Постанова

від 13.06.2022 по справі 910/3536/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/3536/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"

до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України

про зобов`язання вчинити дії, а саме провести перерахунок розміру орендної плати.

У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Письмак О. Є.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (далі - ТОВ "Світодар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України (далі - ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН та/або відповідач) про зобов`язання провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН від 04.11.2019, з 21.05.2020 до 03.03.2021, та встановити її у розмірі 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 договору.

1.2. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова № 211) позивач вважає, що орендна плата за договором від 04.11.2019 на період карантину повинна бути перерахована та становити 50 % від розміру орендної плати, встановленої договором.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/3536/21 (суддя Літвінов М. Є.) позовні вимоги задоволено, зобов`язано ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 04.11.2019, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України за період з 21.05.2020 до 03.03.2021 та встановити її у розмірі 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 договору; стягнуто з ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН на користь ТОВ "Світодар" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи запровадження Постановою № 211 на території України карантину, а також відповідно до Постанови № 611 орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором від 04.11.2019, згідно положень пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, підлягає зменшенню до 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 договору з 21.05.2020 до 03.03.2021.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді Майданевич А. Г., Коротун О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/3536/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо невикористання позивачем майна або неможливості його використання наймачем, з урахуванням того, що останній не відповідає за такі обставини, а також щодо об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає, не надав їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зазначив, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини, а також не доведено об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/3536/21, ТОВ "Світодар" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржувані постанові застосовано норми права, а саме частину 4 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в поєднанні із пунктами 1, 2 Постанови № 611 без урахуванням висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.08.2011 у справі № 910/13397/20, зокрема, щодо механізму нарахування орендної плати на період карантину.

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2 Постанови № 611, яким зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

З огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

З аналізу зазначеної постанови Верховного Суду вбачається, що застосування знижки, передбаченої Постановою № 611 не пов`язується з доведенням обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини, а є самостійною підставою для надання орендарю знижки на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень.

На думку, скаржника, позивач включений до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 %, а тому у відповідача виник обов`язок щодо нарахування орендної плати ТОВ "Світодар" у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати.

Ураховуючи зазначене, скаржник зазначає, що висновки апеляційного господарського суду щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, є помилковими, а висновки місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог - вірними.

Крім цього, на думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладеними Верховним Судом у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 є недоцільними, оскільки такі висновки стосуються застосування частини 6 статті 762 ЦК України, яка регулює порядок звільнення орендаря від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, без врахування положень Постанови № 611.

3.4. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач наголосив, що Північний апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення Господарського суду міста Києва, оскільки останнє не відповідає закону: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

3.5. Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України надала на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі її представника, при цьому наголосивши на наявності постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/3535/21.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 04.11.2019 між ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН (далі - орендодавець) та ТОВ "Світодар" (далі - орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І. А та зареєстрованого в реєстрі за № 1442, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування 22/100 частин нежитлової будівлі, позначеної в технічній документації під літерою В, державного окремо індивідуально визначено майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 693,4 кв. м., що розташовані в нежитловій будівлі літ В.- "Віварій" (частина I-го поверху будівлі, загальною площею 416,4 кв. м. та частина II-го поверху будівлі, загальною площею 277,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 5 (надалі майно), що передане в оперативне управління орендодавцю на підставі Постанови Президії Національної Академії медичних наук України № 3/4 від 17.05.2008 та знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту ІІ договору оренди):

- медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 106,4 кв. м.;

- офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії, тощо) - 342,7 кв. м.;

- іншого використання (коридори, туалети, душові, складські, тощо) - 244,3 кв. м.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2019 року) - 10 043,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинному законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору, експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами інтернет сплачуються орендарем самостійно.

За умовами п. 5.1.10 договору, орендар зобов`язаний забезпечувати доступ в приміщення працівників орендодавця для необхідного огляду та перевірки використання орендованого приміщення у відповідності до умов цього договору.

Цей договір укладений строком на десять років та діє з 04.11.2019 по 03.11.2029 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу НАМН України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.1. договору).

04.11.2019 ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН та ТОВ "Світодар" складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 693,4 кв. м., що розташовані в нежитловій будівлі літ В.- "Віварій" (частина I-го поверху будівлі, загальною площею 416,4 кв.м. та частина II-го поверху будівлі, загальною площею 277,0 кв. м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 5.

10.12.2020 позивачем було отримано від відповідача лист № 2.1-08/476, з якого вбачається, що останній зазначає про наявність у позивача заборгованості станом на 01.11.2020 за користування нежилими приміщеннями за договором оренди від 24.05.2019.

Листом від 25.01.2021 № 25/01 позивач звернувся до відповідача, в якому з урахуванням Постанови № 211 просив зменшити розмір орендної плати за договором від 24.05.2019 в розмірі 50 % починаючи з 12.03.2020 і до закінчення дії карантину.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Верховний Суд зазначає, що Постановою № 211 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Відповідно до положень частин 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України від 16.06.2020 № 692-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19", який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України у контексті пункту 14 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України: "у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження".

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо".

Отже, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, обставини стосовно неможливості використання орендарем (у наведеному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду, підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, як і підлягають правовій оцінці та дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20.

Як свідчать матеріали справи, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цієї справи, зазначив, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини, а також не доведено об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що Постановою № 611 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

При цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача положень Постанови № 611 з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку також підлягають дослідженню судом з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію та виходячи з предмета та підстави позову цієї справи, чого, проте судом апеляційної інстанції зроблено не було.

Так, суд апеляційної інстанції надав неповну юридичну оцінку документам, наявним у справі, не з`ясував усіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися посилання позивача на положення Постанови № 611, яка наведена як підстава позову у цій справі, та посилання на положення якої містяться у рішенні місцевого господарського суду, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції резюмується, а касаційну скаргу -задовольнити частково.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення заявленого позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/3536/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ