Рішення

від 04.07.2007 по справі 1/106-07(9/358)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/106-07(9/358)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.07р.

Справа № 1/106-07(9/358)

За позовом  Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне", м.Дніпропетровськ, 

до  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ, 

про стягнення 78240грн. 31коп.

За зістрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ,

до Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне", м.Дніпропетровськ,

про стягнення 27494грн.85коп. - майна, яке набуто без достатньої правової підстави

Суддя  Рудь І.А.

Представники:

  від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - Саввутін О.В., паспорт серії АК 335146 виданий Самарським РВДМУУВС України в Дніпропетровській області від 01.09.1998р.

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - Коптєлова Н.Л., дов. № 59 від 04.04.2007р. 

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України  від 07.02.07р. скасовано Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.06р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.06р. у справі № 9/358  за позовом  Обласного комунального підприємства "Електромережі-Південне" до  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення 78240грн. 31коп. Справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області Паруснікова Ю.Б. від 01.03.07р.  вищезазначену справу передано на новий розгляд судді Рудь І.А.

Відповідно до матеріалів справи, у серпні 2005року ОКП „Електромережі-Південне” звернулося до господарського суду із позовом, в якому просить стягнути з  ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго»на свою користь грошові кошти в сумі 78240грн. 31коп. на відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з наданням послуг передачі електроенергії споживачам відповідача, у тому числі: 68005грн. 92коп. –основний борг, 3113грн. 34коп. –інфляційних втрат, 6103грн. 76коп. –3% річних, а також судові витрати у справі.

Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за договором №01-10/2003 від 01.02.2003р. „Про технічне забезпечення електропостачання постачальника”, а також порушенням останнім умов договору та приписів діючого законодавства у сфері електроенергетики.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що договір №01-10/2003 від 01.02.2003р. „Про технічне забезпечення електропостачання постачальника”, який був укладений між позивачем і відповідачем, не відповідає реальним відносинам сторін, оскільки  позивач передав частину перерахованого в умовах цього договору обладнання  ЗАТ „ПЕЕМ „Центральна енергетична компанія”, тобто втратив  технічну можливість належним чином та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання за вказаним договором.

Крім того, відповідач вважає, що у позивача відсутні докази виконання робіт з передачі електроенергії та прийняття цих робіт відповідачем та докази на підтвердження фактичних витрат на передачу електроенергії.

01.06.2007р. ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить стягнути з Обласного комунального підприємства „Електромережі –Південне” грошові кошти в розмірі 27494грн. 85коп. - майно, набуте без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що відповідно до договору №01-10/2003 від 01.02.2003р. „Про технічне забезпечення електропостачання постачальника”, укладеного сторонами, ОКП «Електромережі-Південне»забезпечує передачу електроенергії від РП-23 до споживачів ДМЕМ, розташованих на ж/м «Тополя», а ВАТ «ЕК»Дніпрообленерго»здійснює відшкодування витрат на транспортування електроенергії за узгодженим тарифом.

Платіжними дорученнями від 27.10.03р та 12.11.03р.  позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача  грошові кошти у загальній сумі 27494грн.82коп. за передачу останнім електроенергії від підстанції Кіровська до споживачів (населенню) у березні та квітні 2003р. Однак, у вищезазначеному договорі сторонами не було узгоджено передачу електроенергії від підстанції Кіровська та інших мереж до побутових споживачів.

Таким чином, здійснення платежів ВАТ «ЕК»Дніпрообленерго»було проведено без достатньої правової підстави, тому вищевказана сума підлягає поверненню позивачу, як безпідставно набуте відповідачем майно.

Позивач посилається на приписи ст. 469 ЦК УРСР та ст. 1212 ЦК України, відповідно до яких, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно.

Відповідач за зустрічним позовом, ОКП «Електромережі-Південне», позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними. Обґрунтовує свої заперечення тим, що спірний період у справі за первісним позовом є листопад 2004 року, а відповідно до зустрічного позову –підставою для позовних вимог є платіжні доручення  за 27 жовтня 2003р. та 11 листопада 2003 року.

Відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що ОКП «Електромережі-Південне»долучило до первісного позову вищевказані банківські документи за 27 жовтня та 11 листопада 2003р. як докази на підтвердження проведення ВАТ «ЕК»Дніпрообленерго»оплат за отримані послуги, відповідно до  умов спірного договору, та як докази нікчемності додаткового узгодження до цього договору.

Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах даної справи  наявні документи, на підтвердження визнання боргу ВАТ«ЕК»Дніпрообленерго». Частиною цього боргу є сплати за отримані послуги з технічного забезпечення постачання постачальника електричної енергії. Сплати проводилися як за об'єктом, зазначеним в додатковому узгодженні до Договору, так і за об'єктами, що в додатковому узгодженні не зазначено.

Таким чином, грошові кошти, перераховані ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” на рахунок ОКП „Електромережі-Південне” у сумі 27 494 грн. 82 коп. є оплатою за надані останнім послуги передачі електроенергії, відповідно до умов договору.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 03.07.2007р. до 18.07.2007р. і з 18.07.2007р. до 26.07.2007р., відповідно до ст.77 ГПК України.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, згідно зі ст.85ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази,  господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003р. між Обласним комунальним підприємством „Електромережі –Південне” (електропередавальна організація) та Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі „Дніпропетровських електричних мереж” (постачальник) було укладено договір №01–10/2003 про технічне забезпечення електропостачання постачальника.

Відповідно до п.9.6. договору, строк дії цього договору до 31.12.2003р. Строк дії вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку, не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Пунктами 1, 2.1, 2.2 та 4 договору позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість для передачі електричної енергії в обсягах (межах) згідно з договорами про постачання електричної енергії, укладеними між кінцевими споживачами (абонентами) та відповідачем і дозволеною потужністю 88545 кВА шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності та забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів відповідача, згідно з „Правилами улаштування електроустановок", а Відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за отримані послуги з передачі електроенергії в розмірі фактичних витрат позивача, пов'язаних із зазначеною передачею електричної енергії.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язувалися  керуватися чинним законодавством, зокрема, Правилами користування електричною енергією.

Одночасно із укладенням основного договору, сторонами було укладено додаткове узгодження №1 від 01.02.2003р., згідно до умов якого (пункти 1-3) позивач, як електропередавальна організація, зобов'язався забезпечувати передачу електричної енергії від РП 23 до споживачів Дніпропетровських міських електричних мереж, розташованих на ж/м „Тополя”, в обсязі 8860 кВт, а відповідач, як Постачальник, зобов'язався  відшкодовувати затрати.

Протягом спірного періоду і на теперішній час постачання електроенергії споживачам відповідача здійснюється із використанням електромереж позивача, що підтверджується узгодженими між сторонами та наявними в матеріалах справи лінійними схемами та актами розмежування балансової належності.

Відповідно до ст.13 Закону України „Про електроенергетику”, діяльність із передачі електричної енергії підлягає ліцензуванню.

Позивачем не отримана зазначена ліцензія, тому згідно до визначень, наведених у Правилах користування електричною енергією (затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. №28 зі змінами та доповненнями, Позивач є основним споживачем електричної енергії або власником електричних мереж, мережі якого безпосередньо підключені до мереж електропередавальної організації або до магістральних (міждержавних) електромереж та які частину електроенергії передають своїми електромережами субспоживачам і така діяльність не потребує отримання ліцензії.

Згідно з пунктом 6.15 Правил користування електричною енергією, у разі передачі електричної енергії послідовно мережами декількох суб'єктів господарювання договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання) укладаються безпосередньо між суб'єктами, які мають спільну межу балансової належності, і мають враховувати обсяги передачі електричної енергії наступному субспоживачу.

Відповідно до пункту 7.19 Правил користування електричною енергією встановлено, що у разі використання постачальником електричної енергії мереж основного споживача або житлової організації для технічного забезпечення  постачання електричної енергії населенню та/або субспоживачам відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж  оплачується власником цих мереж постачальником електричної енергії, у тарифах (цінах) якого передбачені необхідні статті витрат.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на протязі 2003 року і на час судового розгляду справи, позивач виконує умови договору та надає відповідачу послуги з передачі електроенергії через свої мережі для споживання населенням.

Електромережі, через які забезпечується технічна можливість для передачі електроенергії, знаходяться у спільній власності територіальних громад області і обслуговують житловий фонд м. Дніпропетровська

З моменту укладання договору конфігурація мереж постійно змінювалася, оскільки за рішенням власника майна одні електромережі Позивач передавав іншим підприємствам, а другі електромережі отримував.

Протягом 2002-2004 років на баланс Позивача були передані кабельні та повітряні лінії 6 - 0,4кВ, зокрема:

-          від ОЖКП „Лівобережжя” з 17.04.2003 року відповідно до рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 14.06.2002 року №31 –2/ХХIY “Про використання майна, яке належить до спільної власності територіальних громад області”;

-          від ВАТ „Завод „Дніпропрес” відповідно до рішення сесії Дніпропетровської обласної ради від 18.07.2003 року №202-9/ХХIY“Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області”;

-          від ОЖКП „Центральне” відповідно до рішення сесії Дніпропетровської обласної ра територіальних громад області».

Відповідно до умов Договору, Правил користування електроенергією,  Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, у зв'язку зі зміною конфігурації мереж передачі електроенергії, Позивач повідомив про цей факт Відповідача.

Згідно з п. 6.17 Правил користування електричною енергією, позивач  сформував електричну схему відповідної до договору пропускної здатності та передав відповідачу ці документи з листом від 05.12.2003 р. № 251 про внесення змін до діючого договору з урахуванням приєднаних об'єктів.

Відповідно до п. 6.1 Правил користування електричною енергією, Відповідач зобов'язаний  повернути підписані документи в одному примірнику позивачу, однак, на час розгляду справи, останнім зміни підписані не були.

Відповідно до матеріалів справи, та як встановлено судом, сторони не оспорюють факт використання відповідачем ліній електромереж, які знаходяться на балансі  позивача.

Із матеріалів справи  вбачається, що з моменту укладення спірного договору, тобто з 2003 року, сторони не зверталися з заявами про перегляд або розірвання цього договору, тому строк його дії на наступні роки було пролонговано, як передбачено умовами договору.

Листом від 31.01.05р., направленим на адресу позивача, відповідач  вказав на те, що, в результаті передачі обладнання зазначеного в Договорі, іншій організації відповідно до іншого договору № 05/03-011.2 від 05.05.03р., позивач втратив технічну можливість надавати послуги відповідачу відповідно до спірного договору.

Однак, із тексту договору від 01.02.2003р. вбачається, що сторонами  не передбачено перелік обладнання, окрім, зазначеного в Додатковому узгодженні, пристрою РП-23.

Одночасно, відповідно до розділу 2 Договору, зокрема, пунктом 2.1. передбачено, що Позивач зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі Постачальнику електричної енергії в певних межах, в певних обсягах, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності.

Згідно із п. 2.2. Позивач зобов'язаний забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії.

З урахуванням вказаних умов договору, акт розмежування балансової належності - єдиний документ, який зазначає перелік обладнання, що використовується Позивачем для виконання зобов'язань за Договором.

Наявність актів балансового розмежування електричних мереж із зазначенням меж свідчить про пряме приєднання мереж одного власника до мереж іншого власника, тобто мереж Позивача до мереж Відповідача.

Однолінійні схеми та акти балансової належності мереж, відповідно до п. 6.17. Правил користування електроенергією, є додатками до Договору та його невід'ємною частиною.

В матеріалах справи наявний лист №12/42 від 13.01.2004р., направлений відповідачем на адресу свого структурного підрозділу Дніпропетровських електричних мереж, відповідно до якого Відповідач погодився з внесенням змін до Договору, зобов'язав  останнього  приєднати  до  існуючого Договору  нові об'єкти  згідно з додатком.

Виходячи із вищевказаних приписів Правил користування електричною енергією та умов укладеного договору, Відповідач повинен відшкодовувати Позивачеві обґрунтовані витрати на передачу електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж.

Як видно із умов укладеного договору, сторонами не був визначений певний розмір щомісячної плати за отримані послуги з передачі електроенергії, розмір якої має визначатися виходячи із фактичних витрат Позивача, або за даними приладів обліку Відповідача про кількість переданої електричної енергії та потужності.

Із матеріалів справи вбачається, що по факту виконання робіт (надання послуг) Позивач направляв на адресу Відповідача рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), розшифровку фактичних витрат, дислокації електричних мереж.

Позивачем, на виконання вимоги суду, надано вичерпний перелік  ліній електропередач та інших об'єктів електричних мереж, які знаходяться на балансі позивача і використовуються Відповідачем для здійснення підприємницької діяльності (далі - Перелік) (т.6 а.с.109-126).

Відповідно до Переліку, споживачами електроенергії є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності  а також - мешканці житлових будинків.

Відповідачем, на вимогу суду, не було надано інформації щодо кількості електроенергії, переданої Відповідачем через мережі Позивача.

У судовому засіданні представник Відповідача пояснив, що відповідно до Правил, Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Вказує на те, що знімання показань приладів обліку та надання цих даних до постачальника покладено законодавством на споживача електроенергії.

Однак, надати відомості щодо кількості електроенергії спожитої населенням за листопад 2004р (необхідно мати данні лічильників станом на 01.11.2004р. та станом 01.12.2004р.) Відповідач не має можливості, так як ця інформація у нього відсутня.

Оскільки Відповідач ухилився від надання Позивачеві даних своїх приладів обліку про кількість поставленої споживачам електричної енергії і потужності у листопаді 2004 року, внаслідок чого сторонами не підписані відповідні акти, суд вважає правомірними вимоги Позивача про відшкодування понесених ним фактичних витрат.

Так, у листопаді місяці 2004 року фактичні витрати Позивача із передачі електричної енергії та утримання технологічних мереж становили разом з ПДВ 68005грн.92коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком Позивача та наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку про його дійсні витрати. До розрахунку Позивачем не включені витрати, пов'язані із постачанням електричної енергії на об'єкти на ж/м „Тополя”, оскільки з травня 2003 року частину цих об'єктів було передано  ЗАТ „ПЕЕМ „Центральна енергетична компанія.

Листом від 14.01.2005р. №10  на адресу Відповідача Позивачем було направлено кредиторську вимогу, рахунок від 01.01.2005 р. № 03/11 та розшифровку фактичних витрат по експлуатації електротехнічного обладнання за листопад 2004 року. Ці документи також отримані Відповідачем 14.01.2005р. (вхідний № 227 УДОЭ).

Щодо заперечень Відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин станом на листопад 2004 р., суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

За умовами ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється:    

- виконанням, проведеним належним  чином;  зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГКУ або іншими законами;

- господарське зобов'язання припиняється також: у разі його розірвання або

визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.205 ГК України, у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов 'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Як встановлено судом, спірний договір сторонами не розірвано, відповідно до вимог діючого законодавства, Договір є чинним.

Недійсність правочину (Договору) прямо не встановлена законом і правочин судом не визнаний недійсним.

Заперечення Відповідача щодо недійсності даного право чину (Договору), у зв'язку з відсутністю істотної умови –ціни договору, спростовується приписами чинного законодавства України про електроенергію та наявним у матеріалах справи „розрахунком тарифу на передачу електричної енергії технологічними електричними мережами ОКП „Електромережі-Південне”. Даний тариф узгоджений 04.04.2003 р. НКРЕ по електричним мережам Позивача на загальний об'єм 83954 мВт.

За таких підстав, додаткове узгодження № 1 з цього часу втратило чинність, а оплати Відповідачем було проведено на підставі спірного Договору.

Статтею 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:

-          з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але

таких, які йому не суперечать;

-          внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

До спірних правовідносин, які виникли після вступу в законну силу положень Цивільного та Господарського кодексів України, застосовуються положення вищевказаних кодексів.

Відповідно до приписів ч.2 і ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із правилами, встановленими частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Відповідач повинен був здійснити оплату Позивачеві не пізніше семи днів з моменту отримання кредиторської вимоги, тобто до 20.01.2005 року, але не виконав цих вимог закону, внаслідок чого з 21.01.2005р. розпочалась прострочка із виконання Відповідачем перед Позивачем своїх грошових зобов'язань на суму 68005грн. 92коп.

Відповідно до умов пункту 8.2 укладеного між сторонами договору та положень ст.ст.218 ч.2, 230, 231 ч.4 Господарського кодексу України, ст.1 і ст.2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р., ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивач додатково нарахував Відповідачеві на суму основного боргу за період з 08.02.2005р. по 08.08.2005 року включно (день пред'явлення позову): суму 6103,76 гри. –пені,  виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, суму 3113,34 грн. –втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції та суму 1017,29 грн. –три проценти річних, обґрунтований розмір яких підтверджується розрахунком в позовній заяві.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідач не виконав добровільно своїх зобов'язань перед Позивачем зі сплати основного боргу в суму 68005грн. 92коп. –фактичних витрат Позивача у листопаді 2004 року, пов'язаних із передачею електроенергії та утриманням технологічних мереж, та зі сплати здійснених Позивачем додаткових нарахувань у зв'язку із прострочкою виконання цього грошового зобов'язання у сумі 6103грн. 76коп. пені, 3113,34 грн. інфляційних втрат та 1017грн. 29коп. трьох процентів річних, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача зазначених грошових коштів є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” про стягнення з ОКП „Електромережі-Південне” безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі 27494грн. 82коп., то суд вважає що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з підстав, обґрунтованих у даному судовому рішенні в частині позовних вимог за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного, грошові кошти, перераховані ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” на рахунок ОКП „Електромережі-Південне” у сумі 27494грн. 82коп. платіжними дорученнями від 27.10.03р. та 12.11.03р. за передачу останнім електроенергії від підстанції Кіровська до споживачів (населенню) у березні та квітні 2003р., є оплатою за надані ОКП „Електромережі-Південне” послуги передачі електроенергії, відповідно до укладеного сторонами договору №01-10/2003 від 01.02.2003р. „Про технічне забезпечення електропостачання постачальника”.

За таких підстав, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими, тому у вимогах, викладених у зустрічній позовній заяві Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на Позивача за зустрічним позовом.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги за первісним позовом.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” (юридична адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Центральна, 6, фактична адреса: 49107, м.Дніпропетровськ, вул.Запорізьке шосе, 22, ЄДРПОУ 23359034) на користь Обласного комунального підприємства „Електромережі-Південне” (49047, м.Дніпропетровськ, вул.Соціалістична, 13-а, ЄДРПОУ 26049417) 68005грн. 92грн. (шістдесят вісім тисяч п'ять грн. 92коп.) - основного боргу, 6103грн. 76коп. (шість тисяч сто три грн. 76коп.) - пені, 3113грн. 34коп. (три тисячі сто тринадцять грн.) - інфляційних втрат, 1017грн. 29коп. (тисячу сімнадцять грн. 29коп.) - 3% річних, 782грн. 40коп. (сімсот вісімдесят дві грн. 40коп.) - витрат на державне мито, 118грн. 00коп. (сто вісімнадцять грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

2.  У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Суддя

 І.А. Рудь

Рішення підписано 25.09.07 р.