Рішення

від 21.06.2022 по справі 127/14854/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/14854/21

Провадження № 2/127/2550/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Волхової М.А.,

представника відповідача Органу опіки та піклування

ВК Вінницької міської ради та

третьої особи Служби у справах дітей ВК ВМР Крот В.Б.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Комунального закладу «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей», про скасування усиновлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальний заклад «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей» про скасування усиновлення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинене ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно з рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 в цивільній справі № 2 - 0 - 79/10. Свій позов мотивували тим, що на підставі наведеного вище рішення Тульчинського районного суду Вінницької області позивачам було надано дозвіл усиновити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходилася в Тульчинському обласному спеціалізованому будинку дитини. ОСОБА_4 народилася в м. Тульчин Тульчинського району Вінницької області. Реєстрація народження дитини здійснена відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 13.06.2007, актовий запис № 91. Згідно з рішенням суду усиновленій дитині вирішено присвоїти прізвище « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 »; місцем народження дитини вважати «Україна, м. Вінниця»; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 записано батьками дитини. З наведеного часу позивачі з усиновленою проживали однією сім`єю, ОСОБА_3 виховувалась в родині позивачів як рідна донька. Про усиновлення дитина не знала. З боку позивачів було створено належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини. Близько двох років тому, перед зверненням до суду, позивачі виявили фото інтимного характеру, які ОСОБА_3 почала розміщувати на своїй сторінці в соціальній мережі Інстаграм. Позивачі провели з донькою бесіду та пояснили про неприпустимість такої поведінки. Незважаючи на це ОСОБА_3 почала надсилати аналогічні фото в особистих повідомленнях окремим невідомим особам. Про це позивачам також стало відомо і вони намагались переконати її змінити свою поведінку. ОСОБА_3 обіцяла цього не робити, але подібні ситуації постійно повторювались. В січні 2021 позивачі виявили відео інтимного характеру, надіслане ОСОБА_3 невідомому адресату, що змусило позивачів заборонити ОСОБА_3 користуватися соціальними мережами, аргументуючи це її непристойною поведінкою. В лютому 2021 під час відпочинку в Карпатах , донька почала робити непристойні відео трансляції, які позивачами були припинені, внаслідок чого між позивачами та ОСОБА_3 виник конфлікт. По приїзду додому з відпочинку відносини між дитиною та позивачами нормалізувались, разом з тим ОСОБА_3 постійно наполягала на наданні доступу до соціальних мереж. 23.02.2021 донька повідомила, що йде до школи, після чого на неодноразові дзвінки позивачів та їх повідомлення - не відповідала. О 16.08 год. цього дня ОСОБА_3 написала повідомлення щоб їй більше не писали та забулись про неї. За повідомленням адміністратора школи, цього дня ОСОБА_3 до школи не прийшла. Про зникнення дочки позивачі заявили до поліції. Працівники поліції знайшли ОСОБА_3 в селі М. Вушко Вінницького району у будинку місцевих волоцюг. У відділку поліції донька заявила, що додому повертатися вона не бажає, однак після розмови з психологом ОСОБА_3 погодилась повернутись додому. Після цього, протягом наступних двох тижнів, відносини позивачів з дитиною погіршились, ОСОБА_3 відновила всі соціальні мережі, відмовилась від харчування, не підпускала до себе позивачів та не дозволяла заходити до неї в кімнату, ОСОБА_3 дозволяла собі вживати нецензурну лексику по відношенню до позивачів. Спільне проживання з дитиною для позивачів стало неможливим. З огляду на викладене позивачі звернулись за допомогою до Служби у справах дітей Вінницької міської ради. Комісією з питань захисту прав дитини ВМР від 02.03.2021 було вирішено направити ОСОБА_3 до центру соціально - психологічної реабілітації дітей. Згідно клопотання Служби у справах дітей ВМР від 02.03.2021, Службою у справах дітей ВОДА, дитину направлено у Жмеринський обласний цент соціально - психологічної реабілітації дітей для проходження курсу соціально - психологічної реабілітації та вирішення подальшої долі дитини. Позивачі вказують, що неодноразово пропонували доньці повернутись додому але вона категорично відмовляється та не бажає з ними підтримувати відносини. З огляду на наведене позивачі також не мають змоги в належній мірі забезпечити подальше сімейне виховання цієї дитини. Посилаючись як на підставу своїх вимоги на п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 238 СК України позивачі просили позов задоволити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Витребувано у Служби у справах дітей Вінницької міської ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності скасування усиновлення. (а.с. 26).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.06.2021 замінено відповідача Службу у справах дітей Вінницької міської ради на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_3 , Службу у справах дітей Вінницької міської ради залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Зобов`язано Орган опіки та піклування ВК ВМР внести на розгляд суду подання про заміну законних представників ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на інших. Визнано явку позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання - обов`язковою. (а.с. 39).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.08.2021 подання заступника міського голови про заміну законних представників задоволено. Замінено законних представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на юриста комунального закладу «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей» - Грушковську Д.В. (а.с. 65 - 66).

26.10.2021 на адресу суду надійшов письмовий висновок Служби у справах дітей ВМР про доцільність скасування усиновлення. (а.с. 72 - 76).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2021 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 79).

Позивач ОСОБА_2 в жодне з призначених судом судових засідань не з`явився, попри те, що ухвалою суду від 29.06.2021 його явку до суду визнано обов`язковою. 29.11.2021 та 13.12.2021 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. (а.с.86, 94)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 29.11.2021 повідомила, що 11 років тому вона з чоловіком всиновили ОСОБА_3 . Вони прихистили ОСОБА_3 , забезпечували її матеріально, розвивали духовно. Однак ОСОБА_3 пішла з дому. Цьому передувало несприйняття дитиною позивача ОСОБА_1 як матері. У неї та в чоловіка внаслідок конфліктів з дитиною було втрачено контакт з останньою. Дитина стала неконтрольованою, не слухала, почала вести себе безвідповідально, втрачено повагу і зв`язок. Коли дитина пішла з дому її знайшли ІНФОРМАЦІЯ_2 . В школу дитина цього дня не пішла, і ввечері до позивача надійшла СМС від ОСОБА_3 зі змістом: «не дзвони до мене», «забудь про мене». Поліція знайшла дитину цього дня в якомусь «притоні» в с. Ведмеже Вушко, Вінницького району Вінницької області. Коли ОСОБА_3 знайшла поліція, вона не хотіла йти додому, але її привезли. Після цього відбувся повний розлад відносин та повна втрата контакту позивачів з дитиною, має місце повне несприйняття позивачами дитини а дитиною позивачів. ОСОБА_3 постійно заявляла, що ОСОБА_1 не її рідна мати, зазначала що позивач їй ніхто, не хотіла її бачити. Дитина втратила повагу до неї, проявляла агресію, на переконання позивача поновити відносини між нею та дитиною є неможливим. Коли ОСОБА_3 вже перебувала в Жмеринському центрі реабілітації дітей ОСОБА_1 їздила до неї. Станом на вересень - листопад 2021 відносини між нею та дитиною стали теплішими, однак потім позивач виявила, що дитина їй бреше, почала палити, і на її думку дитина просто прикидається, що зробила необхідні висновки, щоб повернутись у сім`ю позивачів та відновити звичний для себе уклад життя. Спільне подальше проживання дитини та позивачів ОСОБА_1 вважає неможливим, матір`ю для дитини вона більше бути не може, відносин між нею та дитиною фактично не існує. Позивач зазначила, що вона просто «перегоріла» до дитини. Вважає, що на даний час має місце повне несприйняття один одного. Відсутність поваги, довіри та будь - якого морально - психологічного зв`язку на переконання позивача свідчить про необхідність скасування усиновлення. У своїй позиції щодо несприйняття дитини позивач є категоричною та не вбачає можливості подальшого проживання ОСОБА_3 в сім`ї позивача.

В судове засідання, призначене на 22.06.2022, позивачі та їх представник ОСОБА_9 не з`явились, представник ОСОБА_9 надіслав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача, зазначив, що позивачі позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судовому засіданні 29.11.2021 відповідач ОСОБА_3 повідомила, що вона уже досить тривалий термін перебуває в Жмеринському центрі реабілітації дітей, за час перебування в якому вона зробила для себе необхідні висновки щодо поведінки в сім`ї. Вона вважає, що може виправитись. Поведінка, яка мала місце з її боку, обумовлена негативним впливом її товариша, з яким вона познайомилась в мережі Інтернет, та з яким вона на даний час не спілкується. Вона зробила необхідні висновки, не бажає та не буде, якщо цього хоче її матір, користуватись соціальними мережами. На даний час вона читає книги. Повідомила суду, що вона хоче повернутись додому до позивачів, саме їх вона вважає своїми батьками. На даний час вона зрозуміла на скільки їй було добре в родині позивачів. Вона спілкувалась з мамою ОСОБА_1 , яка приїздила до неї в Жмеринку . Мати привозила їй одяг, продукти, вони спілкувались з приводу їх взаємовідносин. Вона бажає повернутись в родину, налагодити взаємовідносини, вона буде слухатись, читати, допомагати по дому, вона працює з психологом. Вона хоче повернутись та навчатись у школі у звичному для себе середовищі. ОСОБА_3 відчуває турботу про себе, вона асоціює себе як дитину позивачів, вона готова до будь - яких змін у своєму житті, щоб повернутись у родину. На даний час вона зрозуміла хибність своїх дій та поведінки, але це все обумовлено спілкуванням з Інтернет-другом, який її штовхав на такі негативні вчинки. Вона готова припинити спілкуватись в соціальних мережах, якщо того бажає її мати. В судовому засіданні попросила вибачення у матері за свою поведінку, вказала, що вона усвідомила, що поводила себе неправильно. Зазначила, що хоче в родину та більше негативної поведінки допускати не буде. На запитання суду повідомила, що викладання фото інтимного характеру було обумовлено проханням її Інтернет-товариша, з яким вона більше не спілкується та не бажає спілкуватись. На запитання суду повідомила, що вона заперечує проти позову, оскільки бажає залишитись в родині позивачів.

В судовому засіданні, що відбулось 13.12.2021 відповідач ОСОБА_3 змінила свою процесуальну позицію по справі та зазначила, що позовні вимоги вона визнає. Зазначила, що у разі скасування судом усиновлення вона бажає іменуватись тим же прізвищем, іменем та по батькові, що набуто нею у зв`язку з усиновленням. На запитання суду, чому змінилась її процесуальна позиція ОСОБА_3 пояснити не змогла (мовчала). На жодне з поставлених судом питань щодо зміни процесуальної позиції ОСОБА_3 не відповіла.

В судовому засіданні 13.12.2021 законний представник відповідача ОСОБА_3 та представник третьої особи КЗ «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей» Грушковська Д.В. повідомила суду, що вона підтримує позицію своєї підопічної ОСОБА_3 .

В судове засідання, призначене судом на 22.06.2022, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_11 не з`явились. Законний представник ОСОБА_11 21.06.2022 на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій просила провести розгляд справи у її відсутність та у відсутність ОСОБА_3 . Вказала, що позовні вимоги позивачів нею та ОСОБА_3 визнаються.

В судовому засіданні представник відповідача Органу опіки та піклування ВК Вінницької міської ради та третьої особи Служби у справах дітей ВК ВМР Крот В.Б., зазначила, що вона підтримує висновок Служби у справах дітей ВМР щодо доцільності скасування усиновлення. Наголосила, що висновок базується на позиції позивачів і дитини, яких опитано в ході процедури надання висновку. Зазначила, що позивачі у справі забезпечили дитину всім необхідним, вони належним чином виконували свої батьківські обов`язки, разом з тим, враховуючи відносини, що сформувались між позивачами, як усиновлювачами та дитиною вона не вбачає можливості продовження проживання дитини в сім`ї позивачів. В судових дебатах у справі, що відбулись 22.06.2022 Крот В.Б. підтримала свою позицію, яку наведено вище.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши позиції учасників справи (їх представників) встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 у справі № 2 - о - 79/10, заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усиновлення вирішено задоволити. Надано дозвіл громадянам України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на усиновлення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, на час ухвалення цього рішення, знаходилась в Тульчинському обласному спеціалізованому будинку дитини. Вказаним рішенням зобов`язано відділ РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області внести зміни до актового запису, зробленого 13.06.2007 року за № 91, про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 : змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 »; змінити ім`я дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 »; змінити по - батькові дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 »; змінити місце народження дитини з «Україна, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин» на «Україна, м. Вінниця»; в графі «батько» записати « ОСОБА_2 »; в графі «мати» записати « ОСОБА_1 ». Вказане рішення суду набуло законної сили 05.07.2010. (а.с. 5, 6).

При розгляді цієї справи судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (до її усиновлення) були записані ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , про що свідчило свідоцтво про її народження, видане 13.06.2007 року відділом РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області. Мати дитини - ОСОБА_17 рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24.12.2009 позбавлена батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини записані в свідоцтво про народження за заявою матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

У вказаному рішенні суду також наведено, що згідно висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини Тульчинського обласного спеціалізованого будинку дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки від 01.12.2009 року ОСОБА_4 , яку бажають усиновити заявники, має затримку психрозвитку. Батьки про стан здоров`я дитини обізнані.

Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішенням суду у цивільній справі, в якій брали участь позивачі, що набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення суду Відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 05.07.2010 видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 Серії НОМЕР_1 , згідно якого її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

З липня 2010 по березень 2021 малолітня ОСОБА_3 проживала в сім`ї позивачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказана обставина визнана учасниками справи в ході судового розгляду справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України також не підлягає доказуванню.

Згідно доводів позивачів, що наведено у позовній заяві, близько двох років тому, перед зверненням позивачів з цим позовом до суду, позивачі виявили фото інтимного характеру, які дитина ОСОБА_3 почала розміщувати на своїй сторінці в соціальній мережі Інстаграм. Позивачі провели з донькою бесіду та пояснили про неприпустимість такої поведінки. Незважаючи на це ОСОБА_3 почала надсилати аналогічні фото в особистих повідомленнях окремим невідомим особам. Про це позивачам також стало відомо і вони намагались переконати її змінити свою поведінку. ОСОБА_3 обіцяла цього не робити, але подібні ситуації постійно повторювались. В січні 2021 позивачі виявили відео інтимного характеру, надіслане ОСОБА_3 невідомому адресату, що змусило позивачів заборонити ОСОБА_3 користуватися соціальними мережами, аргументуючи це її непристойною поведінкою. В лютому 2021 під час відпочинку в Карпатах , донька почала робити непристойні відео трансляції, які були позивачами припинені, внаслідок чого між позивачами та ОСОБА_3 виник конфлікт. 23.02.2021 донька повідомила позивачів, що йде до школи, після чого на неодноразові дзвінки позивачів та їх повідомлення - не відповідала. О 16.08 год. цього дня ОСОБА_3 написала повідомлення щоб їй більше не писали та забулись про неї. Про зникнення дочки позивачі заявили до поліції. Працівники поліції знайшли ОСОБА_3 в селі В. Вушко Вінницького району у будинку місцевих волоцюг. У відділку поліції донька заявила, що додому повертатися вона не бажає, однак після розмови з психологом ОСОБА_3 погодилась повернутись додому. Після цього, протягом наступних двох тижнів, відносини позивачів з дитиною погіршились.

Повідомлені позивачами у позові обставини, в частині розміщення в соціальних мережах фотографій інтимного характеру, заборон ОСОБА_3 , у зв`язку із цим, зі сторони позивачів користуватись соціальними мережами, та розладу на цьому ґрунті взаємовідносин позивачів та дитини, визнані відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні.

У зв`язку з наведеними обставинами між усиновлювачами та дитиною виник та існує морально - психологічний конфлікт, що полягає у несприйнятті позивачами дитини ОСОБА_3 , як члена своєї сім`ї, небажанні позивачів надалі виконувати свої батьківські обов`язки, у зв`язку з втратою поваги дитини до батьків, проявами агресії, тощо.

Неможливість самостійно вирішити вказаний морально - психологічний конфлікт між позивачами та дитиною, та загострення взаємовідносин позивачів з дитиною, обумовило їх звернення до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яка згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті ВМР від 02.03.2020, звернулась до Служби у справах дітей Вінницької ОДА з клопотанням про направлення малолітньої дитини ОСОБА_3 до центру соціально - психологічної реабілітації дітей. (а.с. 14).

У вказаному клопотанні наведено, що згідно з інформацією Вінницького міського центру соціальних служб сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуває на обліку як така, що опинилась в складних життєвих обставинах, на підставі Акту оцінки потреб сім`ї. Між батьками і дитиною склались стосунки, які роблять неможливим на даний час їх спільне проживання і виконання батьківських обов`язків у повному обсязі. (а.с. 8 - 14).

На підставі клопотання Служби у справах дітей ВОДА від 12.03.2021 № 01-01-17-328 «Про направлення ОСОБА_3 » дитину ОСОБА_3 12.03.2021 влаштовано до КЗ «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей». Передачу дитини директору Центру здійснено матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 15 - 16).

За час проживання ОСОБА_3 в сім`ї позивачів 23.02.2021 мав місце факт втечі ОСОБА_3 з дому, що обумовило звернення позивача ОСОБА_1 до органів Національної поліції. За результатами вжитих органами поліції розшукових заходів, цього ж 23.02.2021 ОСОБА_3 виявлено в с. Ведмеже Вушко та повернуто батькам. (а.с. 17 - 19)

З пояснень ОСОБА_3 від 23.02.2021, що надані працівнику поліції Н.Санукевичу , з приводу обставин вказаної події, судом встановлено, що втеча ОСОБА_3 з дому була обумовлена «сваркою» з мамою. (а.с. 21).

В навчальному закладі «HUB school», в якому ОСОБА_3 навчалась до влаштування в КЗ «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей», вона характеризується посередньо. (а.с. 23).

Позивачі зайняли категоричну позицію з приводу дитини ОСОБА_3 , згідно якої вони не вбачають можливості формування спільного майбутнього з дитиною, не бажають надалі виконувати батьківські обов`язки щодо неї. Таке небажання виникло в силу конфліктних відносин, які склались між ними та дитиною. Неконтрольованість, неслухняність, безвідповідальність дитини, її аморальна поведінка, призвели до втрати поваги і морально - психологічного взаємозв`язку між усиновлювачами та дитиною і зумовила їх звернення до суду для вирішення питання про скасування усиновлення.

Позиція позивача ОСОБА_1 , що висловлена в судовому засіданні, згідно якої вона «перегоріла» до дитини, та повідомлені обставини щодо повного несприйняття один одного, відсутності поваги, довіри на переконання суду свідчить про остаточну та безповоротну втрату морально - психологічного контакту позивачів з дитиною, робить неможливим проживання дитини у родині ОСОБА_2 , та як наслідок вказує на неможливість виконання останніми своїх батьківських обов`язків.

За досить тривалий час перебування цієї справи в провадженні суду, та на протязі періоду перебування дитини ОСОБА_3 в КЗ «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей» позивачі не змінили своєї процесуальної позиції, наполягають на задоволенні їх позову, що вказує на остаточне формування у позивачів позиції, згідно якої у своїй сім`ї дитини ОСОБА_3 , як доньки, вони не бачать.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 163 від 28.09.2021 скасування усиновлення позивачами дитини ОСОБА_3 є доцільним. У вказаному висновку, з поміж іншого наведено, що батьки не змогли налагодити стосунки з донькою. Вкрай напружені стосунки між батьками і донькою призвели до погіршення психологічного стану дитини. (а.с. 73-76)

Згідно позиції ОСОБА_3 , яка висловлена нею у судовому засіданні, остання усвідомила свою негативну поведінку в родині ОСОБА_2 , зазначила, що за час проживання в КЗ «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей» зробила для себе необхідні висновки та бажає повернутись в сім`ю, вказала, що буде слухатись, відмовиться від соціальних мереж, буде гарно навчатись, допомагати по дому, попросила у матері ОСОБА_1 вибачення, разом з тим, такі слова жодним чином не вплинули на процесуальну позицію позивачів по справі.

Таку поведінку батьків (позивачів по справі) суд не може розцінити як таку, що вичерпує всі можливості та намагання в налагодженні контакту з дитиною і корекції її поведінки.

Поза розумним сумнівом, не можна ставити в провину дитині, яка все своє свідоме життя прожила в родині позивачів та не знала інших батьків аніж позивачі, самостійне та неконтрольоване формування інтересу дитини до соціальних мереж. Позивачі, як громадяни з високим рівнем правосвідомості та певним соціальним статусом обізнані щодо наявності в мережі Інтернет різного роду контенту, в тому числі і такого, який негативно впливає на психіку дитини, а тому спілкування ОСОБА_3 з різного роду Інтернет друзями (які негативно впливали на неї) мало бути своєчасно виявлено позивачами та попереджено ними. За таких обставин суд не може прийти до висновку, що негативні стосунки між дитиною та позивачами на протязі 2019 - 2021 років склалися саме виключно з вини дитини та незалежно від волі усиновлювачів.

На переконання суду саме несприйняття дитиною позивачів, а позивачами дитини на протязі 2019 - 2021, втрата поваги один до одного та втрата довіри, робить неможливим проживання дитини у родині ОСОБА_2 , та, як наслідок, вказує на неможливість виконання останніми своїх батьківських обов`язків.

Таким чином суд констатує, що розлад сімейних відносин між дитиною та позивачами виник як внаслідок аморальних дій дитини так і внаслідок неповноти вжитих позивачами виховних заходів та заходів з психологічної корекції поведінки дитини (при виявленні нерівностей у поведінці), що в кінцевому рахунку призвело до формування у позивачів позиції, згідно якої вони не бачать спільного сімейного майбутнього з дитиною ОСОБА_3 .

Формування характеру та поведінкових установок у ОСОБА_3 відбулись під час проживання останньої в сім`ї позивачів (11 років), а тому суд не може констатувати факт, що конфлікті відносити між дитиною та усиновлювачами виникли і сформувались незалежно від волі останніх.

В дитячій психології виділяють 5 основних кризових періодів у дітей: - криза новонародженості (0-2 місяців); - криза 1 року; - криза 3 років (проявляється в 2, 5-3, 5 року); - криза 7 років; - підліткова криза (проявляється в 12-14 років).

В дитячій психології підліткова криза характеризується наступним: дитина стає більш дратівливою, більш чутливою, багато чого не подобається в собі, відчуває часто почуття самотності і безпорадності. Виникає протестна поведінка, з`являється агресивність, надкритичне ставлення до батьків. З`являється схильність до ризику, до експериментів, знижується почуття безпеки. Віддають перевагу компаніям однолітків. Причина цих проявів - інтенсивна фізична і гормональна перебудова організму і гостра необхідність сепаруватися від дорослих. Внутрішнє бажання відокремитися часто виражається в зовнішності: я відрізняюся. Виникає парадокс: чи не бути таким як усі, але відчувати приналежність до групи, де всі схожі. Головна мета цього періоду зрозуміти, хто я такий.

З особливим проходженням цього кризового підліткового періоду дитиною ОСОБА_3 і зіткнулися позивачі.

У відносинах між батьками і дитиною основна роль у їх побудові покладається саме на батьків, так як вони на відміну від дитини вже мають певний життєвий досвід, в тому числі, і щодо врегулювання конфліктів. Взявши на себе батьківські обов`язки позивачі добровільно і усвідомлено взяли на себе тягар щодо їх виконання.

За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Статтею 207 Сімейного кодексу України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч.ч.3-5 ст.232 СК України, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1, ч. 4 ст. 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; та якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Як роз`яснив Верховний Суд України в Постанові Пленуму №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

Відповідно до п.12 цієї Постанови, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд вправі скасувати усиновлення дитини при відсутності винної поведінки усиновителя, коли в силу обставин, що не залежать від усиновителя, не склались відносини, що необхідні для нормального розвитку і виховання дитини. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачами не доведено те, що стосунки, які сформувалися між ними та дитиною на теперішній час можна назвати такими, що виникли незалежно від волі усиновлювачів, що впродовж проживання дитини в родині вони робили все можливе для встановлення родинних зв`язків з донькою, та психокорекції «підліткових» нерівностей в поведінці останньої, що між ними дійсно, незалежно від їх волі, сформувалася психологічна несумісність з дитиною (адже забезпечення фізичних потреб дитини, що безумовно належно виконували позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не є тим єдиним фактором, що повинен забезпечуватись батьками).

Посилання позивачів на відсутність можливості встановлення з дитиною морально - психологічного контакту, з тих підстав, що дитина не сприймає їх як батьків, не є підставами, які передбачені законом для скасування усиновлення, також вони не є для суду переконливими, з огляду на позицію дитини ОСОБА_3 , висловлену в судовому засіданні, згідно якої дитина виявила бажання проживати в сім`ї позивачів, чого самі позивачі не бажають.

Дитина не страждає на недоумство, психічну чи іншу тяжку чи невиліковну хворобу, про що усиновлювачі не знали і не могли знати на час усиновлення.

Таким чином, обставин встановлених п.3 ч.1 ст. 238 СК України, на які як на підставу позову посилаються позивачі, судом не встановлено, а тому заявлені позовні вимоги з цих підстав не можуть бути задоволеними.

При цьому суд враховує, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 917/1739/17 від 04.12.2019 року, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Згідно із пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Необхідно звернути увагу, що ключовим питанням при вирішенні справ про скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам дитини.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи суд приходить до висновку, що повернення дитини у сім`ю усиновлювачів саме по собі завдасть ще однієї психологічної травми ОСОБА_3 та призведе до її моральних страждань, оскільки позивачі втратили морально - психологічний зв`язок з дитиною та не бажають (не можуть) виконувати свої батьківські обов`язки щодо дитини. У своїй позиції позивачі проявили стабільну категоричність, а тому повернення ОСОБА_3 в сім`ю позивачів суперечитиме її інтересам, оскільки не забезпечуватиме їй сімейного виховання.

Як зазначалось, основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача.

У Декларації прав дитини (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до зазначеної Конвенції - найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

За такого, враховуючи якнайкраші інтереси дитини - ОСОБА_3 , з метою забезпечення їй можливості реалізувати право на гідний рівень життя, належний духовний та моральний розвиток, суд знайшов об`єктивне підтвердження факту того, що на теперішній час усиновлення дитини суперечить її інтересам, не забезпечує їй сімейного виховання, а за такого суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування усиновлення на підставі п.1 ч.1 ст. 238 СК України, що відповідатиме якнайвищим інтересами самої дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що бажає реалізувати право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням.

У зв`язку з тим, що право на ім`я є особистим немайновим правом ОСОБА_3 , її прізвище, ім`я та по - батькові, які вона набула у зв`язку з усиновленням, при скасуванні усиновлення підлягають збереженню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами. У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.

Згідно ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 6 ст.239 СК України, у разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

З аналізу змісту цієї статті слідує, що звернення органу опіки та піклування з окремим позовом про стягнення з усиновлювачів аліментів, при скасуванні усиновлення, з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 238 СК України, законом не вимагається.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.ст.182,183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом, та за жодних обставин мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зазначене та той факт, що усиновлення скасовується з підстави визначеної п. 1 ч. 1 ст. 238 СК України, враховуючи насамперед інтереси дитини, а також відносини, що склались між сторонами, відсутність даних про те, що матеріальний стан усиновлювачів не дозволяє надавати матеріальну допомогу дитині, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі по 1/8 частини всіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття - на особовий рахунок дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,79-81, 258, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Комунального закладу «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей», про скасування усиновлення - задовольнити частково.

Скасувати усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинене ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проведене на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 року у справі № 2-о-79/10, з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 238 Сімейного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Внести зміни до актового запису № 91 від 13.06.2007 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши з запису відомості про батьків дитини ОСОБА_2 (графа батько) та ОСОБА_1 (графа мати).

Поновити в актовому записі № 91 від 13.06.2007 року, складеному відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості, в частині батьків дитини, місця народження дитини, та підстав внесення відомостей щодо батька, які існували до внесення змін в актовий запис на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 року у справі № 2-о-79/10, зазначивши в графі «батько» ОСОБА_16 (відомості про батька внесені за заявою матері, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України), в графі «мати» ОСОБА_17 , в графі «місце народження дитини» - «Україна, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин».

У місячний строк, після набрання чинності цим рішенням суду, на виконання вимог ч. 1 ст. 241 СК України, надіслати копію цього рішення до Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для виконання. (Україна, 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вул. Леонтовича, буд. 62).

Передати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна 50) для вирішення питання подальшого влаштування дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на особистий рахунок дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на особистий рахунок дитини.

Зобов`язати Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для перерахування аліментів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, 21100, ЄДРПОУ 03084813, м. Вінниця, вул. Соборна 50;

Відповідач 2: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна 50;

Третя особа: Комунальний заклад «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей», Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Училищна 9, ЄДРПОУ 34626153.

Повний текст рішення суду складено 24.06.2022.

Суддя: