Постанова

від 21.06.2022 по справі 2-9/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2-9/11

(4-с/444/7/2020)

провадження № 61-2573св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні)

заінтересовані особи - Жовківський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 (правонаступник стягувача ОСОБА_4 ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Савуляка Р. В., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги на дії (рішення), бездіяльність державних виконавців (4-с/444/7/2020)

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державних виконавців та інших посадових осіб Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Скаргу мотивував тим, що у Жовківському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Жовківський РВ ДВС) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 22 жовтня 2013 року № 2-9/11, виданого Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 555 332,20 грн.

Під час здійснення виконавчих дій державні виконавці Луцик М. М. та Чорний В. С. виходили за межі своєї компетенції та відмовляли у вчиненні дій, істотно порушуючи права боржника, зокрема, знаючи, що ОСОБА_2 є недієздатним, при здійсненні виконавчих дій не залучили орган опіки та піклування.

Посилається на те, що про відкриття виконавчого провадження він дізнався з моменту фактичного здійснення відносно ОСОБА_2 виконавчих дій, а саме стягнення коштів з пенсійних виплат, опису і арешту майна. Державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного дня з моменту відкриття виконавчого провадження направити постанову про відкриття виконавчого провадження стягувачу і боржнику, а ненаправлення такої постанови позбавило його як опікуна, використати своє право на оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження.

З наведених підстав, просив вжити заходів реагування щодо бездіяльності державних виконавців Жовківського РВ ДВС Чорного В. С., Луцик М. М., та відвести їх у виконавчому провадженні № 58925599.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарги, поданої в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що справа за скаргою заявника про відвід державних виконавців у виконавчому провадженні не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання відводу державних виконавців вирішується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, в даному випадку, начальником Жовківського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів). Для вирішення питання відводу державних виконавців заявник має звернутися саме до начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець, а не до суду зі скаргою на дії державних виконавців Луцик М. М. та Чорного В. С., заявляючи у скарзі вимогу про їх відвід.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі за його скаргою (4-с/444/7/2020), посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи та прийняття рішення судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Вказує на те, що не отримував судових повісток про виклик до суду, про розгляд справи не був повідомлений, чим були порушенні права на ефективний засіб правового захисту, порушено право на справедливий судовий розгляд.

Під час розгляду справи судом першої інстанції порушено процесуальні права заявника і право на захист, яким він не зміг скористатись, оскільки судом не направлялись процесуальні документи на його адресу. Справа розглянута за відсутності її учасників. Апеляційним судом вказані порушення не виправлені.

Крім того, справа перебувала у провадженні судді Жовківського районного суду Оприск З. Л., проте розглянута суддею Зеліско Р. Й. Підстави передачі справи на розгляд судді Зеліско Р. Й. невідомі, оскільки ні ухвали, ні будь-якого іншого юридичного документа на адресу заявника не надходило, що позбавило його можливості скористатися правом заявити відвід зазначеному судді.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами за результатами розгляду скарги, поданої в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

У провадженні Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 58925599 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (правонаступник стягувача ОСОБА_4 ) боргу в сумі 555 332,20 грн та 3 457,20 грн судових витрат.

Звернувшись до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , посилався на те, що державні виконавці Жовківського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Чорний В. С. та Луцик М. М. не повідомили його, як опікуна недієздатного ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження, чим порушили його права, в тому числі, і право на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже, державні виконавці прямо заінтересовані у виконані рішення суду на користь стягувача ОСОБА_6 , тому підлягають відводу від виконання виконавчого провадження № 58925599.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання зазначеної норми, у ЦПК України міститься окремий розділ, присвячений питанням судового контролю.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Зміст скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 зводиться до відведення державних виконавців Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорного В. С. та Луцик М. М. від проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 58925599 у зв`язку із їх бездіяльністю. У скарзі заявник просить відвести зазначених державних виконавців від проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.

З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов`язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п`яти робочих днів після її надходження.

Таким чином порядок розгляду питання про відвід державного виконавця передбачений і детально регламентований статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», за якою відвід державного виконавця вирішується саме начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Вирішуючи питання про відвід державного виконавця начальник відділу, якому підпорядкований державний виконавець, виносить постанову.

Проте заявником суду не надано та матеріали справи не містять постанови начальника Жовківського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), якою б вирішувалося питання відводу державних виконавців у виконавчому провадженні № 58925599 за відповідною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (боржника у виконавчому провадженні).

Заявник не позбавлений можливості, відповідно до розділу VII ЦПК України оскаржити дії, рішення або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби шляхом подання відповідної скарги, якщо вважає, що такими порушено їхні права чи інтереси. Проте у справі, яка переглядається заявник сформулював вимоги, якими заявив відвід державним виконавцям у виконавчому провадженні, що має вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», тобто начальником відділу, якому підпорядковані державні виконавці, а не судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходив з того, що для вирішення питання відводу державних виконавців скаржник повинен звернутися саме до начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець, а не до суду зі скаргою на дії державних виконавців Луцик М. М. та Чорного В. С., заявляючи у скарзі вимогу про їх відвід.

Установивши, що подана заявником скарга про відвід державних виконавців у виконавчому провадженні не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд даного питання не передбачено чинним процесуальним законом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У даній справі подана заявником скарга про відвід державних виконавців у виконавчому провадженні вже була прийнята судом першої інстанції до провадження, тому, установивши, що така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд обґрунтовано закрив провадження за цією заявою на підставі статті 255 ЦПК України, що не є порушенням норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду й визначених законом процесуальних можливостей суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що у справі безпідставно відбулася заміна судді та заявник був позбавлений можливості заявити відвід судді Зорян Й. З. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких ухвалою Жовкавського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Оприску З. Л. та відведено суддю від розгляду цієї скарги. Копію вказаної ухвали отримав представник ОСОБА_1 16 січня 2020 року (а.с. 100).

На підставі вказаного процесуального рішення 16 січня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Зеліско Р. Й.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 скористався правом заявити відвід головуючому судді Зеліско Р. Й., подавши до суду відповідну заяву, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 30 квітня 2020 року.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення процесуальних прав заявника і права на захист, яким він не зміг скористатись, оскільки судом не направлялись процесуальні документи на його адресу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що заявник та його представник належним чином і завчасно повідомлялись про день, час, місце розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Заявник та його представник у повній мірі користувалися наданими їм процесуальним законом правами, в тому числі щодо подання заяв і клопотань, а також відводів, які вирішувались судами у встановленому процесуальним законом порядку. Під час розгляду справи судом першої інстанції подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд розглянув і вирішив у встановленому процесуальним законом порядку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справа була розглянута за відсутності її учасників є безпідставними, оскільки за змістом статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У справі, яка переглядається усі заінтересовані особи, у тому числі заявник, були повідомлені про розгляд справи належним чином, а отже їх неявка не перешкоджала суду розглянути скаргу за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк