Рішення

від 20.01.2022 по справі 752/2327/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/2327/19

Провадження № 2/752/480/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.01.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

заступник Генерального прокурора звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 2016535,59 грн, розташованої на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва, та передання її у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» земельні ділянки загальною площею 74.69 га передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площею 34.3740, 30,5199 та 0,2402 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008, згідно з яким внеском ОКЖК «Котміст» є земельні ділянки площею 4,3740, 30,5199 і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 .

Надалі земельну ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29.01.2009 № 183 відчужено ОСОБА_2 .

У зв`язку з укладенням зазначеного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га і кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 за №07-7-04459.

Надалі вказану земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки (кадастрові номери: 8000000000:90:371:0042, 8000000 000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120), у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000 000000:90:371:0042) повернув до Головного управління земельних ресурсів КМДА.

ОСОБА_2 отримано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема акт серії ЯЗ № 273733 на земельну ділянку площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), зареєстрований 17.03.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА.

Указану земельну ділянку ОСОБА_2 11.12.2013 відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3724/14, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави: визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за №№ 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274. а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

При розгляді зазначеної справи судом встановлено, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 ЗК України.

З огляду на наведене, а також на те, що незаконність набуття ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки унеможливлює передання права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах, рішення Київміськради, державні акти на земельні ділянки, видані ОКЖК «Котміст», суди визнали недійсними. Крім того, суди відповідно до приписів ст. 16 ЦК України встановили відсутність у зазначених юридичних осіб права власності на земельні ділянки.

Таким чином, суди в указаній господарській справі встановили, що земельна ділянка площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також входить і спірна земельна ділянка площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), незаконно вибула з власності територіальної громади м. Києва.

Позивач посилається на те, що вказані земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади м. Києва, а отже право власності територіальної громади на це майно не припинялося, а відповідно ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 його не набули.

У зв`язку з цим спірна земельна ділянка на підставі ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Київської міської ради.

Оскільки Київська міська рада не вжила заходів щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, зазначене свідчить про її бездіяльність, а тому такий позов пред`явлено Генеральною прокуратурою України.

08.02.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

08.02.2019 р. судом вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на спірну земельну ділянку із забороною вчинення будь-яких дій щодо неї.

13.11.2019 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

В ході судового розгляду представник Офісу Генерального прокурора підтримала позовну заяву, просила її задовольнити, посилаючись на незаконність відчуження спірної земельної ділянки, що встановлено судовими рішеннями і зазначені обставини не потребують доказуванню. Земельна ділянка відноситься до території заповідного фонду, була відчужена без згоди власника і не може перебувати у приватній власності. Крім того, в ході судового розгляду представник прокуратури повідомила, що спірна земельна ділянка відносить до земельно природно-заповідного фонду і не може перебувати у приватній власності.

Представник позивача - Київської міської ради, підтримав позовні вимоги і обгрунтування позову, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи на пропуск Прокуратурою строків звернення до суду з даним позовом, оскільки щодо неправомірного відчуження земельної ділянки було відомо з 2011 року.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» земельні ділянки загальною площею 74.69 га передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площею 34.3740, 30,5199 та 0,2402 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008, згідно з яким внеском ОКЖК «Котміст» є земельні ділянки площею 4,3740, 30,5199 і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 .

Надалі земельну ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29.01.2009 № 183 відчужено ОСОБА_2 .

У зв`язку з укладенням зазначеного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га і кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 за №07-7-04459.

Надалі, вказану земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки (кадастрові номери: 8000000000:90:371:0042, 8000000 000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120), у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000 000000:90:371:0042) повернув до Головного управління земельних ресурсів КМДА.

ОСОБА_2 отримано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема акт серії ЯЗ № 273733 на земельну ділянку площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), зареєстрований 17.03.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА.

Указану земельну ділянку ОСОБА_2 11.12.2013 відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3724/14, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави: визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за №№ 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274. а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту судових рішень судами встановлено, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 ЗК України.

Крім того, незаконність набуття ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки унеможливлює передання права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах, в зв`язку з чим рішення Київміськради, державні акти на земельні ділянки, видані ОКЖК «Котміст», суди визнали недійсними.

В силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, незаконність набуття ОКЖК «Котміст» земельних ділянок за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ встановлено судовими рішеннями і не підлягаєдоказуванню.

Також, в ході судового розгляду було встановлено, що рішенням Київської міської ради VI сесії XXIII скликання від 02 грудня 1999 року №147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме: землі Лісового господарства «Конча-Заспа» та Колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатку «1 до розпорядження.

Позивачем подано докази щодо встановлення статусу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098, яка відноситься до земель природного-заповідного фонду (а/с219- 250 т. 1, 1-78 т.2), а саме: копію рішення Київради № 147/649 від 02.12.1999 р., Наукове обгрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, Інформація щодо визначення у Генеральному плані міста Києва на період до 2020 р. території ландшафтного заповідника місцевого значення «Жуків острів», надана Дочірнім підприємством «Інститут Генерального плану м.Києва, Наукове обґрунтування цінності земель ландшафтного заказника «Острів Жуків», підготовлене Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України, Висновок щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_3 інформація про належність до зони охоронюваного ландшафту земельних ділянок, розташованих на 21-му кілометрі Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва, надана Українським державним інститутом культурної спадщини.

Відповідно до Закону України «При природно-заповідний фонд України», природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Згідно з ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Відповідно до статті 1 ВК України до заплавних земель належать

прибережні території, що можуть бути затоплені чи підтоплені під час повені (паводку).

У статті 80 ВК України вказано, що заборонено надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.

В силу положень ст. 3 Закону, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та Відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання Цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно- заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

Тобто, зазначені норми чинного законодавства чітко визначають належність земель природного заповідного фонду та неможливість їх перебування у приватній власності.

Звертаючись до суду прокуратура в інтересах Київської міської ради просить витребувати земельну ділянку із володіння відповідача, посилаючись на положення ст.388 ЦК України, оскільки судами було встановлено незаконність відчуження даної земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад праве суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевоп самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності має орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

При цьому згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада м. Києва як власник спірної земельної ділянки делегує Київській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Реалізація Київською міською радою права власності, зокрема розпоряджання земельними ділянками, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 23.11.2016 у справі № 3-1058гс16 та постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016 у справі №916/2129/15.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Київська міська рада не вжила заходів щодо витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача, указане свідчить про її бездіяльність, а тому такий позов пред`явлено прокурором у спосіб, передбачений законом.

В статті 388 ЦК України зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, із чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Право держави витребувати земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В даному випадку, відповідач набув право власності на земельну ділянку всупереч вимогам чинного законодавства, а отже втручання держави в його права в інтересах суспільства є виправданим.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді стороною відповідача було подано заяву про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Перевіряючи обґрунтованість та можливість застосування до позовних вимог строків позовної давності суд виходить з наступного.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Згідно досліджених в ході судового розгляду письмових доказів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098, яка зареєтрована за ОСОБА_1 , розміщена в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649.

Крім того, зазначена земельна ділянка перебуває у межах низької заплави р.Дніпро.

У постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу «зобов`язати повернути земельну ділянку» слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) не встановила підстав для відступу від зазначеного вище свого правового висновку.

Заявлені прокурором вимоги про витребування спірної земельної ділянки як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 388 ЦК України, не спростовує того, що позовну вимогу слід розглядати як негаторний позов.

Верховний Суд у своїх висновках зазначає, про застосування судами принципу juranovitcuria(«суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати у складі Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року (справа № 351/1317/18).

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, встановлені судом в ході розгляду обставини, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати положення ст.387 ЦК України, а також відмовити відповідачам у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, зважаючи на триваючий характер порушення.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі полоень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягенню судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 2016535,59 грн, розташовану на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва, та передати її у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Офісу Генерального прокурора ( м.Київ, вул.Різницька, 13/15) судові витрати в сумі 30248 гривень 03 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя