Постанова

від 21.06.2022 по справі 672/1333/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 672/1333/21

Провадження № 22-ц/4820/1034/22

Хмельницький апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Козак І.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/1333/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року (суддя Шинкоренко С.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Хоптинецького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» Сатанівської селищної ради Хмельницької області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і зазначав, що перебував на посаді завгоспа Хоптинецького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок». З 05.11.2021 по 12.11.2021 та з 13.11.2021 по 19.11.2011 перебував на амбулаторному лікуванні. Під час перебування позивача на лікуванні йому стало відомо, що 05.11.2021 керівник Хоптинецького НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» видав наказ про відсторонення його від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Звертав увагу на те, що ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, які укладені між ОСОБА_2 та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, також не передбачено повноваження Хоптинецької НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів дитячий садок» на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезазначеного щеплення.

ОСОБА_2 вказує, що вакцинація від COVID-19 не входить до обов`язкових щеплень передбачених статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» тому його відсторонення від роботи є незаконним та безпідставним.

З врахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ Хоптинецького НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» про відсторонення від роботи ОСОБА_2 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати та стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи розрахунку середньоденної заробітної плати 309,52 грн з 20 листопада 2021 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що нормами законодавства не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19. Діюча постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 суперечить ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, Законам України, міжнародним правовим актам і є незаконною.

Також апелянт вказує, що наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021 не відповідає ст.ст. 19, 60 Конституції України, що свідчить про відсутність у органів, посадових осіб чи юридичних осіб повноважень вимагати від працівника виконання цього наказу.

ОСОБА_2 посилається на те, що суду першої інстанції не надано належних доказів на підтвердження того, що роботодавцем при відстороненні його від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, у випадку отримання відмови надати таке підтвердження, а також вимог передбачених ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо не допуску позивача до роботи на підставі подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Також стверджував, що відповідач прийняв оскаржуваний наказ про його відсторонення на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує факту відмови чи ухилення позивача від проходження вакцинації.

Апелянт зазначає, що відмова працівника від надання персональної медичної інформації не є підставою для відсторонення від роботи і також не може бути підставою для відсторонення обґрунтована відмова працівника від обов`язкових профілактичних щеплень та участі у випробовуванні лікарських засобів, у відповідності до ст. 46 КЗпП України. А у відповідача, як роботодавця, не було правових підстав примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби та на цій підставі відсторонювати від роботи.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до апеляційного суду від відповідача не надходив.

Учасники справи та представники учасників справи до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 працює технічним працівником на 0,5 посади та на 0,5 посади робітника по поточному ремонту у Хоптинецькому НВК «ЗОШ 1-111 ступенів дитячий садок», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 та копією наказу №26-К від 27.12.2016 (а.с. 47, 49).

Як слідує із матеріалів справи ОСОБА_2 був письмово повідомленим про відсторонення від роботи з 08.11.2021 у разі відсутності у нього щеплення проти COVID-19 та на час відсутності такого щеплення без збереження заробітної плати. Копію такого повідомлення позивач отримав 01.11.2021 (а.с. 43).

Наказом начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Сатанівської селищної ради за №138-од від 04.11.2021 (п.4.2) керівникам закладів освіти наказано відсторонити від роботи працівників на час відсутності щеплень проти хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 44).

В силу наказу №13-к від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи працівників Хотинського НВК» ОСОБА_2 , техпрацівника та інших працівників відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 45).

Наказом №20-К «Про внесення змін до наказу №13-К від 05.11.2021 року «Про відсторонення працівників Хотинського НВК» від 08.12.2021 ОСОБА_2 перенесено відсторонення від роботи на час відсутності щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати з 20 листопада 2021 року, оскільки він перебував на лікарняному (тимчасова непрацездатність) з 05 листопада по 19 листопада 2021 року (а.с. 46).

Наказом №4-К від 06.03.2022 «Про зупинення дії наказу директора Хоптинецького НВК від 08.12.2021 року №20-К «Про внесення змін до наказу №13-К» від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи працівників Хоптинецького НВК» зупинено дію наказу директора Хоптинецького НВК від 08.12.2021 №20-К «Про внесення змін до наказу №13-К від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи працівників Хоптинецького НВК» та допущено ОСОБА_2 до виконання обов`язків за посадою з 09 березня 2022 року (а.с.94).

Як слідує до витягу із наказу №6-К «Про внесення змін до наказів директора Хоптинецького НВК від 06.03.2022 №4-К та від 06.03.2022 №5-К» з метою приведення розпорядчих документів директора Хоптинецького НВК у відповідність з чинним законодавством та приймаючи до уваги Наказ МОЗ України від 25.02.2022 №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» набрав чинності 01.03.2022, пункти 1, 2 розпорядчої частини вказаних наказів викладено в наступній редакції: 1. Зупинити дії наказу директора Хоптинецького НВК від 08.12.2021 року №20-К «Про внесення змін до наказу №13-К від 05.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи працівників Хоптинецького НВК» з 01 березня 2022 року. 2. Допустити ОСОБА_2 до виконання обов`язків за посадою з 01 березня 2022 року (а.с. 95).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог за безпідставністю позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дають можливість вимагати щеплень у працівників закладів освіти, яким є позивач, щеплень не лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, а ч. 1 ст. 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівника від роботи у випадках, передбачених законодавством. І позивача було тимчасово обмежено у праві на працю з огляду на суспільні інтереси, оскільки він відмовився від обов`язкового щеплення. А втручання у вигляді обов`язкових певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету і є пропорційним для досягнення такої мети та є необхідним у демократичному суспільстві.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно пунктів «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За змістом частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, що застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

З огляду на статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року за № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата на період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

Також, у вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, що подані медичними працівниками щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто, в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превелює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Оцінивши у відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-111 щодо відсторонення ОСОБА_2 , як працівника закладу освіти від роботи без збереження заробітної плати з 20.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 не є протиправним та виданий відповідно до закону.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування оскаржуваного наказу та встановленням судом обставин, що вказують на правомірність відсторонення ОСОБА_2 від роботи, суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку, що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за час відсторонення не вбачається.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності процедури його відсторонення від роботи є неприйнятними.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ні ст.ст. 43, 46 КЗпП України, положеннями Загальної декларації прав людини (1948 рік), Європейської соціальної хартії (1996 рік), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966 рік) ні іншим Законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19 зводяться до довільного тлумачення позивачем наведених норм закону на власну користь.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що діюча постанова КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 20.10.2021 №1096 «Про проведення карантину» є незаконною і не підлягає виконанню, адже встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України конституційних прав і свобод людини, судова колегія вважає їх голослівними, адже стороною позивача не надано доказів про визнання зазначеної постанови незаконною.

А даючи оцінку зазначеному доводу, як підставі позовної заяви, суд першої інстанції вірно виходив з того, що законність постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 не є безпосереднім предметом позову ОСОБА_2 і не може бути перевірена судом на відповідність її матеріальному праві в межах розгляду саме трудового спору .

Також, із зазначених вище підстав слід відхилити твердження апелянта про незаконність наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Доводи апелянта про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів дошкільної освіти незалежно від типу та форми власності.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне застосування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Вавржичка та інших проти Чеської Республіки) та правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2019 по справі №682/1692/17 та від 10.03.2021 по справі №331/5291/19 апеляційний суд відхиляє, адже обставини у цих справах є подібними.

Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, що гарантоване ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, однак такі втручання цілком припустимі та приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Соломахін проти України» від 15.03.2012 (заява №24429/03), де сформовано висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та також, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 червня 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай