Постанова

від 15.06.2022 по справі 359/8707/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року місто Київ.

Справа № 359/8707/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6851/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

секретар судового засідання Ковальова В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2022 року (у складі судді Журавського В.В. , інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головне управління Держгеокадастру в Київській області, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, про визнання поділу земельної ділянки незаконним та скасування державної реєстрації поділу земельної ділянки, визнання незаконним будівництва та зобов`язання знести забудови,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головне управління Держгеокадастру в Київській області, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, про визнання поділу земельної ділянки незаконним та скасування державної реєстрації поділу земельної ділянки, визнання незаконним будівництва та зобов`язання знести забудови.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони проведення будь-яких робіт, у тому числі, ремонтних (знесення, реконструкція, переобладнання тощо), опоряджувальних робіт та робіт з благоустрою території на земельних ділянках, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , з кадастровими номерами 3220886001:01:018:0603-0613;

- заборонити Міністерству юстиції та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будь-яких об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , у тому числі щодо реєстрації права власності на новоутворені, побудовані, самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220886001:01:018:0603-0613;

- заборонити Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, його відділам, управлінням, структурним підрозділам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886001:01:018:0603-0613.

В обґрунтування вимог вказаної заяви ОСОБА_1 вказав на те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за пред`явленим ним позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220886001:01:009:0046, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації поділу земельної ділянки, визнання незаконним будівництва в АДРЕСА_1 та покладення на ОСОБА_2 зобов`язання відновити становище, що існувало до початку будівництва шляхом знесення забудов за власний рахунок. ОСОБА_1 є мешканцем с. Проців Бориспільського району та йому з дружиною на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_5 та земельна ділянка площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886001:01:018:0026, на якій розташовується житловий будинок. Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 3220886001:01:009:0046, власником якої є ОСОБА_2 , та яка була поділена на одинадцять земельних ділянок, яким присвоєні окремі кадастрові номери. Спірні земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу, та об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на цих земельних ділянках, розташовуються на газопроводі високого тиску, що є порушенням Державних будівельних норм, Кодексу газорозподільних систем та становить підвищену небезпеку таких об`єктів та як наслідок може спричинити настання незворотних наслідків для життя та здоров`я людей, що знаходяться поруч з об`єктом.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головне управління Держгеокадастру в Київській області, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, про визнання поділу земельної ділянки незаконним та скасування державної реєстрації поділу земельної ділянки, визнання незаконним будівництва та зобов`язання знести забудови - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, прийнята при неповному з`ясуванні всіх обставин справи без оцінки доказів, поданих заявником.

Зауважує, що суд першої інстанції зазначив формальні підстави відмови в задоволенні заяви про забезпеченні позову, не вказавши в чому полягає «не співмірність вимогам позову», також твердження про те, що заява не містить доказів підтвердження утруднення виконання рішення, спростовується поданими до суду ОСОБА_1 листами та попередженнями від АТ «Київоблгаз» щодо незаконності дій відповідача та порушення норм законодавства, фото докази незаконного здійснення будівельних робіт та відомості про продаж об`єктів нерухомого майна, які підтверджують намір здійснити відчуження об`єктів нерухомого майна третім особам, що суттєво ускладнить або зовсім унеможливить виконання рішення та призведе до утруднення захисту прав заявника, у зв`язку з необхідністю подання нових позовів до третіх осіб.

Крім того вважає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу для життя позивача та здоров`я, життя та здоров`я мешканців села Проців та можливих майбутніх власників нерухомого майна, з огляду на незаконне, протиправне будівництво на газопроводі високого тиску, який у будь-яких момент може не витримати навантаження, спричиненого будівництвом.

Відзиву на апеляційну скаргу сторонами по справі подано не було.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких будівельних робіт, будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок та об`єктів нерухомого майна, які розташовуються на них, не є безспірним свідченням існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову у даній справі. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів підтвердження цієї обставини.

Також, суд першої інстанції вважав, що захід забезпечення позову, який пропонує вжити представник позивача, не є співмірним з позовними вимогами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.».

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконними дії;

- визнати поділ земельної ділянки з кадастровим номером № 3220886001:01:009:0046, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасувати реєстрацію поділу земельної ділянки № 3220886001:01:009:0046, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- визнати незаконним будівництво по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 відновити становище, що існувало до початку будівництва шляхом знесення забудов за власний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220886001:01:018:0603, 3220886001:01:018:0604, 3220886001:01:018:0605, 3220886001:01:018:0606, 3220886001:01:018:0607, 3220886001:01:018:0608, 3220886001:01:018:0609, 3220886001:01:018:0610, 3220886001:01:018:0611, 3220886001:01:018:0612, 3220886001:01:018:0613, які розташовані в АДРЕСА_5 , а також об`єктів нерухомого майна житловий будинків садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані на цих земельних ділянках, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №294080947 від 10 січня 2022 року (а.с. 26-38) є відповідач

Обґрунтовуючи вимоги заяви ОСОБА_1 вказав на наявність спору з ОСОБА_2 про визнання незаконним поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220886001:01:009:0046, яка розташовується в АДРЕСА_5 , та скасування державної реєстрації поділу земельної ділянки, визнання незаконним будівництва в АДРЕСА_1 та покладення на ОСОБА_2 зобов`язання відновити становище, що існувало до початку будівництва шляхом знесення забудов за власний рахунок. ОСОБА_1 є мешканцем с. Проців Бориспільського району та йому з дружиною на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_5 та земельна ділянка площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886001:01:018:0026, на якій розташовується житловий будинок. Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 3220886001:01:009:0046, власником якої є ОСОБА_2 , та яка була поділена на одинадцять земельних ділянок, яким присвоєні окремі кадастрові номери. Спірні земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу, та об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на цих земельних ділянках, розташовуються на газопроводі високого тиску, що є порушенням Державних будівельних норм, Кодексу газорозподільних систем та становить підвищену небезпеку таких об`єктів та як наслідок може спричинити настання незворотних наслідків для життя та здоров`я людей, що знаходяться поруч з об`єктом.

Отже, зі змісту заяви позивача слідує, що він звернувся з позовом до суду не за захистом свого майнового права, а за захистом порушеного права щодо охорони довкілля.

В своїй заяві ОСОБА_1 , як на підтвердження своїх вимог посилався на лист АТ «Київоблгаз» №810-лв-14519-1021 від 06 жовтня 2021 року (а.с.9,10), попередження «Київоблгаз» № б/н від 04 серпня 2021 року (а.с. 12), лист Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №1762/02-17 від 10 серпня 2021 року (а.с.11), фото будівництва (а.с.14,15), оголошення з сайтів про продаж будинків (а.с. 16-19).

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

З огляду на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд не має права робити висновки щодо доведеності позову в частині реальної загрози життю та здоров`ю позивача, внаслідок будівництва поблизу газопроводу, і ця обставина може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, суд не вбачає за можливе забороняти власнику будівництво в порядку забезпечення позову. Проте роз`яснює, що в разі доведеності такого позову та його задоволення всі ризики продовження будівництва буде нести власник земельних ділянок на яких таке будівництво продовжуватиметься, в тому числі і збитки, які можуть виникнути після знесення будівель власник буде покривати за власний рахунок.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що застосування такого виду забезпечення позову, як заборони проведення будь-яких робіт на спірній земельній ділянці, може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки така заборона не впливає на можливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, в тому числі і в частині знесення будівель, в разі доведеності порушення прав позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, який не містить жодної матеріально правової вимоги, щодо земельних ділянок, а тому колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок та щодо реєстрації новоутворень на них, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, обраним позивачем шляхом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що незастосування вказаних в заяві представника позивача заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити ефективний спосіб захисту прав позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення.

За змістом положень ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову (пункт 4 частини 1 ст. 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку, оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2022 року у справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик