Рішення

від 22.06.2022 по справі 927/236/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2022 року м. Чернігів справа № 927/236/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ» 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 (Sohfia1992@gmail.com)до Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради 16100, смт. Сосниця Чернігівської області, вул. Якова Скидана, буд. 5/3 (sosnitsya3@ukr.net)про стягнення 1 078 425 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ» до Комунального некомерційного підприємства «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради про стягнення 1 042 192,11 грн. заборгованості по оплаті теплової енергії, поставленої згідно договору № 281021 купівлі-продажу теплової енергії від 28.10.2021, 17 878,09 грн. десяти процентів річних з простроченої суми та 18 354,82 грн. пені за неналежне виконання зобов`язання по оплаті поставленої теплової енергії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2022 було визначено суддю М.О. Демидову для її розгляду.

На підставі розпорядження від 27.04.2022 № 02-01/22/22 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/236/22» був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/236/22, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.05.22:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

визнано справу № 927/236/22 малозначною;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Вказана вище ухвала суду від 02.05.22 була направлена судом рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу відповідача 02.05.22 та відповідно була отримана ним 05.05.22, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400054216230.

Ухвала суду від 02.05.22, направлена на адресу позивача, зазначену в позовній заяві (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24), яка відповідає інформації щодо його місцезнаходження, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 05.05.22 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв про зміну місцезнаходження позивача, в порядку ч.7 ст. 120 ГПК України, під час розгляду справи від сторін не надходило.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд Господарським судом Чернігівської області позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ».

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень щодо позову відповідач не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін сторони не скористались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ» (надалі-Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради (надалі - Замовник або Споживач) укладено договір № 281021 купівлі - продажу теплової енергії (надалі - Договір), відповідно до 1.1 якого Постачальник зобов`язується продавати та постачати Споживачеві теплову енергію згідно з Державним класифікатором продукції та послуг: ДК 021:2015 код СРV 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) (далі - теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими цінами та у терміни передбачені цим Договором.

Згідно з п.1.2 Договору кількість планової необхідної теплової енергії 550 Гкал. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії, перевищить обсяг передбачений п.2.1. цього Договору, такий обсяг підлягає збільшенню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору.

Теплова енергія постачається Споживачу за параметрами згідно температурного графіку встановленого Постачальником (Додаток №1 до Договору) (п.1.3. Договору).

Взяття зобов`язань за договором виникають з дати прийняття до виконання бюджетних призначень (п.1.5 договору).

Згідно з п.2.1. Договору, теплова енергія за цим Договором постачається Споживачу для опалення приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Якова Скидана, 5/3, смт. Сосниця, Чернігівської області, об`єкт теплоспоживання: Приміщення будівлі/лікарні; Опалювальна площа: 11800 м2; максимальне розрахункове теплове навантаження (договірне) системи опалення (по розрахунку): 0,721 Гкал/год.

Відповідно до п.2.1.1. Договору, строк постачання теплової енергії за цим Договором - з 18 жовтня 2021 року та до 31 грудня 2021 року.

Початок та закінчення опалювального періоду визначається згідно рішення органів місцевого самоврядування та/або за письмовим зверненням Споживача (п. 2.2. Договору).

Облік та споживачння теплової енергії проводиться виключно за показниками приладу теплової енергії (далі - Лічильники) (п.5.1. Договору).

На підставі показників Лічильника теплової енергії, які визначені Актом зняття показників лічильника, Постачальник в терміни визначені п. 5.2 цього Договору оформлює Акти приймання-передачі теплової енергії, які направляє на адресу Споживача протягом 2-х робочих днів від дати складання акту, після чого належним чином оформлений один примірник якого Споживач повинен повернути на адресу Постачальника протягом 2-х робочих днів. У разі не підписання Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії протягом зазначеного строку та не надання мотивованої відмови від підписання Акту приймання-передачі теплової енергії, протягом п`яти робочих днів, Акт приймання-передачі вважається погодженим і підписаним Сторонами (п.5.3. Договору).

Сторони встановили та погодили, що кількість спожитої теплової енергії визначається показниками лічильника (п.5.4. Договору).

У випадку відсутності у Споживача приладів обліку теплової енергії або припинення його роботи незалежно від причин, а також при різниці показання лічильників в подавальному та зворотному трубопроводах більш ніж 3% та при використанні «Споживачем» лічильника поза зоною його метрологічного діапазону «Споживач» сплачує за отриману теплову енергію згідно із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Постанови КМУ від 03.10.2007р. №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», що затверджені Держжитлокомунгоспом України від 14.12.93р., відповідно до середньодобових показників споживання теплової енергії за попередній період або за тепловим навантаженням п.2.1. цього Договору з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання протягом розрахункового періоду» (п.5.5. Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в безготівковій формі без врахування втрат теплової енергії у мережах, балансоутримувачем яких не є Постачальник (п.5.6. Договору).

Оплата отриманої теплової енергії здійснюється Споживачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії в розмірі суми, вказаної в цих актах, протягом десяти календарних днів від дати отримання актів. У разі затримки бюджетного фінансування Споживач здійснює розрахунки протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня надходження коштів на його рахунок (п.5.7. Договору).

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково вказувати номер договору та призначення платежу. За наявності заборгованості по цьому Договору, Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу. Тільки після повного погашення суми боргу, перераховані кошти зараховуються за поточний період (п.5.8. Договору).

Сторони прийшли до згоди вважати датою оплати за цим Договором дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.9. Договору).

У разі ініціативи з боку Постачальника щодо проведення звірки взаєморозрахунків між Сторонами, Постачальник направляє на адресу Споживача акт звіряння взаєморозрахунків. Споживач зобов`язаний здійснити звіряння розрахунків, підписати Акт звіряння розрахунків та один екземпляр цього акта повернути на адресу Постачальника протягом 10-ти днів з дати отримання. У разі неповернення Споживачем акту звіряння взаєморозрахунків Постачальнику в зазначений термін, цей акт вважається прийнятим та погодженим Споживачем в редакції Постачальника (п.5.10. Договору).

Ціна однієї Гкал за цим Договором на момент його укладення складає 2373,70 грн. з ПДВ (п.6.1. Договору).

Сторони погодили, що ціна однієї Гкал становить на 10% нижче від собівартості однієї Гкал при використанні Споживачем своєї котельні на газу. Споживач щомісячно подає Постачальнику розрахунок собівартості згідно Відомості, що є додатком № 2 до цього договору (п.6.2. Договору).

Згідно з п.7.1. Договору, Постачальник несе відповідальність за:

п.7.1.1. Порушення з його вини постачання теплової енергії об`єктам Споживача згідно з п. 1.2. Договору, при виконанні Споживачем своїх зобов`язань за цим Договором;

п.7.1.2. Порушення зобов`язань, установлених цим Договором або законодавством.

В разі несвоєчасної оплати за використану теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день несвоєчасної оплати (п.п.7.2.1. Договору).

В разі неоплати чи несвоєчасної оплати за використану теплову енергію Споживач сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми (п.7.2.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, відповідно до пункту 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами, а саме з « 18» жовтня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно (п.10.1. Договору).

Згідно з п.11.13. Договору, цей Договір складений у 2-х примірниках, один з них зберігається у Постачальника, другий у Споживача.

Сторони підписали Додаток №1 до Договору №281021 від 28.10.21, Температурний графік на котельні, м. Сосниця, (за умови виконання п.3.2.12. Договору).

Також сторонами підписано Додаток №2 до Договору №281021 від 28.10.21, в якому визначили Розрахунок собівартості Гкал при використанні газової котельні Споживачем.

30.12.21 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 281021 від 28.10.21, в якій продовжили строк дії договору до 31.01.22 та виклали пункт 10.1. Договору у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, відповідно до пункту 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює цю дію на відносини, що фактично склались між Сторонами, а саме з 18 жовтня 2021 року і діє до 31 січня 2022 року включно, а в частині проведення розрахунків за поставлену теплову енергію - до їх повного здійснення».

На виконання умов Договору №281021 від 28.10.21 Постачальником було відпущено Споживачу теплової енергії на загальну суму 1 305 535,00 грн.

Помісячний розрахунок тепла за опалення у період з жовтня 2021 по грудень 2021 (включно) проводився згідно показників лічильника теплової енергії Sypercal 531 №15431679, встановленого на об`єкті, що підтверджується Актами зняття показників лічильника теплової енергії від: 31.10.21, 19.11.21, 30.11.21, 27.12.21, які складені за участю представника споживача, та з якими споживач погодився.

Спору щодо факту, кількості поставленої позивачем теплової енергії відповідачу у зазначений період між сторонами немає.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №27 від 19.11.2021, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач поставив за договором №281021 від 28.10.21, а відповідач прийняв за період з 18.10.2021-19.11.2021 теплової енергії на загальну суму 582 711,50 грн.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №29 від 30.11.2021, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач поставив за договором №281021 від 28.10.21, а відповідач прийняв за період з 19.11.2021-30.11.2021 теплової енергії на загальну суму 210 297,60 грн.

Згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №48 від 27.12.2021, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач поставив за договором №281021 від 28.10.21, а відповідач прийняв за період грудень 2021 теплової енергії на загальну суму 512 525,90 грн.

Відповідачем проведено оплати за отриману теплову енергію 29.12.2021 - на суму 2235,89 грн та 13.01.2022 - на суму 261 107,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №1677 від 29.12.21 на суму 2235,89 грн (з призначенням платежу: за теплову енергію згідно акту №27 від 19.11.21, Договору №281021 від 28.10.21) та №1679 від 13.01.22 на суму 261 107,00 грн (з призначенням платежу: за теплову енергію згідно акту №48/2 від 13.01.22, Договору №281021 від 28.10.21), які додані до позовної заяви.

Згідно Акту звірки розрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, станом за період: 01.10.2021 - 10.02.2022, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №281021 від 28.10.21 станом на 10.02.22 становить 1 042 192,11 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи лист Вих.№32 від 30.12.21, в якому останній звертався до відповідача з проханням здійснити оплату заборгованості на суму 1 303 299,11 грн, та докази направлення зазначеного листа на адресу відповідача (фіскальний чек ПН 215600426655 від 30.12.21, опис вкладення ф.107).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач повністю не виконав належним чином зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати теплової енергії, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 042 192,11 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг» (далі - ЖКП) здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості ЖКП згідно із законодавством та умовами договору на надання ЖКП. Такому праву прямо відповідає визначений вказаним Законом обов`язок споживача оплачувати надані ЖКП за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити вартість ЖКП, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дослідивши умови Договору №281021 купівлі-продажу теплової енергії від 28.10.21, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за отриману теплову енергію у відповідності до умов п.5.7. Договору згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №27 від 19.11.2021 до 28.11.2021 року включно; згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №29 від 30.11.2021 року до 09.12.2021 року включно; згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №48 від 27.12.2021 до 05.01.2022 року включно;

Відповідач згідно платіжних доручень: №1677 від 29.12.2021 перерахував позивачу 2235,89 грн та №1679 від 13.01.2022 - 261 107,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриману теплову енергію в повному обсязі не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 1 042 192,11 грн, що підтверджується Актом звірки розрахунків, який підписаний сторонами і копія якого додана до матеріалів справи (а.с.32).

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу у період з жовтня по грудень 2021 року теплової енергії на виконання умов договору №281021 купівлі-продажу теплової енергії від 28.10.21 на загальну суму 1 042 192,11 грн з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки теплової енергії, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриману енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Таким чином, за поставку теплової енергії за договором №281021 купівлі-продажу теплової енергії від 28.10.2021, відповідач зобов`язаний був розрахуватись у строк, всановлений п.5.7. Договору.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, відповідно до п.7.2.1. Договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати за використану теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день несвоєчасної оплати.

Також пунктом 7.2.2. Договору сторони передбачили, що в разі неоплати чи несвоєчасної оплати за використану теплову енергію Споживач сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми (п.7.2.2. Договору).

Таким чином, сторони обумовили, що Відповідач по справі, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних договірних умов сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки та штраф у розмірі 10% від несплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми.

У свою чергу, позивач у позовній заяві, посилаючись на приписи одночасно ст. 625 Цивільного кодексу України, а також п.7.2.1. та п.7.2.2 Договору, просить стягнути з відповідача 10% річних від простроченої суми у розмірі 17 878,09 грн та пені у розмірі 18 354,82 грн.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростували таке порушення, суд приходить до висновку, що штраф, як вид неустойки, має одноразовий характер, він не нараховується за кожен день прострочення, як пеня, а стягується одноразово в разі порушення зобов`язання стороною. Така правова позиція щодо одноразового характеру штрафу викладена також у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У поданому до позовної заяви розрахунку ціни позову (а.с.9-10), позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій на суму 17 878,09 грн за формулою розрахунку % річних, а розрахунок пені на загальну суму 18 354,82 грн здійснив за формулою розрахунку інфляційних витрат.

Отже, здійснений позивачем розрахунок, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені позивачем періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, врахувавши умови п.7.2.1., п. 7.2.2. Договору, положення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що арифметично вірний розмір пені (за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]) становить 33 277,81 грн та 104 219,21 грн штрафу.

При цьому суд враховує, що відповідно до до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені та штрафу, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога щодо стягнення пені у розмірі 18 354,82 грн та штрафу у розмірі 17 878,09 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У порушення вищевказаного, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлену за договором купівлі-продажу теплової енергії №281021 від 28.10.2021 теплову енергію, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлену теплову енергію є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 16 176,38 грн судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даним позовом, позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 33), який, окрім судового збору, включає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Однак на день ухвалення даного рішення доказів витрат на правову допомогу у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) в даному випадку господарським судом не вирішується.

При цьому, позивач не позбавлений звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.129, 231-233, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ» до Комунального некомерційного підприємства «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради про стягнення 1 078 425 грн. 02 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Сосницька лікарня" Сосницької селищної ради (16100, смт. Сосниця Чернігівської області, вул. Якова Скидана, буд. 5/3, код ЄДРПОУ 02006515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕПЛО ЧЕРНІГІВ» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 39353432) 1 042 192,11 грн основного боргу, 17 878,09 грн штрафу, 18 354,82 грн пені та 16 176,38 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2022 року.

Суддя А.С.Сидоренко