Постанова

від 21.06.2022 по справі 2-9/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2-9/11

(4-с/444/11/2020)

провадження № 61-2573св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні)

заінтересовані особи: Перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області (правонаступник - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), Жовківський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 (правонаступник стягувача ОСОБА_4 ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги на дії та бездіяльність державних виконавців (4-с/444/11/2020)

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТ УЮ у Львівській області).

Скаргу мотивував тим, що у Жовківському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Жовківський РВ ДВС) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 22 жовтня 2013 року № 2-9/11, виданого Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 555 332,20 грн.

14 січня 2020 року він отримав відповідь першого заступника начальника ГТ УЮ у Львівській області від 27 грудня 2019 року Р. Мазура на всі його заяви та скарги, з якою він не згодний. Вважає, що рішення, дії, бездіяльність першого заступника начальника ГТ УЮ у Львівській області Р. Мазура протиправні, справу він не розглядав, а тому скаржник заперечує проти наданої йому відповіді.

Вказує, що справа №1308/1048/12-ц до цього часу не розглянута Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області, як і не розглянута справа цим судом № 444/359/16-ц про поділ майна подружжя. Наголошує, що саме Закон України «Про звернення громадян» чітко регламентує, що не можна направляти звернення в ті органи, діяльність яких оскаржується, а розглядати скарги, заяви повинна вища інстанція.

Державні виконавці Жовківського РВ ДВС не залучають до справи органи опіки та піклування, прокуратуру відповідно до статті 121 Конституції України щодо представництва прав недієздатного ОСОБА_2 , а невжиття заходів своєчасного втручання прокурора, органів опіки, може призвести до того, що їх захист буде вже не потрібним.

Вважає, що державний виконавець Луцик М. М. не виконує своїх обов`язків, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не звертається до суду щодо зупинення вчинення виконавчих дій у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; не виконує Інструкцію з організації примусового виконання рішень, зокрема пункт 4.5.9, згідно із яким, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Крім того стягнення відбувається з військової пенсії недієздатного ОСОБА_2 і державним виконавцем не розглядається питання про виділення частки майна в спільній сумісній власності подружжя. На даний час справа № 444/359/16-ц про поділ майна між подружжям розглядається в Кам`янка-Бузькому районному суді Львівської області.

Посилаючись на наведене, заявник просив зупинити зазначене виконавче провадження до розгляду по суті:

а) кримінального провадження № 42013150240000043, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08 травня 2013 року за заявою ОСОБА_6 щодо крадіжки ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2000 року про накладення арешту на будинковолодіння АДРЕСА_1 ;

б) цивільної справи № 1308/1048/12-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дублянської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів про право власності на землю;

в) цивільної справи № 444/359/16-ц за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарги, поданої в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про зупинення виконавчого провадження № 58925599 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9/11, виданого Жовківським районним судом Львівської області від 22 жовтня 2013 року у справі 2-9/11 до розгляду по суті кримінального провадження № 42013150240000043, цивільної справи № 1308/1048/12-ц та цивільної справи № 444/359/16-ц відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що у поданій скарзі заявник ставить питання про зупинення виконавчого провадження до розгляду по суті кримінального провадження та цивільних справ, однак, такої підстави для зупинення вчинення виконавчих дій (виконавчого провадження) нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, а отже такі вимоги є безпідставними і необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суди не встановили порушень прав скаржника рішеннями, діями посадової особи органу державної виконавчої служби, зокрема, першим заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Р. Мазур, оскільки ним взагалі не здійснюються виконавчі дії під час проведення виконавчого провадження № 58925599 з примусового виконання виконавчого листа від 22 жовтня 2013 року, виданого Жовківським районним судом Львівської області у справі 2-9/11.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами порушено норми процесуального права, оскільки справа розглянута за відсутності її учасників, а процесуальні документи на адресу заявника не надсилались. Вважає, що ухвалені у справі судові рішення є непереконливими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судами не надано належної оцінки зібраним у справі доказам.

Суди не врахували, що стягнення за виконавчим документом відбувається з пенсії недієздатного ОСОБА_2 і державним виконавцем не розглядається питання про виділення його частки з майна у спільній сумісній власності подружжя. Проте у Камянка-Бузькому районному суді Львівської області розглядається справа № 444/359/16 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку. Виділення ј частини будинковолодіння для ОСОБА_2 оцінена експертами в суму 2 433 000 грн, що може погасити борг за виконавчим провадженням.

Також Камяно-Бузьким районним судом Львівської області не розглянуто справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дублянської міської ради, ОСОБА_4 , треті особи - Дублянська міська рада, ОКП Львівської обласної ради БТІ та ЕО, про визнання недійсними державних актів про право власності на землю.

Державним виконавцем не враховано, що у ОСОБА_2 , крім стягнення з військової пенсії є 1/38 га земельної ділянки, а також інше майно яке б могло покрити борг, що стягується у виконавчому провадженні. Проте державний виконавець не виконав покладених на нього обов`язків, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не звернувся до суду щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами за результатами розгляду скарги

У провадженні Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 58925599 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (правонаступник стягувача ОСОБА_4 ) боргу в сумі 555 332,20 грн та 3 457,20 грн судових витрат.

Звернувшись до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , просить зупинити виконавче провадження до розгляду кримінального провадження № 42013150240000043, цивільної справи № 1308/1048/12-ц та цивільної справи № 444/359/16, оскільки державним виконавцем не вживаються заходи щодо зупинення виконавчих дій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У поданій скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 ставить питання про зупинення виконавчого провадження судом до розгляду кримінального провадження№ 42013150240000043, цивільної справи № 1308/1048/12-ц та цивільної справи № 444/359/16.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Вказаною нормою визначено перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.

За змістом вимог статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного (або приватного) виконавця.

Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судами лише, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку статей 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом (абзац п`ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Таким чином, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів зупинення виконавчого провадження, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, неналежне виконання яких може бути оскаржено до суду.

За змістом статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У своїй скарзі заявник просить зупинити виконавче провадження до розгляду по суті кримінального провадження та цивільних справ, вирішення яких, на його думку, впливає на погашення боргу, що стягується у виконавчому провадженні.

Фактично оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо незупинення вчинення виконавчих дій та просить зупинити виконавче провадження.

Обраний заявником спосіб захисту прав у виконавчому провадженні, який зводиться до зупинення виконавчого провадження судом не узгоджується з положеннями статті 451 ЦПК України, за якими, суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), та лише за умови обґрунтованості скарги.

У справі, яка переглядається установлено, що державний виконавець не допустив неправомірну бездіяльність щодо незупинення вчинення виконавчих дій до розгляду кримінального провадження та цивільних справ, на які посилався заявник, оскільки такої підстави для зупинення вчинення виконавчих дій (виконавчого провадження) статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, а отже право заявника не було порушено.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги.

Верховний Суд відхиляє касаційну скаргу, яка є необґрунтованою та безпідставною.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справа була розглянута за відсутності її учасників є безпідставними, оскільки за змістом статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У справі, яка переглядається заявник був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а отже його неявка не перешкоджала суду розглянути скаргу за його відсутності. Крім того, заявник направив суду заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк