Рішення

від 13.06.2022 по справі 341/956/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/956/16-ц

Номер провадження 2/341/2/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника відповідача Милитчука С. М.,

розглянув упорядку загальногопозовного провадженнясправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

встановив:

Представник Надточій О. В. в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 225,2 м2, житловою площею 77,7 м2, яке розташоване на земельній ділянці розміром 0,1000 га, кадастровий номер 2621210300:01:002:0059 (яка поділена на дві земельні ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0051, площею 0,08 га та кадастровий номер 2621210300:01:002:0552, площею 0,02 га) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 18.03.2008 № 316, яка станом на 01.12.2015 складає 515316,27 гривень, з яких: 325528,77 гривень заборгованість за відсотками, нарахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пункту 6.5 Кредитного договору (24 % річних); 189787,50 гривень заборгованість за інфляційними втратами, нарахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пункту 5.2.8 Кредитного договору, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнути в відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

18.03.2008 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в формі кредитної лінії № 316 (далі Кредитний договір). З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором Банк та ОСОБА_1 20.03.2008 уклали Іпотечний договір. Сторони оцінили предмет іпотеки: будинковолодіння 324763,0 грн, земельна ділянка 11710,0 грн. 17.12.2012 між Банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги. Таким чином, Банк відступив право грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Первинний кредитор свої зобов`язанні за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 300000,0 грн. Своєю чергою, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 515316,27гривень,нарахована на підставі приписів ч. 2 статті 625 ЦК України на тіло кредиту у розмірі 262500,0 грн за період з 01.04.2010 до 01.12.2015, яка підлягає стягненню з відповідача. На виконання умов Кредитного та Іпотечного договорів позивач надіслав відповідачу вимогу щодо усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте до моменту подачі цього позову така вимога не виконана.

Уточнені вимоги також обґрунтовані тим, що після пред`явлення позову позивачу стало відомо, що іпотекодавець, без згоди іпотекодержателя, здійснив поділ переданої в іпотеку земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер 2621210300:01:002:0059 на дві окремі земельні ділянки: кадастровий номер 2621210300:01:002:0551 площею 0,089 га та кадастровий номер 2621210300:01:002:0522 площею 0,02 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не вчинив заходів щодо внесення даних про право власності на такі поділені земельні ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, представник позивача просить суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, яка виникла відповідно до приписів ч. 2 статті 625 ЦК України, звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути в відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

23.10.2020 на підставі наказу № 02-03/71 суддю Юсип І. М., якій 13.03.2017 передано на розгляд вищевказаний позов, відраховано зі штату Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до змісту протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу ЄУН 341/956/16 передано судді Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергелю М. Р.

Ухвалою суду від 03.02.2021 цю цивільну справу прийнято до провадження судді Мергеля М. Р. та призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 16.02.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» без розгляду.

Ухвалою суду від 29.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.

Ухвалою суду від 22.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відмову у прийняття до розгляду заяви ТзОВ «Кредитні ініціативи» від 25.05.2020 про уточнення (зменшення) позовних вимог та повернення її позивачу.

Ухвалою суду від 22.07.2021 залучено до участі у цій справі третю особу Службу у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 02.11.2021 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі.

У чергове судове засідання 14.06.2022 з`явився представник відповідача ОСОБА_2 , представники позивача та третьої особи не з`явились, хоча були повідомлені про розгляд справи відповідно до норм статті 128 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 14.06.2022 надіслав до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Положеннями частини першоїстатті 223 ЦПК Українипередбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третястаття 223 ЦПК України).

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі представників позивача та третьої особи на підставі наявних матеріалів.

У судовому засіданні 14 червня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, зокрема, з огляду на таке.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 341/416/20 за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку статті 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат за період з 22.02.2010 до 21.02.2020 через невиконання Кредитного договору позов задоволено частково. Стягнуто 2783,22 грн 3 процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. У решті позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» має право на стягнення з ОСОБА_1 відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних від суми боргу 262500,0 грн за період з 11 липня 2017 року по 02 серпня 2017 року та з 06 листопада 2019 року по 21 лютого 2020 року (дата, по яку здійснено розрахунки позивачем), а також інфляційних втрат за липень 2017 року та за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року. Своєю чергою суд апеляційної інстанції вказав про безпідставність нарахування ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості на підставі приписів статті 625 ЦК України до 11 липня 2017 року, оскільки наявність у ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 262500,0 грн (тіло кредиту, на яке нараховувалась заборгованість за статтею 625 ЦК України) установлено лише рішенням апеляційного суду від 11.07.2017 у справі № 341/1976/15-ц.

З огляду на висновки Івано-Франківського апеляційного суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 341/416/20, представник відповідача вказує на їх преюдиційне значення та вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України за Кредитним договором за період з 01.04.2010до 01.12.2015відсутні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

18.03.2008 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в формі кредитної лінії № 316 (далі Кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 300000,0 грн зі сплатою за користування кредитними коштами 17 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 16.03.2018 року (Т. 1 а. с. 6-8).

Відповідно до пункту 5.2.8 Кредитного договору у випадку прострочення Позичальником виконання зобов`язання щодо поверненню Банку суми боргу за цим договором він зобов`язаний відповідно до статті 625 ЦК України сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно з пунктом 6.5 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 1 % від простроченої суми заборгованості за кожен день згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Між Банком і ОСОБА_1 03.10.2008 підписано договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору, згідно з яким пункт 6.5 Кредитного договору викладено у такій редакції «У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 24 % річних від простроченої суми».

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 20.03.2008 уклали Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Коробчук М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 297, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю таке нерухоме майно: будинковолодіння, житловою площею 77,7 м2, загальною площею 225,2 м2, гараж з шлакоблоків, площею 28,8 м2, погріб з бетону, площею 11,4 м2, огорожа із з/б плит, площею 52,2 м2; земельна ділянка, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у розмірі 336473,0 грн, а саме: будинковолодіння у розмірі 324763,0 грн та земельну ділянку у розмірі 11710,0 грн (Т. 1 а. с. 14-16).

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього іпотекодавця.

Згідно з пунктом 1.2 Іпотечного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, в сумі 300000,0 грн з кінцевим терміном погашення та відсотків за ним не пізніше 16 березня 2018 року на умовах, передбачених Кредитним договором, та відсотки за користування ним у розмірі 17,0 відсотків річних, (комісійну винагороду одноразово за управління кредитом), у тому числі відсотки за використання кредиту не за цільовим призначенням у розмірах, передбачених кредитним договором від суми кредиту за кожен випадок невиконання, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання іпотекодавця за основним зобов`язанням, що виникають в силу цього договору.

Встановлено, що 25 січня 2010 року у зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору від 18 березня 2008 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2010 року (справа № 2-204/2010) указаний позов задоволено.

17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги. Таким чином, Банк відступив право грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи» (Т. 1 а. с. 27-37).

Відповідно до змісту рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 28.10.2021 № 205 вбачається те, що виконавчий комітет Бурштинської міської ради Івано-Франківської області вважає за недоцільне звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де прописана неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це порушує законні права дитини на житло (т. 2, а. с. 88).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 у справі№ 341/1976/15-ц позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 483579,41 грн, яка складається з: 262500,0 грн тіло кредиту, 210879,41 грн несплачені відсотки, 10200,0 грн комісія. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 у справі № 341/1976/15-ц рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 210879,41 грн нарахованих відсотків та загальної суми заборгованості за кредитним договором від 18.03.2008 № 316 у розмірі 483579,41 грн змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 165065,15 грн нарахованих відсотків на 01.10.2015, а всього стягнуто з ОСОБА_1 437765,15 грн заборгованості за кредитним договором, нарахованої на 01.10.2015. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 06.11.2019 рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 скасовано в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за відсотками у розмірі 36215,77 грн. У решті рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 залишено в силі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 12.05.2022у справі№ 341/416/20рішення Галицького районногосуду Івано-Франківськоїобласті від01.11.2021скасовано таухвалено новерішення.Позов ТзОВ«Кредитні ініціативи»до ОСОБА_1 про стягненняв порядкустатті 625ЦК Українипроцентів річнихта інфляційнихвтрат задоволеночастково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «Кредитніініціативи» 2783,22грн трьохпроцентів річнихза несвоєчасневиконання грошовогозобов`язання.У рештіпозову відмовлено.Вирішено питаннярозподілу судовихвитрат (Т.2а.с.134-138).

Своє рішення у справі № 341/416/20 суд апеляційної інстанції обґрунтував, серед іншого тим, що обов`язок виконання рішення Галицького районного суду від 22 травня 2017 року, зокрема в частині сплати тіла кредиту у розмірі 262500,0 грн, у ОСОБА_1 виник з 11 липня 2017 року, а тому безпідставним є нарахування передбачених у частині 2 статті 625 ЦК України платежів (процентів річних та інфляційних втрат) на вказану суму до 11.07.2017. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у ТзОВ «Кредитні ініціативи» відсутні підстави нараховувати саме 24 % річних на підставі приписів частини 2 статті 625 ЦК України на тіло кредиту (262500,0 грн), оскільки змінена редакція п. 6.5 Кредитного договору не містить посилання на статтю 625 ЦК України.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 01.02.2022 (а.с. 80, 82 т. 2) земельні ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0051 та кадастровий номер 2621210300:01:002:0552 утворилися шляхом поділу у 2018 році належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0059.

Надаючи правову оцінку установленим фактичним обставинам справи та позовним вимогам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розглядаючи спір у цій справі, суд не бере до уваги висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 341/416/20, зокрема в частині щодо наявності підстав для нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України процентів та інфляційних втрат лише з 11.07.2017, а не з 2010 року. Також у цій справі суд не враховує висновки суду апеляційної інстанції у справі № 341/416/20 щодо відсутності підстав для нарахування саме 24 % річних відповідно частини другої статті 625 ЦК України та на підставі положень зміненого пункту 6.5 Кредитного договору. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції у справі № 341/416/20 є лише висновками суду другої інстанції в іншій справі і не встановлюють фактичних обставин справи, які не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Іншими словами, викладені у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 341/416/20 висновки є лише трактуванням цього суду спірних відносин між сторонами з огляду на фактичні обставини справи № 341/416/20 і такі висновки не є обов`язковими для врахування судом першої інстанції під час розгляду спору у цій справі.

При цьому, на переконання суду, обов`язок (заборгованість) ОСОБА_1 щодо сплати тіла кредиту у розмірі 262500,0 грн виник задовго до 11.07.2017, тобто до набрання законної сили рішенням у справі № 341/1976/15-ц у частині стягнення тіла кредиту, на яке позивач нараховував проценти та інфляційні втрати на підставі приписів частини другої статті 625 ЦК України. Судовими рішеннями трьох судових інстанцій у справі № 341/1976/15-ц лише підтверджено право ТзОВ «Кредитні ініціативи» на отримання тіла кредиту за Кредитним договором у розмірі 262500,0 грн.

Своєю чергою Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 341/1976/15-ц констатував, що ще Банк (який переуступив право вимоги) скористався своїм правом вимоги дострокового повернення усієї суми кредитної заборгованості, направивши лист-вимогу від 25 грудня 2009 року та пред`явивши 25 січня 2010 року позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Як установлено рішеннями судів у справі № 341/1976/15-ц, кредитна заборгованість ОСОБА_1 спершу перед Банком, а потім перед ТзОВ «Кредитні ініціативи», в частині тіла кредиту становила 262500,0 грн ще з 2010 року.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказана норма чітко регламентує обов`язок позичальника сплатити інфляційні втрати та проценти за весьчас прострочення виконання грошового зобов`язання, а не за час, з якого судовим рішенням підтверджено наявність невиконаного грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що у ТзОВ «Кредитні ініціативи» відсутні правові підстави для нарахування процентів річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України до 11.07.2017.

При цьому Верховний Суду постановівід 06листопада 2019року усправі №341/1976/15-цконстатував,що необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо пропуску позовної давності у три роки, оскільки пунктом 6.10 Кредитного договору передбачено десятирічну позовну давність.

Що стосується необґрунтованості нарахування на підставі частини другої статті 625 ЦК України саме 24% річних, а не 3 % річних, то суд також не погоджується з доводами сторони відповідача у цій справі з посиланням на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 341/416/20 з огляду на таке.

У зміненому пункті 6.5 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 24 % річних від простроченої суми.

Так, вказана редакція пункту 6.5 Кредитного договору не містить посилання на приписи статті 625 ЦК України. Проте, жодною нормою права не передбачено, що для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 625 ЦК України у змісті правочину обов`язково повинне міститися посилання на неї.

При цьому суд звертає увагу на те, що первісна редакція пункту 6.5 Кредитного договору містить посилання безпосередньо на частину другу статті 625 ЦК України. Своєю чергою слова «сплачує проценти у розмірі 24 % річних від простроченої суми» у новій редакції пункту 6.5 Кредитного договору повністю кореспондуються з відповідними приписами вказаної норми ЦК України «проценти річних від простроченої суми». Тобто як приписи частини другої статті 625 ЦК України в частині стягнення 3 процентів річних від простроченої суми, так і змінені положення пункту 6.5 Кредитного договору, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, про те, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання і такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі відповідних пунктів кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність у зміненому пункті 6.5 Кредитного договору посилання безпосередньо на приписи статті 625 ЦК України не може бути беззаперечною підставою для визнання неправомірним нарахування 24 % річних від простроченої суми (за неправомірне користування 262500,0 грн) з боку ТзОВ «Кредитні ініціативи». Тоді як викладені у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 12.05.2022 у справі № 341/416/20 висновки є лише тлумаченням і оцінкою цього суду фактичних обставин справи № 341/416/20 та редакції зміненого пункту 6.5 Кредитного договору, а не обставинами справи, які не підлягають доказуванню. Тобто, такі висновки не є обов`язковими для суду першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Своєю чергою, розглядаючи спір у цій справі по суті, суд не надає оцінку щодо обґрунтованості нарахування позивачем 24 % річних на підставі пункту 6.5 Кредитного договору та статті 625 ЦК України, а виходить з наступного.

Як зазначалось, частиною другою статті 625 ЦК України установлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У своєму позові ТзОВ «Кредитні ініціативи», як на правову підставу для його задоволення, посилається на приписи частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз змісту викладених положень статей 7, 33 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог виключно за основним зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19 викладено наступний правовий висновок щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України проценти річних (незалежно від їхнього розміру) та інфляційні втрати не входять до складу основного зобов`язання, то вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» як іпотекодержателя щодо відшкодування нарахованої відповідно до цієї норми заборгованості у загальному розмірі 515316,27 грн не можуть бути задоволені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іншими словами, заявлена до погашення заборгованість в сумі 515316,27 грн, яку позивач нарахував на підставі частини другої статті 625 ЦК України, не забезпечена предметом іпотеки.

При цьому, суд вважає, що посилання у пункті 6.5 Кредитного договору на підвищену процентну ставку неправомірного користування кредитними коштами, не змінює правову природу такого грошового зобов`язання боржника (не основного), яке виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за неправомірне користування коштами, передбаченого у статті 625 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі і звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі приписів статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 червня 2022 року.

Учасники:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», місцезнаходження: вул. В. Хвойки, 21, м. Київ, ЄДРПОУ 35326253, адреса для листування: вул. Є. Коновальця, 120/18, м. Івано-Франківськ;

відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження за адресою: вул. С. Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 39764279.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ