Ухвала

від 09.08.2022 по справі 759/3814/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2022 року

місто Київ

справа № 759/3814/15-ц

провадження № 61-7402ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «КРИМСПЕЦОБОРУДОВАНИЕ», про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання гарантії від 30 вересня 2013 року № 08813G2 та за договором поруки від 30 вересня 2013 року № 08813P2 у розмірі 500 306,66 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 500 306,66 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасовано рішення місцевого суду, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість в розмірі 500 306,66 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний суд вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки розгляд справи здійснено без участі відповідача ОСОБА_1 , який не був повідомлений про розгляд справи, що є обов`язковою підставою скасування рішення суду першої інстанції.

Установивши, що Приватне підприємство «КРИМСПЕЦОБОРУДОВАНИЕ» (далі - ПП «КРИМСПЕЦОБОРУДОВАНИЕ») не виконало зобов`язання за договором про надання гарантії від 30 вересня 2013 року, суд вважав обґрунтованими вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення з поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника, заборгованості за вказаним договором.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 липня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець А. А., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», провадження у справі закрити.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

За правилом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру із ціною позову 500 306,66 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 250 = 620 250, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 500 306,66 грн судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не впливає на визначений процесуальним законом обов`язок Верховного Суду відмовити у відкритті касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за відсутності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «КРИМСПЕЦОБОРУДОВАНИЕ», про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний