Постанова

від 20.06.2022 по справі 2610/16140/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2610/16140/2012

провадження № 61-16147св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець Кошарський Олександр Володимирович,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у складі судді Рибак М. А. та постанову Київського апеляційного суду від

01 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги, рішень суду першої та апеляційної інстанцій

У березні 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Кошарського О. В.

Просив визнати дії приватного виконавця Кошарського О. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 63780107 неправомірними;

скасувати постанову приватного виконавця Кошарського О. В. від 01 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63780107;

скасувати постанову приватного виконавця Кошарського О. В. від 01 грудня 2020 року про арешт майна боржника винесену у виконавчому провадженні

№ 63780107.

У скарзі на дії приватного виконавця та заяві про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою в порядку статей 447-449 ЦПК України ОСОБА_1 , як на підставу пропуску строку на звернення до суду зі скаргою посилався на те, що про порушення його прав діями (рішеннями) приватного виконавця йому стало відомо 08 грудня 2020 року, у день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій вказаних постанов. Вперше він звернувся до суду з аналогічною скаргою

18 грудня 2020 року, проте вказана скарга ухвалою від Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року була повернута скаржнику. З вказаною ухвалою скаржник ознайомився лише 01 березня 2021 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня

2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року,у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу скарги відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що ухвала суду від 21 грудня 2020 року була оприлюднена 30 грудня 2020 року, та в матеріалах скарги відсутні докази ознайомлення заявником з текстом ухвали суду лише 01 березня 2021 року. Заявником не додано до скарги та заяви про поновлення строку доказів того, що він вже звертався до суду зі скаргою у строк, визначений статтею 449 ЦПК України, доказів повернення такої скарги ухвалою суду від 21 грудня

2020 року та ознайомлення з цією ухвалою саме 01 березня 2021 року. Тому скарга на дії приватного виконавця була подана з пропуском строку, встановленого статтею 449 ЦПК України.

Апеляційний суд вказав, що посилання на те, що факт звернення його до суду з аналогічною скаргою 18 грудня 2020 року підтверджується, зокрема, номером вхідної кореспонденції канцелярії суду, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутня копія зазначеної скаржником скарги поданої ним до суду 18 грудня 2020 року з проставленою судом печаткою вхідної кореспонденції. Посилання на те, що вперше скарга на дії приватного виконавця була подана ним до суду у період пандемії, у зв`язку з чим, звертаючись до суду з аналогічною скаргою вдруге, він не надавав до суду докази поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даною скаргою, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд може прийти до висновку щодо наявності підстав для поновлення строку лише на підставі наданих стороною доказів, які скаржником до суду першої інстанції надані не були. Колегія суддів не бере до уваги долучені скаржником до апеляційної скарги фотокартки (а. с. 91-92), оскільки вони були подані з порушенням приписів ч. 3 ст. 367 ЦПК України, а саме без підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та постановити нове, яким поновити строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та зобов?язати суд першої інстанції її прийняти і розглянути у передбачений законом строк.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 достеменно дізнався про наявність виконавчого провадження і ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження 08 грудня 2020 року. Саме цього дня з її змісту він дізнався, що діями виконавця порушено його права. Відтак, строк звернення зі скаргою закінчується 18 грудня 2020 року.

18 грудня 2020 року він через скриньку для вхідної кореспонденції у приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва звернувся зі скаргою, яка 21 грудня 2020 року ухвалою суду повернута йому. Про її існування дізнався у єдиному державному реєстрі судових рішень.

05 березня 2021 року він повторно звернувся зі скаргою, виправивши помилки, однак йому ухвалою суду від 15 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги, скаргу залишено без розгляду. Суд дійшов неправильного висновку, оскільки в матеріалах справи наявні усі докази, в тому числі і щодо подання ним первинної скарги саме 18 грудня 2020 року. Також про це свідчить і сама ухвала від 21 грудня 2020 року про повернення первинної скарги. Апеляційний суд, окрім цього, також не звернув уваги на додані його представником докази - фото біля скриньки у суді саме 18 грудня 2020 року.

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 не додано до скарги доказів подання первинної скарги у строк, передбачений статтею 449 ЦПК України, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги і скаргу залишили без розгляду. Окрім того, протягом трьох місяців з дати повернення первинної скарги він не звертався повторно зі скаргою.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, в якій зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О. В. від 01 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63780107 з виконання виконавчого листа

№ 2610/16140/2012, виданого 29 серпня 2013 року.

У межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем прийняті постанови про арешт майна боржника від 01 грудня 2020 року та про арешт коштів боржника від 01 грудня 2020 року.

У скарзі на дії приватного виконавця та заяві про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою в порядку статей 447-449 ЦПК України ОСОБА_1 , як на підставу пропуску строку на звернення до суду зі скаргою посилався на те, що про порушення його прав діями (рішеннями) приватного виконавця йому стало відомо 08 грудня 2020 року, у день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій вказаних постанов. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначеного, матеріали справи не містять.

Також ОСОБА_1 зазначив, що вперше він звернувся до суду з аналогічною скаргою 18 грудня 2020 року, проте вказана скарга ухвалою від Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року була повернута. З вказаною ухвалою ОСОБА_1 ознайомився лише 01 березня 2021 року. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що скаржник дійсно вперше звертався з аналогічною скаргою до суду 18 грудня 2020 року та ознайомився з ухвалою про її повернення лише 01 березня 2021 року, матеріали справи не містять.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі

№ 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі

№ 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Встановивши, що ОСОБА_1 не надав доказів наявності поважних причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця разом з клопотанням про поновлення строку на її подання, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заявленого клопотання і залишили скаргу без розгляду.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухваленібез додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат