Рішення

від 04.08.2021 по справі 508/1061/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 508/1061/20

Провадження№2/508/85/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.21 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Банташ Д.С.,

при секретарі: Мазарак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олексіївське та Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним та скасування державної реєстрації,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі б/н укладений 30.12.2010 року між нею і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське , щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; визнати недійсним договір суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське і Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка щодо права суборенди земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011 та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки; стягнути на його користь судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 089860, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією 03 лютого 2005 року, належить земельна ділянка площею 7,53 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011 (номер запису про право власності/довірчої власності 25233906 від 07.03.2018 року).

Зазначала, що 30 грудня 2010 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано відділом Держкомзему України у Миколаївському районі Одеської області 09.12.2011 року за № 512358044000175 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25233996).

Проте, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське не використовує належну їй земельну ділянку. В порушення п. 19 договору оренди землі від 30.12.2011 року, яким забороняється передача земельної ділянки в суборенду, без її, позивача, згоди, 25 листопада 2019 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка договір суборенди.

Зазначала, що будь-яких договірних відносин у ней із Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка немає, згоди на укладення договору суборенди на належну їй земельну ділянку не надавала. Крім того, зазначала, що договором суборенди, в частині виплати орендної плати, суттєво зменшено, що також порушує умови договору оренди землі і діюче законодавство.

18 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

23 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

13 квітня 2021 року ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області, позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо.

Позивач і її представник, адвокат Сємак Т.В., у судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача, адвоката Сємак Т.В., через канцелярію суду, надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. На позовних вимогах наполягала в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Раліївка , у судове засідання повноважного представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення яке отримане відповідачем. Своїм право на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське , у судове засідання повноважного представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Своїм право на надання відзиву на позовну заяву не скористався. На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомлення з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "Адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Матеріалами справи підтверджено наявність в справі даних про повернення до суду судового повідомлення на ім`я СТОВ Олексіївське з відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою , що за нормами Правил надання послуг поштового зв`язку здійснюється за відсутності осіб.

На електронну адресу суду від директора СТОВ Олексіївське надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання через перебування на карантині в м. Москва.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд приймає до уваги те, що межі відкладення розгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Беручи до уваги вимоги закону щодо строків розгляду справ, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки в своєму клопотанні представник відповідача не наводить доводи щодо поважності відкладення судового засідання. Більше того, суд звертає увагу, що з аналогічними клопотаннями і змістом, звертався і директор ТОВ Раліївка .

Відповідно положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 089860 , виданого Миколаївською районною державною адміністрацією 03 лютого 2005 року, позивачу належать на праві приватної власності земельна ділянка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (масив 47 , ділянка № НОМЕР_2 ), з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,53 га з кадастровим номером 5123580400:01:001:0011 (номер запису про право власності/довірчої власності 25233906 від 07 .03.2018 року). (а.с. 11, 12, 13,16-17).

30 грудня 2010 року між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707) (далі за текстом - СТОВ Олексіївське ) укладено договір оренди землі, кадастровий номер: 5123580400:01:001:0011, площею 7,53 га ріллі строком на 10 (десять) років (далі за текстом Договір оренди), який було зареєстровано відділом Держкомзему України у Миколаївському районі Одеської області 09.12.2011 року за № 512358044000175 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25233996). Відповідно до п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73686,91 грн. Відповідно до п. 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, на суму 2210 грн. зерновими культурами не нижче 4 класу, послуги автотракторного парку. Згідно п. 11 Договору оренди, орендна плата вноситься з 30.08. по 31.12. поточного року за який вноситься орендна плата. Відповідно до п. 19 Договору оренди, забороняється передача земельної ділянки в суборенду. Відповідно до п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом . (а.с. 14-15).

Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди СТОВ Олексіївське прийняло, а позивач передала в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,53 га кадастровий номер 5123580400:01:001:0011. (а.с. 20)

25 листопада 2019 року між СТОВ Олексіївське та Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка (код ЄДРПОУ 30605742) (далі за текстом - ТОВ Раліївка ) укладено договір суборенди землі, кадастровий номер: 5123580400:01:001:0011, площею 7,53 га ріллі (далі за текстом Договір суборенди) і проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2020 року, номер запису про інше речове право 36642376. Суборендна плата на момент підписання договору складає 800 грн. за 1 га землі та вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківський рахунок Орендаря. (а.с. 16-17, 18,19)

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 3 ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України деталізує принципи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилом частини шостої статті 93 Земельного Кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частиною першою статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону України Про оренду землі .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них .

У пункті 19 Договору оренди, передбачено, що передача земельної ділянки в суборенду забороняється.

Тобто, укладаючи Договір оренди позивач та СТОВ Олексіївське погодили, що передача земельної ділянки в суборенду забороняється, без будь-яких застережень.

Крім того, відповідно до п. 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, на суму 2210 грн. зерновими культурами не нижче 4 класу, послуги автотракторного парку. При цьому, суборендна плата на момент підписання Договору суборенди складає 800 грн. за 1 га землі та вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківський рахунок Орендаря.

Тлумачення статті 774 ЦК України свідчить, що піднайм (суборенда) - це передача в найм наймачем орендованої ним речі третій особі (піднаймачеві). Договір піднайму по своїй суті є також договором найму, в якому наймач виступає наймодавцем, а піднаймач як наймач. Отже, наймач, будучи стороною в договорі найму, укладає договір піднайму, у якому він сам виступає як наймодавець. Як наслідок ці договори пов`язані між собою як первинний і похідний (додатковий), в силу чого договір піднайму залежить від договору найму. Це зумовлює похідний характер прав піднаймача, зміст договору піднайму в усіх аспектах залежить від змісту договору найму.

Відповідно до пункту 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємного згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність обставин передачі належної позивачу земельної ділянки в суборенду ТОВ Раліївка , без відповідної згоди, всупереч волі власника земельної ділянки та умов Договору оренди, укладеного між позивачем і СТОВ Олексіївське .

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання Договору оренди укладеного між ним і СТОВ Олексіївське , а також скасування його державної реєстрації, підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсним Договору суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між СТОВ Олексіївське і ТОВ Раліївка щодо права суборенди земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання недійсним Договору суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між СТОВ Олексіївське і ТОВ Раліївка щодо права суборенди земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011, на підставі ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такого, що укладений всупереч вимогам ст. 774 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до п. 27 Постанови ПВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олексіївське та Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним та скасування державної реєстрації - задовільнити.

Розірвати договір оренди землі б/н укладений 30.12.2010 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707), щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011, зареєстрованого відділом Держкомзему України у Миколаївському районі Одеської області 09.12.2011 року за № 512358044000175 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018 року, номер запису про інше речове право 25233996) та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:001:0011.

Визнати недійсним договір суборенди землі б/н укладений 25.11.2019 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707) і Товариством з обмеженою відповідальністю Раліївка (код ЄДРПОУ 30605742) щодо права суборенди земельної ділянки площею 7,53 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 5123580400:01:001:0011 (проведено державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2020 року, номер запису про інше речове право 36642376) та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 5123580400:01:001:0011.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707, адреса: 56100, Миколаївська область, Баштанський район, місто Баштанка, вулиця Ювілейна № 77 кабінет № 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка (код ЄДРПОУ 30605742, адреса: 67030, Одеська область, Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Благовіщенська № 62) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідачі:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олексіївське (код ЄДРПОУ 03767707, адреса: 56100, Миколаївська область, Баштанський район, місто Баштанка, вулиця Ювілейна № 77 кабінет № 6)

Товариство з обмеженою відповідальністю Раліївка (код ЄДРПОУ 30605742, адреса: 67030, Одеська область, Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Благовіщенська № 62)

Суддя Д.С. Банташ