Рішення

від 19.06.2022 по справі 910/18978/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2022Справа № 910/18978/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА"

про стягнення 89 982,93 грн

За зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА"

до Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича

про відшкодування збитків та моральної шкоди

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явились,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Івануса Д.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Капусто Юрій Пилипович (далі - позивач, ФОП Капусто Ю.П.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" (далі - відповідач, ТОВ "МІЗО ДЮ ВА") про стягнення 89 982,93 грн заборгованості за комунальні послуги на підставі Договору № 08/19 суборенди нежитлового приміщення від 15.08.2019 (далі - Договір).

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати комунальних послуг за період з 15.08.2019 по 15.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 позовну заяву ФОП Капусто Ю.П. залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.11.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18978/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

30.12.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позовних вимог.

31.12.2021 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" (позивач за зустрічним позовом) до ФОП Капусто Ю.П. (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення збитків та моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 зустрічну позовну заяву ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб та строк усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

06.01.2022 через відділ діловодства суду від представника ФОП Капусто Ю.П. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає аргументи та заперечення відповідача необгрунтованими та безпідставними.

14.01.2022 через відділ діловодства суду від представника ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 12.01.2022, разом з доказами її направлення ФОП Капусто Ю.П.

14.01.2022 через відділ діловодства суду від представника ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" надійшли доповнення до заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, разом з доказами їх направлення ФОП Капусто Ю.П., відповідно до яких позивач за зустрічним позовом уточнив ціну позову, яка складає 119 068,00 грн.

18.01.2022 через відділ діловодства суду від представника ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем за зустрічним позовом недоліків зустрічної позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" до Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича про стягнення збитків та моральної шкоди, до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/18978/21. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено справу № 910/18978/21 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі №910/18978/21 на 14.02.22 о 12:10.

09.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов.

Підготовче засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

21.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача за зустрічним позовом/відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив.

25.03.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі на 30.05.22 о 10:40 год.

У підготовче засідання 30.05.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом). Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не з`явився.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 явка учасників справи у підготовче засідання визнана не обов`язковою, відтак неявка позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не є перешкодою для проведення підготовчого засідання 30.05.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 30.05.2022 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.06.2022 о 11:20 год.

31.05.2022 через відділ діловодства суду надійшло (засобами електронної пошти) клопотання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про перенесення судового засідання у справі № 910/18978/21, призначеного на 20.06.2022 о 11:20, на більш пізню дату, починаючи з 01.07.2022.

У судове засідання, призначене на 20.06.2022, з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом). Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не з`явився, подав клопотання про перенесення судового засідання на більш пізню дату.

Клопотання представника позивача про перенесення судового засідання на більш пізню дату судом відхилено, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою, відтак неявка позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не є перешкодою для проведення судового засідання 20.06.2022.

У судовому засіданні 20.06.2022 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 20.06.2022 суд заслухав вступне слово представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні 20.06.2022 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.06.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд

УСТАНОВИВ:

15.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем Капусто Юрієм Пилиповичем (далі - суборендодавець, ФОП Капусто Ю.П.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" (далі - суборендар, ТОВ "МІЗО ДЮ ВА") був укладений Договір суборенди нежитлового приміщення № 08/19 (далі - Договір або Договір суборенди) (а.с. 8-12 т. 1), згідно п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 якого суборендодавець зобов`язався передати, а суборендар зобов`язався прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (далі - приміщення) та сплачувати суборендодавцю орендну плату. Приміщення, яке передається в суборенду знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, прим. 23-24. Загальна площа Приміщення, що орендуються: 149,4 кв.м. Стан приміщення, що орендуються, на момент передачі в суборенду: задовільний. Приміщення передається в суборенду для організації суборендарем підприємницької (комерційної) діяльності.

Згідно з п. 1.2 Договору приміщення знаходилось в тимчасовому користуванні суборендодавця, що підтверджується Договором оренди № 20-3-19 від 20.03.2019 (а.с. 13-17 т. 1), що був укладений між суборендодавцем (за договором оренди іменується "орендар") та Фізичною особою-підприємцем Семеновою Оленою Анатоліївною (за договором оренди іменується "орендодавець").

Відповідно до п. 2.1 Договору він набуває чинності з моменту прийняття суборендарем приміщення, що орендується, а саме з "15" серпня 2019 року та діє протягом 35 місяців до "15" липня 2022 року, з можливістю подальшої пролонгації (продовження).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що Договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком випадків:

- за взаємною згодою сторін, про що сторонами підписується додаткова угода про розірвання Договору, в якій врегульовані всі фінансові питання щодо понесених витрат та компенсацій, пов`язаних з виконанням даного Договору;

- у випадках невиконання однією із сторін умов Договору у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.2, 3.6 Договору сторони домовились, що орендна плата сплачується суборендарем починаючи з 15 серпня 2019 року та що до складу орендної плати не включаються витрати на оплату послуг комунальних служб (електро-, газо- і водопостачання, опалення, каналізація і т. д.).

Плата за комунальні послуги, визначається на підставі показників лічильників та даних, отриманих від надавачів (постачальників) послуг на підставі виставлених рахунків та сплачується Суборендарем самостійно починаючи з прийняття Суборендарем Приміщення, а саме з 15 серпня 2019 року.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що плата за комунальні послуги визначається на підставі показників лічильників та даних, отриманих від надавачів (постачальників) послуг на підставі виставлених рахунків та сплачується суборендарем самостійно, починаючи з прийняття суборендарем приміщення, а саме з 15.08.2019.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору визначені права та обов`язки суборендаря (відповідача), зокрема:

- суборендар має право:

4.1.1. використовувати приміщення протягом строку суборенди (п. 4.1.1 Договору);

4.1.2. на власний розсуд та за власний рахунок, узгодивши з суборендодавцем, обладнати та оформити приміщення, що орендується без здійснення капітального ремонту, реконструкції та перепланування приміщення;

- суборендар зобов`язаний:

4.2.1. своєчасно здійснювати розрахунки з суборендодавцем за орендоване приміщення;

4.2.2. здійснювати компенсацію експлуатаційних (комунальних) витрат за послуги, що надаються комунальними службами та самостійно оплачувати надані послуги у відповідності до п. 3.7 Договору;

4.2.3. обладнати та оформити приміщення, що орендується за власний рахунок;

4.2.4. не здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію та перепланування приміщення, що орендується;

4.2.6. усувати недоліки або пошкодження в приміщенні, або завдані майну, за власний рахунок, якщо такі недоліки або пошкодження сталися з вини суборендаря.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору визначені права та обов`язки суборендодавця (позивача), зокрема:

- суборендодавець має право:

4.3.2. розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку невнесення суборендарем орендної плати за приміщення протягом одного (1) місяця;

- суборендар зобов`язаний:

4.4.2. за свій рахунок і своїми силами ліквідувати наслідки аварій та пошкоджень, що трапились не з вини суборендаря.

Приміщення було передане суборендодавцем (ФОП Капусто Ю.П.) суборендарю (ТОВ "МІЗО ДЮ ВА") згідно Акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.08.2019, що є Додатком № 1 до Договору та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 18 т. 1).

Листом № 22/10-21 від 10.09.2021, на підставі п. 2.3, 4.3.2 та 6.1 Договору, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку, вимагав сплатити заборгованість, зокрема за комунальні послуги, звільнити приміщення та передати приміщення за актом приймання-передачі.

Приміщення було повернуто (передано) суборендарем (ТОВ "МІЗО ДЮ ВА") та прийнято суборендодавцем (ФОП Капусто Ю.П.) згідно Акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021, що є Додатком № 2 до Договору та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 21 т. 1).

Звертаючись з позовом до суду, ФОП Капусто Ю.П. (суборендодавець) зазначив, що згідно рахунків-повідомлень, виставлених КП "ГіОЦ" (з квітня 2020 року - Центр комунального сервісу) (а.с. 31-152 т. 1) та Особових рахунків ТОВ "Київські енергетичні послуги" (а.с. 153-156 т. 1), заборгованість ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" (суборендаря) за комунальні послуги з початку дії Договору (15.08.2019) станом на 15.09.2021 (день повернення приміщення) становить 89 982,93 грн.

За поясненнями суборендодавець, ним для здійснення розрахунку вищезазначеної суми заборгованості суборендаря було використано нараховані суми за надані комунальні послуги за кожен поточний місяць у період з серпня 2019 року по вересень 2021 року, зазначені у рахунках-повідомленнях КП "ГіОЦ" та Центру комунального сервісу, а також в Особових рахунках ТОВ "Київські енергетичні послуги" (колонка "Нараховано"), при цьому було враховано, що суборендар прийняв приміщення 15.08.2019, тобто використовував його не повний місяць.

ФОП Капусто Ю.П. зазначив, що приміщення, що орендувалось суборендарем складається із двох поєднаних між собою квартир № 23 і № 24 та має один лічильник гарячої води, один лічильник холодної води, та два лічильники електроенергії по одному на кожну квартиру.

ФОП Капусто Ю.П. надав фотокопії лічильників електроенергії, гарячої та холодної води станом на 15.09.2021 (дата повернення приміщення) (а.с. 158-164). Показники лічильників також зазначені в Акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021 (а.с. 21 т. 1), підписаному сторонами при поверненні приміщення.

Належність лічильників гарячої та холодної води приміщенню за Договором підтверджується Актом приймання на абонентський облік засобів обліку води від 11.06.2019 (а.с. 5 т. 2), в якому зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 встановлено обліковий засіб холодної води заводський номер № НОМЕР_1 та засіб обліку гарячої води заводський номер № НОМЕР_3. Такі ж самі заводські номери лічильників відображені на фотокопіях лічильників гарячої та холодної води, доданих до позовної заяви.

Належність лічильників електроенергії приміщенню за Договором підтверджується з огляду на те, що в Акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021 вказані показники лічильників електроенергії, що відповідають показникам, зазначеним в Особових рахунках станом на 15.09.2021 та показникам, відображеним на фотокопіях лічильників.

Водночас ФОП Капусто Ю.П. повідомив, що згідно рахунків надавачів комунальних послуг, на момент підписання сторонами Договору (15.08.2019) існувала заборгованість суборендодавця за комунальні послуги в розмірі 54 441,82 грн, яка, враховуючи здійснені останнім оплати, станом на 15.09.2021 становила 46 741,95 грн. Наведене підтверджується інформацією, що міститься в рахунках-повідомленнях за серпень 2019 року у колонці "Заборг. / переплата на 01.08, грн", а в частині послуг за електроенергію - в Особових рахунках у колонці "Борг (або переплата зі знаком "-"), грн. " за 07.2019".

ФОП Капусто Ю.П. зазначив, що у розрахунку заборгованості ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" за комунальні послуги у сумі 89 982,93 грн не було враховано заборгованості суборендодавця.

Вимогою № 22/07-21 від 22.07.2021 (а.с. 180-183 т. 1) суборендодавець повідомив суборендаря, зокрема, про заборгованість за комунальними платежами та вимагав здійснити її оплату.

У відповідь на наведену вимогу, суборендар листом № 0245-2021-0907 від 07.09.2021 (а.с. 184 т. 1) повідомив суборендодавця, що до 02.10.2021 погасить заборгованість по електроенергії та комунальним платежам.

Листом № 22/10-21 від 10.09.2021 суборендодавець вимагав від суборендаря погасити заборгованість за комунальні послуги до моменту повернення приміщення, але суборендар залишив дану вимогу без задоволення.

Оскільки наведена вимога не була задоволена, ФОП Капусто Ю.П. (позивач за первісним позовом) звернувся з позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" (відповідача за первісним позовом) 89 982,93 грн заборгованості за комунальні послуги на підставі Договору.

Відповідач за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечив, оскільки ні Договором, ні законом не встановлено настання для відповідача за зустрічним позовом правового наслідку порушення зобов`язання - стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Враховуючи приписи п. 4.2.2 Договору, відповідач за первісним позовом очікував надання показників лічильників та сплати комунальних платежів позивачем за первісним позовом з тим, щоб потім компенсувати відповідні витрати позивача за первісним позовом на підставі рахунків, виставлених не надавачами (постачальниками) послуг, а самим позивачем за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом вважає, що тлумачення позивачем за первісним позовом порядку оплати комунальних послуг, встановленого в Договорі, у частині самостійної оплати комунальних послуг відповідачем за первісним позовом надавачам (постачальникам) послуг не відповідає вимогам законодавства України.

Під "самостійною сплатою комунальних послуг на підставі виставлених рахунків" згідно з п. 4.2.2 та п. 3.7 Договору відповідач за первісним позовом розуміє компенсацію (відшкодування) витрат позивача за первісним позовом по сплаті комунальних послуг на підставі рахунків, виставлених останнім.

Прямі оплати комунальних послуг замість позивача відповідач за первісним позовом робив на свій власний ризик на прохання позивача за первісним позовом або з власної ініціативи, оскільки через заборгованість по комунальним платежам у сумі 54441,82 грн, яка виникла до укладення Договору, існувала загроза припинення постачання (надання) відповідних послуг.

Лист ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" № 0245-2021-0907 від 07.09.2021, на який посилається позивач за первісним позовом як доказ визнання відповідачем за первісним позовом заборгованості за комунальні послуги, мав на увазі саме заборгованість по компенсації витрат позивача за первісним позовом на сплату комунальних платежів у порядку, передбаченому п. 4.2.2 та п. 3.7 Договору.

Позивач за первісним позовом не надав доказів оплати ним комунальних послуг під час дії Договору, тому його твердження про існування заборгованості з боку відповідача за первісним позовом, на думку останнього, є хибними.

З огляду на п. 4.2.2 та п. 3.7 Договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач за первісним позовом не надав доказів сплати ним індексу інфляції та річних, нарахованих постачальником комунальних послуг, з тим щоб відповідач за первісним позовом був би зобов`язаний компенсувати відповідні витрати позивача за первісним позовом. Крім того, останній не надав докази того, що індекс інфляції та річні не нараховані на суму відповідної заборгованості, яка включає суму заборгованості самого позивача за первісним позовом, яка виникла до укладення Договору.

Відповідач за первісним позовом вважає, що після складення Акту приймання-передавання нежитлового приміщення від 15.09.2021 (яким, зокрема, передбачено, що сторони один до одного не мають претензій), немає законних підстав для будь-яких вимог позивача за первісним позовом по Договору, зокрема, про сплату заборгованості по комунальним платежам.

Позивач за первісним позовом заперечив доводи відповідача за первісним позовом, зазначив, що позовні вимоги стосуються виконання відповідачем за первісним позовом його грошового зобов`язання, передбаченого Договором, а не відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Позивач за первісним позовом вважає, що п. 3.7. Договору жодним чином не передбачає дій суборендодавця щодо виставлення будь-яких рахунків для сплати комунальних послуг, оскільки сам суборендодавець не є вигодонабувачем коштів, що становлять компенсацію експлуатаційних (комунальних) витрат за послуги, що надаються комунальними службами.

Позивач за первісним позовом не погоджується із тим, що ним здійснено будь-які тлумачення порядку оплати комунальних послуг, встановленого Договором. Тлумачення умов Договору не є предметом спору у справі. Підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду із позовною заявою стала несплата комунальних послуг, яка є прямим обов`язком відповідача за первісним позовом.

Протягом дії Договору відповідачем за первісним позовом здійснювалась часткова оплата заборгованості за комунальними платежами, у зв`язку з чим останній підтвердив своє зобов`язання по такій оплаті, однак, дані платежі здійснювались вибірково та не у повному обсязі, відповідач за первісним позовом не здійснював сплату заборгованості позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом зазначив, що штрафні санкції у вигляді індексу інфляції та трьох відсотків річних були нараховано комунальними службами саме через порушення відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання по сплаті комунальних послуг, розрахунок штрафних санкцій здійснено здавачами (постачальниками) комунальних послуг, а суми вказані у щомісячних рахунках.

Позивач за первісним позовом вважає помилковим твердження відповідача за первісним позовом, який вважає Акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021 відмовою позивача за первісним позовом від претензій щодо виконання Договору. Наведений акт стосується виключно приймання-передачі приміщення, а саме претензій щодо технічного стану, наявності дефектів, недоліків, майна, що знаходилось у приміщенні.

У свою чергу, ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" (позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду із зустрічним позовом до ФОП Капусто Ю.П. (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 119 068,00 грн (ціна зустрічного позову уточнена згідно заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви), з яких: 72 268,00 грн реальних збитків, 31 800,00 грн упущеної вигоди, 15 000,00 грн моральної шкоди.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом завдав позивачу за зустрічним позовом збитки, а саме: збитки у вигляді витрат позивача за зустрічним позовом на ремонт орендованого за Договором приміщення у сумі 44 800,00 грн (внаслідок аварії 09.10.2019 - прорив водопровідної труби над орендованим приміщенням); збитки у вигляді втрат, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі у сумі 27 468,00 грн (псування продуктів харчування внаслідок обмеження доступу позивача за зустрічним позовом у орендоване приміщення у період з 07.09.2021 по 10.09.2021); упущена вигода у сумі 31 800,00 грн (внаслідок скасування замовлених банкету на 5 осіб на суму 12 000,00 грн та обіду та 8 осіб на суму 19 800,00 грн). Крім того, неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом (недопущення у орендоване приміщення) завдано позивачу за зустрічним позовом моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. На підставі статей 22, 23 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України позивач за зустрічним позовом вимагає відшкодування завданих йому відповідачем за зустрічним позовом збитків (реальних збитків та упущеної вигоди) та моральної шкоди.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти зустрічних позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Щодо первісних позовних вимог.

Предметом первісного позову у даній справ є стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за комунальні послуги за період з 15.08.2019 по 15.09.2021 на підставі Договору № 08/19 суборенди нежитлового приміщення від 15.08.2019.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 08/19 суборенди нежитлового приміщення від 15.08.2019 є договором найму (суборенди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (ч. 3 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.08.2019 суборендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 149,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, прим. 23-24. У п. 2 наведеного акту сторони підтвердили: "Приміщення, що приймається (передається), перебуває в задовільному технічному стані і відповідає умовам Договору. При огляді не встановлено ніяких дефектів або недоліків. Сторони претензій один до одного не мають".

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021, суборендар передав, а суборендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 149,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, прим. 23-24. У п. 2 наведеного акту сторони підтвердили: "Приміщення, що приймається (передається), перебуває в задовільному технічному стані. При огляді суттєвих не виявлено дефектів або недоліків. Сторони один до одного претензій не мають. Показання лічильників на 15.09.21 ел-во 089740…89348, вода хв 454 м куб., гв 192 м куб".

Отже, у період з 15.08.2019 по 15.09.2021 у нежитловому приміщенні загальною площею 149,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, прим. 23-24, перебував відповідач за первісним позовом, що останнім не заперечується.

Згідно п. 4.2.2 Договору суборендар зобов`язаний здійснювати компенсацію експлуатаційних (комунальних) витрат за послуги, що надаються комунальними службами та самостійно оплачувати надані послуги відповідно до п. 3.7. Договору.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що плата за комунальні послуги визначається на підставі показників лічильників та даних отриманих від надавачів (постачальників) послуг на підставі виставлених рахунків та сплачується суборендарем самостійно починаючи з прийняття суборендарем приміщення, а саме з 15.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунків-повідомлень, виставлених КП "ГіОЦ"/ Центр комунального сервісу (а.с. 31-152 т. 1) та Особових рахунків ТОВ "Київські енергетичні послуги" (а.с. 153-156 т. 1), відповідачем за первісним позовом залишилася не погашеною заборгованість за комунальні послуги за період з 15.08.2019 по 15.09.2021 у розмірі 89 982,93 грн, яка включає суми за утримання прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, абонентське обслуговування, гаряче водопостачання, інфляцію за ГВП, відсотки річні за ГВП, гаряче відовідведення, централізоване опалення, інфляцію за опалення, відсотки річні за опалення, газ, розподіл газу, електроенергію по кв. 23, 24 приміщення, холодне водовідведення та водопостачання по кв. 24 приміщення.

Судом враховано, що індекс інфляції та три відсотки річних нараховано на суму заборгованості по ГВП та опаленню саме постачальником комунальних послуг через порушення відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання по сплаті комунальних послуг і саме таку суму заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції просить стягнути позивач за первісним позовом.

З урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи положення п. 4.2.2, 3.7 Договору, судом встановлено, що станом на час розгляду спору по суті строк оплати за комунальні послуги за період з 15.08.2019 по 15.09.2021 є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи доказів сплати спірної заборгованості за комунальні послуги за період з 15.08.2019 по 15.09.2021 у розмірі 89 982,93 грн відповідачем за первісним позовом суду не надано, а рівно не надано контррозрахунок такої заборгованості.

Доводи відповідача за первісним позовом про те, що ні Договором, ні законом не встановлено настання для відповідача за зустрічним позовом правового наслідку порушення зобов`язання, а саме стягнення заборгованості за комунальні послуги, судом відхиляються як безпідставні. Суд відзначає, що первісний позов стосується виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання, передбаченого п. 3.7, 4.2.2 Договору, а не відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Суд критично оцінює доводи відповідача за первісним позовом, який посилаючись на п. 3.7, 4.2.2 Договору стверджує, що зобов`язання здійснювати оплату комунальних послуг покладене на позивача за первісним позовом для подальшого виставлення рахунків відповідачу за первісним позовом. Підпунктом 4.2.2 Договору передбачено виключно зобов`язання суборендаря самостійно здійснювати компенсацію експлуатаційних (комунальних) витрат за послуги, що надаються комунальними службами та самостійно оплачувати надані послуги відповідно до п. 3.7. Договору. Пунктом 3.7 Договору також передбачено, що суборендар самостійно здійснює плату за комунальні послуги. Суд звертає увагу, що наведені умови Договору жодним чином не передбачають дій суборендодавця щодо виставлення рахунків для сплати комунальних послуг, оскільки сам суборендодавець не є вигодонабувачем коштів, що становлять компенсацію експлуатаційних (комунальних) витрат за послуги, що надаються комунальними службами.

Пунктом 8.4 Договору сторони підтвердили, що вони розуміють і повністю погоджуються з усіма положеннями, визначеними у ньому. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення суборендаря в період дії Договору до суборендодавця щодо тлумачення визначених у Договорі положень щодо здійснення суборендарем самостійно плати за комунальні платежі. Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до умов Договору, зокрема п. 3.7, 4.2.2 Договору, щодо здійснення оплати за комунальні послуги. Крім того, здійсненням часткових оплат за комунальні послуги відповідач за первісним позовом підтвердив своє зобов`язання по такій оплаті. Більш того, зі змісту наявних у матеріалах справи листів відповідача за первісним позовом (№0245-2020-0702 від 02.07.2020, №0245-2021-0708 від 08.07.2020 (а.с. 100-108 т. 2) вбачається, що останній не заперечував проти оплати ним комунальних платежів, зазначав, що заборгованість по ним "буде погашена", "комунальні послуги будуть сплачуватись в повному обсязі".

Суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача за первісним позовом, який вважає Акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2021 відмовою позивача за первісним позовом від претензій щодо виконання Договору. Суд відзначає, що наведений акт стосується приймання-передачі приміщення, а не відмови позивача за первісним позовом від претензій щодо виконання Договору.

З огляду на наведене та враховуючи, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б спростовували заявлені за первісним позовом вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплати заявленої до стягнення суми заборгованості за комунальні послуги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 89 982,93 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Предметом зустрічного позову у даній справі є вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 72 268,00 грн реальних збитків, 31 800,00 грн упущеної вигоди, 15 000,00 грн моральної шкоди.

В обгрунтування зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом (ТОВ "МІЗО ДЮ ВА") зазначив таке.

09.10.2019 у під`їзді житлового будинку, в якому розташоване приміщення, передане ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" у тимчасове платне користування на підставі Договору суборенди нежитлового приміщення № 08/19 від 15.08.2019, сталася аварія - прорив водопровідної труби у квартирі, яка розташована над орендованим приміщенням, що завдало шкоди приміщенню та під`їзду, зокрема у тій частині сходів, стін та площадки, які безпосередньо примикають до приміщення.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що в порушення п. 4.4.2 Договору, згідно з яким суборендодавець зобов`язаний за свій рахунок і своїми силами ліквідувати наслідки аварій та пошкоджень, що трапилися не з вини суборендаря, відповідач за зустрічним позовом (ФОП Капусто Ю.П., суборендодавець) відмовився прийняти участь в усуненні наслідків аварії. Неодноразові нагадування про необхідність відшкодувати позивачу за первісним позовом витрати на ремонт відповідач за зустрічним позовом ігнорував (листи позивача за зустрічним позовом №0345-2020-0212 від 12.02.2020, №0245-2020-0702 від 02.07.2020, №0245-2021-0708 від 08.07.2020 (а.с. 98-108 т. 2).

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що факт аварії не заперечується відповідачем за зустрічним позовом у його листі №22/07-21 від 22.07.2021 (а.с. 109-112 т. 2).

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що повідомив відповідача за зустрічним позовом про факт аварії. Оскільки позивач за зустрічним позовом не був уповноважений або зобов`язаний Договором суборенди нежитлового приміщення № 08/19 від 15.08.2019 здійснювати будь-які дії щодо фіксації аварії та завданої шкоди, право на здійснення цих дій було у відповідача за зустрічним позовом та/або у власника приміщення, то у позивача за зустрічним позовом відсутній документ фіксації аварії та завданої шкоди.

10.01.2022 позивач за зустрічним позовом звернувся на електронну адресу балансоутримувача (КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", 01021, м. Київ, пров. І. Мар`яненка, 7, info@kkpr.com.ua, з проханням підтвердити факт аварії та завдану шкоду (а.с. 160 т. 2), але на дату подання заяви про усунення недоліків зустрічної позовної заяви відповіді не отримав. В подальшому, позивач за зустрічним позовом долучив до матеріалів справи відповідь балансоутримувача (КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" № 432-489 від 07.02.2022 (а.с. 43 т. 3), згідно з якою, на твердження позивача за зустрічним позовом, аварія сталася 09.10.2019 та акт про залиття не складався через відсутність вимог про це з боку мешканців будинку.

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача за зустрічним позовом є обслуговування напоями (КВЕД 56.30), яке вимагає охайного вигляду приміщення та прилеглих місць загального користування, зокрема, сходів та стін під`їзду житлового будинку, у якому розташоване приміщення, з огляду на відмову відповідача за зустрічним позовом всупереч умовам Договору прийняти участь в усуненні наслідків аварії, позивач за зустрічним позовом стверджує, що був вимушений найняти підрядника для ремонту стін та стелі у приміщенні та у місцях загального користування у під`їзді, витрати на який склали 44 800,00 грн, що підтверджується Договором підряду №1-ПР від 01.11.2019 (а.с. 166-168 т. 2), Актом здачі-приймання робіт від 13.11.2019 на суму 44 800,00 грн (а.с. 113-114 т. 2) та платіжним дорученням № 31 від 21.12.2021 на суму 44 800,00 грн (а.с. 115 т. 2).

З огляду на наведене, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про відшкодування збитків у вигляді витрат на ремонт приміщення у сумі 44 800,00 грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що з 07.09.2021 по 10.09.2021 включно відповідач за первісним позовом неправомірно обмежив доступ позивача за зустрічним позовом до приміщення, закривши на ключ той замок на вхідних дверях приміщення, ключа від якого позивачу за зустрічним позовом не передавалось. На підтвердження неможливості потрапити до приміщення у вказаний період, позивач за зустрічним позовом долучив до матеріалів справи Акти від 07.09.2021, від 08.09.2021, від 09.09.2021, від 10.09.2021, підписані директором ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" Газань-Паронто П.Ж.Ж. та ОСОБА_1 (а.с. 169-172 т. 2), а також смс-повідомлення від відповідача за зустрічним позовом від 07.09.2021 (а.с. 132 т. 2).

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що вимоги припинити обмеження доступу до приміщення відповідач за зустрічним позовом або ігнорував, або стверджував, що він не обмежував доступу до приміщення, або вимагав присутності позивача за первісним позовом для того, щоб відкрити приміщення (що підтверджується листами позивача за первісним позовом №0246-2021-0907 від 08.09.2021, №0245-2021-0910 від 10.09.2021, №0246-2021-0910 від 10.09.2021, листом відповідача за первісним позовом №22/10-21 від 10.09.2021, роздруківкою листування в електронному вигляді між сторонами 10 та 11 вересня 2021 року та скриншотами смс-повідомлень від відповідача за зустрічним позовом від 6-8 вересня 2021 року (а.с. 118-134 т. 2)).

Позивач за зустрічним позовом зробив запит (а.с. 173 т. 2) на електронну адресу Управління поліції охорони в м. Києві, з яким у позивача за зустрічним позовом укладені договори на охорону приміщення, з проханням повідомити час, коли приміщення здавалось під охорону та знімалось з охорони у період з 06.09.2020 по 13.09.2020 включно, але відповіді не отримав.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що зазнав збитків на загальну суму 59 268, 00 грн через відсутність доступу до приміщення внаслідок неправомірних дій відповідача за первісним позовом, а саме:

- псування продуктів харчування на суму 27 468,00 грн, що підтверджується Актом списання продуктів харчування, які були зіпсовані, та стали непридатні для вживання від 12.09.2021 (а.с. 116-117 т. 2);

- скасування замовленого святкового банкету на 5 осіб (без попередньої оплати) на суму 12 000,00 грн, що підтверджується Розпискою про отримання депозиту від 05.09.2021 (а.с. 189 т. 2);

- скасування замовленого обіду (без попередньої оплати) на 8 осіб - учасників (спортсменів та тренерів) міжнародного тенісного турніру у м. Києві з 6 вересня 2021 по 12 вересня 2021 року (https://www.kvivopen.com) на суму 19 800,00 грн, що підтверджується Розпискою про отримання депозиту від 06.09.2021 (а.с. 190 т. 2).

З огляду на наведене, позивачем за первісним позовом заявлено також вимогу про відшкодування збитків у вигляді втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі у сумі 27 468,00 грн та збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 31 800,00 грн (12 000,00 грн + 19 800,00 грн).

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що за весь час господарської діяльності (ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" створене 18.06.2019) заробив позитивну ділову репутацію на відповідному ринку послуг і популярність серед клієнтів.

Проте, через неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом по недопущенню позивача за первісним позовом до приміщення, останній не зміг надати клієнтам замовлені послуги, клієнти скасували замовлені святковий банкет та обід для учасників міжнародного тенісного турніру в м. Києві.

На твердження позивача за зустрічним позовом, неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом щодо недопущення позивача за зустрічним позовом у приміщення та погрози не давати позивачу за зустрічним позовом здійснювати діяльність та знищити його репутацію (що підтверджується скриншотами смс-повідомлень відповідача за зустрічним позовом (а.с. 130-135 т. 2) - призвели до приниження ділової позивача за зустрічним позовом в очах клієнтів, які скасували свої замовлення на 12 000,00 грн та 19 800,00 грн, нанесли шкоду позитивному образу позивача за зустрічним позовом в очах клієнтів, відлякали їх та негативно вплинули на економічну ефективність діяльності позивача за зустрічним позовом як суб`єкта господарювання.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що враховуючи специфіку його діяльності на такому висококонкурентному у м. Києві ринку, як обслуговування напоями, та можливість швидкого поширення серед існуючих та потенційних клієнтів інформації про неспроможність позивача за зустрічним позовом надавати відповідні послуги клієнтам, ціна ділової репутації в даному випадку має вирішальне значення.

Позивач за зустрічним позовом оцінив моральну шкоду, яку він зазнав через приниження його ділової репутації діями відповідача за зустрічним позовом, у сумі 15 000,00 грн та заявив відповідну вимогу в межах зустрічного позову.

Відповідач за зустрічним позовом вважає вимогу позивача за зустрічним позовом про відшкодування збитків у вигляді витрат на ремонт у сумі 44 800,00 грн неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки:

- позивачем за зустрічним позовом не надано підтвердження факту аварії водопроводу (дата, акт фіксації аварії);

- позивачем за зустрічним позовом не надано підтвердження факту пошкодження орендованого приміщення внаслідок аварії (акт завданої шкоди, складений уповноваженими особами балансоутримувача будинку, в якому розташоване Приміщення, та власником або його представниками);

- за умовами Договору будь - які ремонтні роботи у приміщенні здійснюються виключно за погодженням з суборендодавцем;

- умови Договору поширюються виключно на орендоване приміщення, а тому наслідки аварії, що мала місце в інших місцях будівлі, не повинні усуватися відповідачем за зустрічним позовом, оскільки він не відповідає за такі аварії, не ліквідує їх та не усуває їх наслідки.

Відповідач за зустрічним позовом вважає вимоги позивача за зустрічним позовом про відшкодування збитків за псування продуктів харчування на суму 27 648,00 грн неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:

- надані позивачем за зустрічним позовом Акти про неможливість потрапити у приміщення від 07.09.2021, 08.09.2021, 09.09.2021 та 10.09.2021 не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки вони підписані директором ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" П.Ж.Ж.Газань-Паронто, а також ОСОБА_1 , яка перебуває у фактичних шлюбних відносинах та є діловим партнером П.Ж.Ж.Газань-Паронто, а відтак є зацікавленою особою;

- враховуючи заборгованість позивача за зустрічним позовом за орендними платежами та комунальними послугами, незрозумілість в якому стані перебуває приміщення та майно, що знаходилось в суборенді, та перешкоджання суборендаря в законному доступі до приміщення, відповідач за зустрічним позовом 07.09.2021 повідомив позивача за зустрічним позовом про свій намір зачинити замок на вхідних дверях приміщення у разі не допуску його в приміщення. Дії Відповідача за зустрічним позовом ніяким чином не передбачали перешкоджань для доступу до приміщення позивачу за зустрічним позовом, а були здійснені з метою відповідного реагування з боку позивача за зустрічним позовом, що підтверджується систематичними пропозиціями відповідача за зустрічним позовом відкрити замок і зайти до приміщення разом, про що свідчать роздруківки смс-переписки між сторонами;

- 13.09.2021 адвокат позивача за зустрічним позовом надав згоду відповідачу за зустрічним позовом на доступ до приміщення о 16-00, у встановлений час відповідач за зустрічним позовом виявив, що замок на вхідних дверях приміщення, який він зачинив, був зламаний, позивач за зустрічним позовом особисто зсередини відкрив двері відповідачу за зустрічним позовом, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод у доступі до приміщення позивача за зустрічним позовом;

- 13.09.2021 позивачем за зустрічним позовом не було висунуто жодних претензій щодо псування продуктів, не складено жодних документів, які б засвідчували даний факт та не залучено жодного свідка, сторонами була узгоджена лише дата підписання акту приймання - передачі приміщення;

- Акт псування продуктів харчування від 12.09.2021 за власним підписом позивача за зустрічним позовом не може розцінюватись як доказ дійсності псування продуктів, відтак не є належним у розумінні статті 76 ГПК України.

Відповідач за зустрічним позовом вважає вимоги позивача за зустрічним позовом про відшкодування упущеної вигоди на суму 31 800,00 грн неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:

- у зустрічному позові зазначено, що замовлення здійснені без попередньої оплати, а в долучених до заяви про усунення недоліків розписках вказані суми попередніх оплат. Такі розходження в твердженнях позивача за зустрічним позовом, на думку відповідача за зустрічним позовом, дають підстави вважати, що таких замовлень взагалі не існувало. Більш того, основним видом діяльності ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" (КВЕД 56.30) є обслуговування напоями, а послуги з надання харчування, які допускають замовлення банкету та обіду, визначені КВЕД 56.10, не передбачені видом діяльності ТОВ "МІЗО ДЮ ВА";

- позивач за зустрічним позовом не надав жодного фінансово-бухгалтерського документа, що може свідчити про дійсність перерахування попередніх оплат за замовлення на рахунки ТОВ "МІЗО ДЮ ВА";

- розписки за власним підписом позивача за зустрічним позовом не підтверджують факти замовлень та дійсність отримання грошових коштів, відтак не є належними доказами у розумінні статті 76 ГПК України.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000,00 грн, завданої неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом, що полягають в обмеженні доступу до приміщення, у зв`язку з чим були скасовані замовлені заходи, що призвело до приниження ділової репутації позивача за зустрічним позовом. Відповідач за зустрічним позовом повністю заперечує таку вимогу, оскільки:

- розписки від 05.09.2021 та від 06.09.2021 не вважаються ні підтвердженням факту замовлень, ні сум, на які вони могли бути здійснені;

- розрахунок моральної шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача за зустрічним позовом та приниженням ділової репутації позивача за зустрічним позовом, - не надано;

- у діях відповідача за зустрічним позовом відсутній юридичний склад правопорушення;

- позивачем за зустрічним позовом не доведено, яким чином постраждала його ділова репутація, не доведено наявність моральної шкоди, яка полягає у втратах немайнового характеру внаслідок морального чи фізичного страждання або інших негативних явищ та тяжкість вимушених змін його виробничих стосунків;

- вимога про стягнення моральної шкоди є похідною до основних позовних вимог, які є необґрунтованими та нічим не підтверджуються.

Щодо вимог про відшкодування збитків (реальних збитків та упущеної вигоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 2 наведеної статті ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 174 ГК України, згідно змісту якої господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання тощо.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, як нормами статті 22 ЦК України, так і нормами статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною та не одержані доходи. При цьому, в ЦК України не одержані доходи називаються упущеною вигодою.

Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).

Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (як реальних збитків, так і упущеної вигоди) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно норм ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Виходячи з наведеного та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач за зустрічним позовом повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Відповідач за зустрічним позовом повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу за зустрічним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом стверджує про понесені ним збитки у вигляді здійснених витрат на ремонт орендованого за Договором приміщення у сумі 44 800,00 грн внаслідок аварії 09.10.2019 - прорив водопроводної труби над орендованим приміщенням.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту аварії 09.10.2019 (прорив водопровідної труби над орендованим приміщенням), внаслідок якої він зазнав збитків, а також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження орендованого за Договором приміщення внаслідок такої аварії.

Так, у листі балансоутримувача (КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" № 432-489 від 07.02.2022 (а.с. 43 т. 3), наданому у відповідь на запит позивача за зустрічним позовом щодо підтвердження факту аварійної ситуації на водопроводі у період з 01.10.2019 по 31.10.2019, де розташовані квартири №№ 23,24 в житловому будинку № 2 по вул. Експланадній, зазначено, що в додатку до цього листа надається лист-витяг з електронного журналу реєстрації заявок щодо надходження заявки № 5712670 від 09.10.2019 до диспетчерської служби Печерського району, а також зазначено, що звернень від мешканців зазначеного будинку стосовно складання акту про залиття не надходило. Зі змісту листа ТОВ "БАРС УКРАЇНА" № 25/01/22-01 від 25.01.2022 вбачається, що "заявка № 5712670 від 09.10.2019 щодо відсутності холодного і гарячого водопостачання в будинку, що розташований по вулиці Еспланадна, 2 була виконана … після надання доступу до комунікацій для проведення робіт, а саме 9 жовтня 2019 року всі пошкодження було усунуто і водопостачання відновлено". Отже, наведені лист КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" № 432-489 від 07.02.2022 аварію 09.10.2019 та лист ТОВ "БАРС УКРАЇНА" № 25/01/22-01 від 25.01.2022 не підтверджують саме факт аварії 09.10.2019 (прорив водопровідної труби над орендованим приміщенням).

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що факт аварії не заперечується відповідачем за зустрічним позовом у його листі №22/07-21 від 22.07.2021, суд оцінює критично. Фактично у наведеному листі відповідач за зустрічним позовом лише зазначив: "стосовно ремонту водопровідної труби у під`їзді нагадуємо, що у присутності суборендаря, суборендодавцем був викликаний майстер-сантехнік, який усунув аварію водопроводу…". З такого змісту не вбачається, що аварія водопроводу була над орендованим приміщенням або безпосередньо у орендованому приміщенні, не вбачається і факт фіксації пошкодження орендованого приміщення внаслідок аварії водопроводу.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом про те, що він не був уповноважений або зобов`язаний Договором здійснювати будь-які дії щодо фіксації аварії та завданої шкоди, в тому числі за участю балансоутримувача, а право на здійснення цих дій було у відповідача за зустрічним позовом та/або власника приміщення. Суд звертає увагу, що за умовами п. 4.2.6 Договору суборендар (позивач за зустрічним позовом) був зобов`язаний усувати недоліки або пошкодження в приміщенні, або завдані майну, за власний рахунок, якщо такі недоліки або пошкодження сталися з вини суборендодавця. За умовами п. 4.4.2 Договору суборендодавець (відповідач за зустрічним позовом) був зобов`язаний за свій рахунок і своїми силами ліквідувати наслідки аварій та пошкоджень, що трапились не з вини суборендаря. Враховуючи такі умови Договору, з метою підтвердження того, що пошкодження орендованого приміщення сталися не з вини позивача за зустрічним позовом, а саме внаслідок аварії, він не був позбавлений права на складання акту фіксації пошкодження орендованого приміщення саме внаслідок аварії.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що для усунення наслідків аварії він найняв підрядника для ремонту приміщення та місць загального користування у під`їзді, витрати на ремонт приміщення склали 44 800,00 грн, що підтверджується Договором підряду №1-ПР від 01.11.2019 (а.с. 166-168 т. 2), Актом здачі-приймання робіт від 13.11.2019 на суму 44 800,00 грн (а.с. 113-114 т. 2) та платіжним дорученням № 31 від 21.12.2021 на суму 44 800,00 грн (а.с. 115 т. 2).

Проте, з предмету Договору підряду №1-ПР від 01.11.2019 не вбачається що цей договір укладений саме у зв`язку з необхідністю ремонтних робіт після спірної аварії та виключно щодо орендованого приміщення. Так, відповідно до п. 1.1 наведеного договору, підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи щодо нежилого приміщення та прилеглих сходів, стін та площадки у під`їзді, де знаходиться вказане приміщення за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2 кв. 23-24.

Разом з цим суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.1.2 Договору суборенди суборендар (позивач за зустрічним позовом) мав право на власний розсуд та за власний рахунок, узгодивши з суборендодавцем, обладнати та оформити приміщення, що орендується без здійснення капітального ремонту, реконструкції та перепланування приміщення. В свою чергу, позивачем за зустрічним позовом не спросовано, що Договір підряду №1-ПР від 01.11.2019 укладався на проведення ремонтних робіт з метою обладнання та оформлення приміщення в порядку п. 4.1.2 Договору.

Крім того, наданий позивачем за первісним позовом Акт здачі-приймання робіт від 13.11.2019, складений відповідно до Договору підряду №1-ПР від 01.11.2019, містить, зокрема, перелік виконаних підрядником видів робіт та їх вартість, перелік використаних підрядником матеріалів та їх вартість та загальну суму до сплати - 44 800,00 грн. Як встановлено судом, у наведеному акті не вказано, які роботи/матеріали та їх вартість стосуються приміщення, а які - прилеглих сходів, стін та площадки у під`їзді. З огляду на наведене, позивачем за первісним позовом не доведено, що загальна сума здійснених ним витрат на ремонтні роботи за Договором підряду №1-ПР від 01.11.2019 у розмірі 44 800,00 грн є саме сумою витрат на ремонт орендованого приміщення.

Судом досліджено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б свідчили про протиправну поведінку відповідача за зустрічним позовом, наслідком якої стало здійснення позивачем за зустрічним позовом витрат на ремонт орендованого приміщення у сумі 44 800,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом стверджував про понесені ним збитків у вигляді втрат, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі у сумі 27 468,00 грн, а саме псування продуктів харчування внаслідок обмеження доступу позивача за зустрічним позовом у орендоване приміщення у період з 07.09.2021 по 10.09.2021.

Враховуючи надані сторонами докази щодо обмеження доступу позивача за зустрічним позовом у орендоване приміщення у період з 07.09.2021 по 10.09.2021 та встановлені на їх підставі обставини, суд дійшов висновку, що подані позивачем за зустрічним позовом докази в обгрунтування обмеження доступу позивача за зустрічним позовом у орендоване приміщення у період з 07.09.2021 по 10.09.2021 є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем за зустрічним позовом на спростування таких обставин.

Водночас, наданий позивачем за зустрічним позовом Акт списання продуктів харчування, які були зіпсовані, та стали непридатні для вживання від 12.09.2021 не приймається судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вказані у цьому акті продукти харчування, овочі та напої були зіпсовані саме внаслідок обмеження доступу позивача за зустрічним позовом у орендоване приміщення у період з 07.09.2021 по 10.09.2021, а не, наприклад, внаслідок відсутності енергопостачання та/або виходу з ладу обладнання для зберігання продуктів харчування, овочів, напоїв та/або недотримання умов зберігання продуктів харчування, овочів, напоїв. При цьому позивачем за зустрічним позовом не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів (зокрема, первинних правопідтверджуючих документів (видаткових, товарно-транспортних накладних на продукцію)), які б підтвердили факт належності вказаних у акті продуктів харчування, овочів, напоїв позивачу за зустрічним позовом та їх вартість. За відсутності таких доказів, позивачем не доведено, що вартість списаних згідно вищенаведеного Акту від 12.09.2021 продуктів харчування, які були зіпсовані, становить саме 27 468,00 грн.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що псування продуктів харчування стало саме наслідком протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом, що зіпсовані продукти харчування належали позивачу за зустрічним позовом та їх вартість становила саме визначену позивачем за зустрічним позовом суму у розмірі 27 468,00 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження того, що упущена вигода позивача за зустрічним позовом у сумі 31 800,00 грн (внаслідок скасування замовлених банкету на 5 осіб на суму 12 000,00 грн та обіду та 8 осіб на суму 19 800,00 грн) була невідворотнім результатом протиправної діяльності відповідача за зустрічним позовом, тобто позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності прямого причинного зв`язку між діями відповідача за зустрічним позовом та збитками (упущеною вигодою) позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що скасував замовлені банкет та обід по телефону, проте при цьому не зазначив та не надав суду доказів на підтвердження того, що ним було вжито всі від нього залежні заходи для одержання доходу від замовлених банкету та обіду.

Твердження позивача за зустрічним позовом про "неможливість" попасти у орендоване приміщення у спірні 4 доби суд оцінює критично, оскільки, за твердженням самого позивача за зустрічним позовом у відповіді на відзив (а.с. 39 т. 3), він потрапив у приміщення, "з`явившись до приміщення 11 вересня 2019 року з метою перевірити, чи відкрив відповідач за зустрічним позовом той із замків на вхідних дверях у приміщення, який відповідач за зустрічним позовом закрив 7 вересня 2019" та "виявив, що цей замок є незакритим, на відміну від візитів 7, 8, 9 та 10 вересня 2021 року". При цьому судом враховано, що надані позивачем за первісним позовом Акти про неможливість потрапити у приміщення від 07.09.2021, від 08.09.2021, від 09.09.2021, від 10.09.2021 підписані директором ТОВ "МІЗО ДЮ ВА" П.Ж.Ж.Газань-Паронто та ОСОБА_1 . Водночас, повні ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , як місце проживання, номер засобу зв`язку, серія та номер паспорту тощо, не вказані, відтак наведені акти про неможливість потрапити у приміщення фактично підписані зацікавленою особою, у зв`язку з чим не приймаються судом у якості належних, допустимих, вірогідних доказів у розумінні ст. 76, 77, 79 ГПК України.

Таким чином, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка є необхідною для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), а саме позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом у спірному випадку, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача за зустрічним позовом та збитками (реальними збитками та упущеною вигодою) позивача за зустрічним позовом, вини відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на наведене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 72 268,00 грн реальних збитків (41 800,00 грн + 27 468,00 грн) та 31 800,00 грн упущеної вигоди відхиляються судом як безпідставні та необгрунтовані.

Щодо вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено факт укладення між сторонами Договору № 08/19 суборенди нежитлового приміщення від 15.08.2019 (Договір).

Відповідно до ч. 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Статтею 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме: моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн, заподіяної позивачу за зустрічним позовом внаслідок обмеження доступу останнього до приміщення, яке знаходилось у суборенді за Договором, у зв`язку з чим були скасовані замовлені заходи (банкет та обід), що призвело до приниження ділової репутації позивача за зустрічним позовом, не доведені жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 15 000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди відхиляються судом як безпідставні та необгрунтовані.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що первісний позов Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" про стягнення 89 982,93 грн заборгованості за комунальні послуги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані відповідачем за зустрічним позовом на спростування заявлених зустрічних позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування заявлених ним зустрічних позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" до Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича про стягнення збитків та моральної шкоди не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем за первісним позовом у позовній заяві зазначено, що сума судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом, складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідач за первісним позовом зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України ним будуть подані докази понесення витрат, які він сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві зазначено, що сума судових витрат складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн. При цьому позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України ним будуть подані докази понесення витрат, які він сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач за зустрічним позовом не навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та повне задоволення первісного позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн повністю покладається на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні зустрічного позову, судовий збір за зустрічним позовом у сумі 2 270,00 грн покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 129, 180, 232, 233, 236 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗО ДЮ ВА" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (Україна, 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18 А; ідентифікаційний код 14345702) на користь Фізичної особи-підприємця Капусто Юрія Пилиповича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 89 982,93 грн (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні 93 коп.) заборгованості за комунальні послуги, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА