Ухвала

від 19.06.2022 по справі 911/3463/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"20" червня 2022 р. Справа № 911/3463/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2) Селянського (фермерського) господарства «Панчук»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів та договорів оренди, скасування державної реєстрації

за участю представників

прокуратури: Підяш О.С., службове посвідчення № 064797;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Почерняк І.С. адвокат, ордер серії АА № 1183505 від 31.01.2022;

третьої особи: не з`явився;

встановив:

У листопаді 2021 року до Господарського суду Київської області звернувся керівник Обухівської окружної прокуратури (далі прокурор) з позовною заявою від 19.11.2021 за № 56/3-6816вих.21 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі відповідач 1, ГУ Держгеокадастру у Київській області) та Селянського (фермерського) господарства «Панчук» (далі відповідач 2, СФГ «Панчук»), у якому просив суд:

1) визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою:

- № 10-8210/15-14-сг від 20.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 15,6725 га;

- № 10-6346/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 10,3001 га;

- № 10-6345/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 33,0000 га;

- № 10-6344/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 11,4729 га;

2) визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду строком на 49 років:

- № 10-7636/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:01:001:0096 площею 10,3001 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-7635/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:03:001:0158 площею 33,0000 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-7634/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:02:001:0032 площею 11,4729 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-9348/15-14-сг від 05.11.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:03:001:0151 площею 15,6725 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

3) визнати недійсними договори оренди земельних ділянок:

- договір оренди № 1136 від 25.03.2015, укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 11,4729 га, кадастровий номер 3222988000:02:001:0032, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281927, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1138 від 25.03.2015, укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 10,3001 га, кадастровий номер 3222988000:01:001:0096, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281837, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1140 від 25.03.2015 укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,6725 га, кадастровий номер 3222988000:03:001:0151, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281611, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1133 від 25.03.2015 укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,0000 га, кадастровий номер 3222988000:03:001:0158, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20280903, скасувавши його державну реєстрацію.

Підставами позову є обставини отримання ОСОБА_1 значних площ земель для ведення фермерського господарства, яке, на думку прокурора, спрямоване на штучне збільшення земельного банку СФГ «Панчук», засновником і керівником якого на даний час є ОСОБА_1 , за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів. У зв`язку з цим прокурор вважає, що оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а договори оренди землі, які зареєстровано приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.01.2022; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 ОСОБА_1 (далі третя особа, ОСОБА_1 ).

Через канцелярію суду 24.01.2022 від представника СФГ «Панчук» надійшло клопотання від 20.01.2022 про залишення без руху позовної заяви та заява від 20.01.2022 на застосування наслідків спливу позовної давності.

У підготовчому засіданні 24.01.2022 суд розглядав клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення позовної заяви прокуратури без руху, в обгрунтування якого відповідач 2 посилався на те, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, і зазначено неправильний код ЄДРПОУ Київської обласної прокуратури.

Таким чином, відповідач 2 просив суд залишити позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури без руху, встановити прокурору п`ятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а також встановити прокурору спосіб усунення недоліків шляхом подання до суду: належних та допустимих доказів, що підтверджують його повноваження на підписання позовної заяви, станом на момент її підписання; пояснення щодо реквізитів прокуратури, представником якої подається позов, із зазначенням її повного найменування, її місцезнаходження, поштового індексу; ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

У підготовчому засіданні 24.01.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури без руху, виходячи з такого.

Стосовно тверджень відповідача 2 про відсутність доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, суд зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, і адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, і прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Додатково зазначені повноваження регламентовано пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».

Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

Інформація щодо призначення керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є.В. міститься на офіційному сайті Київської обласної прокуратури та є загальнодоступною. Таким чином, керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області Гладієм Є.В. підписано позовну заяву в межах повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Щодо неправильного зазначення прокурором коду ЄДРПОУ Київської обласної прокуратури, на думку суду, вказане є неістотним недоліком, який, за необхідності, міг бути усунутий в процесі підготовки справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, за відсутності інших істотних недоліків позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури, які б мали значення для справи, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд у підготовчому засіданні 24.01.2022 прийшов до висновку, що клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення позовної заяви без руху не підлягає задоволенню.

Через канцелярію суду 24.01.2022 від ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив від 21.01.2022 на позовну заяву, у якому відповідач 1 проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Через канцелярію суду 24.01.2022 від представника СФГ «Панчук» надійшли клопотання від 20.01.2022 про закриття провадження у справі, клопотання від 20.01.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури та відзив від 20.01.2022 на позовну заяву.

Через канцелярію суду 24.01.2022 від ОСОБА_1 надійшли пояснення від 20.01.2022 третьої особи на позовну заяву.

З метою надання прокурору часу для підготовки своєї позиції щодо клопотань відповідача 2 про закриття провадження та залишення позову без розгляду підготовче засідання неодноразово відкладалось, а саме ухвалою від 31.01.2022 на 14.02.2022, ухвалою від 14.02.2022 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану судове засідання у справі № 911/3463/21, призначене на 14.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2022 підготовче засідання призначено на 29.04.2022.

У підготовчому засіданні 29.04.2022 суд розглядав клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури, в обгрунтування якого відповідач 2 посилався на те, що земельні ділянки, щодо яких пред`явлено позов, з 27.05.2021 є землями комунальної форми власності та належать Миронівській територіальній громаді, до складу якої входить село Тулинці, за межами якого розташовані земельні ділянки. За таких умов, на думку відповідача 2, позовна заява у цій справі не стосується та не може стосуватись захисту інтересів держави, виключно щодо яких наділена повноваженнями для звернення до суду прокуратура.

Відповідач 2 зауважував, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить вирішення питань, пов`язаних із розпорядженням і користуванням комунальним майном, виключно до повноважень органів місцевого самоврядування, які не є делегованими таким органам органами державної влади, а є власними повноваженнями органів місцевого самоврядування. Тому, на переконання відповідача 2, у цій справі відсутні «інтереси держави», які могли б бути захищені прокуратурою, з огляду на що у прокуратури відсутні права на звернення до суду від імені органів державної влади щодо розпорядження нерухомим майном.

Статтями 13, 14 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже належність спірних земельних ділянок до комунальної форми власності не свідчить про відсутність «інтересу держави» та не впливає на можливість звернення прокурора з позовом на захист таких інтересів у разі порушення або загрози порушення останніх.

Враховуючи викладене, а також те, що прокурор у позові визначив в чому саме, на його думку, полягає порушення інтересів держави, доводи відповідача 2 про те, що жодних прав та інтересів держави спірні правовідносини не стосуються є безпідставними.

Також у підготовчому засіданні 29.04.2022 суд розглянув клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір, на думку відповідача 2, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В обгрунтування клопотання про закриття провадження у справі СФГ «Панчук» посилалось на те, що спірні у цій справі земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договорів оренди землі, укладеними між ним та ГУ Держземагентства у Київській області. Із заявою про надання таких земель ОСОБА_1 звернувся як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, а тому, як вважає відповідач 2, ототожнення фізичної особи та фермерського господарства «Панчук» у цих правовідносинах є неправильним.

Відповідач 2 зауважував, що метою подання цієї позовної заяви є припинення речового права (права оренди) ОСОБА_1 , тобто предметом оскарження є право такої фізичної особи її цивільне право.

У підготовчому засіданні 29.04.2022 прокурор усно заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, у тому числі з підстав наявності судового рішення про закриття провадження у цивільній справі № 371/324/18, яке набрало законної сили, за позовом прокурора з тих самих підстав і предмета.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності та заслухавши доводи і пояснення представників учасників справи, суд у підготовчому засіданні 29.04.2022 відмовив у задоволенні клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор посилається на те, що після створення СФГ «Панчук» його засновник ОСОБА_1 , як громадянин, отримав чотири земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які, на думку прокуратури, фактично використовує СФГ «Панчук».

Прокурор, як позивач, просить визнати недійсними накази, якими гр. ОСОБА_1 затверджено проекти із землеустрою та надано спірні земельні ділянки в оренду, а також визнати недійсними чотири договори оренди землі, які укладені на підставі вказаних наказів, та скасувати їх державну реєстрацію.

Як вбачається із копій оспорюваних наказів, які надав прокурор до позовної заяви, земельні ділянки надані громадянину ОСОБА_1 і стороною спірних договорів оренди також є громадянин ОСОБА_1 .

Прокурор стверджує, що мало місце порушення норм чинного законодавства, оскільки після створення фермерського господарства його засновник, як громадянин, вже не мав права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Так, згідно із ч. 3 ст. 7, ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент видачі спірних наказів ГУ Держземагентства у Київській області) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 31 Земельного кодексу України та частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

При цьому частиною 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже після створення фермерського господарства останнє не вправі отримувати нові земельні ділянки для ведення фермерського господарства поза межами набуття права на ці ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17 викладено правовий висновок про те, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах.

Прокурор стверджує, що після створення ФГ «Панчук» його засновник отримав чотири спірні земельні ділянки у спрощений спосіб, а не на конкурентних засадах (земельних торгах) що, на думку прокурора, спрямоване на штучне збільшення земельного банку СФГ «Панчук».

За висновками, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, 20.05.2020 у справі № 357/1180/17, спір належить до цивільної юрисдикції у тому випадку, коли без проведення земельних торгів фізичній особі, яка вже мала створене на земельній ділянці державної/комунальної власності фермерське господарство, повторно виділена земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Також подібний висновок міститься у постанові від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18, де Велика Палата Верховного Суду вказала про належність спору у справі до цивільної юрисдикції, зазначивши про те, що із заявою про надання спірної земельної ділянки звернулась фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства, яке вже було зареєстровано та використовувало іншу земельну ділянку, надану цій фізичній особі для створення і ведення фермерського господарства, в цих правовідносинах є неправильним. Факт передачі фізичною особою спірної земельної ділянки у користування належному йому фермерському господарству має значення для вирішення спору по суті, а не для визначення його юрисдикції.

Водночас суд установив, що у провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходилась справа № 371/324/18 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними наказів та догорів оренди землі.

Зі змісту долученої до матеріалів справи копії рішення Миронівського районного суду Київської області від 26.09.2018 у справі № 371/324/18 вбачається, що предмет і підстави позову у ній є тотожними з предметом і підставами позовних вимог у цій справі.

Так, рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26.09.2018 у справі № 371/324/18 у задоволенні позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними наказів та догорів оренди землі відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2019 у справі № 371/324/18 рішення Миронівського районного суду Київської області від 26.09.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження по справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі закрито.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, провадження у справі № 371/324/18 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, де визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова Київського апеляційного суду від 28.02.2019 у справі № 371/324/18 набрала законної сили 28.02.2019 та, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, в касаційному порядку не оскаржена, доказів протилежного не міститься також і в матеріалах справи.

Також суд установив, що у 2020 році заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звертався до Миронівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, СФГ «Панчук», про визнання недійсними наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації з землеустрою, договорів оренди земельної ділянки. Предметом вказаного позову були, в тому числі, спірні у цій справі накази та договори оренди землі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19.05.2020 закрито провадження у справі № 371/1051/19 за вказаним вище позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Закриваючи провадження у справі № 371/1051/19, суд установив, що наявне судове рішення про закриття провадження у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, а саме у справі № 371/324/18, а також зазначив, що мотиви прокурора щодо наявності підстав для розгляду тотожного позову з підстав зміни судової практики не грунтуються на законі.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Миронівського районного суду Київської області від 19.05.2020 у справі № 371/1051/19 в апеляційному порядку по суті не переглядалась та не скасована, а отже є такою, що набрала законної сили, тому обмежує право прокурора на повторне звернення до суду цивільної юрисдикції в силу приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, закриття провадження у господарській справі призведе до неможливості звернення з відповідним позовом до суду будь-якої юрисдикції.

Суд зазначає, що через непослідовність національних судів заявнику може бути створено перешкоди у реалізації права на судовий захист.

З огляду на існування такого юрисдикційного конфлікту та наявність в процесуальних кодексах України імперативних приписів, що унеможливлюють повторне звернення до суду з аналогічним позовом після закриття судом провадження, суд вважає, що розгляд спору має завершитися за правилами того судочинства, відповідно до якого розглядається справа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства виключно і лише тому, що заявнику має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд справи по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17 та від 06.05.2020 у справі № 826/24892/15.

За наведених обставин суд у підготовчому засіданні 29.04.2022 відмовив у задоволенні клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2022 підготовче засідання відкладено на 16.05.2022.

Через канцелярію суду 16.05.2022 прокурор подав відповідь від 12.05.2022 № 15/1-402вих-21 на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2022 підготовче засідання відкладено на 30.05.2022.

На електронну адресу суду 26.05.2022 від представника СФГ «Панчук» надійшли заперечення від 24.05.2022 на відповідь Київської обласної прокуратури на відзив СФГ «Панчук» та клопотання від 24.05.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури.

У зв`язку із заявленим прокурором усним клопотанням про надання йому додаткового часу для ознайомлення із поданими СФГ «Панчук» запереченнями та клопотанням про залишення позову без розгляду, ухвалою суду від 30.05.2022 підготовче засідання відкладено на 20.06.2022.

У підготовчому засіданні 20.06.2022 суд перейшов до розгляду клопотання СФГ «Панчук» від 24.05.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури.

Так, обґрунтовуючи вказане клопотання, СФГ «Панчук» зазначило, що копією листа Миронівської міської ради від 11.11.2021 № 02-37/9736, доданими до нього копіями наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020, додатку до наказу та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.12.2020, а також пунктом 24 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» підтверджується, що земельні ділянки, які є предметом спору, перебувають у комунальній власності Миронівської міської громади Обухівського району Київської області та вибули з державної власності з 18.12.2020, про що прокуратура була обізнана станом на дату позовної заяви.

За цих обставин відповідач 2 вважає, що саме Миронівська міська рада в особі міського голови є тим компетентним органом, який мав вчиняти дії для захисту інтересів держави (територіальної громади), оскільки він є власником та розпорядником комунального майна та до його повноважень належить право на ініціювання оскарження договору, наказів, іншим чином захисту прав територіальної громади на володіння, користування та розпорядження комунальним майном.

Відповідач 2 зауважив, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке повідомлення Обухівської окружної прокуратури, адресоване Миронівській міській раді, у якому прокуратура зверталась до органу місцевого самоврядування в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про наявність порушень інтересів держави (територіальної громади).

СФГ «Панчук» зазначило, що оскільки прокуратура при зверненні з позовом до суду не зазначила причин неможливості здійснення Миронівською міською радою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не навела доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, можна прийти до висновку, що прокурор не дотримався визначеної статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, що, на думку відповідача 2, свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді.

Прокурор письмових пояснень чи заперечень по суті клопотання СФГ «Панчук» від 24.05.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури до суду не надав, проте усно заперечив проти такого клопотання, оскільки вважає, що воно є ідентичним клопотанню відповідача 2 від 20.01.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури, у задоволенні якого суд відмовив у підготовчому засіданні 29.04.2022. На думку прокурора, необґрунтованим є задоволення аналогічного клопотання, заявленого з тих самих підстав, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Розглянувши клопотання СФГ «Панчук» від 24.05.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача 2 і прокурора, дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з такого.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як зазначає прокурор, посилаючись на додані до позовної заяви докази, станом на момент видачі ГУ Держземагентства у Київській області спірних наказів «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 17.10.2014 № 10-7636/15-14-сг, від 17.10.2014 № 10-7634/15-14-сг, від 17.10.2014 № 10-7635/15-14-сг, від 05.11.2014 № 10-9348/15-14-сг, земельні ділянки площею 10,3001 га (кадастровий номер 3222988000:01:001:0096), площею 11,4729 га (кадастровий номер 3222988000:02:001:0032), площею 33,0000 га (кадастровий номер 3222988000:03:001:0158), площею 15,6725 га (кадастровий номер 3222988000:03:001:0151) належали до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області, розпорядником яких було ГУ Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор у позовній заяві зазначив, що незаконним набуттям Панчуком А.О. в оренду спірних земельних ділянок порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За твердженням прокурора, передача спірних земельних ділянок в оренду Панчуку А.О. відбулась внаслідок порушення закону не лише орендарем земельних ділянок, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цими земельними ділянками реорганізованим ГУ Держземагенгства у Київській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Київської області.

Незаконним набуттям Панчуком А.О. в оренду спірних земельних ділянок, на думку прокурора, порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

За твердженнями прокурора, звернення до суду із позовом самостійно, в якості позивача, спрямовано на представництво інтересів держави Україна, оскільки в позовній заяві обґрунтовується факт вибуття спірного майна з власності держави без її волі та на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенгства у Київській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Київській області співвідповідач у справі.

Таким чином, на думку прокурора, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах самостійно.

Водночас, під час підготовки справи до судового розгляду по суті, суд установив, що спірні у цій справі земельні ділянки належать до комунальної власності, а їх власником є Миронівська міська рада.

Так, у матеріалах справи міститься копія наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», відповідно до пункту 1 якого передано Миронівській міській громаді Обухівського району Київської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 860,6228 га, згідно додатку, що є невід`ємною частиною цього наказу, відповідно до акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, підписаного 18.12.2020 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та Миронівською міською радою, копія якого долучена прокурором до позову, ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 передало із державної власності, а Миронівська міська громада Обухівського району Київської області прийняла у комунальну власність Миронівської міської громади Обухівського району Київської області земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельні ділянки: площею 10,3001 га з кадастровим номером 3222988000:01:001:0096, площею 11,4729 га з кадастровим номером 3222988000:02:001:0032, площею 33,0000 га з кадастровим номером 3222988000:03:001:0158, площею 15,6725 га з кадастровим номером 3222988000:03:001:0151.

Зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 надано Миронівською міською радою в додаток до листа від 11.11.2021 № 02-37/9736 у відповідь на запит Обухівської окружної прокуратури від 28.10.2021 № 56/3-6159вих.21 щодо надання інформації про сплату орендної плати за користування спірними у цій справі земельними ділянками.

Державний реєстратор Миронівської міської ради 22.01.2021 Степаненко А.В. провела державну реєстрацію права власності на вказані вище земельні ділянки за Миронівською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується отриманими на запит суду Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.06.2022 № 303015334, № 303015043, № 303015524 та № 303015457.

Суд зазначає, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України №1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до Земельного кодексу України.

Зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з набранням чинності Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 у держави (в особі її органів) відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, щодо яких видано оскаржувані у цій справі накази.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з цим позовом 22.11.2021, про що свідчить дата подання письмової кореспонденції для пересилання на поштовому конверті, у якому відповідний позов надійшов до Господарського суду Київської області, тобто після внесення зазначених вище змін до Земельного кодексу України. У зв`язку з цим суд вважає, що спірні вимоги прокурора повинні бути скеровані на захист прав та інтересів особи, яка, відповідно до закону, у разі наявності законних підстав для задоволення відповідного позову, зможе розпоряджатися відповідними земельними ділянками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено, зокрема, такі правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, вбачається, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Незважаючи на ту обставину, що прокурор до звернення з цим позовом до суду, будучи обізнаним (з листа Миронівської міської ради від 11.11.2021 № 02-37/9736) про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади, в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не направив відповідного повідомлення до компетентного органу Миронівської міської ради до подання позову в порядку, передбаченому вказаною нормою.

Прокурор фактично не надав Миронівській міській раді можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

При цьому слід зазначити, що запит Обухівської окружної прокуратури від 28.10.2021 № 56/3-6159вих.21 щодо надання інформації про сплату орендної плати за користування спірними у цій справі земельними ділянками, адресований Миронівській міській раді, неможливо віднести до дій прокурора щодо повідомлення про звернення до суду у визначеному законом порядку.

З огляду на викладене, доводи прокурора стосовно наявності у нього законних підстав для представництва інтересів держави у цій справі шляхом звернення з позовом самостійно відхиляються, оскільки недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді самостійно за наявності відповідного компетентного органу.

Таким чином, суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому суд не погоджується із твердженнями прокурора про те, що клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури, в задоволенні якого суд відмовив у підготовчому засіданні 29.04.2022, та клопотання СФГ «Панчук» від 24.05.2022 про залишення без розгляду цієї позовної заяви є тотожними.

Суд звертає увагу, що клопотання СФГ «Панчук» від 20.01.2022 про залишення без розгляду позовної заяви обґрунтовувалось відсутністю «інтересу держави» у спірних правовідносинах, з огляду на належність спірних земельних ділянок до комунальної власності та відсутністю, у зв`язку з цим, у прокурора права на звернення до суду. Водночас клопотання від 24.05.2022 про залишення без розгляду позовної заяви відповідач 2 заявив з підстав, на його думку, недотримання прокурором передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку повідомлення компетентного органу про звернення до суду та ненадання йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права чи усунення порушення, що підтвердилось під час розгляду цього клопотання судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже питання про повернення сплаченого прокуратурою судового збору за подання позовної заяви до господарського суду буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання.

Суд також звертає увагу на положення частини четвертої статті 226 ГПК України, якою передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Залишити позов керівника Обухівської окружної прокуратури від 19.11.2021 за № 56/3-6816вих.21 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства «Панчук», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів та договорів оренди, скасування державної реєстрації без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.06.2022.

Суддя О.В. Щоткін