Постанова

від 01.11.2022 по справі 127/14854/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/14854/21

Провадження № 22-ц/801/1560/2022

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 рокуСправа № 127/14854/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/14854/21за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Комунального закладу «Жмеринський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей», про скасування усиновлення,

за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Зажирка Юрія Дмитровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року, в частині підстави задоволення позову та в частині стягнення аліментів, ухвалене у складі судді Волошина С.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до служби у правах дітей Вінницької міської ради про скасування усиновлення ОСОБА_3 (до усиновлення ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинене позивачами згідно з рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 червня 20010 року.

В заяві зазначали, що на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області позивачам було надано дозвіл усиновити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилася в Тульчинському обласному спеціалізованому будинку дитини. ОСОБА_4 народилася в м. Тульчин Тульчинського району Вінницької області. Реєстрація народження дитини здійснена відділом реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 13.06.2007, актовий запис № 91. Згідно з рішенням суду усиновленій дитині вирішено присвоїти прізвище « ОСОБА_5 », ім`я « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 »; місцем народження дитини вважати «Україна, м. Вінниця»; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 записано батьками дитини. З наведеного часу позивачі з усиновленою проживали однією сім`єю, ОСОБА_3 виховувалась в родині позивачів як рідна донька. Про усиновлення дитина не знала. З боку позивачів було створено належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини. Близько двох років тому, перед зверненням до суду, позивачі виявили фото інтимного характеру, які ОСОБА_6 почала розміщувати на своїй сторінці в соціальній мережі Інстаграм. Позивачі провели з донькою бесіду та пояснили про неприпустимість такої поведінки. Незважаючи на це ОСОБА_6 почала надсилати аналогічні фото в особистих повідомленнях окремим невідомим особам. Про це позивачам також стало відомо і вони намагались переконати її змінити свою поведінку. ОСОБА_6 обіцяла цього не робити, але подібні ситуації постійно повторювались. В січні 2021 позивачі виявили відео інтимного характеру, надіслане ОСОБА_6 невідомому адресату, що змусило позивачів заборонити ОСОБА_6 користуватися соціальними мережами, аргументуючи це її непристойною поведінкою. В лютому 2021 під час відпочинку в Карпатах , донька почала робити непристойні відео трансляції, які позивачами були припинені, внаслідок чого між позивачами та ОСОБА_6 виник конфлікт. По приїзду додому з відпочинку відносини між дитиною та позивачами нормалізувались, разом з тим ОСОБА_6 постійно наполягала на наданні доступу до соціальних мереж. 23.02.2021 донька повідомила, що йде до школи, після чого на неодноразові дзвінки позивачів та їх повідомлення - не відповідала. О 16.08 год. цього дня ОСОБА_6 написала повідомлення щоб їй більше не писали та забулись про неї. За повідомленням адміністратора школи, цього дня ОСОБА_6 до школи не прийшла. Про зникнення дочки позивачі заявили до поліції. Працівники поліції знайшли ОСОБА_6 в селі М. Вушко Вінницького району у будинку місцевих волоцюг. У відділку поліції донька заявила, що додому повертатися вона не бажає, однак після розмови з психологом ОСОБА_6 погодилась повернутись додому. Після цього, протягом наступних двох тижнів, відносини позивачів з дитиною погіршились, ОСОБА_6 відновила всі соціальні мережі, відмовилась від харчування, не підпускала до себе позивачів та не дозволяла заходити до неї в кімнату, ОСОБА_6 дозволяла собі вживати нецензурну лексику по відношенню до позивачів. Спільне проживання з дитиною для позивачів стало неможливим. З огляду на викладене позивачі звернулись за допомогою до Служби у справах дітей Вінницької міської ради. Комісією з питань захисту прав дитини ВМР від 02.03.2021 було вирішено направити ОСОБА_3 до центру соціально - психологічної реабілітації дітей. Згідно клопотання Служби у справах дітей ВМР від 02.03.2021, Службою у справах дітей ВОДА, дитину направлено у Жмеринський обласний цент соціально - психологічної реабілітації дітей для проходження курсу соціально - психологічної реабілітації та вирішення подальшої долі дитини. Позивачі вказують, що неодноразово пропонували доньці повернутись додому але вона категорично відмовляється та не бажає з ними підтримувати відносини. З огляду на наведене позивачі також не мають змоги в належній мірі забезпечити подальше сімейне виховання цієї дитини.Просили позов задовольнити на підставі пункту 3 частини 1 статті 238 СК України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року позов задоволено на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 СК України (а.с. 143-147).

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Зажирко Юрій Дмитрович просить рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року змінити в частині підстави задоволення позову з пункту 1 частини 1 статті 238 СК України на пункту 3 частини 1 статті 238 СК України та скасувати в частині стягнення аліментів, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновку суду в оскаржуваній частині обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

06 жовтня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява адвоката Зажирка Ю.Д. про залучення до участі у справі в якості представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 .

Рішення Виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 30 вересня 2022 року про встановлення піклування та призначення піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішено: встановити піклування над неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , призначено піклувальником її рідного брата ОСОБА_9 , покладено на піклувальника, ОСОБА_9 персональну відповідальність за життя, здоров`я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток підопічної дитини ОСОБА_3 .

Зобов`язано піклувальника дбати про виховання підопічної дитини, готувати до самостійного життя, забезпечувати догляд і лікування. Створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. З моменту призначення піклувальником оформити всі виплати стосовно підопічної дитини, передбачені чинним законодавством України. Вчасно надавати необхідні документи для продовження виплат. Щороку, з моменту призначення піклувальником подавати службі у справах дітей Тульчинської міської ради висновок про свій стан здоров`я, Вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічної.

07 жовтня 2022 року ухвалою Вінницького апеляційного суду залучити до участі у даній справі ОСОБА_9 в якості представника неповнолітньої ОСОБА_3 .

Учасники справи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

20 жовтня 2022 року на адресу суду від представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі, щодо задоволення апеляційної скарги про часткове скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року не заперечують.

31 жовтня 2022 року надійшла заява представника органу опіки та піклування Вінницької міської ради та служби у справах дітей Вінницької міської ради - Крот В.Б. з проханням розглянути справу у її відсутність. Просила винести рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 листопада 2022 року від адвоката Зажирка Ю.Д. до Вінницького апеляційного суду надійшла заява з проханням розглянути справу у відсутності позивачів та їхнього представника. Просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

У статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої, другої та шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21), на яку послався позивач за зустрічним позовом як на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення.

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Так, у частині першій статті 238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

У справі, що переглядається, установлено, що згідно з рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року у справі № 2-о-79/10 дозволено громадянам України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усиновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться в Тульчинському обласному спеціалізованому будинку дитини. Зобов`язано відділ РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області внести такі зміни до актового запису, зробленого 13 червня 2007 року за № 91, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : змінити прізвище дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_5 »; змінити ім`я дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_6 »; змінити по батькові дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_7 » змінити місце народження дитини з «Україна, Вінницька область, Тульчинський район, місто Тульчин» на «Україна, місто Вінниця»; в графі «батько» записати « ОСОБА_2 »; в графі «мати» записати « ОСОБА_1 » (а.с. 5-6).

05 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Згідно довідки Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 26 лютого 2021 року, 23 лютого 2021 року о 16:17 годині до чергової частини Вінницького райуправління поліції ГУНП у Вінницькій області зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що 23 лютого 2021 року орієнтовно о 09:00 годині її малолітня донька ОСОБА_3 пішла до приватної школи «Хабскул» у місті Вінниці та додому не повернулась. Під час відпрацювання друзів та знайомих малолітньої ОСОБА_6 було встановлено її місцезнаходження у селі Ведмеже Вушко Вінницького району в помешканні її подруги на ім`я ОСОБА_13 . Свій вчинок малолітня ОСОБА_6 пояснила непорозумінням яке виникло у неї із матір`ю ОСОБА_1 напередодні (а.с. 17-22).

24 лютого 2021 року складено Акт та Висновок оцінки потреб сім`ї ОСОБА_5 (а.с.8-13).

У клопотанні служба у справах дітей Вінницької міської ради від 02 березня 2021 року № 31-00-005-12075 просить службу у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації направити малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Згідно з інформацією Вінницького міського центру соціальних служб сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуває на обліку як така, що опинилась в складних життєвих обставинах, на підставі Акту оцінки потреб сім`ї. Між батьками і дитиною склалися стосунки незалежно від їх волі, які роблять неможливим на даний час їх спільне проживання і виконання ними батьківських обов`язків у повному обсязі (а.с. 14).

Згідно із направленням від 12 березня 2021 року № 01-01-17-328 служба у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації направила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Жмеринський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей для проходження курсу соціально-психологічної реабілітації та вирішення подальшої долі дитини.

Комісії Центру визначити рекомендований курс реабілітації дитини на термін, який не перевищує передбачений Статутом закладу, про що повідомити службу у справах дітей Вінницької міської ради.

В залежності від рекомендацій Центру та проведеної роботи щодо захисту прав дитини службою у справах дітей Вінницької міської ради, вибуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинно відбутись не пізніше 10 грудня 2021 року (а.с. 15).

Згідно із Актом прийому дитини до центру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята у центр 12 березня 2021 року о 12.00 годині, куди була доставлена матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 16).

Згідно із висновком про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 вересня 2021 року за № 163, наданого Вінницькою міською радою, враховуючи думку дитини, а також те, що між усиновлювачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склалися стосунки, які незалежно від волі усиновлювачів, зробили неможливе їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами батьківських обов`язків по відношенню до дитини, виконком Вінницької міської ради вважає доцільним скасування усиновлення громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 73-76).

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей» від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Отже, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21).

Отже, одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення дитини ОСОБА_3 у сім`ю позивачів суперечитиме її інтересам, оскільки не забезпечуватиме її сімейного виховання. Водночас, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які дають підстави для зміни правової кваліфікації спірних правовідносин та вирішив скасувати усиновлення з саме з підстави передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 238 СК України, а не з підстави передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 238 СК України на яку посилались позивачі.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися неможливо.

Із висновку про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 вересня 2021 року за № 163, наданого Вінницькою міською радою, убачається, що ОСОБА_6 була усиновлена подружжям ОСОБА_5 у віці 3-х років і згідно з віком не усвідомлювала, що відбувається у її житті, батьки не повідомляли ОСОБА_6 про те, що вона усиновлена ними. Кризова ситуація у стосунках з дитиною виникла після того як батьки виявили у ОСОБА_6 світлини інтимного характеру, які вона розміщувала у соціальній мережі Instagram та надсилала їх невідомим особам. На зауваження батьків з цього приводу, ОСОБА_6 реагувала агресивно. Батьки проводили з нею бесіди виховного характеру, вказували на неприпустимість таких дій та на необхідність обмежити час користування соціальними мережами. Але попри усі роз`яснювальні бесіди та заборони ОСОБА_6 повторювала ці дії та почала робити ще й відеотрансляції такого ж змісту. Намагання батьків припинити таку поведінку ОСОБА_6 призвели до нового конфлікту. Після чого дитина пішла з дому і у повідомленні батькам написала щоб про неї збули і не писали. Коли поліція знайшла ОСОБА_6 вона відмовилась повернутись додому і лише після розмови з психологом повернулась до батьків, але спілкувалась з ними у грубій формі, заборонила заходити до неї в кімнату.

З цією проблемою за пропозицією служби у справах дітей міської ради ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського центру соціальних служб де сім`я ОСОБА_5 була поставлена на облік як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. У центрі надавались необхідні консультації, психолог та мобільна бригада для роботи з дитиною виїжджали за місцем проживання сім`ї, оскільки ОСОБА_6 відмовлялась від будь яких контактів за ініціативою батьків.

Проведена робота не дала бажаних результатів, а тому Вінницький міський центр соціальних служб ініціював розгляд комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради розгляд питання про направлення дитини до центру соціально-психологічної реабілітації дітей з метою її психологічної та соціальної реабілітації за рішенням якого було направлено відповідне клопотання до служби у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації.

Згідно направлення Вінницької обласної державної адміністрації від 12 березня 2021 року дитина була поміщена до КЗ «Жмеринський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» де і перебуває по цей час.

Відповідно до інформації наданої КЗ «Жмеринський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради 13 серпня 2021 року, дитина за період перебування у закладі не змінила свого ставлення до батьків та своєї поведінки, постійно повідомляє, що вона не хоче повертатись у сім`ю, мріє про повернення до біологічної матері, від спілкування та контактів з батьками відмовляється. Натомість батьки постійно цікавляться справами дитини, її психологічним станом і надають необхідну допомогу. ОСОБА_6 , яка була заслухана членами комісії з питань захисту прав дитини, повідомила про те, що не хоче проживати у сім`ї усиновлювачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і тому до них не повернеться (а.с. 73-76).

Будь яких обставин які б свідчили про неповноту вжитих позивачами виховних заходів та заходів з психологічної корекції поведінки дитини щодо дитини комісією питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської не було встановлено та у зазначеному висновку не відображено.

Проте, у своїх висновках суд першої інстанції констатував, що розлад сімейних відносин між дитиною та позивачами виник як внаслідок аморальних дій дитини так і внаслідок неповноти вжитих позивачами виховних заходів та заходів з психологічної корекції поведінки дитини (при виявленні нерівностей у поведінці), що в кінцевому рахунку призвело до формування у позивачів позиції, згідно якої вони не бачать спільного майбутнього з дитиною ОСОБА_3 (а.с. 145).

Такий висновок, суд першої інстанції обґрунтовує лише тим, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на задоволенні позову навіть після того, як ОСОБА_6 в судовому засіданні 29 листопада 2021 року висловила бажання повернутися у сім`ю, запевнила батьків про гарну поведінку та вибачилася перед ними.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні 29 листопада 2021 року ОСОБА_3 пояснила, що за час перебування у Жмеринському центрі реабілітації дітей вона зробила для себе необхідні висновки щодо поведінки в сім`ї. бажає повернутися в сім`ю. Пообіцяла змінити свою поведінку на краще, відмовитися від соціальних мереж, гарно вчитися. Попросила вибачення у матері ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 13 грудня 2021 року ОСОБА_3 та її законний представник ОСОБА_14 визнали позов. Тобто, пояснення надані в попередньому судовому засіданні 29 листопада 2021 року, ОСОБА_6 вже не підтримувала.

В судове засідання призначене на 22 червня 2022 року ОСОБА_3 та її законний представник ОСОБА_14 не з`явились. На електрону адресу суду надіслали заяву, згідно якої вони вкотре позов визнали повністю. Просили проводити розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції в судовому засіданні 13 грудня 2021 року не роз`яснював ОСОБА_3 та її законному представнику ОСОБА_14 наслідки таких процесуальних дій, а в судовому рішенні не навів належного обґрунтування того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Не зважаючи на послідуючу неодноразово заявлену процесуальну позицію ОСОБА_3 та її законного представника ОСОБА_14 щодо визнання позову повністю, суд першої інстанції вдався до оцінки попередньої процесуальної позиції (пояснень) ОСОБА_3 від 29 листопада 2021 року, яку вона вже в наступному судовому засіданні змінила, та обґрунтував саме цією процесуальною позицією свої висновки в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно із частинами 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, в частині мотивів щодо зміни правової кваліфікації спірних правовідносин суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи та дійшов висновку який не відповідає обставинам справи.

Зокрема не надав окремо оцінки доказам викладеним у висновку про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28 вересня 2021 року за № 163, наданого Вінницькою міською радою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права дійшов хибного висновку про недоведеність позивачами обставин для задоволення позову на підставі пункту 3 частини 1 статті 238 СК України та безпідставно змінив правову кваліфікацію спірних правовідносин на пункт 1 частини 1 статті 238 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Зажирка Юрія Дмитровича задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року змінити в частині підстави для скасування усиновлення з пункту 1 частини першої статті 238 Сімейного кодексу України на пункт 3 частини першої статті 238 Сімейного кодексу України.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кожного у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на особистий рахунок дитини, змінити шляхом виключення з резолютивної частини рішення 8 та 9 абзаців.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник