Ухвала

від 07.02.2023 по справі 910/3536/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/3536/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2022 року (головуючий - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар»

до Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України

про зобов`язання винити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світодар» (далі - «Позивач», ТОВ «Світодар») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України (правонаступник - Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України, далі «Відповідач», ДУ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска») про зобов`язання провести перерахунок розміру орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна від 04.11.2019, з 21.05.2020 до 03.03.2021, та встановити її у розмірі 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 вказаного договору.

Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова КМУ № 611) та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ № 211) Позивач, як орендар вважав, що орендна плата за договором від 04.11.2019 на період карантину повинна бути перерахована Відповідачем, як орендодавцем та становити 50 % від розміру орендної плати, встановленої договором.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 04.11.2019, що знаходиться на балансі ДУ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» за період з 21.05.2020 до 03.03.2021 та встановити її у розмірі 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 договору.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи запровадження Постановою КМУ № 211 на території України карантину, а також відповідно до Постанови КМУ № 611 орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором від 04.11.2019, згідно положень пункту 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, підлягає зменшенню до 50 % від розміру орендної плати, передбаченої розділом 3 договору з 21.05.2020 до 03.03.2021.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції була аргументована тим, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо невикористання Позивачем майна або неможливості його використання наймачем, з урахуванням того, що останній не відповідає за такі обставини, а також щодо об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає, не надав їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зазначив, що Позивачем не доведено обставин, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини, а також не доведено об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Направляючи цю справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на тому, що Постановою КМУ № 611 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Суд касаційної інстанції (з посиланням на свій власний висновок із постанови від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20) вказав, що згаданою Постановою КМУ № 611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Зауважив також, що оскільки Постанова КМУ № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

При цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до ТОВ «Світодар» положень Постанови КМУ № 611 з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку також підлягали дослідженню судом з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію та виходячи з предмета та підстави позову цієї справи, чого, проте судом апеляційної інстанції зроблено не було.

За викладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що суд апеляційної інстанції надав неповну юридичну оцінку документам, наявним у справі, не з`ясував усіх фактичних обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися посилання Позивача на положення згаданої вище Постанови КМУ № 611, яка наведена як підстава позову у цій справі, та посилання на положення якої містяться у рішенні місцевого господарського суду, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

5. За наслідками нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Світодар» знову відмовлено.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції апеляційний господарський суд встановив, що приміщення за укладеним із Відповідачем договором від 04.11.2019 передані Позивачеві в оренду з метою здійснення та розміщення медичної практики (центру цереброваскулярних хвороб), офісних приміщень (кабінету директора, бухгалтерії тощо) та іншого використання (коридори, туалети, душові, складські тощо).

В контексті установленого суд зауважив, що Постановою КМУ № 211 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу було установлено карантин та заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, однак крім тих, що здійснюють діяльність з медичної практики. Так само суд вказав, що орендарі, які використовують нерухоме державне майно для здійснення та розміщення медичної практики згідно з додатком 2 до Постанови КМУ № 611 не відносяться до суб`єктів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомими державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Враховуючи наведене, а також те, що Позивачем не надано жодних доказів того, що він відноситься до суб`єктів, які мають право на застосування «пільгової» орендної плати відповідно до Постанови КМУ № 611, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позову у цій справі.

6. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ «Світодар» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме частину четверту статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в поєднанні із пунктами 1, 2 Постанови КМУ № 611 без урахуванням висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2011 у справі № 910/13397/20, зокрема, щодо механізму нарахування орендної плати на період карантину.

Крім цього, на думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені касаційним судом у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 є недоцільними, оскільки такі висновки стосуються застосування частини 6 статті 762 ЦК України, яка регулює порядок звільнення орендаря від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, без врахування положень Постанови КМУ № 611.

7. У запереченнях на касаційну скаргу Відповідач стверджує про безпідставність доводів скаржника. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. Наголошує також, що необґрунтованість аналогічних вимог ТОВ «Світодар» вже була неодноразово підтверджена судами усіх інстанцій, в тому числі, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах № 910/3535/21 і № 910/791/22.

8. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Письмак О.Є.), перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Світодар» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у даній справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

9. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

10. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

11. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

12. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

13. Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справі, на неврахування правового висновку в якій посилається скаржник у касаційній скарзі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.

14. Так, на відміну від справи № 910/3536/21 предметом спору у справі № 910/13397/20 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021) було стягнення основного боргу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, які виникли у результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 1708 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015 в частині своєчасної сплати орендної плати за період лютий-липень 2020 року.

При цьому суд касаційної інстанції у вказаній справі № 910/13397/20 при погодженні із висновком апеляційного господарського суду про те, що відповідач як орендар, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків виходив із фактичних установлених судами обставин того, що орендоване відповідачем державне нерухоме майно останній використовує для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів.

Проте у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що в оренду передано нерухоме майно з метою здійснення та розміщення медичної практики, офісних приміщень та іншого використання.

Відтак, вище наведена постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за інших фактичних обставин справи, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

15. Варто також відмітити, що аналогічну оцінку в питанні неподібності правовідносин, які склалися між ТОВ «Світодар» і ДУ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» тим обставинами, які мали місце у справі № 910/13397/20 вже було надано судом касаційної інстанції у постанові від 09.02.2022 у справі № 910/3535/21 (спір між тими ж сторонами) і колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судове рішення у справі № 910/3536/21 підстав для протилежної оцінки таких відносин не вбачає, скаржник їх у скарзі не наводить.

16. При цьому, факт направлення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду цієї справи (№ 910/3536/21) на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції з посиланням на правовий висновок суду касаційної інстанції, який викладено у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 наведеним вище висновкам і міркуванням не суперечить, адже вказівками касаційного суду для суду попередньої інстанції як раз і було установлення обставин наявності або відсутності підстав для застосування до ТОВ «Світодар» положень Постанови КМУ № 611 з урахуванням мети використання державного майна.

17. Крім цього, колегія суддів враховує також позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.11.2022 у справі № 910/791/22 (спір між тими ж сторонами), у якій суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність включення ТОВ «Світодар», як орендаря державного майна з різним цільовим призначенням (медична практика (центр цереброваскулярних хвороб), офісні приміщення), до передбаченого Постановою КМУ № 611 переліку категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок.

18. Доводи скаржника про те, що посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 є недоцільними, колегія суддів визнає безпідставними, адже посилань на згадану постанову суду касаційної інстанції оскаржувана постанова апеляційного господарського суду взагалі не містить.

19. Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

20. Зважаючи на те, що постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судового рішення, прийнята касаційним судом у неподібних справі № 910/3536/21 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Світодар». Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не обґрунтовані.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/3536/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2022 року закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.