Справа № 761/12458/20
Провадження № 2/761/1936/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Стусової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості.
У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 435 600 (чотириста тридцять п`ять тисяч ) грн. 00 коп., з яких 363 000,00 гри. - сума основного боргу, 72 600,00 грн. -сума штрафної санкції.
Позовні вимоги мотивує тим, що 24 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Октопус Енерджі» було укладено Додаткову угоду до Договору № 02/08-19 від 02 серпня 2019 року. Згідно умов Додаткової угоди Відповідач та Позивач дійшли згоди про розірвання Договору № 02/08-19 від 02 серпня 2019 року на умовах повернення Позивачу сплачених за таким договором коштів. Зокрема, Відповідач зобов`язався повернути Позивачу сплачену вартість придбаного обладнання та вартість його монтажу в розмірі 363 000 (триста шістдесят три тисячі) грн.. 00 коп. в строк не пізніше 24 квітня 2020 року. Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди Сторони за нею домовилися, що в разі невиконання Відповідачем умови щодо повернення грошових коштів до 24 квітня 2020 року, до нього буде застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 % від неповерненої суми. Станом на дату звернення з даним позовом Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2020 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти - відмовлено.
07 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
18 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позовушляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614.
19 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості - задоволено частково. Накладено арешт в межах суми позовних вимог, а саме 435 600 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі», що знаходяться на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614. У задоволені решти вимог заяви - відмовлено.
12 червня 2020 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках:
1. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_2 ;
2. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_3 ;
3. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_4 ;
4. АБ «Укргазбанк», МФО 320478, НОМЕР_5 .
14 серпня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про виклик свідка, в якій він просив викликати в судове засідання, як свідка - ОСОБА_1 .
14 серпня 2020 року від позивача на адресу суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
19 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості - задоволено. Накладено арешт в межах суми позовних вимог, а саме 435 600 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі», що знаходяться на поточних рахунках:
1. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_2 ;
2. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_3 ;
3. AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, НОМЕР_4 ;
4. АБ «Укргазбанк», МФО 320478, НОМЕР_5 .
11 серпня 2020 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява, а саме позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди.
У своїй зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» просять суд розірвати Додаткову угоду від 24.02.2020 року до Договору №02\08-19 від 02.08.2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» та ОСОБА_1 в зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при її укладенні.
Свою зустрічну позовну заяву обґрунтовують тим, що 02 серпня 2019 року між ТОВ «Октопус Енерджі» та ОСОБА_1 був укладений Договір №02\08-19. ТОВ «Октопус Енерджі» належним чином виконало свої обов`язки за Договором, поставило ОСОБА_1 обладнання та здійснило його монтаж та пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується, в тому числі, п. 1.2. Додаткової угоди від 24.02.2020 року до Договору. Згодом ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Октопус Енерджі» із проханням викупити обладнання. У зв`язку із чим, 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «Октопус Енерджі» підписали Додаткову угоду до Договору. Потім істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні Додаткової угоди від 24.02.2020 року до Договору, що є підставою для її розірвання у відповідності до приписів ст. 652 Цивільного кодексу України.
30 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на первісну позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
В судовому засіданні 01 жовтня 2020 року представником відповідача ТОВ «Октопус Енерджі» - Стусовою Юлією Михайлівною було заявлено клопотання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви у справі, а саме позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди.
01 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Октопус Енерджі» - Стусової Юлії Михайлівни проприйняття до розгляду зустрічної позовної заяви у справі, а саме позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди - відмовлено.
В судовому засіданні 01 жовтня 2020 року протокольною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в загальному провадженні.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року скасовано ухвалу від 01 жовтня 2020 року про відмову про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви у справі, а саме позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди.
16 листопада 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву у справі, а саме позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди.
02 червня 2021 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
08 червня 2021 року на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
15 червня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
26 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів.
Позивач зі своїм представником за первісною позовною заявою/ відповідача за зустрічною позовною заявою в судовому засіданні первісну позовну заяву підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, щодо зустрічної позовної заяви заперечували.
Представник відповідача за первісною позовною заявою/ представник позивача за зустрічною позовною заявою у судовому засіданні позовні вимоги заперечував, щодо зустрічної позовної заяви вимоги підтримав та просив задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.
Судом встановлено, та наведене не спростовувалось самими сторонами, що 02 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» та ОСОБА_1 був укладений Договір №02/08-19 за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» постачає та передає у власність, а ОСОБА_1 приймає і оплачує на умовах Договору наступне обладнання:
1. Тепловий насос Octopus IS 120 у комплекті:
- зовнішній блок (повітряний випарник) - 3 шт.;
- внутрішній компрессорно-конденсатний блок - 1 шт.;
- блок управління та автоматики зовнішній виносний - 1 шт.
Також предметом Договору було визначено, що ТОВ «Октопус Енерджі» виконує монтажні та пусконалагоджувальні роботи Обладнання в приміщенні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 приймає виконані роботи згідно переліку та здійснює оплату вартості робіт.
ТОВ «Октопус Енерджі» виконало свої зобов`язання зо Договором, поставило ОСОБА_1 обладнання та здійснило його монтаж та пусконалагоджувальні роботи.
02 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» у якому просив повернути йому грошові кошти у розмірі 363 000,00 грн; повернути грошові кошти, пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту: відсотки за користування кредитом - 26 912,00 грн., страхування кредиту - 7 260,00 грн., комісія за отримання кредиту - 1 542,00 грн., 4,5% від суми кредиту за перерахування грошових коштів на ім`я продавця - 13 888,00 грн.
Крім того висловив свою вимогу щодо відшкодування в 14-денний строк різницю між реально спожитою електроенергією за минулий період та тою витратою електроенергії, яка була обіцяна та декларована - 26 800,00 грн., та повернення грошових коштів, пов`язаних з виготовленням підставки для випарника - 6 750,00 грн.
Загальна сума грошових коштів, що просив повернути ОСОБА_1 становить 446 152,00 грн.
Крім того, після повернення вищевказаних грошових коштів, пропонував демонтаж насосу «Octopus IS 120» та його евакуацію здійснити спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» та за їх рахунок.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» у своїй відповіді від 18 лютого 2020 року за Вих. №24 на пропозицію ОСОБА_1 повідомили, що оцінивши ситуацію, що склалася, ідучи на зустріч клієнту пропонують після підписання ОСОБА_1 актів виконаних робіт здійснити повернення обладнання, та повернути ОСОБА_1 його вартість у сумі 340 745,00 грн.
В подальшому, а саме 24 лютого 2020 року між сторонами було укладено Додаткову угода до Договору №02/08-19 від 02 серпня 2019 року.
Зі змісту Додаткової угоди вбачається, що сторони домовились розірвати Договір №02/08-19 від 02.08.2019 року з моменту підписання даної Додаткової угоди на наступних умовах:
1.1. Виконавець повертає Замовнику сплачену вартість придбаного Замовником обладнання, отриманого в розмірі 363 000 (триста шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. в строк не пізніше 24 квітня 2020 року.
1.2. Замовник повертає Виконавцю обладнання, отримане згідно переліку (Додаток №1 до Договору №02/08-19 від 02.08.2019), в 3-денний строк з моменту виконання Виконавцем п.1.1 цієї Додаткової угоди в повному обсязі. Демонтаж та вивіз обладнання здійснюється силами Виконавця та за його рахунок.
Пунктом 2. Додаткової угоди передбачено, сто Сторони домовилися, що в разі невиконання Виконавцем умов, зазначених в п.1.1. цієї Додаткової угоди, до останнього застосовується штраф в розмірі 20% від суми неповерненої в порядок та в строк суми, розмірі якої зазначається в п.1.1 цієї Додаткової угоди.
Відповідач зазначив, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №11 «Про запобігання поширенню та території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 року, встановлений КМУ «карантин» віднесений до обставин непереборної сили (форс-мажору), перерахованих в ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Таким чином в результаті введення відповідних карантинних обмежень, суттєво знизилась платіжна дисципліна контрагентів ТОВ «Октопус Енерджі». Крім того, потенційні покупці почали відмовлятись від купівлі Обладнання, яке ТОВ «Октопус Енерджі» мало викупити у ОСОБА_1 , до стабілізації економічної ситуації.
Викладене вище, на переконання представника відповідача підтверджує, що істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні Додаткової угоди від 24.02.2020 року до Договору, що є підставою для її розірвання.
Щодо стягнення заборгованості відповідно до вимог первісної позовної заяви, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1. ст. 212. ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Судом вбачається, що відповідно до п.1.1 Додаткової угоди сторонами було досягнуто згоди щодо строку виконання Додаткової угоди, а саме не пізніше 24 квітня 2020 року.
Судом встановлено, та наведене не спростовувалось самими сторонами, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» вимоги п. 1.1 Додаткової угоди до Договору №02/08-19 від 02 серпня 2019 року не було виконано.
З урахуванням вказаного, Відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу у розмірі 363 000 (триста шістдесят три тисячі) грн. 00 коп.
Додатково суд зауважує, що сторонами відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору №02/08-19 від 02 серпня 2019 року було погоджено, що в разі невиконання Виконавцем умов, зазначених в п.1.1. цієї Додаткової угоди, до останнього застосовується штраф в розмірі 20% від суми неповерненої в порядок та в строк суми, розмірі якої зазначається в п.1.1 цієї Додаткової угоди.
Таким чином з Відповідача також необхідно стягнути штраф в розмірі 20% від суми неповерненої в порядок та в строк суми (363 000,00 грн.), що дорівнює 72 600,00 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за Додатковою угодою не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 435 600,00 грн., що складається з: 363 000,00 грн. - сума основного боргу, та 72 600,00 - сума штрафної санкції.
Таким чином первісний позов підлягає задоволенню.
Щодо розірвання додаткової угоди відповідно до вимог зустрічної позовної заяви, суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
При цьому згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з нормами ЦКУ особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦКУ).
Тобто законодавець встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічна норма відображена у ст. 218 ГКУ, а саме: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 651 ЦКУ визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 188 ГКУ: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 652 ЦКУ передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Так, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ст. 188 ГКУ сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання, договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З матеріалів справи не вбачається, що Відповідач за первісним позовом на виконання вищевказаної норми не звертався до Позивача за первісним позовом з будь-якою пропозицією щодо внесення змін до Оскаржуваного договору.
Твердження Відповідача за первісним позовом, що він неодноразово звертався до Позивача за первісним позовом привести Додаткову угоду у відповідність з обставинами, які істотно змінились, не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.
Окрім того, Відповідач за зустрічним позовом посилається на введені урядом країни карантинні заходи та віднесення «карантину» згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 року до обставин непереборної сили (форс-мажору), перерахованих в ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», як на підставу розірвання Оскаржуваного договору.
Позивач за первісним позовом зазначив, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Так, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників) (частина третя ст. 14 вказаного Закону).
Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс- мажорних обставин (далі - Методика).
Згідно п.6.1. Методики підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 6.2. Методики форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У заяві має бути зазначено, які саме зобов`язання за договором, не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку Заявника унеможливили виконання цих зобов`язань у встановлений договором термін та інші відповідні відомості.
Надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку);
- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Згідно пункту 6.10. Методики за результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видається Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Таким чином, виходячи із наведеного вище належним та допустимим доказом виникнення у Відповідача за первісним позовом форс-мажору є виданий ТПП Сертифікат про форс-мажорні обставини.
Відповідно до статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Отже, позивачем за зустрічною позовною заявою не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на обґрунтування заявлених вимог, а також на спростування заперечень відповідача.
Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги за первісною позовною заявою задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4 776,40 грн.
У зв`язку з викладеним, на підставі ст. ст. 212, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 652 ЦК України, ст. ст. 188, 193, 218 ГКУ, Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 137, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 435 600,00 грн., що складається з: 363 000,00 грн. - сума основного боргу, та 72 600,00 - сума штрафної санкції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 776,40 грн.
У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі» до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Октопус Енерджі», адреса місцезнаходження - 01054, м .Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 29в, оф.5, код ЄДРПОУ 40378476.
Повний текст рішення виготовлений 08 червня 2022 року.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2021 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104887337 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Фролова І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні