх заставної вартості та в десятиденний термін з дати укладення кожного з послідуючих договорів страхування, надавати до Банку належне підтвердження набуття чинності договорами страхування майна, що надається в заставу Банку з метою забезпечення зобов`язань Принципала за цим Договором.

Згідно з п. 7.26 Договору гарантії, Принципал протягом всього строку дії Договору гарантії, зобов`язаний надавати до Банку актуальні звіти про незалежну оцінку вартості предмету забезпечення, виконані в акредитованій Банком оціночній компанії.

Згідно з п. 7.25 Договору гарантії, Принципал зобов`язаний спрямовувати та підтримувати протягом строку дії Договору чисті грошові надходження на рахунки Принципала, відкриті в Банку у розмірі не менше ніж 90% від чистих грошових надходжень в середньому за квартал.

Згідно з п. 8.4 Договору гарантії, за невиконання Принципалом зобов`язань, визначених п. 7.25 Договору гарантії, Банк застосовує до Принципала штрафну санкцію у розмірі 850,00 грн., що сплачується в гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату сплати, щомісячно за кожне окреме порушення.

Як вбачається із розрахунку заборгованості штрафних санкцій на загальну суму - 475 650 грн. банк нарахував такі штрафи за невиконання умов договору гарантії :

1) порушення п.7.25. (за неспрямування та підтримання протягом строку дії договору чистих грошових надходжень на рахунки принципала, відкритих в банку в розмірі не менш ніж 90 % від чистих грошових надходжень в середньому за квартал) - 12 750 грн.,

2) за порушення вимог п. 7.20 договору про надання гарантії нараховано загальну суму штрафу 397 800 грн., з яких:

а) штраф за порушення умов щодо надання фінансової звітності - 9350 грн.;

б) штраф за порушення умов щодо надання розшифровки Дт та Кт заборгованості принципала - 28 050 грн.;

в) штраф за неподання довідки про заборгованість принципала/поручителя за кредитними операціями, наданими іншими банківськими установами - 77 350 грн.;

г) за порушення умов щодо надання про обсяги грошових надходжень на рахунки принципала в інших банках (у розрізі валют) надані банками - 77 350 грн.;

д) штраф за неподання довідки принципала про середньоденні залишки коштів на

рахунках принципала в інших банках в розрізі валют - 77 350 грн.;

е) штраф за неподання довідки про заборгованість принципала/поручителя за кредитними операціями, надану принципалом, - 77 350 грн.;

є) штраф за порушення умов щодо надання звіту з екологічних питань - 28900 грн.;

з) штраф за порушення умов щодо надання природоохоронних заходів на поточний рік - 11900 грн.;

л) штраф за порушення умов щодо надання форми № 1 підприємництво - 10200 грн.

3) штраф за порушення умов п. 7.26 щодо звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення - 60 000 грн.,

4) штраф за порушення умов п.7.23 щодо страхування майна - 5100 грн.

Доводів з приводу безпідставності чи необґрунтованості нарахування штрафів за вказані порушення апеляційна скарга відповідача не містить.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у березні 2015 року ПАТ «Укрексімбанк» також звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Кримпрокатсервіс» про стягнення з відповідачів солідарно такої ж самої суми заборгованості - 500 306,66 грн., а саме: 20 138,89 грн. - комісія за управління гарантією, 1899,10 грн. - пеня, 249,39 грн. - 3% річних, 2369,28 грн. - збитки від інфляції, 475 650 грн. - штраф.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 травня 2015 у справі № 910/5508/15, що набуло законної сили, стягнуто з ПП «Кримспецоборудование» солідарно з поручителем ТОВ «Кримпрокатсервіс» заборгованість за невиконання умов договору гарантії на загальну суму 500 306,66 грн., яка складається з таких самих сум заборгованості, що заявлені у даному позові до поручителя ОСОБА_1 .

Зазначеним рішенням Господарського суду м. Києва від 19 травня 2015 року встановлено, що нарахована сума штрафу у розмірі 475 650 грн. є обґрунтованою, відповідає умовам договору та не спростована відповідачем ПП «Кримспецоборудование».

Зокрема, встановлено, що принципал внаслідок невиконання п.7.23. договору гарантії, повинен сплатити банку штраф в розмірі 5100 грн., про що банк повідомляв принципала листом від 24.03.2015 №161-07/52.

У зв`язку з невиконанням п. 7.26. договору принципал повинен сплатити банку штраф в розмірі 60 000 грн., про що банк повідомляв принципала листом від 13.11.14 за №161-07/177 та листом від 24.03.15 за №161-07/52. За неналежне виконання/невиконання вимог п. 7.25 договору гарантії принципал повинен сплатити банку штраф в розмірі 12 750 грн.

За порушення/невиконання п.7.20 Договору гарантії, принципал повинен сплатити банку штраф в розмірі 397 800 грн., про що банк повідомляв принципала листом від 13.11.14 за № 161-07/177 та листом від 24.03.15 за № 161-07/52.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням ПП «Кримспецоборудование» умов договору про надання гарантії від 30 вересня 2013 року перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», з поручителя ОСОБА_1 відповідно до умов договору поруки від 30 вересня 2013 року підлягає стягненню вищевказана заборгованість.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факти здійснення господарських операцій, спростовуються матеріалами справи, оскільки перерахування банком суми гарантії за договором від 30.09.2013 у розмірі 500 000 грн. підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 30.09.2013 року по 30.05.2014 року, яка відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що з початком тимчасової окупації 20 лютого 2014 року Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, що розглядається як форс-мажорна обставина, невиконання зобов`язань сталось не з вини відповідача, а відтак відсутній обов`язковий елемент відповідальності за невиконання договірного зобов`язання - вина, що є підставою для притягнення до відповідальності та стягнення коштів.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Водночас ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, в якому нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом із тим норми ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення третьою особою умов договору про надання гарантії є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє боржника від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5).

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2., 6.3. Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 2 вересня 2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно із положеннями п. п. 6.10, 6.11. Регламенту, за результатами розгляду документів Торгово-промислової палати України /регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Доступ до сертифікатів та документів, які стали підставою для видачі сертифікатів, надання відмов, залишення заяв без розгляду є обмеженим. Інформація про видані сертифікати та документи, на підставі яких вони виготовлені, є обмеженою для публічного доступу і може бути надана державним органам та посадовим особам на підставі відповідної ухвали суду.

Сертифікат установленої форми про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної ТПП (додаток № 5 до Регламенту).

Однак відповідачем ОСОБА_1 , який відповідно до матеріалів справи є директором ПП «Кримспецоборудование», та його представником не надано до матеріалів цивільної справи сертифікат ТПП України про настання для нього та підприємства форс-мажорних обставин з 20 лютого 2014 року.

Крім того, як вбачається з розрахунків заборгованості по комісії та штрафах за невиконання обов`язків, передбачених умовами договору гарантії, порушення умов договору крім періоду, зазначеного відповідачем, було допущено боржником ПП «Кримспецоборудование» починаючи з 01 жовтня 2013 року : у жовтні, листопаді, грудні 2013 року, у січні та лютому 2014 року (несплата комісії та неподання документів, передбачених п.7.20 договору), а тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у вказаний період є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відповідача про нікчемність договору гарантії в силу вимог закону, оскільки ПП «Кримспецоборудование» не було фінансовою установою, колегія суддів вважає безпідставними, адже відповідно до договору про надання гарантії № 08813G2 від 30 вересня 2013 року, за погодженням між сторонами та на умовах цього договору банк ( ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») видає принципалу (ПП «Кримспецоборудование») безвідкличну безумовну гарантію на користь бенефіціара (ПАТ «Завод «Фіолент»), а принципал зобов`язується виконати всі свої зобов`язання за цим договором.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким установлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи, що у даних правовідносинах ПП «Кримспецоборудование» є боржником ( принципалом), а гарантом є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», який належить до фінансових установ, договори гарантії та поруки в установленому законом порядку не оспорені та не визнані недійсними, то доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірного, на його думку, одночасного застосування банком пені та штрафу, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, пеню та штраф було розраховано банком за різні види порушень умов договору.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду у постановах, на які посилається в апеляційній скарзі відповідач : від 20 червня 2018 року у справі № 554/2254/16, від 25 липня 2018 року у справі 318/273/16, від 21 серпня 2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 05 вересня 2018 року у справі № 755/11168/14 та інші, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з тим, у даній справі встановлені інші фактичні обставини, з яких вбачається, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату комісії за договором про надання гарантії, базою нарахування пені є сума комісії, визначена умовами договору. Однак штрафи були нараховані банком за порушення боржником інших умов договору - пунктів 7.20, 7.23, 7.25,7.26, суми та порядок нарахування таких штрафів передбачені пунктами договору про надання гарантії - 8.4, 8.5, 8.6, та їх нарахування не залежить від суми комісії, оскільки окремо встановлені договором за порушення боржником своїх обов`язків, визначених пунктами 7.20, 7.23, 7.25,7.26 договору.

Отже, при нарахуванні штрафів сума боргу за комісією з управління гарантією в межах договору не виступає базою. Адже у даному випадку підставою для застосування штрафних санкцій є бездіяльність принципала, що полягає у невчиненні тієї чи іншої дії, передбаченої як обов`язкової до виконання принципалом після підписання та набрання чинності договором гарантії за вищевказаними пунктами і не залежить від суми комісії (грошової суми як такої, що визначена як прострочена до платежу).

За викладених обставин колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо подвійної відповідальності при нарахуванні банком пені і штрафів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність обов`язкових процесуальних підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, то з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3564 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року - скасувати та прийняти постанову:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Кримспецоборудование» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за договором про надання гарантій № 08813G2 від 30.09.2013 року в розмірі 500 306 (п`ятсот тисяч триста шість) грн. 66 коп., з яких 20 138,89 грн. - комісія за управління гарантією, 1 899,10 грн. - пеня за прострочення зобов`язань, 249,39 грн. - 3 % річних, 2369,28 грн. - інфляційна складова боргу; 475 650,00 грн. - штрафні санкції за порушення договору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3564 грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», місце знаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112.

Відповідач: ОСОБА_1 , 1964 року народження, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 червня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.