Постанова

від 13.06.2022 по справі 912/3600/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/3600/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Степол Агро"

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі

за позовом Селянського фермерського господарства "Стегарь"

до 1) Фермерського господарства "Степол Агро",

2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Маловисківська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенко Олександр Володимирович,

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання незаконними та скасування рішень,

(У судове засідання з`явилися сторони не з`явилися, а від скаржників надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі

1.1. Позивач- Селянське фермерське господарство "Стегарь" (далі - СФГ "Стегарь") звернувся з позовною заявою до фермерського господарства "Степол Агро" (далі - ФГ "Степол Агро") та ОСОБА_1 , що містить вимоги:

- усунути перешкоди з боку ФГ "Степол Агро" у користуванні земельною ділянкою площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, яка перебуває у користуванні СФГ "Стегарь" на правах постійного користування;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2020 за № 37422196, прийняте державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенком Олександром Володимировичем, щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0010 за ФГ "Степол Агро";

- усунути перешкоди з боку ФГ "Степол Агро" у користуванні земельною ділянкою площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009, яка перебуває у користуванні СФГ "Стегарь" на праві постійного користування;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2020 за № 37420323, прийняте державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенком Олександром Володимировичем, щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009 за ФГ "Степол Агро" (код ЄДРПОУ 43578247);

- усунути перешкоди з боку громадянина ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1,7587 га, кадастровий номер 3523110100:50:018:0001, яка перебуває у користуванні СФГ "Стегарь" на правах постійного користування;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2018 за № 28468873, прийняте державним реєстратором Маловисківської районної державної адміністрації Кавун Оксаною Миколаївною, щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 1,7587 га, кадастровий номер 3523110100:50:018:0001, за громадянином ОСОБА_1 .

На підставі поданого позивачем клопотання про відмову від частини позовних вимог, суд першої інстанції закрив провадження у справі № 912/3600/19 в частині позовних вимог про усунення перешкоди з боку громадянина ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою та визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2018 за № 28468873.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2021 у справі № 912/3600/20 в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2021 у справі № 912/3600/20 клопотання ФГ "Степол Агро" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з СФГ "Стегарь" на користь ФГ "Степол Агро" 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 912/3600/20 апеляційну скаргу ФГ "Степол Агро" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2021 залишено без змін.

04.11.2021 від ФГ "Степол Агро" та ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 912/3600/20.

Заяви обґрунтовані тим, що при винесенні постанови Центральним апеляційним господарським судом залишилось невирішеним питання розподілу судових витрат, а саме: судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги під час перегляду справи № 912/3600/20 у розмірі 60 000 грн.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 912/3600/20 ( Березкіна О. В. - головуючий, судді Іванов О. Г., Дармін М. О.) заяву ФГ "Степол Агро" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто з СФГ "Стегарь" на користь ФГ "Степол Агро" 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині у задоволенні заяви ФГ "Степол Агро" відмовлено. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл втрат на правову допомогу - відмовлено.

Додаткова постанова мотивована тим, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн за перегляд справи № 912/3600/20 в суді апеляційної інстанції відповідачем ФГ "Степол агро" та ОСОБА_1 надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1015591, договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 01/6; Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1015597, договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 02/6.

19.11.2021 від СФГ "Стегарь" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому заявник просив виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, та зважаючи на конкретні обставин справи, зменшити розмір витрат на правову допомогу до 6 000,00 грн.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, не підкріплений відповідними доказами та неспівмірний із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховував, що представник відповідача ФГ "Степол Агро" - адвокат Назаренко Ю. В. надавав правничу допомогу також при розгляді справи в суді першої інстанції та добре обізнаний із позицією позивача та законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини. Як свідчать матеріали справи позиція відповідача при розгляді апеляційної скарги практично повністю збігається із доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, відтак, її підготовка не потребувала великих затрат часу, а тому з урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважала, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь відповідача ФГ "Степол Агро" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 6000 грн, поклавши іншу частину витрат на відповідача ФГ "Степол Агро".

Разом з цим, заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат за перегляд рішення у суді першої інстанції, на думку апеляційного господарського суду задоволенню не підлягала, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2021 позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про відмову від частини позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 і така відмова була прийнята судом першої інстанції. З огляду на вище зазначене, в суді апеляційної інстанції не переглядалося рішення суду в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення його заяви про стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. ОСОБА_1 та ФГ "Степол Агро" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами. ОСОБА_1 у скарзі просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 912/3600/20 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 та стягнути з СФГ "Стегарь" 60 000 грн витрат на правову допомогу при розгляду справи у суді першої інстанції.

ФГ "Степол Агро" у касаційній скарзі просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 912/3600/20 в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з СФГ "Стегарь" 60 000 грн витрат на правову допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ФГ "Степол Агро" вважає, що судом не взято до уваги висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо критеріїв оцінки заявлених до стягнення судових витрат. Заявник вважає, що при визначенні розміру гонорару адвоката має враховуватися складність справи, кваліфікація та досвід, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є розумною, оскільки адвокатом витрачено 50 годин роботи під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, справа є складною і має значний вплив на репутацію клієнта.

4.3. У скарзі представника ОСОБА_1 , підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України обґрунтована неврахуванням судом висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. В оскаржуваному рішенні суд послався лише на те, що рішення суду в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 не переглядалося, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції. Однак суд не вказав, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, не навів мотивів та правових підстав такого рішення.

Скаржник стверджує, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відмову позивача від позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки сам позивач визнавав, що позов заявлено до двох співвідповідачів. Крім того, процесуальний статус ОСОБА_1 як відповідача у зв`язку із відмовою позивача від частини вимог не змінився.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, на яку посилаються скаржники як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

5.4. ФГ "Степол Агро" звертаючись із касаційною скаргою та посилаючись на вказаний правовий висновок стверджує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги критерії оцінки заявлених до стягнення судових витрат. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, з огляду на таке.

5.5. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За змістом частини 3 статті 126 ГПК України з метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу на учасник справи має подавати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, незалежно від форми адвокатського гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), передбаченої договором про надання правничої допомоги. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

5.6. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

5.7. З наведених висновків слідує, що у випадку, коли під час укладення договору про надання правової допомоги сторони узгодили адвокатський гонорар у виді фіксованого розміру, відсутній обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У той же час, за наявності відповідного клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Суд має оцінити чи відповідні витрати є реальними, розумними, фактичними та неминучими, а сам їх розмір обґрунтованим. Саме застосовуючи відповідні критерії, Суд може дійти висновку у якому розмірі необхідно покласти на іншу сторону відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи, ФГ "Степол Агро" просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції у сумі 60 000 грн (фіксований розмір гонорару визначено у договорі про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 01/6).

З оскарженої додаткової постанови вбачається, що апеляційний господарський суд розглядаючи заяву ФГ "Степол Агро" вказав на те, що представник відповідача ФГ "Степол Агро" - адвокат Назаренко Ю. В. надавав правничу допомогу також при розгляді справи в суді першої інстанції та добре обізнаний із позицією позивача та законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини. Як свідчать матеріали справи позиція відповідача при розгляді апеляційної скарги практично повністю збігається із доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, відтак, її підготовка не потребувала великих затрат часу, а тому з урахуванням зазначених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважала, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь відповідача ФГ "Степол Агро" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 6 000 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку заявленій до відшкодування сумі витрат на професійну правничу допомогу, вказав у чому саме не вважає її співрозмірною та справедливою. Тобто судом надано оцінку характеру заявлених витрат на професійну правничу допомогу і визначено як саме вони співвідносяться із діями представника відповідача під час розгляду справи. З наведеного слідує, що така оцінка фактично здійснена у межах критеріїв реальності (щодо дійсності та необхідності витрат), а також неминучості крізь призму справедливості для покладення їх на позивача. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд вказав мотиви з яких вирішив частково задовольнити заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а додаткова оцінка та переоцінка зазначеної заяви не входить до повноважень Верховного Суду, зазначених у статті 300 ГПК України. У зв`язку із цим, касаційну скаргу ФГ "Степол Агро" необхідно залишити без задоволення.

5.8. Щодо скарги ОСОБА_1 , яка аргументована ненаведенням судом апеляційної інстанції мотивів про те, які саме витрати на професійну правничу допомогу, заявлені скаржником, не підлягають відшкодуванню, Верховний Суд звертає увагу на таке.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.

У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, вказав на те, що 29.03.2021 позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про відмову від частини позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 і така відмова була прийнята судом першої інстанції. З огляду на вище зазначене, в суді апеляційної інстанції не переглядалося рішення суду в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення його заяви про стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції закрив провадження у справі № 912/3600/20 в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 , останній мав можливість у порядку, передбаченому приписами статті 130 ГПК України заявити клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто порядок, визначений статтею 130 ГПК України, передбачає необхідність доведення у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача і як це вплинуло на відповідача, що є відмінним від порядку розподілу витрат, передбачених приписами статті 129 ГПК України. У цій ситуації, у апеляційного господарського суду були відсутні підстави задовольняти заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на підставі статті 129 ГПК України за обставин, коли провадження щодо вимог до вказаної особи було закрито саме у суді першої інстанції і в цій частині судом не переглядалося.

У зв`язку із цим, безпідставними є доводи скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не вказав, які саме витрати не підлягають відшкодуванню.

5.9. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку клопотанням відповідачів щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а доводи скаржників щодо допущення апеляційним господарським судом порушень норм процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 912/3600/20.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі додаткову постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржуване рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Степол Агро" залишити без задоволення.

Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 912/3600/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ