Постанова

від 20.06.2022 по справі 916/2348/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2348/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Корчинська М.В.

за участю представників учасників справи:

від Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета Гаврилюк І.О., за ордером;

від Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал Блізінський М.П., за ордером;

Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради не з`явився;

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М.

у справі № 916/2348/21

за позовом Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета, м. Одеса

до відповідача-1: Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, м.Одеса

до відповідача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал, м. Одеса

про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У серпні 2021 року Громадська організація "Волонтерський рух "Спільна Мета" звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал", в якій просила суд:

- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 19.11.2018р. № 01-06/221;

- визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 112190422174 від 11.02.2019р.;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" знести за свій власний рахунок об`єкт самочинного будівництва, а саме: житловий будинок з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б (клубний дім "Сапфір").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у місті Одеса на вул. Рєпіна, буд. 1-Б, здійснюються незаконні будівельні роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" на підставі Містобудівних умов та обмежень від 19.11.2018р., затверджених Наказом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/221 "Нове будівництво житлового будинку з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б"

Позивач у заяві вказує на те, що таке будівництво здійснюється з порушенням будівельних норм та чинного законодавства, не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та містобудівній документації на місцевому рівні (Генплану та Зонінгу м. Одеси), а також завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета.

Необхідність звернення позивача із позовом до суду обумовлена наявністю екологічного інтересу у цій справі та необхідністю захисту екологічних прав.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі № 916/2348/21 провадження в частині позовних вимог до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №235/1, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19.11.2018 № 01-06/221, та в частині позовних вимог до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112190422174 від 11.02.2019 закрито; роз`яснено Громадській організації "Волонтерський рух "Спільна Мета", що розгляд справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №235/1, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19.11.2018р. № 01-06/221, та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112190422174 від 11.02.2019 належить до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду; у задоволенні позову Громадської організації "Волонтерський рух "Спільна Мета" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" про зобов`язання знести за свій власний рахунок об`єкт самочинного будівництва, а саме: житловий будинок з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б (клубний дім "Сапфір") відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про непідвідомчість справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень та Дозволу на виконання будівельних робіт на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" знести за свій власний рахунок об`єкт самочинного будівництва рішення суду мотивовано відсутністю в матеріалах справи доказів наявності у Громадської організації «Волонтерський рух «Спільна Мета» статусу власника або землекористувача за вимогами приписів ст. 376 Цивільного кодексу України, 152 Земельного кодексу України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що право подачі позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, віднесено до компетенції Управління державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради після дотримання встановленої чинним законодавством процедури (винесення припису, тощо).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Громадська організація Волонтерський рух Спільна Мета звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неправильним встановленням обставин правовідносин, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року по справі № 916/2348/21; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції на етапі відкриття провадження по справі до моменту винесення рішення по справі не вбачав підстав для закриття провадження в частині позовних вимог у зв`язку із їх непідсудністю господарському суду, що призвело до неправомірного затягування судового процесу.

Апелянт у скарзі вказує на те, що будівництво житлового комплексу прямо суперечить містобудівній документації та нормам ДБН, а відтак дотримано всіх ознак самочинного будівництва, передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України. Дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД 112190422174 від 11.02.2019р. було видано на підставі незаконних Містобудівних умов та обмежень. Відповідно, у випадку визнання Містобудівних умов і обмежень протиправними та їх скасування, взагалі будуть відсутні будь-які підстави для видачі дозволу на здійснення будівельних робіт, так само як будуть відсутні будь-які підстави для здійснення таких робіт.

Також скаржник в апеляційній скарзі зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірних правовідносинах немає ознак приватноправового спору, який характеризується наявністю порушеного майнового чи немайнового інтересу, не відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Апелянт посилається на практику Верховного Суду, викладену у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 727/8819/16, від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15: а також у Постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 921/729/19; від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18, від 16.01.2019 у справі 815/1121/17, від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 17.02.2021 у справі №420/288/20, від 20.05.2021 у справі №420/3168/20: де зазначено, що «дана категорія спорів (щодо визнання протиправними та скасування МУО, дозволу на виконання будівельних робіт) у залежності від суб`єктного складу учасників справи відноситься або до юрисдикції цивільних, або господарських судів».

Отже, на переконання скаржника, наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, що є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції про задоволення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Волонтерський рух "Спільна Мета" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі №916/2348/21; справу було призначено до судового розгляду на 21.03.2022 року о 10:30 год.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судове засідання 21 березня 2022 року не відбулося. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 року розгляд апеляційної скарги Громадської організації «Волонтерский рух «Спільна Мета на рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі №916/2348/21 було відкладено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 року призначено справу до розгляду на 21.06.2022 року об 10:30 год.

17.06.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал надійшов відзив на апеляційну скаргу та заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яка була задоволена судовою колегією.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-3 зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на орган містобудування та архітектури не покладено прямого обов`язку зазначати вимоги до об`єкту будівництва саме у числовому вигляді та неможливості зазначити відповідні вимоги у вигляді вимог замовника МУО самостійно розрахувати відповідні обмеження згідно діючих ДБНів та наявної затвердженої містобудівної документації міста. Вищезазначений висновок знаходить своє підтвердження у листі Міністерства розвитку громад та територій України від 25.10.2021 року вих. №7/14.9/16070-21 та співпадають з висновками викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.12.2021р. по справі № 640/3277/19. Відтак, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал , Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у виданих Містобудівних умовах та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 19.11.2018р. № 01-06/221 було дотримано всіх необхідних вимог.

Крім того, відповідач-3 у відзиві вказує на те, що апелянт взагалі не має права подавати позови у сфері будівництва, в тому числі предметом яких є скасування Дозволу на виконання будівельних робіт чи містобудівних умов та обмежень тощо.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області скасувати.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в судове засідання не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі № 916/2348/21не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2021 року до позивача з письмовим зверненням звернувся ОСОБА_1 , в якому просив Громадську організацію Волонтерський рух Спільна Мета перевірити законність будівництва, яке здійснюється по вул. Рєпіна, буд.1-Б.

18.05.2021 Департамент архітектури та містобудування листом № 01-13/0-155/3ПІ надав відповідь на запит на доступ до публічної інформації позивача про надання інформації щодо земельної ділянки та об`єктів, розташованих на ній, за адресою м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б.

Також Департамент архітектури та містобудування надав позивачу копію Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 19.11.2018 №01-06/221, намір забудови нового будівництва житлового будинку з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна,1-Б, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал, копію наказу від 19.11.2018 №01-06/21 «Про затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва».

08.06.2021 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом № 01-17/38-ЗПІ надав позивачу відповідь на його запит від 14.05.2021 № ЗПІ-524 стосовно надання інформації по земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, якою повідомив наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018 №3247- VII ТОВ «СТ Кепітал» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,500 га, за адресою м. Одеса, вул. Рєпіна,1. На підставі рішення Одеської міської ради від 18.07.2018 №3515-VII між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал укладено договір оренди землі від 17.10.2018 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:27:005:0023), площею 0,4390 га за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, терміном на 20 років, посвідчений 17.10.2018 Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., в реєстрі за №226, право оренди зареєстровано 17.10.2018 за №28409715.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради розглянуло запит позивача на інформацію №23-ДАБІ/ОМР від 13.05.2021 щодо надання інформації та копій дозволу на виконання будівельних робіт №ОД112190422174 від 11.02.2019 і документів, наданих замовником для його видачі на об`єкт будівництва за адресою м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б , про що повідомило позивача листом та надало копію заяви на отримання дозволу на виконання будівельних робіт з додатками, копію Містобудівних умов та обмежень №01-06/221.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 11.02.2019 надало ТОВ «СК Кепітал» Дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД112190422174 «Будівництво житлового будинку з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, діл. 1-Б», вид будівництва Нове будівництво.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2018, індексний номер витягу №140822115, Товариство з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. А; сарай літ Б; сарай літ. В; вбиральна літ. Г; льох літ. Д; огорожа №1-5; мостіння «І», вказані в технічному паспорті, складеному Приватним підприємством «Укрелтранс» станом на 30.03.2018.

Також в матеріалах справи наявне розпорядження Київської районної адміністрації № 470-01р від 08.10.2018 про надання адреси: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б Товариству з обмеженою відповідальністю СТ Кепітал.

Вважаючи, що вказане будівництво проводиться з порушеннями чинного законодавства, для захисту екологічних прав та інтересів громадян та протидії незаконному будівництву, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, Громадська організація Волонтерський рух Спільна Мета посилається на норми Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 06 липня 1999 року № 832-XIV (далі - Орхуська конвенція); та стверджує, що подання позову є реалізацією статутних завдань організації, спрямоване на захист інтересів місцевих жителів щодо екологічних питань та необхідністю захисту саме екологічних прав.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета організація є неприбутковою, тобто не має на меті отримання прибутку, але задля досягнення цілей може здійснювати підприємницьку діяльність у встановленому законом порядку, зокрема через створені нею юридичні особи.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Статуту, основною метою діяльності організації є сприяння розв`язанню екологічних проблем країни, сприяння розвитку природоохоронної справи, охорона, збереження, захист довкілля, задоволення та надання допомоги у захисті екологічних, соціальних, творчих, економічних, наукових, культурних прав та інтересів своїх членів та інших осіб. Для досягнення своєї мети організація діє за наступними напрямками діяльності: зокрема, захист законних прав та інтересів членів організації та інших громадян.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що спір щодо визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №235/1, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19.11.2018 № 01-06/221, та в частині позовних вимог до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112190422174 від 11.02.2019 дійсно має публічно-правовий характер та має розглядатися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічні права громадян забезпечуються, зокрема, б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки;

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 Господарського кодексу України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання", громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Статут громадського об`єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи) (ст.11 Закону України "Про громадські об`єднання").

За змістом ч. 2 ст.21 Закону України "Про громадські об`єднання" вбачається, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані Містобудівні умови та обмеження не відповідають визначеним вимогам Закону України від 17.02.2001 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», які покликані захищати умови життєдіяльності людини та забезпечувати захист території.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у даній справі ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а також щодо відсутності спору про право.

Фактично дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Так, відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997р. зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати вказані критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у даному спорі суб`єктом владних повноважень є Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу видачі дозволів на виконання будівельних робіт;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні повноваження відповідачем-1 було ухвалено адміністративні акти (акти індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність»

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі дозволів на виконання будівельних робіт.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Таким чином, оскільки зверненням з таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20 та у постанові від 02.11.2021 року у справі №420/2719/20.

Крім того, у постанові від 07.04.2020 року у справі №904/6125/20, предметом розгляду якої було питання представництва громадською організацією прав та охоронюваних законом інтересів своїх членів, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:

- відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку;

- Статут громадського об`єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи) (ст. 11 Закону України «Про громадські об`єднання»);

- частиною 2 ст. 21 цього Закону встановлено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

- отже, засновники (учасники) громадського об`єднання зі статусом юридичної особи наділяють таке об`єднання певними повноваженнями (компетенцією), що не виключає делегування йому функцій представництва для захисту їхніх прав та інтересів у правовідносинах із третіми особами, в тому числі щодо судового захисту;

- як убачається зі змісту позовної заяви, громадська організація звернулася до суду з позовом у цій справі на захист прав сорока восьми фізичних осіб на проживання у безпечному довкіллі з вимогами про стягнення на користь цих осіб моральної та матеріальної шкоди. Відтак виконання цього рішення пов`язане із задоволенням майнових вимог щодо фізичних осіб. Отже, у зазначеному спорі позивач у статусі громадської природоохоронної організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів громадської організації та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Орхуської конвенції;

- між громадською організацією та відповідачами - гірничодобувними підприємствами, що здійснюють негативний вплив на довкілля регіону проживання фізичних осіб, які об`єдналися у громадську організацію задля захисту своїх екологічних прав, відсутні господарські правовідносини в розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів;

- Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач як природоохоронна громадська організація, представляючи інтереси своїх членів - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб`єктного складу вимогам ст. 4 Господарського процесуального кодексу України. Позов у цій справі подано громадською організацією в інтересах сорока восьми фізичних осіб згідно з переліком, визначеним як додаток 1 до позовної заяви, задля захисту їх екологічних прав, тобто в інтересах фізичних осіб, які є членами позивача, а не на захист його власних інтересів як юридичної особи;

- аналізуючи характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що спірні правовідносини виникли між фізичними особами, які, стверджуючи про заподіяння їм матеріальних збитків та моральної шкоди за результатами господарської діяльності відповідачів - юридичних осіб, уповноважили на представництво своїх інтересів створену ними громадську організацію. У зазначеному спорі громадська природоохоронна організація, звернувшись з позовом до відповідачів про відшкодування збитків та моральної шкоди, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту екологічних прав фізичних осіб - членів такої організації, які було порушено відповідачами. Отже, сторони в цій справі, незважаючи на наявність у них статусу юридичних осіб, не були пов`язані господарськими правовідносинами в розумінні ст. 3 Господарського кодексу України.

В даному випадку, судова колегія бере до уваги, що визначені у Статуті мета та напрямки діяльності Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета є загальними у сфері екологічних проблем та не пов`язані безпосередньо зі сферою будівництва. Організація не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову, безпосереднього зв`язку з предметом спору та не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.

Отже, враховуючи відсутність у позивача порушеного права чи законного інтересу, який би підлягав судовому захисту в порядку саме господарського судочинства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду позову по суті в цій частині.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи наведе, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №235/1, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19.11.2018 № 01-06/221, та в частині позовних вимог до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112190422174 від 11.02.2019 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи висновки суду щодо непідвідомчості справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування дозволів на виконання будівельних робіт, судова колегія, з метою уникнення штучного створення преюдиціальних висновків, не надає оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також наявності або відсутності порушень по суті справи, оскільки зазначене зумовлює, відповідно, відмову або задоволення позову по суті, що буде належати до дискреційних повноважень суду адміністративної юрисдикції.

Щодо вимоги позивача про знесення об`єкту самочинного будівництва - житлового будинку з об`єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. Рєпіна, діл. № 1-Б (клубний дім "Сапфір") судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Вказана норма кореспондує зі ст. 152 Земельного кодексу України, якою визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Крім того, судова колегія зауважує, що частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України передбачена можливість знесення за рішенням суду самочинного будівництва у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Тобто, можливість звернення інших осіб з таким позовом у наведених випадках зазначеним положенням не передбачено.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачем за вимогами про знесення майна на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України, 152 Земельного кодексу України, може бути власник або землекористувач, при цьому позивач не є органом, якому надано право звертатись до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, а також зважаючи на відсутність судового рішення щодо самочинності будівництва з урахуванням чинних Містобудівних умов та обмежень і Дозволу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище зазначеними обставинами справи та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі № 916/2348/21 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації Волонтерський рух Спільна Мета, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі № 916/2348/21- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 04.01.2022 року у справі № 916/2348/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 21.06.2022 року.

Повний текст постанови складено 22.06.2022року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош