Постанова

від 03.12.2020 по справі 761/12458/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 761/12458/20

Провадження №22-ц/824/12961/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначав про те, що предметом позовної заяви, із якою позивач звернувся до суду, є стягнення заборгованості у розмірі 435 600 грн. При цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що без застосування заходів забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення його позову буде значно ускладненим. При цьому внаслідок запроваджених у країні карантинних заходів строк розгляду позовної заяви може перевищувати встановлені законом процесуальні строки, а сам відповідач може уникати виконання свого грошового зобов`язання, що також не буде сприяти захисту прав та інтересів позивача. На підставі даних обставин заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі , які знаходяться на п/р:

- в АТ Креді Агріколь Банк , МФО 300614, НОМЕР_1 ;

- в АТ Креді Агріколь Банк , МФО 300614, НОМЕР_2 ;

- в АТ Креді Агріколь Банк , МФО 300614, НОМЕР_3 ;

- в АБ Укргазбанк , МФО 320478, НОМЕР_4 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням , відповідач направив апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що судом не взято до уваги доводи та заперечення відповідача, які належно обґрунтовують відсутність підстав для задоволення такої заяви. При цьому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України лише ті порушення процесуального закону, що призвели до невірного вирішення питання по суті спору можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що вона постановлена у відкритому судовому засіданні. В той же час в протоколі судового засідання за участю сторін від 17.08.2020 року не міститься даних про вирішення судом питання про забезпечення позову (а.с.40-41). В той же час відповідно до положень ст. 153 ЦПК України питання забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін може вирішуватися у виключних випадках, зазвичай таке питання вирішується судом без виклику сторін.

Як вже було зазначено вище, у відкритому судовому засіданні дане питання не вирішувалося. Таким чином зазначення в тексті ухвали про її постановлення в відкритому судовому засіданні є помилковим. В той же час це не може впливати на суть вирішеного судом питання, відтак не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Не може погодитись колегія суддів й з посиланням апелянта на незаконність оскаржуваної ухвали через недолучення до заяви про застосування заходів забезпечення позову необхідних з його точки зору для цього доказів, зокрема щодо належності арештованих рахунків апелянта. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, інформацію про належність відповідачу таких рахунків сторона позивача взяла з наявних у справі документів, зокрема договорів, листів, тощо. Не заперечував належності арештованих рахунків відповідачу ні сам апелянт в своїй апеляційній скарзі, ні його представник в ході її розгляду. За таких умов доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті судом, оскільки жодним чином не обґрунтовують неналежність застосованого заходу забезпечення, зокрема накладення арешту на рахунки іншої особи, рахунки зі спеціальним режимом використання, тощо.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду і з посиланнями апелянта на незаконність оскаржуваної ухвали через незастосування зустрічного забезпечення, оскільки положеннями ст. 154 ЦПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). При цьому ч. 3 вказаної норми передбачені випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, однак до даного випадку вони застосовані бути не можуть, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач є резидентом України та має постійне зареєстроване місце проживання в країні. При цьому колегія суддів зважає на те, що апелянт не позбавлений можливості звернення до суду першої інстанції із заявою про застосування зустрічного забезпечення, в ході розгляду якої зможе належним чином обґрунтувати перед судом необхідність та наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує реальний спір, який перебуває на вирішенні у суді. Накладення арешту на рахунки в межах суми позовних вимог за своєю правовою конструкцією не може вважатися не співмірним по відношенню до розміру позовних вимог, оскільки арешт за такою схемою буде накладений лише на суму, що відповідає розміру позову. В свою чергу відмова в арешті спірної суми може призвести до ускладнення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову через відсутність на рахунках відповідача спірних коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що питання забезпечення позову судом першої інстанції було вірно вирішено по своїй суті, а ряд процесуальних порушень, що були допущенні при вирішенні такого питання, не призвели до невірного застосування такого заходу забезпечення позову. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько