Постанова

від 11.04.2022 по справі 508/1061/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4056/22

Справа № 508/1061/20

Головуючий у першій інстанції Банташ Д. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» Хачатурян Олександра Володимировича на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олексіївське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олексіївське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним та скасування державної реєстрації, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 7,53 га, кадастровий номер 5123580400:01:001:0011, яка розташована на масиві № НОМЕР_2 на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2010 році між нею та СТОВ «Олексіївське» було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Однак, СТОВ «Олексіївське» 26.11.2019 року, в порушення умов договору оренди, без попередження та згоди позивача, як власника земельної ділянки, передало спірну земельну ділянку в суборенду ТОВ «Раліївка». Вказані дії СТОВ «Олексіївське» позивачка вважає незаконними, такими, що не відповідають умовам договору та порушують права позивача. Крім того, внаслідок незаконного укладання договору суборенди позивач позбавлена права на отримання орендної плати передбаченої умовами договору. Так, відповідно до п.9 договору оренди, орендна плата складає 3% від вартості земельної ділянки на суму 2 210 грн.зерновими культурами не нижче 4 класу, послуги автотракторного парку, тоді як після передачі орендарем земельної ділянки в суборенду, орендна плата стала значно меншою. Таким чином, вона була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору оренди.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі б/н укладений 30.12.2010 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Олексіївське» (код ЄДРПОУ 03767707), щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011, зареєстрованого відділом Держкомзему України у Миколаївському районі Одеської області 09.12.2011 року за № 512358044000175 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25233996) та скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:001:0011. Визнано недійсним договір суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Олексіївське» (код ЄДРПОУ 03767707) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» (код ЄДРПОУ 30605742) щодо права суборенди земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2020 року, номер запису про інше речове право 36642376) та скасовано державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:001:0011. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олексіївське» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» Хачатурян Олександр Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 12.04.2022 року на 14.00 годину не з"явилися, причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином сповіщених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору оренди містять імперативну заборону передачі земельної ділянки в суборенду, яких СТОВ «Олексіївське» не дотрималося, передавши орендовану земельну ділянку в суборенду «Раліївка», що є підставою для розірвання договору оренди, а також для визнання недійсним договору суборенди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 7,53 га, кадастровий номер 5123580400:01:001:0011, яка розташована на масиві № НОМЕР_2 на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА № 089860 від 03.02.2005 року.

30 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Олексіївське» укладено договір оренди землі строком на 10 (десять) років з правом поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору оренди).

Відповідно до п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73 686,91 грн.

Відповідно до п. 9-14 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, на суму 2 210 грн. зерновими культурами не нижче 4 класу, послуги автотракторного парку. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься з 30.08. по 31.12. поточного року за який вноситься орендна плата. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно п.15-16 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно п.19 договору оренди, забороняється передача земельної ділянки в суборенду.

Таким чином, укладаючи договір оренди ОСОБА_1 та СТОВ «Олексіївське» чітко визначили та погодили, що передача земельної ділянки в суборенду забороняється, без будь-яких застережень.

Однак, СТОВ «Олексіївське», в порушення умов договору оренди, 26.11.2019 року передало вказану земельну ділянку в суборенду ТОВ «Раліївка».

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 3 ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України деталізує принципи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилом частини шостої статті 93 Земельного Кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно п.38 умов договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно п.39 договору оренди, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Умовами договору передбачено обов`язок орендаря самостійно використовувати орендовану земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням, а орендодавцю надано право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Однак, орендар своїх обов`язків не дотримався та в порушення передбачених договором оренди умов безпідставно передав земельну ділянку в суборенду ТОВ «Раліївка».

Тлумачення статті 774 ЦК України свідчить, що піднайм (суборенда) - це передача в найм наймачем орендованої ним речі третій особі (піднаймачеві). Договір піднайму по своїй суті є також договором найму, в якому наймач виступає наймодавцем, а піднаймач як наймач. Отже, наймач, будучи стороною в договорі найму, укладає договір піднайму, у якому він сам виступає як наймодавець. Як наслідок ці договори пов`язані між собою як первинний і похідний (додатковий), в силу чого договір піднайму залежить від договору найму. Це зумовлює похідний характер прав піднаймача, зміст договору піднайму в усіх аспектах залежить від змісту договору найму.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку з порушенням СТОВ «Олексіївське» п.19 договору оренди.

Разом з тим, оскільки договір суборенди похідний від основного договору оренди, то висновки суду про визнання договору суборенди недійсним є також правильними, оскільки розірвання договору оренди означає автоматичне припинення договору суборенди, укладення орендарем якого відбулося всупереч погодженим умовам договору оренди щодо заборони укладення договору суборенди без будь-яких застережень, а відтак без наявності у орендаря відповідних повноважень та без відповідного волевиявлення та згоди на це орендодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов` все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Раліївка» не знало та не могло знати про наявність у договорі оренди положення про заборону передачі предмета оренди у суборенду, не спростовують правильність висновків суду, оскільки договір суборенди не може існувати без основного договору оренди, тому укладаючи договір суборенди, ТОВ «Раліївка» повинно було знайомитися з умовами договору оренди земельної ділянки, яку приймало в суборенду, оскільки в основному договорі можуть міститися і застереження з певними наслідками для суборендаря, як в даному випадку.

Укладаючи договір суборенди ТОВ «Раліївка», як суборендар, не могло не знати, що укладений ним договір суборенди є похідним від договору оренди та його юридична доля залежить від основної угоди (договору оренди), а тому повинно було добросовісно віднестися до прав та ризиків, які приймало.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду щодо порушення прав позивача шляхом визначення меншого в договорі суборенди розміру суборендної плати ніж сама орендна плата є неспроможніми, оскільки такого висновку суд не робив. Суд лише вказав про розмір орендної та суборендної плати відповідно укладених договорів, але не прив`язував вказані обставини до самого предмета спору і не обґрунтовував свій висновок даними обставинами. Підставою для розірвання договору оренди землі згідно з висновком суду є порушення орендарем умов договору оренди, зокрема п.19, що потягло за собою визнання недійсним договору суборенди.

Доводи апеляційної скарги, що суд з незрозумілих для апелянта причин не прийняв до уваги клопотання директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олексіївське» ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, який через хворобу на Ковід та проходження карантину у м.Москва не міг взяти участь у розгляді справи, а забезпечити участь у судове засідання представника фінансово був не спроможній, у зв`язку з чим суд позбавив його надати пояснення, які могли вплинути на рішення суду є неспроможніми, оскільки саме СТОВ «Олексіївське» рішення суду не оскаржує та воно не було позбавлене на протязі 8 місяців з часу відкриття провадження у справі надати свої пояснення, в тому числі письмово. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заява директора СТОВ «Олексіївське» ОСОБА_2 про відкладення розгляду срави була подана 03.08.2021 року безпосередньо до канцелярії Миколаївського районного суду Одеської області, а тест на корона вірус здавався ОСОБА_2 ще 28.07.2021 року (а.с.121, 122), тому наведені в заяві обставини що Козловський хворіючи на Ковід перебуває на карантині в м.Москва є малоймовірними, а тому підлягають критичній оцінці. Крім того, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції або забезпечити участь представника в тому числі і на підставі безоплатної правової допомоги, однак таким правом не скористався.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції розриваючи договір оренди землі та визнаючи договір суборенди недійсним не врахував, що на переданій в суборенду земельній ділянці ТОВ «Раліївка» засіяло соняшник та крім того понесло витрати з передпосівної обробки грунту, посіву, внесення добривів, кропіння, тощо, є безпідставними, оскільки укладаючи договір суборенди, суборендар повинен був розумітити ризики, які можуть виникнути через недбале ставлення його до укладених правочинів.

Разом з тим, ТОВ «Раліївка» не позбавлене звернутися до суду з відповідним позовом про відшкодування йому збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» Хачатурян Олександра Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 04 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 21.06.2022 року

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова