Постанова

від 22.06.2022 по справі 440/15494/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 р. Справа № 440/15494/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Бурат-Агро" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.11.21 по справі № 440/15494/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Бурат-Агро"

до Державної служби України з безпеки на транспорті Слобожанське міжрегіональне управління Укртранбезпеки Полтавської області

про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Слобожанське міжрегіональне управління Укртранбезпеки Полтавської області про визнання протиправними та скасування постанов Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 189871 та 189870 від 08.11.2021.

До адміністративного позову додано заяву про забезпечення позову в порядку статей 151, 152 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зупинення стягнення на підставі постанов Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 189871 та 189870 від 08.11.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Бурат-Агро" про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Бурат-Агро" до Державної служби України з безпеки на транспорті Слобожанське міжрегіональне управління Укртранбезпеки Полтавської області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 року про відмову у забезпеченні позову, та забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанов Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №189871 та №189870 від 08.11.2021 року про застосування до ТОВ «Бурат-Агро» адміністративно-господарського штрафу.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що його заява про забезпечення позову ґрунтувалась на очевидних ознаках протиправності відповідача, які судом першої інстанції проігноровані, обставини в адміністративній справі повно і всебічно судом не з`ясовувались, оцінка всіх аргументів позивача у справі - не надавалась.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що на його думку, у клопотанні про забезпечення позову позивачем не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішень суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, не зазначено підстав, з яких саме він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача, а також не наведено очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ініціатор звернення посилався на те, що у разі незабезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими документами, за оскаржуваними постановами буде відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно та кошти боржника, що неминуче призведе до перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Бурат-Агро» та невідворотних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.

Також, заявником не наведено суду істотних обставин та не надано доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів, які б дали можливість встановити наявність чи відсутність обставин, які б, в свою чергу, вказували на очевидні ознаки протиправності рішень відповідача, не зазначено підстав, з яких саме він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам.

Сама ж лише незгода позивача із рішеннями суб`єктів владних повноважень та намір звернутися до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 року по справі №440/15494/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Бурат-Агро" - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 по справі № 440/15494/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко