Постанова

від 20.06.2022 по справі 761/40169/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/40169/21 Головуючий 1 інстанція- Рибак М.А.

Проваження № 22-ц/824/2098/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 червня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2021 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жданович Вікторії Михайлівни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Жданович В.М. звернулася до суду із вказаним поданням, яке мотивувала тим, що у неї на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 66744198, відкрите на підставі виконавчого листа № 2/359/100/2013, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 21 червня 2013 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» боргу за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в сумі 2737304,15 дол. США, що еквівалентно 21877903,43 грн. В подальшому стягувача у виконавчому листі № 2/359/100/2013 замінено на ТОВ «Файненс Компані».

Вказувала, що боржник ОСОБА_1 обізнаний про існування виконавчого провадження та свідомо уникає виконання рішення суду. Виконавчий документ боржником повністю не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, декларацію про майно і доходи не надано, в тому числі не повіомлено про наявність іноземного бізнесу, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». На неодноразові виклики до приватного виконавця боржник ОСОБА_1 не з`являється. У власності боржника є автомобіль «MERCEDES-BENZ ML 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який накладено арешт, однак вні не розшуканий поліцією. Боржник є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Сага Девелопмент» (100 % частки статутного капіталу, тип володіння - опосередковане через Панамську корпорацію «Тревор Бізнес С.А.», юридичну особу, що зареєстрована і діє за законодавством республіки Панама). Згідно відповіді Держприкордонслужби України за останній рік боржник ОСОБА_1 перетинав кордон України (напрями: в`їзд, виїзд) 10 разів, а за період з вересня 2016 року понад 80 разів. Згідно листа ДФС боржника знято з обліку у контролюючих органах та повідомлено про джерела отримання доходів боржника, а саме: податкові агенти, які нараховують

- 2 -

(сплачують) дохід на користь боржника: ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» код 40039630 та ТОВ «Сага Девелопмент» код 38544111.

У зв`язку з наведеним приватний виконавець просила суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2021 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2013 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2013 року, у виконавчому провадженні за № 66744198.

Не погоджуючись із ухвалою, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що солідарні боржники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виконали свої зобов`язання з погашення боргу перед належними кредиторами, а повторне пред`явлення ТОВ «Файненс Компані», правонаступництво якого є сумнівним, вимог щодо боргу, який вони вже погасили, є незаконним. Суд не врахував, що право вимоги за укладеним із ОСОБА_2 кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в подальшому у 2014 році було відступлено спочатку ТОВ «ФК «Іпотека кредит», а надалі - ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент», ТОВ «ФК «Локо», ТОВ «Баррен». Позичальниця ОСОБА_2 виконала зобов`язання перед кредитором ТОВ «Баррен» шляхом передачі предметів іпотеки та часткової оплати боргу. Рішенням Господарського суду м.Києва від 04 вересня 2018 року, залишеним в цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року, визнано недійсними договори купівлі-продажу прав вимоги, укладені 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та 04 липня 2015 року між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент». Постановою Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року скасовані судові рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк`та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ухвалено нове, яким відмовлено у позові в цій частині. Однак, у справі відсутні відомості про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» і ТОВ «ФК «Локо». Суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов`язання за кредитним договором, про що з належним кредитором ТОВ «Баррен» було укладено договір про врегулювання заборгованості від 02 грудня 2020 року, а тому кредитні зобов`язання припинені шляхом належного виконання. Окрім того, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 має на вихованні неповнолітніх дітей з чим пов`язані його виїзди за кордон, невиконанння зобов`язання не свідчить про його ухилення від виканння рішення суду, подання приватного виконавця є передчасним, бо обмеження у праві виїзду є крайнім заходом і порушує конституційне право боржника на вільне пересування та є непропорційним легитимній меті, які воно переслідує. Обмеження у праві виїзду не забезпечить виконання рішення і не призведе до сплати боргу, який становить близько 20 млн. грн., оскільки у боржника відсутні кошти для сплати боргу.

Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Жданович В.М. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її подання, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є

- 3 -

безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Стягувач ТОВ «Файненс Компані» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про правильність судової ухвали та висновків суду першої інстанції про наявність підстав для обмежувальних заходів щодо боржника, який, маючи можливість виконати рішення хоча б частково, ухиляється від цього. Просив залишити ухвалу без змін.

В суді апеляційної інстанції представник боржника ОСОБА_1 адвокат Овсій Д.Ю. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва як незаконну. Додатково послався на неможливість обмеження свободи пересування у військовий час з метою забезпечення безпеки боржника.

Представник стягувача ТОВ «Файненс Компані» адвокат Четвертак К.С. всуді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Приватний виконавець Жданович В.М. належним чином повідомлена про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на її офіційну електронну адресу судовою повісткою, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду не подала, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ОСОБА_1 свідомо (умисно) ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає вчиненню виконавчих дій, а відтак є передбачені законом підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду з України.

При цьому суд виходив з того, що боржник ОСОБА_1 обізнаний про наявність виконавчого провадження, однак ухиляється від виконання рішення суду, сума боргу за яким є значною - 21877903,43 грн., має доходи, але приховує їх від приватного виконавця, не подав декларації про майно і доходи, на виклики виконавця не реагує,об`єктивних причин неспроможності виконання повністю або частково судового рішення виконавцю не надав.

Також суд врахував числені поїздки боржника за кордон, що на думку суду, свідчить про його спроможність сплатити борг, наявність доходів і їх приховування від приватного виконавця.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей,

- 4 -

зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч.1). Суд може постановитиухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч.3). Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4).

За змістом наведених норм підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`зань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо (узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконане Верховним Судом України 01 лютого 2013 року).

Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жданович В.М. перебуває виконавче провадження № 61287464, відкрите на підставі виконавчого листа № 2/359/100/2013, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 21 червня 2013 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк», правонаступником

- 5 -

якого є ТОВ «Файненс Компані», боргу за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в сумі 2737304,15 доларів США, що еквівалентно 21877903,43 грн.

07 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жданович В.M. винесена постанова про відкриття виконавчсого провадження № 66744198.

07 вересня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника у ВП № 66744198, яка була надіслана банківським установам до виконання та сторонам до відома.

В якості забезпечення виконання рішення суду, постановою від 07 вересня 2021 року накладено арешт на все майно боржника та оголошена заборона на його відчуження у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.

08 вересня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна, якою накладено арешт на транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ML 350», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відомості внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

08 вересня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника: транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ML 350», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на даний час поліцією розшуканий не був.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник виступає кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сага Девелопмент». Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства -України, РНОКПП, місце проживанняч - АДРЕСА_1 . 100 % частки статутного капіталу. Тип володіння - опосередковане через Панамську корпорацію «Тревор Бізнес С.А.», юридичну особу, що зареєстрована і дієза законодавством республіки Панама. Панамська корпорація «Тревор Бізнес С.А.», Країна резиденства: Панама, Місцезнаходження: Панама, П/С 0834-02411 ВІА Еспанья, буд. «Банок Дельта», 6-й поверх, офіс 604D, м.Панама, Республіка Панама, розмір внеску до статутного фонду (грн.): 10000,00.

20 вересня 2021 року отримано відповідь на запит від Державної прикордонної служби України з витягом з наявною у базі даних інформацією щодо перетинання боржником державного кордону України. Зокрема, за останній рік б ОСОБА_1 перетинав кордон України (напрями: в`їзд, виїзд) 10 разів, а за період з вересня 2016 року понад 80 разів.

22 вересня 2021 року приватним виконавцем направлено виклик боржнику з`явитися до приватного виконавця на 30 вересня 2021 року. Боржник на виклик не з`явився. Декларацію про доходи та майно боржника не подав.

01 жовтня 2021 року представник боржника Овсій Д.В. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС м. Києві та Київській області отримано інформацію про місце реєстрації боржника - АДРЕСА_2 ).

Згідно відповіді ДФС боржника знято з обліку у контролюючих органах та повідомлено про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи: податкові агенти, які нараховують (сплачують) дохід на користь боржника: ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» код 40039630 та ТОВ «Сага Девелопмент» код 38544111.

Згідно відповіді Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації постанова про арешт майна боржника прийнята до уваги та врахування в роботі.

Згідно відповіді відділу контролю за обігом зброї Головного управління Національної

- 6 -

поліції місті Києві інформації щодо арешту майна боржника прийнято до відома та врахування в подальшій роботі.

Також, судом першої інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_1 ні після направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження, ні після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження у встановлений законом п`ятиденний строк не надав декларацію про доходи та майно, хоча має на праві власності як майно, так і отримує доходи.

За таких обставин, з огляду на те, що боржник ОСОБА_1 , маючи як майно, так і доходи, і як наслідок маючи можливість спрямувати їх на виконання або часткове виконання рішення суду, не вчиняє дій щодо погашення боргу, свідомо ухиляючись від виконання рішення суду, суд першої інстанції вірно задоволив подання і обмежив боржника у праві виїзду за межі Українни.

Доводи апеляційної скарги про те, що солідарні боржники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виконали свої зобов`язання з погашення боргу перед належними кредиторами, а повторне пред`явлення ТОВ «Файненс Компані», правонаступництво якого є сумнівним, вимог щодо боргу, який вони вже погасили, є незаконним, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Судом встановлено, що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, Бориспільським міськрайонним судом Київської області 21 червня 2013 року видано виконавчий лист № 2/359/100/2013, який є виконавчим документом, а відтак безумовно підлягає примусовому виконанню згідно приписів ст.431 ЦПК України та ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Цивільний процесуальний закон передбачає випадки, коли виконавчий лист не підлягає виконанню.

Зокрема відповідно до положень ч.ч.1, 2 та 4 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, про що постановлює ухвалу.

Отже, за змістом даної нормиобставини щодо добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження і як наслідок визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню мають підтверджуватися виключно відповідною ухвалою суду. Посилаючись на добровільне виконання рішення суду, боржник не надав суду відповідної ухвали суду, якою виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню.

Також, боржником не надано суду доказів, що провадження відкрите приватним виконавцем помилково, з огляду на виконання судового рішення, або що закрите постановою виконавця з підстав добровільного виконання боржником цього рішення.

Відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

- 7 -

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, зокрема у пілотному рішенні у справі «Іванов проти України», наголосив, що право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

За таких обставин невиконання судового рішення без законних до того підстав очевидно та поза всяким розумним сумнівом тягне порушення прав стягувача, зокрема права на справедливий суд.

Це ж стосується аргументів боржника про те, що право вимоги за укладеним із ОСОБА_2 кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в подальшому у 2014 році було відступлено спочатку ТОВ «ФК «Іпотека кредит», а надалі - ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент», потім - ТОВ «ФК «Локо» і в підсумку - ТОВ «Баррен», перед яким ОСОБА_2 виконала зобов`язання за кредитним договором шляхом передачі предметів іпотеки та часткової оплати боргу, про що з належним кредитором ТОВ «Баррен» було укладено договір про врегулювання заборгованості від 02 грудня 2020 року, а тому кредитні зобов`язання припинені шляхом належного виконання, які є безпідставними з наведених раніше підстав.

Як вище вказувалося добровільне виконання боржником судового рішення поза межами виконавчого провадження і як наслідок визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню має підтверджуватися відповідною ухвалою суду, чого в даній справі не встановлено.

Посилання боржника на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 04 вересня 2018 року, залишеним в цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року визнано недійсними договори купівлі-продажу прав вимоги, укладені 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та 04 липня 2015 року між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент», проте постановою Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року судові рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк`та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» скасовані і ухвалено нове, яким відмовлено у позові в цій частині. Однак, у справі відсутні відомості про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» і ТОВ «ФК «Локо», колегія суддів відхиляє, як такі, що не мають праавового значення для вирішення подання приватного виконавця.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З наявних в ЄДРСР судових рішень у справі № 910/10364/16, які набрали законної сили, вбачається, що рішенням Господарського суду м.Києва від 04 вересня 2018 року залишеним в цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року визнано недійсними договори купівлі-продажу прав вимогидо боржниці ОСОБА_2 , укладені 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та 04 липня 2015 року між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент».

Постановою Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року скасовані судові рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк`та ТОВ «ФК«Іпотека Кредит» і ухвалено нове, яким

- 8 -

відмовлено у позові в цій частині. У решті постанову апеляційної інстанції залишенобез змін. Скасовуючи судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк`та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», Верховний Суду виходив з того, що даний правочин є нікчемним в силу вказівки закону, а саме п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п.п.95, 96 постанови Великої ПалатиВерховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).

Отже, судами встановлено, що договір купівлі-продажу права вимоги до боржниці ОСОБА_2 , укладений 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» є нікчемним, а наступний договір від 04 липня 2015 року між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «КзУА «Скай Кепітал Менеджмент» визнаний судом недійсним, тобто як первинний, так і послідуючий договір є такими, що не створюють правових наслідків, оскількисуперечить приписам частин 1, 2 ст.319, ч.1 ст.321 та ст.658 ЦК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 23 липня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10364/16 за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Локо» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17червня 2020 року, оскільки, як вказано в ухвалі, правильне застосування судом апеляційної інстанції норми п.3 ч.1 ст.264 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що невиконання зобов`язання не свідчить про ухилення боржника від виконння рішення суду спростовуються матеріалами справи в яких містяться докази наявності у боржника майна та доходів.

Зокрема, судом встановлено і ці обставини не спростовані боржником, що по-перше, йому належить автомобіль«MERCEDES-BENZ ML 350», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який постановою приватного виконавця накладено арешт і щодо якого винесено постанову про розшук, однак який станом на даний час поліцією не знайдений. Боржник, знаючи про наявність виконавчого провадеждення не передав вказаний автомобіль добровільно виконавцю для реалізації і погашення боргу.

По-друге, боржник є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи - ТОВ «Сага Девелопмент», якому належить 100 % частки статутного капіталу цього товариства і який має можливість за рахунок доходів або майна цього товариства погасити борг.

По-третє, згідно відповіді ДФС від 07 вересня 2021 року боржник має джерела отримання доходів: податкові агенти, які нараховують (сплачують) дохід на користь боржника: ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» код 40039630 та ТОВ «Сага Девелопмент» код 38544111.

По-четверте, 22 вересня 2021 року приватним виконавцем направлено виклик боржнику з`явитися до приватного виконавця на 30 вересня 2021 року, однак боржник на виклик не з`явився, декларацію про доходи та майно боржника викнавцю не подав, виклик не отримано.

По-п`яте, 01 жовтня 2021 року представник боржника адвокат Овсій Д.В. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, однак декларація про доходи та майно боржника викнавцю не подана, відомості про доходи і майно не надані.

- 9 -

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що боржник ОСОБА_1 мав змогу виконати судове рішення повністю чи частково, передавши на реалізацію виконавцю автомобіль, частку у статутному капіталі товариства та доходи, які отримує від ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» та ТОВ «Сага Девелопмент», проте ухиляється від цього.

При цьому колегія суддів враховує, що боржник обізнаний як про наявність викоавчого провадження, так і про зміст судового рішення та розмір боргу, однак так і не подав виконавцю декларацію про майно та доходи.

Викладене свідчить про свідоме (умисне) ухилення боржника від виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має на вихованні неповнолітніх дітей з чим пов`язані його виїзди за кордон, бездоказові, оскільки останній не надав доказів ні про потреби його дітей у частих виїздах за кордон ні про об`єктивні причини таких потреб, як і не надав доказів про необхідність супроводу саме ним дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що подання приватного виконавця є передчасним, бо обмеження у праві виїзду є крайнім заходом і порушує конституційне право боржника на вільне пересування та є непропорційним легитимній меті, які воно переслідує, не спростовують висновків суду про наявність підстав для вжиття у відношенні боржника тимчасових обмежувальних заходів у вигляді заборони виїзду за межі України.

Відхиляючи дані доводи колегія суддів керуються наступним.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічні приписи містяться у ст.313 ЦК України, згідно якої фізична особа має право на свободу пересування та має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Колегія суддів відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки відповідачу (боржнику), а й іншій стороні - позивачу (стягувачу), в тому числі при вирішенні питання про встановлення обмежень у випадку невиконання судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлене, підгрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст.1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).

Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження,

- 10 -

крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має грунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

При цьому у п.49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішеннія ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» п.п.78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (справа «Луордо проти Італії» п.96, справа «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» п.35, справа «Рінер проти Болгарії» п.121).

Отже, ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу між правами боржника щодо його вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.

В даному випадку з урахуванням встановлених обставин втручання у право боржника ОСОБА_1 на свободу вільного пересування очевидно та поза всяким розумним сумнівом єтаким, що здійснюється у відповідності із законом, тобто у відповідності із п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.441 ЦПК України, та з метою захисту прав та інтересів стягувача ТОВ«Файненс Компані». Окрім того, таке втручанняє пропорційним переслідуваній меті, оскільки як вище вказувалося наявні докази про свідоме (умисне) ухилення боржника від виконння судового рішення повністю або частково за наявності такої можливості та протягом тривалого часу, а саме із 2013 року.

В судовому засіданні представником боржника адвокатом Овсій Д.Ю. висловлені додаткові аргументи щодо неможливості обмеження свободи пересування боржника у військовий час з метою забезпечення його безпеки, які колегія суддів вважає безпідставними з наступних міркувань.

Із 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією РФ відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам віськовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу.

Боржник ОСОБА_1 1979 року народження, не надав доказів, що він не підлягає призову на військову службу, а відтак обмеження щодо виїзду за межі України на період дії

- 11 -

воєнного стану стосуються боржника. Наведене у свою чергу спростовує посилання його представника на утиснення його прав в період воєнного стану.

Відхиляючи дані доводи, колегія суддів враховує, що боржник ОСОБА_1 має змогу безперешкодно обирати місце свого проживання в будь-яких адміністративно-теріторіальних одиницях в межах України з урахуванням його розуміння безпечності проживання і відсутності небезпеки для життя і здоров`я.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення подання, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Даючи оцінку доводам боржника, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: